09 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2143/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2026 (колегія суддів: Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2025 (суддя Давиденко І. В.) у справі
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" про стягнення 757 720,60 грн,
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" з позовом про стягнення 757 720,60 грн.
15.09.2025 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
17.02.2026 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, повний текст якої складений 04.03.2026, про зміну рішення Господарського суду Запорізької області в частині визначення розміру пені, а в іншій частині позову - відмовив.
20.03.2026 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідною з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позов у цій справі подано у 2025 році, предметом якого є стягнення 757 720,60 грн, що становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 500 = 1 514 000 грн), станом на 01.01.2025.
Судова колегія констатує, що з урахуванням положень ГПК України дана касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження зазначає неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Проте, скаржник не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, що не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Необхідно враховувати, що передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Положення пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судами оскаржуваних судових рішень, адже скаржник не вказав та не довів виключних випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/2143/25 за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач