07 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/22752/25
Провадження № 11-кп/820/307/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з: ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 23 березня 2026 року,
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 травня 2026 року включно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України (вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з погрозою насильства над потерпілим).
Задовольняючи клопотання прокурора, суд мотивував своє рішення тим, що наявні ризики, які були доведені прокурором при застосуванні до обвинувачених запобіжних заходів та продовження їх дії, істотно не зменшилися, останні обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, який за своїм характером становить особливу суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, що виправдовує подальше тримання осіб під вартою.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, захисники обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржувану ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченим запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Так, у поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 звертає увагу, що оскаржувана ухвалу суду, як і саме клопотання прокурора не містять доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тоді як аргументи про необхідність продовження запобіжного заходу ґрунтуються виключно на припущеннях.
Наголошує, що з досліджених Хмельницьким міськрайонним судом доказів вбачається наявність майнового боргу на значну суму у потерпілого ОСОБА_10 перед ОСОБА_11 , а не надуманого боргу, як про це зазначено в обвинувальному акті.
Стверджує, що судом не враховано у достатній мірі інформацію про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме наявність у останнього захворювань на ішемічну хворобу серця, постійну форму фібриляції передсердь, персистуючу форму фібриляції передсердь з нормо-тахісистолією шлуночків, гіперхронічну хворобу 2 стадії, дифузний кардіосклероз, аорто склероз, церебральний атеросклероз та інші тяжкі захворювання, які в умовах тримання під вартою становлять реальну загрозу його здоров'ю.
Акцентує увагу, що з відповіді на адвокатський запит від 24.11.2025 року за №294-ХМ-25 вбачається критичне погіршення здоров'я обвинуваченого, а саме посттравматична нейропатія сідничного нерва внаслідок вогнепального поранення з вхідним отвором в ділянці сідниці справа з наявністю стороннього тіла в ділянці кульшового суглобу та сильний больовий синдром, виражене порушення функції ходи та рекомендовано проведення оперативного втручання.
Відповідно до висновку ЕНМГ від 28.08.2025 року у обвинуваченого виявлено ознаки дистальної сенто-моторної аксональної полінейропатії з переважним пошкодженням чутливих волокон, зниженням сили флексорів стоп на 40-45%, що вже призвело до часткової втрати можливості його самостійного пересування та має тенденцію до стрімкого прогресування захворювання.
Звертає увагу захисник і на похилий вік обвинуваченого, а також його зразкову процесуальну поведінку до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 свої вимоги аргументує надмірною тривалістю судового розгляду, в ході якого досліджено практично всі докази, що виключає будь-які ризики впливу на свідків чи потерпілого, в тому числі переховуватися від суду.
Звертає увагу на неконкретність обвинувачення, адже обвинувачений ОСОБА_7 на час інкримінованих йому дій перебував у ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», а тому фізично не міг користуватися засобами мобільного зв'язку.
Наголошує, що суд при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував можливості застосувати до обвинуваченого іншого (альтернативного) запобіжного заходу і не навів у своєму рішенні жодного обґрунтування.
Акцентує увагу, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину.
Зазначає, що обвинувачений хворіє на ряд важких хронічних захворювань, які потребують тривалого медичного лікування та відповідної дієти, що в умовах СІЗО є неможливим.
Стверджує, що за період утримання під вартою стан здоров'я ОСОБА_7 значно погіршився.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисників та обвинувачених, які підтримали вимоги апеляційних скарг та просили задовольнити їх в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити оскаржувану ухвалу місцевого суду без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Предметом розгляду даного провадження апеляційного суду є перевірка законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції про продовження строку дії обраного обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які вирішує суд при продовженні тримання під вартою, визначаються ст.ст.177, 178, 183 КПК України та стосуються наявності обґрунтованої підозри, ризиків, оцінки особи підозрюваного і можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В ході апеляційного провадження встановлено, що суд в цілому дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжних заходів.
Колегія суддів враховує, що кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебуває на стадії судового провадження, метою якого відповідно до положень статті 17 КПК України є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів.
Враховуючи стадію судового розгляду, у якому розпочато дослідження матеріалів кримінального провадження, шляхом допиту обвинувачених, свідків та дослідження письмових матеріалів, оцінювати обґрунтованість самого обвинувачення при вирішенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу є передчасним, однак попри таке, оцінці підлягає наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23.01.2012 №30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , передбачене ч.4 ст.189 КК України, за класифікацією статті 12 КК України належить до умисного особливо тяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачає можливість покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Даний вид злочину характеризується підвищеною суспільною небезпекою, оскільки посягає не лише на право власності, а й на особисту безпеку, честь, гідність та волю потерпілої особи.
Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Водночас, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про продовження існування у даному провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України).
Колегія суддів погоджується, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченим стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у даному кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань.
Окрім того, як встановив суд першої інстанції, в цьому кримінальному провадженні ще не допитано потерпілого.
Разом з тим, сторона обвинувачення не виключає необхідності повторного допиту вже допитаних свідків або їх допиту за клопотанням сторони захисту щодо обставин, стосовно яких вони ще не допитувалися.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ризик впливу обвинувачених на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні не зменшився.
Водночас сама по собі наявність ризиків не є достатньою підставою для автоматичного продовження строку тримання під вартою, оскільки суд повинен встановити, що такі ризики не можуть бути нейтралізовані іншим способом окрім як шляхом подальшого тримання особи під вартою, за відсутності ефективності більш м'яких запобіжних заходів.
У цьому контексті судова колегія погоджується із висновками місцевого суду щодо наявності обставин, які унеможливлюють забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 шляхом застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, судом наведено достатні аргументи на підтвердження існування ризиків, передбачених законом, зокрема можливості переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого чи свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Водночас надані стороною захисту доводи не спростовують зазначених ризиків у тій мірі, яка б дозволяла дійти висновку про можливість їх ефективної нейтралізації шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти права власності, відбував реальне покарання у місцях позбавлення волі на протязі тривалого строку. Відносно нього на даний час розглядається інше кримінальне обвинувачення за ч.4 ст.189 КК України Рівненським міським судом Рівненської області.
У разі обрання більш м'якого запобіжного заходу у обвинуваченого буде більше можливостей для перешкоджання кримінальному провадженню.
Наявні у обвинуваченого ОСОБА_7 захворювання, на які посилається сторона захисту в поданій апеляційній скарзі, жодним чином не виключають можливості його подальшого тримання під вартою. Доказів того, що стан здоров'я обвинуваченого є несумісним із перебуванням у місцях попереднього ув'язнення або що йому не може бути забезпечене належне медичне лікування в умовах установи виконання покарань, стороною захисту не надано.
Таким чином, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з мотивів стану його здоров'я, колегія суддів не вбачає.
Наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, позитивної характеристики, малолітньої дитини не є визначальними, оскільки враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, а тому не дають підстав для обрання обвинуваченому більш м'якого виду запобіжного заходу.
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , судом першої інстанції взято до уваги відомості про особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я.
Зокрема, місцевим судом враховано надані стороною захисту медичні документи щодо стану здоров'я обвинуваченого з відповідною оцінкою їх впливу на доцільність подальшого тримання під вартою та констатовано, що наявні численні хронічні хвороби обвинуваченого ОСОБА_6 не перешкоджають останньому утримуватися під вартою.
Колегія суддів не заперечує того, що наявні в обвинуваченого ОСОБА_6 захворювання, в розумінні чинного законодавства, яке ретельно проаналізовано місцевим судом в оскаржуваному рішенні, не виключають застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Однак, такі захворювання (їх наявність) підлягають обов'язковому врахуванню судом при оцінці доцільності подальшого утримання особи під вартою, особливо у частині забезпечення належного здоров'я обвинуваченого.
