Справа № 308/1420/25
Іменем України
26 березня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря судових засідань: Ормош О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2025 року, у складі судді Наумова Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про зняття арешту з зарплатного рахунку та видачу коштів заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Сенс Банк», у якій просив:
-зобов'язати АТ «Сенс Банк» зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , накладеного на підставі нечинної постанови ВП № 60338190 від 17.10.2019 року (втратившої чинність 08.06.2021 ВП № 60338190) та видати належну йому заробітну плату в сумі 9574,38 грн.;
-відшкодувати, завдану йому неправомірними діями моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.;
-стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 пеню, річні та інфляційні втрати в загальній сумі 16 259,08 грн.;
-стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 391,36 грн. (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Позовні вимоги мотивовано тим, що у грудні 2021 року позивач відкрив в Ужгородському відділенні АТ Альфа-Банк Україна рахунок № НОМЕР_2 для зарахування заробітної плати. На даний час банк реформовано, попередню назву АТ Альфа-Банк Україна змінено на АТ «Сенс Банк».
23 грудня 2021 року на належний позивачу рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Сенс Банк» було зараховано заробітну плату в сумі 9 574,38 грн. При спробі зняти кошти позивач дізнався про те, що на виконання постанови ВП № 65730035, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Юрієм Георгієвичем, АТ «Сенс Банк» наклав арешт на відкритий на його ім'я зарплатний рахунок.
Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. було надано позивачу копію постанови ВП № 65730035 від 13.12.2021 року щодо зняття арешту з коштів, які надходять для зарахування заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк» та одночасно повідомлено, про те що оригінал зазначеної постанови ОСОБА_2 направив поштою за адресою: АДРЕСА_1 . Отримувач: АТ «Сенс Банк» Україна. Проте, АТ «Сенс Банк» арешт з рахунку не зняв.
Враховуючи те, що послідуючі неодноразові звернення до АТ «Сенс Банк» не вирішили питання щодо зняття арешту з рахунку, позивачем було ініційовано звернення до суду з цього питання.
09 червня 2023 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 308/648/22 яким зобов'язав АТ «Сенс Банк» зняти обтяження з рахунку № НОМЕР_1 на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 року та повернути ОСОБА_1 безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний ОСОБА_1 зарплатний рахунок № НОМЕР_1 .
Після набуття чинності рішення суду від 09.06.2023 № 308/648/22 АТ «Сенс Банк» зняв арешт з зарплатного рахунку позивача № НОМЕР_1 відповідно до постанови ВП № 6570035 від 13.12.2021 року.
Під час розгляду справи судом було встановлено, АТ «Сенс Банк» також наклав арешт відповідно до постанови ОСОБА_2 ВП № 60338190 від 17.10.2019 року. Також судом встановлено, що ОСОБА_2 постановив припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення згідно ВП № 60338190, а виконавчий документ повернув стягувачу 08.06.2021 р. Цей факт не знайшов належного відображення у судовому рішенні і як наслідок АТ «Сенс Банк» продовжив арешт відкритого на його ім'я зарплатного рахунку та наявних на ньому коштів заробітної плати.
Таким чином, накладений арешт на відкритий на ім'я позивача зарплатний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк» відповідно до постанови ВП № 60338190 від 17.10.2019 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим що вона втратила чинність 08.06.2021 року.
Враховуючи вище викладене, так як АТ «Сенс Банк» починаючи з 23.12.2021 року та по сьогоднішній день обмежив позивачу доступ до наявних на рахунку коштів заробітної плати чим завдає значну матеріальні шкоду та моральні страждання від банківського свавілля. Позивач звертає увагу суду на те, що у нього відсутні інші джерела доходу крім заробітної плати. Безпідставно наклавши обтяження на зарплатний рахунок позивача, АТ «Сенс Банк» його та родину джерел до фізичного існування. Банк протиправно втрутився в його особисте життя, життя дружини та дитини. Позивач не може забезпечити своїм рідним належний рівень життя, купити на свята дитині подарунки і забезпечити її відпочинок. Відсутність грошей призвело до погіршення відносини у родині, у нього погіршився психологічний стан, з'явилися напружені дружинні стосунки. Позивачу важко пояснити рідним те, чому він ходить на роботу, а заробітну плату до дому не несе. Для того, щоб жити йому прийшлося позичити у знайомих гроші, при цьому як та коли він їх поверне він не знав, адже рахунок досі арештовано. Таким чином, позивач вважає, що своїми протиправними діями АТ «Сенс Банк» завдав непоправиму моральну шкоду, яку позивач також просив суд стягнути.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2025 року позовну заяву позивача ОСОБА_1 до відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк», про зняття арешту з зарплатного рахунку накладеного банком на підставі нечинної постанови від 17.10.2019 року ВП № 60338190 та видачу коштів заробітної плати - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Сенс Банк» просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги, а рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог - залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зазначені судом в іншій справі обставини не є преюдиційною обставиною в сенсі ч.4 ст. 82 ЦПК України, оскільки вони є правовою оцінкою таких обставин іншим судом, яка до того ж суперечить матеріалам справи та дійсності, при цьому така оцінка побудована іншим судом на необгрунтованому недоказаному припущенні та на недостовірних доказах. Також зазначає, що не відповідає обставинам справи твердження суду першої інстанції, що «спір у цій справі виник внаслідок необґрунтованого невиконання відповідачем рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року у справі № 308/648/22, яке набуло законної сили із 19.10.2023 року», оскільки судом у справі 308/648/22 було вирішено питання виключно щодо арешту коштів у ВП № 65730035, приписів щодо зняття арешту з коштів, накладеному в межах ВП №60338190 зазначене рішення не містить. Крім того, вказує, що судом першої інстанції в даній справі не досліджений та не встановлений факт відсутності доказів направлення виконавцем постанов на адресу банку у встановлений законодавством спосіб, що підтверджує відсутність обов'язку та правових підстав щодо зняття таких арештів відповідачем.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта Іванова О.В. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, надіслав суду письмову заяву у якій просив розглянути справу у його відсутності. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції в частині стягнення з акціонерного товариства «Сенс Банк» моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржено та не переглядається.
Задовольняючи заявлений позов в частині моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що оскільки має місце невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року у справі № 308/648/22, яке набуло законної сили із 19.10.2023 року, вже протягом двох років, що має наслідком необґрунтоване накладення арешту на зарплатний рахунок позивача, внаслідок чого позивач не може вільно користуватися грошовими коштами у розмірі 9574,38 грн., позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди є обґрунтованою у розмірі 10.000,00 грн. виходячи з вимоги розумності і справедливості та того факту, що рішенням суду вже була стягнута моральна шкода з відповідача на користь позивача у розмірі 9574,38 грн., що відповідає всій сумі безпідставно утримуваних грошових коштів.
З такими висновками суду не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023року у справі №308/648/22, позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк Україна», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. про визнання дій АТ «Альфа-Банк» протиправними, зобов'язання вчинити певні дії щодо зняття обтяження із зарплатного рахунку, повернення безпідставно списаних коштів та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Зобов'язано АТ «Альфа-Банк» зняти обтяження з рахунку № НОМЕР_1 на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 року та повернути ОСОБА_1 безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний ОСОБА_1 зарплатний рахунок № НОМЕР_1 .
Стягнуто з АТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 9574,38 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2023 року у справі № 308/648/22 апеляційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 червня 2023 року залишене без змін.
Суд першої інстанції, розглядаючи заявлений позов, дійшов висновку що всі доводи сторін були враховані судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи № 308/648/22 та постановленні рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року, яке набуло законної сили із 19.10.2023 року дати винесення постанови Закарпатським апеляційним судом, тому фактично відсутній предмет спору у цій справі в частині прохання позивача зобов'язати АТ Сенс Банк зняти арешт з рахунку № № НОМЕР_1 , накладеного на підставі нечинної постанови ВП № 60338190 від 17.10.2019 року (втратившої чинність 08.06.2021 ВП № 60338190) та видати належну йому заробітну плату в сумі 9574,38 грн., тому в цій частині позову слід відмовити. Проте суд констатує, що спір у цій справі виник внаслідок необґрунтованого невиконання відповідачем рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року у справі № 308/648/22, яке набуло законної сили із 19.10.2023 року, а тому задовольнив позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000грн.
Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтується на матеріалах справи.
Позивач ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції у частині відмови у його вимогах про зобов'язання АТ Сенс Банк зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , накладеного на підставі нечинної постанови ВП № 60338190 від 17.10.2019 року (втратившої чинність 08.06.2021 ВП № 60338190) та видати належну йому заробітну плату в сумі 9574,38 грн. не оскаржив, а тому суд апеляційної інстанції у цій частині не переглядає дане рішення.
Зі змісту мотивувальної частині рішення суду першої інстанції вбачається, що суд задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. через невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.06.2023 року у справі № 308/648/22, яке набуло законної сили з 19.10.2023 року.
Однак, із змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач з цих підстав не заявляв вимог про відшкодування моральної шкоди, а обґрунтовував вимоги про відшкодування моральної шкоди виходячи із неправомірних дій відповідача та його обов'язку (зобов'язання) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , накладеного на підставі нечинної постанови ВП № 60338190 від 17.10.2019 року та видати належну йому заробітну плату в сумі 9574,38 грн. Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про зобов'язання зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови ВП № 60338190 від 17.10.2019 року та видати належну йому заробітну плату в сумі 9574,38 грн. Проте, судом у даних вимогах позивачу відмовлено та не встановлено неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, які можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди із підстав наведених у мотивувальній частині рішення, вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог і безпідставно та неправильно їх задовольнив.
Суд першої інстанції також помилково послався на преюдиційність фактів, які встановлені рішенням суду від 09.06.2023 року у справі № 308/648/22,
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 820/17548/14 (адміністративне провадження № К/9901/9245/18) зазначено, що преюдиціальні факти потрібно відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиціальні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з'ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.
В іншій постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (провадження № 61-26396св18) Верховний Суд зробив висновки про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
У рішенні суду від 09.06.2023 року у справі № 308/648/22, судом надана правова оцінка певним фактам. Обставини, якими обґрунтовує позивач заявлений позов та які входять у предмет доказування у даній справі, не встановлювалися у справі № 308/648/22.
Необхідно зауважити, що арешти коштів позивача були накладені в межах двох виконавчих проваджень (ВП) : № 60338190 та № 65730035.
Банком було накладено арешт на кошти позивача відповідно до двох окремих постанов у двох окремих виконавчих провадженнях, а саме: - перший арешт накладений за постановою від 17.10.2019 у ВП №60338190 - другий арешт накладений за постановою від 08.12.2021 у ВП №65730035. Також існують дві окремі постанови виконавця про скасування цих арештів: постанова про зняття арешту з коштів від 13.12.2021 у ВП №65730035; постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.06.2021 у ВП №60338190.
Резолютивною частиною рішення № 308/648/22 було зобов'язано АТ «Альфа-Банк» зняти обтяження з рахунку позивача на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 року та повернути позивачу безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний позивачу зарплатний рахунок. Вищезазначена постанова винесена у ВП № 65730035. Тобто, судом у справі 308/648/22 було вирішено питання лише щодо арешту коштів у ВП № 65730035. В частині інших вимог позивачу було відмовлено.
Таким чином, рішенням суду у справі № 308/648/22 знятий арешт/обтяження з коштів позивача виключно у ВП № 65730035 за постановою про зняття арешту з коштів від 13.12.2021, та не знятий арешт з коштів позивача у ВП №60338190 за постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.06.2021. Жодних приписів, які зобов'язують відповідача зняти арешт з коштів позивача у ВП № 60338190 відповідно до постанови від 08.06.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу судове рішення у справі № 308/648/22 не містить. Про дану обставину (не зняття судом у справі №308/648/22 арешту з коштів у межах ВП № 60338190) зазначає і сам позивач в позовній заяві.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та вимог закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки, та дійшов помилкових висновків про задоволення позову у частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у даних вимогах з вищенаведених підстав.
Згідно ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 1454грн., який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2025 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 80 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 1454грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2026 року .
Головуючий:
Судді: