Справа № 944/6934/25 Головуючий у 1 інстанції: Матвіїв І.М.
Провадження № 33/811/491/26 Доповідач: Партика І. В.
03 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Чорнія Івана Андрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Львові апеляційну скаргу адвоката Чорнія Івана Андрійовича на постанову Яворівського районного суд Львівської області від 10 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 19 грудня 2025 року о 12 год. 20 хв., яка неодноразово піддавалася адміністративному стягненню за ч. 2 ст.184 КУпАП протягом року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2018 року народження, ОСОБА_3 , 2014 року народження, ОСОБА_4 , 2009 року народження, оскільки в будинку за місцем їх проживання не прибрано, речі порозкидані. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч .2 ст. 184 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Чорній І.А., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення..
У доводах апеляційної скарги зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, у чому саме полягає суть вчиненого порушення та які його наслідки. Також наголошує на відсутність відомостей щодо протиправності дій ОСОБА_1 , зокрема не визначено, у чому саме проявилося невиконання батьківських обов'язків та якими доказами це підтверджується.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозиція ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють від виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітніх дітей, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 КУпАП, проявляється у повторному протягом року, після накладення адміністративного стягнення, невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей, а також відсутності контролю за дозвіллям.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є банкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №454447 від 19 грудня 2025 року (а.с. 2), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 19 грудня 2025 року о 12 год. 20 хв., яка неодноразово піддавалася адміністративному стягненню за ч. 2 ст.184 КУпАП протягом року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2018 року народження, ОСОБА_3 , 2014 року народження, ОСОБА_4 , 2009 року народження, оскільки в будинку неналежні умови для проживання дітей;
- інформацією з пояснень ОСОБА_1 від 19 грудня 2025 року (а.с. 4), з яких вбачається, що під час візиту працівників поліції та служби у справах дітей та центру надання соціальних послуг, в будинку було не прибрано, неприємний запах, відсутня постільна білизна та мала кількість одягу, ОСОБА_1 просила її суворо не карати;
- актом обстеження умов проживання від 19 грудня 2025 року (а.с. 5) відповідно до якого в будинку було не прибрано, неприємний запах, відсутня постільна білизна та відсутнє опалення в декількох кімнатах;
- свідоцтвами про народження (а.с.6-8) з яких встановлено, що в ОСОБА_1 є матір'ю трьох неповнолітніх дітей.
Доводи апеляційної скарги про неконкретизованість суті адміністративного правопорушення та відсутність відомостей щодо протиправності дій ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити опис обставин, що свідчать про наявність події правопорушення, у зв'язку із чим достатнім є виклад суті порушення, яке вказує на невиконання або неналежне виконання батьками обов'язків щодо виховання дитини.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №454447 від 19 грудня 2025 року (а.с. 1) вбачається, що у ньому наведено обставини вчинення правопорушення, зокрема зазначено час, місце, суб'єкта та фактичні дії (бездіяльність), які полягають у неналежному виконанні батьківських обов'язків ОСОБА_5 , щодо забезпечення необхідних умов життя її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2018 року народження, ОСОБА_3 , 2014 року народження, ОСОБА_4 , 2009 року
Посилання апелянта на відсутність доказів у протоколі про адміністративне правопорушення не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки вимоги закону не зобов'язують наведення доказів саме у протоколі. Натомість відповідні докази містяться у матеріалах справи, які були безпосередньо досліджені судом першої та апеляційної інстанції та покладені в основу прийнятого рішення.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 2 ст. 184 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Чорнія І.А., є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Яворівського районного суд Львівської області від 10 березня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Чорнія Івана Андрійовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.