Під час апеляційного провадження сторона захисту надала додаткові медичні документи, які, на переконання колегії суддів, мають значний вплив на оцінку можливості та доцільності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема у зв'язку зі станом здоров'я обвинуваченого, який з часу його утримання в СІЗО з 14.04.2025 року суттєво погіршився.
Так, відповідно до відповіді ДУ «Цент охорони здоров'я Кримінально-виконавчої служби України» за запитом захисника при первинному обстеженні обвинуваченого ОСОБА_6 черговим медичним працівником Хмельницької міської медичної частини (далі - ХММЧ) встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба 2 стадії, 2 ступеню, серцево-судинний ризик 3. Рекомендовано: амбулаторне лікування, диспансерний нагляд лікаря терапевта за місцем перебування.
За період перебування в установі ОСОБА_6 неодноразово звертався до працівників ХММЧ з приводу скарг на погіршення стану здоров'я. В умовах ХММЧ йому надавалась відповідна амбулаторна медична допомога.
22.05.2025 року ОСОБА_6 оглянутий лікарем-кардіологом КНП «Хмельницька обласна лікарня» ХОР. Встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба 3 ст. (транзиторна ішемічна атака чи гостре порушення мозкового кровообігу в анамнезі), серцево-судинний ризик 4. Фібриляція передсердь, пароксизмальна форма згідно анамнезу. Рекомендовано: продовження амбулаторного лікування, обстеження в умовах КП «Хмельницький обласний серцево-судинний центр» ХОР в плановому порядку.
03.06.2025 року ОСОБА_6 оглянутий лікарем-кардіологом КНП «Хмельницький обласний серцево-судинний центр» ХОР. Встановлено діагноз: Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги 2 ФК. Постінфарктний кардіосклероз (0 - інфаркт монофазний). Екстрасистолічна аритмія, фібриляція передсердь. Гіпертонічна хвороба 3 стадії, 3 ступеню, серцево-судинний ризик 4.
Рекомендовано: амбулаторне лікування за місцем перебування, обстеження за допомогою холтерівського моніторування в умовах КНП «Хмельницький обласний серцево-судинний центр» ХОР в плановому порядку.
25.07.2025 року ОСОБА_6 оглянутий лікарем-терапевтом ХММЧ. Встановлено діагноз: Ішемічна хвороба серця. Гіпертонічна хвороба 3 стадії, 3 ст., серцево-судинний ризик 4. Рекомендовано: амбулаторне лікування за місцем перебування.
07.08.2025 року ОСОБА_6 оглянутий лікарем-неврологом КНП «Хмельницька обласна лікарня» ХОР. Встановлено діагноз: Попереково-крижовий радикуліт з невропатією сідничного нерву справа. Рекомендовано: обстеження методом комп'ютерної томографії, амбулаторне лікування за місцем перебування.
14.08.2025 року ОСОБА_6 проведено комп'ютерну томографію поперекового відділу хребта та тазу в умовах ТОВ «Діагностичний центр «ПОЛЛАР». Висновок: остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта. Коксартроз 2 стадії з обох сторін. Артроз крижово-клубових з'єднань. Стороннє тіло (метал?) в правій сідничній кістці.
28.08.2025 року ОСОБА_6 проведено електронейроміографію нижніх кінцівок. Висновок: ЕНМГ ознаки дистальної сенсомоторної аксональної полінейропатїї з переважним пошкодженням чутливих волокон, зниженням сили флексорів стопи на 40-55%.
09.09.2025 року ОСОБА_6 оглянутий лікарем-терапевтом ХММЧ. Встановлено діагноз: ІХС. Стенокардія напруги 2 ФК. Гіпертонічна хвороба 3 стадії, 3 ступеню, серцево-судинний ризик 4. Рекомендовано: продовження лікування за призначенням лікаря-кардіолога.
