09 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/285/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури,
код ЄДРПОУ 02910114, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600, в інтересах держави в особі
позивача: Міністерства освіти і науки України,
код ЄДРПОУ 38621185, проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135
до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна»
код ЄДРПОУ 14333937, вул. Лейпцизька, буд.15, м. Київ, 01601
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
код ЄДРПОУ 43173325, проспект Голосіївській, буд.50, м. Київ, 03039
3. Державного навчального закладу “Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», код ЄДРПОУ 02548794, вул. Незалежності, буд. 5А, м. Ніжин, 16600
Предмет спору: про визнання недійсним договору та зобов?язання повернути нерухоме майно
Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного навчального закладу “Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», у якому прокурор просить суд:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/22-24 від 29.04.2024, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Державним навчальним закладом “Ніжинській професійний аграрний ліцей Чернігівської області» та Приватним акціонерним товариством “ВФ Україна» об'єктом якого є нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Василівська,73, що обліковується на балансі ДНЗ “Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області»;
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство “ВФ Україна» повернути ДНЗ “Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Василівська,73.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що майно, яке обліковується на балансі Державного навчального закладу “Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», передано в оренду відповідачу-1 з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги доступу до інтернету, чим порушуються вимоги Закону України “Про освіту», адже він не допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу.
Ухвалою суду від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки подання заяв по суті.
06.04.2026 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про здійснення переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №927/285/26 за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач 1 зазначає про те, що спір про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та похідна вимога про повернення майна з урахуванням характеру спірних правовідносин, необхідності дослідження підстав недійсності правочину, правового режиму нерухомого майна, обсягу доказів, кількості учасників та значення справи для сторін, не є справою незначної складності, а тому підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, відповідач 1 посилається на те, що спірне нерухоме майно використовується ним для забезпечення сталим мобільним зв?язком та інтернетом регіону, а також є об?єктом критичної інфраструктури, тому в силу приписів ч.4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» порушення електронних комунікацій призведе до негативних наслідків для національної безпеки України.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
При цьому ГПК України визначає малозначними справами, які по-перше, визнані такими (малозначними) в силу закону (п. 1 ч. 5 статті 12 ГПК України), і по-друге, справи незначної складності, визнані малозначними самостійно судом (п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України).
За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Виходячи зі змісту вказаних норм, а також ст. 250 ГПК України, якою врегульовано порядок вирішення питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, малозначні справи розглядаються виключно за правилами спрощеного позовного провадження, і в цьому випадку перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження є неможливим.
Одночасно, приписи ч. 2-6 ст. 250 ГПК України, які передбачають можливість здійснення заміни порядку розгляду справи, стосуються інших справ (не малозначних) - тих, які суд вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України із врахуванням критеріїв, визначених ч. 3 цієї статті.
Ухвалою суду від 02.04.2026 у справі №927/285/26 визнано справу малозначною в порядку ст. 12 ГПК України та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 1, 4 ст. 165 ГПК України).
За змістом ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, надавати суду свої докази на спростування взаємних вимог та заперечень у строки, визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ГПК України.
Усі наявні у сторін докази безперешкодно можуть бути надані ними суду в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Фактично єдиною особливістю даного спору є те, що Закон України “Про освіту» не допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу. В іншому - це звичайні правовідносини щодо оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а тому їх специфіка не є беззаперечною підставою для розгляду справи в загальному провадженні, і що вже було враховано судом (у т.ч. кількість учасників справи, обсяг і характер доказів та інші критерії, які викладені у ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України) при вирішенні питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
З наведених відповідачем-1 додаткових обґрунтувань також не вбачається підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки належність майна до об?єкту критичної інфраструктури не впливає на оцінку спірних взаємовідносин.
Суд звертає увагу, що оцінка всіх критеріїв щодо можливості розгляду справи в спрощеному позовному провадженні як визначених законом (ст. 247 ГПК України), так і загальної ситуації в країні (військовий стан, систематичні повітряні тривоги та можливе відключення світла тощо), що зумовлює необхідність проведення судового засідання у розумінні ст. 250 ГПК України є дискреційними повноваженнями суду, що базуються на його внутрішньому переконанні.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача-1 щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Враховуючи обраний прокурором спосіб захисту, характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів у справі, які не становлять особливої складності та винятково важливого значення, кількість учасників справи, дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а отже суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Таким чином, з урахуванням зазначених приписів, кожен з учасників справи, в тому числі відповідач, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін може користуватися своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України та не позбавлений процесуального права викладати свої аргументи, пояснення, міркування, заперечення у письмових заявах по суті.
Керуючись ст. 12, 233- 235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству “ВФ Україна» у задоволенні клопотання про здійснення переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №927/285/26 за правилами загального позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун