31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/464/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Ступіної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансенерго"
про стягнення 398 171 312,55 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансенерго" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 384 411 008,49 грн, з яких: 329 773 734,86 грн - основний борг, 45 924 095,77 грн - пеня, 3 982 865,56 грн - три проценти річних, 4 730 312,39 грн - інфляційні втрати.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 26.01.2023 №7404-ПСО(К)-29 в частині повної оплати поставленого Позивачем природного газу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 329 773 734,86 грн. Крім того, за порушення умов договору, Позивач нарахував Відповідачу 45 924 095,77 грн пені, 3 982 865,56 грн трьох процентів річних, 4 730 312,39 грн інфляційних втрат. На стадії підготовчого засідання Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій Позивач просив суд стягнути з Відповідача заборгованість у загальній сумі 398 171 312,55 грн, а саме: 324 646 127,89 грн - основний борг, 60 973 981,81 грн - пеня, 5 556 726,96 грн - три проценти річних, 6 994 475,89 грн - інфляційні втрати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Сумської області рішенням від 26.06.2025 у справі №920/464/24 позов задовольнив частково. Закрив провадження у справі в частині стягнення 324 646 127,89 грн основного боргу. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 30 486 990,90 грн пені, 5 556 726,96 грн трьох процентів річних та 6 994 475,89 грн інфляційних втрат, а також 847 840,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині стягнення пені в сумі 30 486 990,91 грн відмовив.
4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
- щодо стягнення суми основного боргу - з урахуванням поданих сторонами доказів сплати грошових коштів у розмірі 324 646 127,89 грн, після відкриття провадження у справі, суди дійшли висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з чим закрито провадження у справі в цій частині, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України;
- щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат - надані Позивачем розрахунки є обґрунтованими, позовні вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, отже підлягають задоволенню у повному обсязі;
- щодо стягнення пені - враховуючи відсутність обґрунтованих доказів на підтвердження понесення Позивачем збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з діями Відповідача, існують підстави для зменшення пені на 50% від заявленої Позивачем суми пені.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 26.11.2025 апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/464/24 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/464/24 задовольнив частково. Частково скасував рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/464/24, виклав резолютивну частину зазначеного рішення в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення 324 646 127,89 грн основного боргу закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансенерго" (вул. Ковпака, буд.1, м. Суми, 40031; ідентифікаційний код 43613244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) 12 194 796 (дванадцять мільйонів сто дев'яносто чотири тисячі сімсот дев'яносто шість) грн 36 коп пені, 5 556 726 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят шість тисяч сімсот двадцять шість) грн 96 коп трьох процентів річних та 6 994 475 (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн 89 коп інфляційних втрат, а також 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині стягнення пені в сумі 48 779 185,45 грн відмовити".
6. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована таким:
- щодо стягнення пені - враховуючи клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, беручи до уваги, що зобов'язання за договором виконано Відповідачем повністю, зважаючи на відсутність обґрунтованих доказів на підтвердження понесення Позивачем збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань або погіршення матеріального стану Позивачу саме у зв'язку з діями Відповідача, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, існують підстави для зменшення пені на 80% від заявленої Позивачем суми пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
7. Позивач (Скаржник), за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №920/464/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №920/464/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені; постановити нове рішення, яким позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені задовольнити в повному обсязі.
8. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що звернувся на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19 щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
9. 18 березня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
10. 26 січня 2023 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) укладено договір постачання природного газу №7404-ПСО(К)-29 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити природний газ споживачу, а останній зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
11. Згідно з пунктом 2.2 договору постачальник передає споживачу природний газ у загальному потоці газу. Передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється комерційним актом приймання-передачі природного газу, відповідно до вимог Кодексу ГТС та цього договору.
12. Відповідно до пункту 2.5.8 договору, на підставі отриманих від споживача даних, відповідно до пункту 2.5.7 цього договору та даних Інформаційної платформи Оператора ГТС постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає споживачу по два примірники комерційного акта за відповідний період постачання, підписані уповноваженим представником постачальника або шляхом направлення комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом постачальника, шляхом електронного документообігу (відповідно до розділу 9 цього договору).
13. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання комерційного акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу комерційного акта, підписаний уповноваженим представником споживача (пункт 2.5.9 договору).
14. Пунктом 2.5.10 договору встановлено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу комерційного акта до 12-го числа місяця, наступного за періодом постачання, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а остаточна договірна вартість поставленого протягом відповідного періоду постачання газу розраховується, відповідно до умов договору.
15. За умовами пункту 4.1 договору (в редакції додаткових угод №1-15) договірна ціна на природний газ, який постачається постачальником за обсяги, передбачені пунктом 2.1 цього договору, встановлюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, від 06.12.2022 №1416 за 1000 куб.м газу з ПДВ та складає - 10 950,00 грн. Крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн. Всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.
16. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з дати укладання договору до 31.03.2024 (включно) становить 11 113,89 грн.
17. У пункті 4.2 договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами на банківській рахунок постачальника шляхом 100% оплати договірної вартості газу за період постачання наступним чином:
- 33% розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 10 числа періоду постачання включно;
- 33% розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 20 числа періоду постачання включно;
- 34% розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 28 числа періоду постачання включно.
Остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням цього договору, здійснюється споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа місяця (включно), наступного за періодом постачання.
18. Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) / та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронними документами "М.Е.Doc", Вчасно, тощо (пункт 9.1 договору).
19. До спірного договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, якими узгоджено відповідні зміни щодо договірних обсягів, періодів постачання та строку дії договору, зокрема: додаткову угоду від 31.01.2023 №1, додаткову угоду від 28.02.2023 №2, додаткову угоду від 24.03.2023 №3, додаткову угоду від 31.03.2023 №4, додаткову угоду від 02.05.2023 №5, додаткову угоду від 31.05.2023 №6, додаткову угоду від 30.06.2023 №7, додаткову угоду від 31.07.2023 №8, додаткову угоду від 31.08.2023 №9, додаткову угоду від 30.09.2023 №10, додаткову угоду від 31.10.2023 №11, додаткову угоду від 30.11.2023 №12, додаткову угоду від 29.12.2023 №13, додаткову угоду від 31.01.2024 №14, додаткову угоду від 29.02.2024 №15.
20. На виконання умов договору, в період з січня 2023 року до лютого 2024 року, Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 332 774 006,36 грн, що підтверджується підписаними сторонами комерційними актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2023, обсягом 343,53376 тис.куб.м, загальною вартістю 3 817 996,84 грн; від 28.02.2023, обсягом 1 633,72847 тис.куб.м, загальною вартістю 18 157 080,47 грн; від 31.03.2023, обсягом 361,53547 тис.куб.м, загальною вартістю 4 018 065,88 грн; від 30.04.2023, обсягом 574,44393 тис.куб.м, загальною вартістю 6 384 307,33 грн; від 31.05.2023, обсягом 538,56085 тис.куб.м, загальною вартістю 5 985 506,70 грн; від 30.06.2023, обсягом 1 622,01166 тис.куб.м, загальною вартістю 18 026 861,11 грн; від 31.07.2023, обсягом 1 931,07274 тис.куб.м, загальною вартістю 21 461 732,33 грн; від 31.07.2023, обсягом 1 931,07274 тис.куб.м, загальною вартістю 21 461 732,33 грн; від 31.07.2023, обсягом 1 931,07274 тис.куб.м, загальною вартістю 21 461 732,33 грн; від 31.08.2023, обсягом 5 472,66844 тис.куб.м, загальною вартістю 60 822 641,62 грн; від 30.09.2023, обсягом 1 541,56324 тис.куб.м, загальною вартістю 17 132 766,13 грн; від 31.10.2023, обсягом 2 367,11091 тис.куб.м, загальною вартістю 26 307 813,11 грн; від 30.11.2023, обсягом 4 276,29267 тис.куб.м, загальною вартістю 47 526 251,47 грн; від 31.12.2023, обсягом 4 458,07166 тис.куб.м, загальною вартістю 49 546 523,40 грн; від 31.01.2024, обсягом 3 967,27492 тис.куб.м, загальною вартістю 44 091 861,83 грн.
21. Водночас, надісланий Позивачем на адресу Відповідача комерційний акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсягом 854,30008 тис.куб.м, загальною вартістю 9 494 598,14 грн, разом з супровідним листом від 12.03.2024 №125/3/1/1, так і не було підписано з боку Відповідача.
22. На підтвердження обсягу спожитого Відповідачем природного газу за лютий 2024 року, з урахуванням підпункту 2.5.10 договору, Позивач вказує, що згідно з інформацією з Інформаційної платформи Оператора ГТС Відповідач як споживач з ЕІС-кодом 56X930000118150V був закріплений в Реєстрі споживачів за постачальником (ЕІС-код: 56X930000010610X) у період з 27.01.2023 до 29.02.2024 та спожив з ресурсу Позивача за лютий 2024 року природний газ в обсязі (об'ємі) 854,30008 тис.куб.м, що відповідає обсягу природного газу, зазначеному в непідписаному комерційному акті приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, та підтверджується листом-відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 28.03.2024 №ТОВВИХ-24-4775 на адвокатський запит представника Позивача від 26.03.2024.
23. Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції (факту поставки природного газу) в період, за який з боку Відповідача не підписано комерційний акт приймання-передачі природного газу, Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію зареєстрованої податкової накладної від 29.02.2024 №20770 за період поставки - лютий 2024 на суму 9 494 598,14 грн.
24. На підтвердження дат і сум здійснених Відповідачем платежів, за зазначені вище періоди, Позивачем до матеріалів справи долучено супровідний лист-відповідь ГУ AT "Ощадбанк" від 15.03.2024 №16/2-09/34126/2024 з інформацією про надходження коштів на рахунок Позивача від Відповідача за період з 26.01.2023 до 14.03.2024, відповідно до якої Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем природний газ у сумі 3 000 271,50 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
26. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №920/464/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 48 779 185,45 пені.
27. Натомість у частині стягнення з Відповідача основного боргу, трьох процентів річних, інфляційних втрат та 20% пені судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
28. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
29. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
30. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
31. Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
32. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
33. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
34. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
35. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
36. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
37. За обставинами справи, що переглядається, Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором постачання природного газу зі своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за січень 2023 року - лютий 2024 року, що стало підставою для стягнення Позивачем в судовому порядку процентів річних, інфляційних втрат і пені.
38. Перевіривши розрахунки Позивача, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення з Відповідача заявлених сум грошових коштів; водночас дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені) на 80%.
39. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
40. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
41. Подібну норму також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
42. Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.
43. До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
44. Втім, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 7.25 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
45. У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
46. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України; не врахували висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, - вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен враховувати не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто враховувати інтереси обох сторін.
47. Суд відхиляє вказані доводи та звертає увагу, що у справі, яка переглядається, при ухваленні оскаржуваних рішень в частині зменшення розміру неустойки суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- Відповідач є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії. Єдиним суб'єктом господарювання, якому Відповідач може передати вироблену електричну енергію для забезпечення резервів відновлення частоти для забезпечення надійної роботи ОЕС України є ПАТ "НЕК "Укренерго". Ступінь виконання зобов'язання відповідачем договору постачання знаходиться в залежності від іншого підприємства - ПАТ "НЕК "Укренерго", товариства 100% акцій якого перебуває у власності держави, є наслідком порушення останнім платіжної дисципліни. Крім того статус суб'єкта природної монополії ПАТ "НЕК "Укренерго" не дозволяє Відповідачу змінити покупця виробленої електричної енергії і погасити заборгованість перед Позивачем;
- Відповідач визнає власний обов'язок щодо виконання договору постачання та здійснює погашення заборгованості, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями. Разом з цим заборгованість контрагента за вироблену електричну енергію, несприятлива фінансова ситуація в економіці та запроваджений на територій України воєнний стан вплинули на можливість виконати договір постачання негайно;
- Відповідач є єдиним постачальником допоміжних послуг, а саме: послуг для забезпечення резервів відновлення частоти на базі газотурбінних установок (ГТУ) в Україні, і відповідно до Свідоцтва про відповідність вимогам допоміжних послуг №22/6 від 26.10.2023, відповідає вимогам у частині надання допоміжних послуг з відновлення роботи ОЕС України після системних аварій;
- можливе постановлення судом рішення про стягнення пені в заявленій сумі і звернення його до виконання призведе до блокування рахунків Відповідача та суттєво погіршить його фінансовий стан;
- обладнання електростанції, яка є об'єктом критичної інфраструктури, розраховане на відновлення енергопостачання енергосистеми країни при кричних ситуаціях в максимально стислі терміни. У зв'язку з цим, системи і механізми електростанції повинні бути в постійному робочому стані. Окрім того, звернення рішення до виконання, призведе до припинення виплат заробітної плати працівникам, відповідно в подальшому - до заборгованості із заробітної плати, виникнення заборгованості з оплати по інших обов'язкових платежах та неможливості придбавати витратні матеріали для стабільного функціонування роботи електростанції. Також, для дотримання правил безпеки та експлуатації необхідно виконувати офіційні перевірки основних та додаткових засобів захисту персоналу, періодичні перевірки електричного обладнання та вимірювальних засобів. Одночасно для складного обладнання електростанції існує ймовірність його непередбачуваного виходу з ладу, тому для відновлення працездатності необхідно в стислі терміни виконувати роботи з залученням сторонніх спеціалізованих підприємств, що також передбачає значні фінансові витрати;
- у разі стягнення неустойки в розмірі, зазначеному в позові, Відповідач не зможе виконувати свої функції як ліцензіат, якому надано право на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. Не зможе надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ПАТ "НЕК "Укренерго" балансування об'єднаної енергетичної системи України. Не зможе виконувати функції по регулюванню частоти та активної потужності в об'єднаній енергосистемі України, а також надання резерву, що призведе до зменшення наявної генерації в Україні та неможливості подачі резервного струму для відновлення генерації Північного енерговузла в разі "блекауту". Не зможе надавати допоміжні послуги з відновлення функціонування ОЕС України після системних аварій. Таким чином, стягнення відповідної суми в примусовому порядку, призведе в найгіршому випадку до припинення діяльності підприємства як неплатоспроможного, але в будь-якому - до неможливості підготуватися до вірогідних аварій в енергосистемі України, в тому числі "блекауту".
48. Верховний Суд наголошує, що словосполучення "може зменшити за рішенням суду", "суд має право" та "суд може", вжиті у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, свідчать, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості / неможливості зменшення розміру неустойки, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №909/1083/23).
49. Про те, що зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення, є правом суду, також зазначено в постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.
50. Зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.
51. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.
52. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
53. Отже, вирішення окреслених питань не є завданням Верховного Суду, який є судом права, а не факту, як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин.
54. З огляду на усталену судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України роль Верховного Суду обмежується з'ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується із загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22).
55. Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник. Питання про зменшення розміру пені у кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду, його вирішення залежить від обставин кожної справи, наданих сторонами доказів і наведених аргументів.
56. З огляду на мотиви, якими керувалися суди (пункт 47 цієї постанови), відсутні підстави вважати, що зменшення неустойки не узгоджується з вимогами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
57. У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, яку наводить Скаржник, вказано: вирішуючи питання про зменшення пені, суди повинні враховувати, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його прав на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
58. Разом із тим у Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 наголосив:
- розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
59. З метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суд касаційної інстанції має виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Аналогічні правові позиції викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі №914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 23.10.2024 у справі №910/14451/22, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
60. Крім того, у справі №918/116/19, на неврахування висновків Верховного Суду в якій послався Скаржник, як і в цій справі (№920/464/24), суди також дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.
61. Отже, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, а навпаки узгоджуються з ними.
62. Зважаючи на викладене вище, доводи касаційної скарги не підтвердилися. Здійснивши розгляд справи, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, яке б могло слугувати підставою для скасування ухвалених рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
64. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
66. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №920/464/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
О. Баранець