11.09.2025 року ОСОБА_6 оглянутий лікарем-неврологом КНП «Хмельницька обласна лікарня» ХОР. Встановлено діагноз: Вторинна полінейропатія. Хронічний дискогенний попереково-крижовий радикуліт. Рекомендовано: амбулаторне лікування за місцем перебування.
17.11.2025 року ОСОБА_6 оглянутий лікарем нейрохірургом КНП «Хмельницька області лікарня» ХОР. Встановлено діагноз: Посттравматична нейропатія сідничного нерва (великогомілкової фракції) внаслідок вогнепального поранення з вхідним отвором в ділянці сідниці справа з парезом правої стопи (флексорна група). Проведення магнітно-резонансної томографії хребта з обов'язковим попереднім видаленням стороннього тіла для вирішення подальшої тактики лікування.
07.03.2026 року стан здоров'я ОСОБА_6 різко погіршився. Фельдшером ХММЧ викликано бригаду ЕМД. Лікарем екстреної медичної допомоги встановлено діагноз: Ішемічна хвороба серця. Постійна форма фібриляції передсердь. Надано медичну допомогу в умовах ХММЧ. Рекомендовано: подальше спостереження, амбулаторний прийом призначеного лікування.
Відповідно до долученої супровідної документації до медичної карти амбулаторного хворого ф-025/о встановлено діагноз: Переметуюча форма фібриляції передсердь з нормо-тахісистолією шлуночків СНА (2). Р8(2)-УА. Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця з застійною серцевою недостатністю. Гіпертонічна хвороба 3 стадії, 3 ступеню, серцево-судинний ризик 4. Гіпертонічна хвороба 3 стадії, 3 ступеню, серцево-судинний ризик 4. Гіпертензивне серце. Атеросклеротична хвороба серця неуточнених судин. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Аортосклероз. Недостатність мітрального клапану 1 ст. Недостатність трикуспідального клапану 1 ст. Церебральний атеросклероз. Стенозуючий атеросклероз каротидного басейну з обох сторін. Жовчно-кам'яна хвороба. Хронічний холецистит, стадія ремісії Хронічна хвороба нирок, 3 ст.
В умовах ХММЧ перебуває на диспансерному обліку та отримує амбулаторне лікування.
Також ХММЧ у своїй відповіді на адвокатський запит зазначено, що медична частина є первинною ланкою і надає первинну медичну допомогу, амбулаторне та стаціонарне лікування. Посади вузькопрофільних спеціалістів не передбачені штатним розписом.
Отже, з досліджених апеляційним судом медичних документів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 упродовж майже року утримання під вартою має тяжкі хронічні захворювання, які потребують оперативного профільного лікування, що в умовах СІЗО є проблематичним.
Крім того, судова колегія враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, родину, у тому числі дружину, яка потребує лікування, похилого віку матір, займається волонтерською діяльністю.
Похилий вік обвинуваченого ОСОБА_6 , його міцні соціальні зв'язки, а також тяжкий хронічний стан його здоров'я, що потребує постійного та своєчасного медичного втручання, у тому числі від вузькопрофільних спеціалістів, таких як лікар-кардіолог, який не передбачений штатним розписом у СІЗО, в сукупності є обставинами, які, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою.
Адекватним та ефективним механізмом у цій справі є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який, на переконання колегії суддів, у повній мірі буде достатнім для досягнення цілей кримінального провадження, оскільки дозволяє належним чином забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків і мінімізувати передбачені законом ризики, водночас, створюючи умови для своєчасного та повноцінного отримання ним необхідної медичної допомоги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 23 березня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 дію обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 травня 2026 року включно, залишити без змін.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 23 березня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 дію обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 травня 2026 року включно, змінити, обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням електронних засобів контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язок прибувати до суду за першою вимогою.
Визначити строк дії ухвали до 21 травня 2026 року включно.
Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на прокурора.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 з під варти негайно.
Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3