Справа № 461/1491/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/871/26 Доповідач: ОСОБА_2
08 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 березня 2026 року,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
адвоката ОСОБА_8 ( у режимі відеоконференції),
встановила:
даною ухвалою клопотання задоволено.
Накладено арешт, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання у кримінальному провадженні №42025140000000165 від 20.08.2025 року, на майно підозрюваного ОСОБА_9 із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме на:
-житловий будинок, загальною площею 61,5 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 4623980900:06:000:2049 площею 2,5384 га;
-земельна ділянка кадастровий номер 4623980900:04:001:0034 площею 0,25 га;
-земельна ділянка кадастровий номер 4623980900:04:001:0035 площею 0,1951 га;
-1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 4623980900:06:000:0050 площею 3,4318 га;
-земельна ділянка кадастровий номер 4623980900:06:000:1049 площею 0,3626 га;
-грошові кошти в загальній кількості 569 000 грн. (300 000 грн. номіналом по 1 000 грн., 229 000 грн. номіналом по 500 грн., 40 000 грн. номіналом по 200 грн.), 1 300 доларів США (1 300 доларів США номіналом по 100 доларів США), 100 євро (номіналом 100 євро), які вилучено за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно, а саме грошові кошти в загальній кількості 569 000 грн., 1 300 доларів США та 100 євро.
Окрім того просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді мотивуючи тим, що ОСОБА_6 не була повідомлена про розгляд клопотання щодо накладення арешту на майно, не отримувала жодних повісток чи інших процесуальних документів, а оскаржуване рішення отримала 30.03.2026 року.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ухвала слідчого судді в частині вилучення грошових коштів є незаконною.
Звертає увагу на те, що згідно договору купівлі продажу квартири від 07.01.2026 року у АДРЕСА_2 ОСОБА_10 продав квартиру за грошові кошти в сумі 1 741 000, 00 грн. В подальшому грошові кошти в сумі 870 500 грн. передав донці ОСОБА_6 .
Вказує, що зі змісту розписки від 10.01.2026 року, грошові кошти у сумі 870 500 грн. були передані ОСОБА_10 своїй донці ОСОБА_6 в якості дарунку, при цьому джерелом їх походження є кошти, отримані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в результаті продажу квартири у АДРЕСА_2 .
Стверджує, що грошові кошти у сумі 569 000, 1300 доларів США та 100 євро є приватною власністю ОСОБА_6 та жодного відношення до кримінального провадження чи будь-якого іншого незаконного походження не мають.
Окрім того стверджує, що про це вказувалось під час обшуку, який проводився слідчим у квартирі по АДРЕСА_3 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали клопотання та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить наступного висновку.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Оскільки в поданій апеляційній скарзі оспорюється тільки накладення арешту на грошові кошти в загальній кількості 569 000 грн., 1 300 доларів США та 100 євро, які вилучено за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 , апеляційний суд керуючись вимогами ст. 404 КПК України, переглядає оскаржене рішення в межах поданої апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025140000000165 від 20.08.2025 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
09.03.2026 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
09.03.2026 в межах вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_3 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено грошові кошти в загальній кількості 569 000 грн. (300 000 грн. номіналом по 1 000 грн., 229 000 грн. номіналом по 500 грн., 40 000 грн. номіналом по 200 грн.), 1 300 доларів США (1 300 доларів США номіналом по 100 доларів США), 100 євро (номіналом 100 євро).
У розумінні положень ст. 131, ч.1 ст. 170 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження і є тимчасовим, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 та ч.5 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту, розумність та співрозмірність обмеження права власності, завдання кримінального провадження, інші обставини, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя обґрунтовано приходить до висновку, що таке клопотання підлягає задоволенню.
Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді в частині вилучених грошових коштів, колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.
Таким чином, доводи, на які покликається в апеляційній скарзі ОСОБА_6 висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти.
Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається адвокат в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
поновити ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 березня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді