Справа № 441/879/25 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.
Провадження № 22-ц/811/4103/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
09 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 21 листопада 2025 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , стягувач: акціонерне товариство «Ідея Банк»,
у травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Львівського області Шелінська Юлія Андріївна (далі - приватний виконавець Шелінська Ю. А.) звернулася в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на боржника виконавчим написом № 9051, виданим 24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» 87 917 грн 82 коп.
Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця Шелінської Ю. А. знаходиться виконавче провадження ВП № 67318329 з примусового виконання виконавчого напису № 9051, виданого 24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» 87917 грн 82 коп. Боржником виконавчий документ не виконано, будь-яких дій, спрямованих на їх виконання не здійснено, декларацію та інформацію про доходи не надано, не повідомлено про наявність майна, рахунків, доходів, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду, а тому його право на виїзд за межі України має бути тимчасово обмежено.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 21 листопада 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що матеріали подання не містять жодного доказу факту ухилення боржника від виконання виконавчого напису, адже факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Встановлені судом обставини відсутності доказів навмисного чи іншого свідомого ухилення від виконання обов'язків по сплаті боргу, унеможливлює задоволення подання про обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.
Ухвалу суду оскаржила приватний виконавець Шелінська Ю. А., подавши в грудні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 21 листопада 2025 року, постановити нову ухвалу про задоволення подання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань полягає у неподанні ним декларації про доходи, а також в ігноруванні відкритого виконавчого провадження та виконання обов'язку з виконання виконавчого документа, адже боржниця самостійно не здійснила жодної оплати заборгованості. Аргументом скарги є також те, що боржник не виконав своїх обов'язків, встановлених пунктами 5, 6 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на виклик приватного виконавця не з'являється, про зміни щодо майнового стану його не інформує. Майна у власності боржника не виявлено, проте нею періодично здійснюються поїздки за кордон, на що витрачаються певні грошові кошти. Хоча боржниця з січня 2025 року знята з реєстрації за адресою, зазначеною у виконавчому документі, проте дійсного місця реєстрації її встановити неможливо, усі матеріали виконавчого провадження надсилалась їй на адресу, вказану нею в заявах, поданих приватному виконавцю, що свідчить про її обізнаність як із самим виконавчим провадженням, так і з розміром її заборгованості у цьому провадженні. Вказує, що стягнутих приватним виконавцем коштів з рахунків боржниці не достатнього для повного погашення заборгованості перед стягувачем та покриття витрат виконавчого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу від боржника та стягувача не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.
Враховуючи, що сторони не з'явились в судове засідання, від приватного виконавця Шелінською Ю. А. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема, і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина четверта статті 441 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів
Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема, виконання судового рішення.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Відповідно до статті 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справах «Стецов проти України» (рішення 11 травня 2021 року, заява № 5170/15) та «Гупало проти України» (рішення 01 грудня 2022 року, заява №33705/17) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на порушення права на свободу пересування та виїзду з країни. Європейський суд дійшов висновку, що до заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обґрунтованими і не могли бути переглянуті до здійснення повної сплати заборгованості, у зв'язку з чим втручання у право заявника на виїзд з країни не було обґрунтованим та пропорційним обставинам.
Ураховуючи зазначене, обмеження права на свободу пересування та виїзду з країни має оцінюватися судом на предмет легітимної мети, співмірності та пропорційності.
Судами встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Шелінської Ю. А. перебуває виконавче провадження ВП № 673118329 з примусового виконання виконавчого напису № 9051, виданого 24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Сазоновою О. М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» простроченої суми кредиту в розмірі 87 917 грн 82 коп.
29 жовтня 2021 року приватним виконавцем Шелінською Ю. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку 29 жовтня 2021 року скеровано боржнику на адресу, вказану у виконавчому документів, для виконання, а стягувачу - до відома, що підтверджується списком № 3571 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в Львів 41. Така від боржника повернулася без вручення, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
29 жовтня 2021 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника. Згідно з відповідями банківських установ, постанови про арешт коштів боржника прийняті до виконання.
01 листопада 2021 року боржниця ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця із заявою, в якій просила надати їй копію матеріалів виконавчого провадження, які нею у цей же день були отримані, про що свідчить відповідна відмітка на цій заяві.
Також 20 грудня 2021 року боржниця ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця із заявою, в якій просила зняти арешт з відповідного рахунку, зазначаючи, що кошти, які знаходяться на ньому є її єдиними доходом на проживання та харчування.
Листом від 20 грудня 2021 року приватний виконавець повідомила боржницю про те, що відсутні підстави для зняття арешту із зазначеного нею у заяві рахунку, оскільки відсутнє підтвердження, що такий має спеціальний режим використання.
В ході здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем скеровано ряд запитів в державні органи, з відповідей на які встановлено, що у боржника на праві приватної власності відсутнє нерухоме майно та транспортні засоби.
Під час вчинення виконавчих дій, приватним виконавцем отримано в рахунок погашення боргу грошові кошти, в загальній сумі 29 970 грн 75 коп., які були розподілені відповідно до вимог закону.
06 грудня 2023 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду винесено постанову про арешт коштів боржника в АТ «Ощадбанк».
Також приватним виконавцем з'ясовано, що боржник отримує дохід у середній загальноосвітній школі № 34 ім. м. Шашкевича м. Львова, проте вимога про звернення стягнення на кошти боржника повернулася без виконання, у зв'язку із звільненням боржниці з роботи в цій установі.
У 2024 році від боржниці надійшло дві заяви про визначення відкритих їй у банківських установах поточних рахунків для здійснення видаткових операцій, які приватним виконавцем розглянуті та вирішені відповідно до чинного законодавства.
07 квітня 2025 року на адресу боржника направлено виклик приватного виконавця - з'явитись до останнього 23 квітня 2025 року, що підтверджується списком № 07.04.2025 згрупованих поштових відправлень листів. На вимогу приватного виконавця боржник не з'явився. Вимога повернулась на адресу приватного виконавця з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Також, приватним виконавцем з'ясовано, що боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, а також, як убачається з відповіді Головного центру обробки інформації ДПСУ, в період з 16 квітня 2022 року по 16 квітня 2025 року боржниця неодноразово перетинала державний кордон.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Тлумачення абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України № 2475-VIII) свідчить, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15, від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц, від 11 серпня 2021 року в справі № 619/4981/13-ц, який є усталеним в судовій практиці щодо застосування цієї норми Закону (див. постанови Верховного Суду від 17 серпня 2022 року в справі № 404/6999/13, від 20 вересня 2022 року в справі № 203/4640/21, від 16 грудня 2022 року в справі № 757/2272/14, від 06 листопада 2024 року в справі № 2-1042/12, від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц).
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що матеріали як виконавчого провадження, так і матеріали справи містять достатньо доказів та обґрунтувань того, що приватним виконавцем вчинено усі належні дії по виконавчому провадженню ВП № 67318329 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання виконавчого документа, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання такого, на виклики приватного виконавця не з'являється, декларацію про доходи та майно боржника не подав.
Також колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не порушуватиме її прав як боржника, передбачених статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки передбачене законодавством України, а застосування такого обмеження зумовлене її ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим документом, який не виконується нею добровільно впродовж більш як 3 років.
В контексті зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з огляду на положення пункту 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими судовий збір не справляється за подання позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни задовольнити.
Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 21 листопада 2025 скасувати, прийняти нове судове рішення.
Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим написом № 9051, виданим 24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. про стягнення із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» 87 917 грн 82 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич