08 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № Б29/122-09
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026
у справі № Б29/122-09
за заявою Закритого акціонерного товариства "Углеводород"
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № Б29/122-09:
- заяву арбітражного керуючого Клименка С.А. від 28.07.2025 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено;
- визнано неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 у справі № Б29/122-09, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь арбітражного керуючого Клименка Сергія Андрійовича 156 838,07 грн оплати послуг, основної і додаткової грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого та наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 у справі №Б29/122-09;
- зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) скласти та позачергово включити в кошторис витрат Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ідентифікаційний код: 34047020, 01133, місто Київ, вул. Щорса, 36-Б) суму позачергової заборгованості на користь арбітражного керуючого Клименка Сергія Андрійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого №1472 від 16.07.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 49021, м. Дніпро, вул.Переволочанська, 102) в сумі 156 838,07 грн оплати послуг, основної і додаткової грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого у справі №Б29/122-09 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Углеводород";
- зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код 21708016, 04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17) позачергово затвердити кошторис витрат Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ідентифікаційний код: 34047020, 01133, місто Київ, вул. Щорса, 36-Б) з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь арбітражного керуючого Клименка Сергія Андрійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1472 від 16.07.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 49021, м. Дніпро, вул. Переволочанська, 102) в сумі 156 838,07 грн оплати послуг, основної і додаткової грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого у справі № Б29/122-09 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Углеводород".
Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р. у справі № Б29/122-09 та прийняти нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Клименка Сергія Андрійовича від 28.07.2025 року у справі № Б29/122-09 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № Б29/122-09 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № Б29/122-09 залишено без змін.
До Верховного Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № Б29/122-09, у якій заявлено вимогу скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Арбітражного керуючого Клименка Сергія Андрійовича про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії у рамках банкрутної справи № Б29/122-09-відмовити.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №Б29/122-09 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2026.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3328,00 грн (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік»).
Таким чином, розмір судового збору, який підлягає сплаті за касаційне оскарження ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № Б29/122-09, становить 2 662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).
Проте, скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вказує, що станом на сьогодні відсутні висновки Верховного Суду, які би охарактеризували питання про можливість стягнення грошової винагороди арбітражному керуючому з осіб, які не мають статус кредитора до боржника на момент винесення такої ухвали.
Водночас, скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2 662,40 грн;
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № Б29/122-09 залишити без руху.
2. Надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2 662,40 грн;
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.
4. Роз'яснити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. 2 ст. 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков