Справа № 464/1218/26 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г. О.
Провадження № 33/811/496/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
07 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Осташевського А.М., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Осташевського А.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 12 березня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 21 лютого 2026 року о 16:40 год, м. Львів, вул. Кульпарківська, 115, керуючи тролейбусом «Шкода14 Тр» номерний знак 556 за маршрутом № 38, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалась попереду. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3б; 13.1 ПДР України.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, адвокат Осташевський А.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 12 березня 2026 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
В обгрунтування апеляційних вимог покликаєтся на те, що ОСОБА_1 визнав вину, потерпіла не має претензій, характер пошкоджень транспорнтго засобу є незначним (деформація номерного знака).
Позбавлення права керування ОСОБА_1 транспортними засобами на 6 місяців унеможливлює виконання ним посадових обов'язків та позбавляє єдиного стабільного джерела доходу родини.
ОСОБА_1 перебуває у шлюбі. Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -
працює касиром у ЛКП «Львівавтодор» і має значно менший (невеликий) дохід. На утриманні подружжя перебуває неповнолітня донька ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка навчається у 9 класі ліцею №93 м. Львова. ОСОБА_1 фактично є основною матеріальною опорою сім'ї.
Позбавлення права керування транспортними засобами не лише унеможливить виконання ОСОБА_1 своїх професійних обов'язків водія тролейбуса та працювати за
спеціальністю, а й фактично позбавить його єдиного джерела доходу та унеможливить забезпечення елементарних базових потреб сім'ї.
ОСОБА_1 офіційно працевлаштований водієм тролейбуса в ЛКП «Львівелектротранс» з 27.10.2023. Має позитивну характеристику.
Підприємство - безпосередній власник тролейбуса - претензій до ОСОБА_1 не має та виступає проти застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування.
Підприємство також зазначило про наявність 28 вакантних посад водіїв тролейбуса (11 водіїв перебувають на військовій службі), що свідчить про суспільне значення роботи ОСОБА_1 для транспортної інфраструктури міста.
Відтак, можливість ОСОБА_1 далі продовжувати працювати водієм тролейбуса є не лише джерелом його доходу, а й соціально важливою функцією в системі міського
громадського транспорту.
ОСОБА_1 , захисник Осташевський А.М. апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.
Потерпіла ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції зазначила, що накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є надто суворим, не заперечувала щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в апеляційному порядку не оскаржується. За таких обставин, суд апеляційної інстанції перевіряє обґрунтованість рішення суду в межах заявлених в апеляційній скарзі вимог.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суддя суду першої інстанції правильно виходив із того, що його вина у вчиненні вказаного в постанові правопорушення доведена, оскільки підтверджується наявними у цій справі доказами, які не заперечуються стороною захисту в апеляційній скарзі.
Однак, розглядаючи адміністративну справу та приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції не в повній мірі врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його вини.
Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Санкція ст. 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
У рішенні по справі Озтюрк проти Туреччини (Ozturk v Turkey) від 28.09.1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП визначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Водночас, суддею місцевого суду не в повній мірі враховано вказані обставини та призначено ОСОБА_1 занадто суворе стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
На переконання суду апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд не врахував те, що останній має постійне місце проживання та роботи, одружений, на утриманні також перебуває неповнолітня дочка ОСОБА_5 , посвідчення водія необхідно для виконання професійних обов'язків водія тролейбуса та для забезпечення транспорнної інфраструктури міста, оскільки в ЛКП «Львівелектротрнас» де працює ОСОБА_1 - 28 вакантних посад водії тролейбуса 11 з яких мобілозовані, позицію потерпілої, яка не заперечувала проти повернення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 , відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції вважає за можливе змінити накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника Осташевського А.М. задовольнити.
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 12 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - змінити в частині накладеного стягнення.
Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В решті постанову судді залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Урдюк Т.М.