Справа № 308/3044/26
Закарпатський апеляційний суд
08.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/201/26, за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2026.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10.04.2026, з визначенням застави - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499200 (чотиристо дев'яносто дев'ять тисяч двісті) грн, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 21.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071170000051.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в межах даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026071170000051, відомості про яке 21.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.01.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час але не пізніше 19.01.2026, на території м. Чоп Ужгородського району Закарпатської області, у ОСОБА_7 виник корисливий, злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, за грошову винагороду.
-2-
Для виконання свого задуманого злочинного плану, пов'язаного із незаконним переправленням осіб призовного віку через державний кордон України та отриманням прибутку у вигляді грошових коштів, ОСОБА_7 , перебуваючи на території м. Чоп, добре розуміючи, що самому йому не під силу реалізувати свій задуманий злочинний план, і для свого страхування, щоб не бути викритим правоохоронними органами, задіяв особу ОСОБА_9 у злочинні плани якого входило: за вказівками ОСОБА_7 , у визначений ним час, зустріти особу, отримати від неї грошові кошти за її незаконний перетин державного кордону України з подальшою передачею їх ОСОБА_7 .
19.02.2026 ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний план, пов'язаний із отриманням прибутку у вигляді грошових коштів, знайшов особу ОСОБА_10 , який в подальшому був залучений до конфіденційного співробітництва та діяв під контролем правоохоронних органів, за наступних обставин.
21.02.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час ОСОБА_7 , за допомогою мобільного додатку месенджера «WhatsApp», на виконання заздалегідь обдуманого злочинного плану, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, повідомив ОСОБА_10 , що зможе організувати його незаконне переправлення через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 4000 доларів США, так як відносно останнього діють обмеження у виїзді за межі території України у законний спосіб. Окрім того, на момент дзвінка ОСОБА_7 також повідомив, що ОСОБА_10 повинен половину суми, а саме 2000 доларів США тримати біля себе, а іншу частину грошових коштів, передати іншій особі « ОСОБА_11 », який був ідентифікований як ОСОБА_9 та був залучений до конфіденційного співробітництва і діяв під контролем правоохоронних органів.
21.02.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час ОСОБА_7 , за допомогою мобільного додатку месенджера «WhatsApp», зв'язався із ОСОБА_10 та повідомив, що потрібно зачекати із незаконним його переправленням через державний кордон України, у зв'язку із побоюванням бути викритий правоохоронними органами та наказав чекати на подальші його вказівки. Далі, у вказаний день, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 про зустріч на парковці біля ТЦ «Дастор», який розташований за адресою: Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, 89, де він йому повинен повідомити про подальші дії, пов'язані із незаконним перетином кордону. Однак, після чого, ОСОБА_7 було надано вказівки ОСОБА_10 про те, щоб він викликав собі автомобіль служби «таксі» і їхав до ТЦ «Адамс», який розташований за адресою: Закарпатська область м. Ужгород, вул. Ринкова, 2 А.
У свою чергу, ОСОБА_10 , який діяв під контролем правоохоронних органів, виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_7 , замовив автомобіль служби «таксі», і виїхав в сторону ТЦ «Адамс». Прибувши до вказаного ТЦ близько 13 год 40 хв, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_10 прослідувати за ним до торгового центру, де вони повинні купити надувний човен та весла до нього. Після купівлі надувного човна, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_10 сідати до нього в автомобіль марки «Skoda» моделі «Octavia», д.н.з. - НОМЕР_1 , і виїхав у напрямку м. Чоп. По приїзду в м. Чоп, ОСОБА_7 привіз ОСОБА_10 до невстановленого на даний час досудовим розслідуванням дачного будинку де став проводити інструктаж з приводу надування човна, зазначенням маршруту руху до кордону, і наданням детальної інформації по факту перепливання річки Тиса.
В подальшому, в той же день, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_10 забрати надувний човен і виходити до залізничного переїзду, де він його зустріне. Після зустрічі, ОСОБА_7 забрав надувний човен від ОСОБА_10 і наказав останньому чекати на подальші вказівки, однак в подальшому повідомив, що не зможе здійснити його переправлення через державний кордон України, так як в м. Чоп, досить багато автомобілів.
-3-
У свою чергу, ОСОБА_10 знову викликав автомобіль служби «таксі» і повернувся до м. Ужгорода, де очікував на подальші вказівки.
25.02.2026 близько 11 год ОСОБА_7 , за допомогою мобільного додатку «WhatsApp», зв'язався із ОСОБА_10 і вони зустрілись на парковці ТЦ «Дастор», де вже також перебував і ОСОБА_9 . У той момент ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 500 доларів США, які останній обміняв в обмінному пункті, після чого виїхали в сторону ТЦ «Адамс», де ОСОБА_7 придбав за обміняні грошові кошти надувний човен із веслами. Після покупки ОСОБА_7 разом із ОСОБА_10 виїхали у сторону м. Чоп, де приїхали до місця проживання ОСОБА_7
25.02.2026 до 15 год ОСОБА_10 перебував в гаражному приміщенні за місцем проживання ОСОБА_7 , де очікував на вказівки з приводу свого незаконного переправлення через державний кордон України.
Через деякий час, до гаражного приміщення приїхав ОСОБА_7 на автомобілі марки «Opel» моделі «Vectra», д.н.з. НОМЕР_2 , і наказав ОСОБА_10 сідати в автомобіль. Після посадки в автомобіль, ОСОБА_7 вирушив у сторону державного кордону України, де між 348 та 349 прикордонним знаком залишив ОСОБА_10 , який мав виконати наперед зазначені ОСОБА_7 дії, а сам виїхав у сторону м. Чоп. Окрім того, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_10 , коли він перепливе річку, то хай зателефонує до ОСОБА_9 , який має передати грошові кошти в сумі 3500 доларів США.
Далі, ОСОБА_7 отримавши інформацію, що ОСОБА_10 перетнув кордон, виїхав в с. Холмок Ужгородського району, де вже в той час на нього очікував ОСОБА_9 разом із заздалегідь ідентифікованими грошовими коштами у розмірі 3500 доларів США, якому повинен був передати за попередньою домовленістю, однак, після передачі грошових коштів останній був викритий правоохоронними органами та затриманий.
25.02.2026 ОСОБА_7 затримано в поряду ст. 208 КПК України та 26.02.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна, а також враховано, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявним. У зв'язку з чим, слідчий суддя дійшов висновку про те, що слідчим та прокурором доведено необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, врахувавши характер та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні
-4-
якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про його особу, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначив ОСОБА_7 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на переконання слідчого судді є достатньою для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 27.02.2026 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити заставу в розмірі не менше 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Погоджуючись із висновками слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор вказує на безпідставність визначення слідчим суддею підозрюваному розміру застави, оскільки ОСОБА_7 вже визначалась застава в іншому кримінальному провадженні, яку він порушив та знову вдався до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень. Визначений ОСОБА_7 розмір застави є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам. Характер та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його роль у вчиненні цього злочину, а також ступінь корисливого мотиву та суспільний інтерес, дані про його особу свідчать про доведеність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КУпАП, які є неспіврозмірними з розміром визначеної застави та дають підстави для визначення застави у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. При цьому враховується, що вказані учасники процесу вважаються належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання та відомостей про поважність причин неявки від підозрюваного не надходило, а клопотання захисника-адвоката ОСОБА_12 про відкладення апеляційного розгляду не береться до уваги, оскільки жодних доказів, які б підтверджували наведені у ньому обставини (зайнятість в іншій справі), не надано. Крім того, апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до вимог ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Також приймається до уваги заява прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
-5-
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд уважає, що слідчий суддя у повній мірі дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
-6-
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026071170000051, відомості про яке 21.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.01.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
25.02.2026 ОСОБА_7 затримано в поряду ст. 208 КПК України та 26.02.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 27.02.2026 за клопотанням органу досудового розслідування щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 (чотиристо дев'яносто дев'ять тисяч двісті) грн.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та яке відноситься до категорії тяжких, а тому, перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, він може переховуватися від органів досудового розслідування і суду та незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
-7-
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що у своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняла до уваги слідчий суддя.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що обґрунтованість підозри та наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику сторонами кримінального провадження не заперечується.
Недоведеними на переконання апеляційного суду є ризики, про які зазначено у клопотанні та апеляційній скарзі, зокрема передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а переховування від органу досудового розслідування, суду, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому ОСОБА_7 підозрюється. У підтвердження цих ризиків не наведено жодних обставин ні у клопотанні, ні в апеляційній скарзі, а також не надано жодних доказів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора на предмет законності та вмотивованість ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_7 у частині визначення розміру застави, колегія суддів звертає увагу на таке.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з ухвали, визначаючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 цього Кодексу та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, його ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов
-8-
висновку, що застава у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків і такий розмір не буде завідомо непомірним для нього.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_7 розмір застави - 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, його тяжкістю та особливою суспільною небезпечністю, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує, що наведені в апеляційній скарзі прокурором доводи, в тому числі тяжкість та особлива суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею, викладені прокурором в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави не менше 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб визнаються безпідставними та необґрунтованими.
Даних про будь-яке інше майно підозрюваного, щодо майнових збережень чи інших доходів, які б забезпечили виконання застави в розмірі заявленому прокурором не надано.
З урахуванням зазначеного, враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, майновий та сімейний стан особи, колегія суддів дійшла висновку, що застава в розмірі, заявленому стороною обвинувачення, тобто понад 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірною для підозрюваного.
Більш того, прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили, що підозрюваний з моменту застосування щодо нього запобіжного заходу та визначення йому застави будь-яким чином порушував покладені на нього обов'язки.
Також колегією суддів враховується і те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 направлено до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
-9-
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною обвинувачення не наведено обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2026 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді