Справа № 450/173/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/182/26 Доповідач: ОСОБА_2
07 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 січня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосовано до ОСОБА_7 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників протягом 1 (одного місяця).
Попереджено ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, зокрема за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 23.12.2025 близько 23:00 год. перебуваючи у приміщенні будинку, що за адресою АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклого конфлікту з потерпілою ОСОБА_10 , з якою перебуває у законному шлюбі, умисно, тримаючі у своїй правій руці вилку, завдав нею удар в ділянку передпліччя потерпілої, чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді різані рани нижньої третини лівого передпліччя, один рубець на лівому передпліччі, що є слідом загоєння рани, що за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Такими своїми діями, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Не погоджуючись із цим вироком, заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 змінити, вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор покликається на те, що оскаржений вирок підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання. Вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються, зокрема, особам, які досягли пенсійного віку. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже досяг пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років), що судом не враховано при призначенні покарання.
Всупереч наведеним вимогам кримінального закону, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 годин громадських робіт, яке, відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України, не може бути до нього застосоване.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання, у таке не з'явився.
Його захисник ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу прокурора, проти проведення апеляційного розгляду у відсутності ОСОБА_7 не заперечив.
Потерпіла ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явилась, клопотань про відкладення розгляду справи не подала.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України та беручи до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасників, що не з'явились.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів судового провадження, розгляд обвинувального акта щодо ОСОБА_7 був проведений у порядку статей 381-382 КПК України, встановлені обставини кримінального правопорушення, його кваліфікацію обвинувачений не оспорював, подана прокурором апеляційна скарга стосується міри покарання, призначеної ОСОБА_7 , а тому вирок суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в частині призначеного обвинуваченому покарання.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінального проступку, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме як умисне легке тілесне ушкодження.
Водночас, слушними є викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування місцевим судом при призначенні ОСОБА_7 покарання вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання за умисне легке тілесне ушкодження у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Водночас, ч. 3 ст. 56 КК України визначено, що громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Як вбачається з резолютивної частини оскарженого вироку, ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді ста годин громадських робіт.
При цьому обвинувачений народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто станом на момент розгляду справи в суді йому виповнилося 60 років, що дає підстави вважати ОСОБА_7 особою, яка досягла пенсійного віку у розумінні ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведене унеможливлює призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, хоч вказаний вид покарання і передбачений санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.
Всупереч наведеному, зазначених вимог закону при ухваленні оскарженого вироку місцевим судом дотримано не було.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок суду змінити в частині призначення ОСОБА_7 покарання.
Обираючи міру покарання обвинуваченому, колегія суддів, враховуючи положення ст. ст. 50, 65 КК України, а також дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими та приходить до висновку про необхідність їх задоволення, що, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, має наслідком зміну вироку у цій частині.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4