Рішення від 08.04.2026 по справі 922/2523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/458/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Биченко А.О. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", в якій просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 50883,04 грн, без вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 17717,95 грн, з вирахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він перебував у трудових правовідносинах з ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" з 14.08.1974 р. та був звільнений 19.09.2022 р. за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки. Однак відповідачем не було проведено розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні. Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод".

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.02.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 458/26 від 13.02.2026) передана на розгляд судді Міньковському С.В.

Ухвалою від 17.02.2026 господарський суд прийняв позовну заяви до розгляду; відкрив провадження у справі № №922/2523/22 (922/458/26); постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; встановив відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

Цією ж ухвалою суд встановив позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позову заяву, в якому повністю визнає позов в розмірі 50883,04 грн заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітку в розмірі 17717,95 грн.

Представник позивача адвокат Биченко А.О. надав клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи № 922/2523/22 (922/458/26) докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, стягнувши їх з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

27.02.2026 року, тобто в межах строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, представником позивача подано суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу разом з доказами на підтвердження таких витрат у розмірі 5000,00 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 14.08.1974 р. працював на ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" та 19.09.2022 р. його було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується даними трудової книжки.

Представник позивача зазначає, що при звільненні позивач звертався до відповідача із запитами про те, коли буде виплачено заборгованість на що отримував відмовки. Станом на момент подання позовної заяви вищевказана заборгованість не погашена.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі у розмірі 50883,04 грн, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 23.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківський підшипниковий завод", призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Кошовського С.В., здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство на веб-сайті Судової влади України.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківський підшипниковий завод" було оприлюднено на веб-сайті судової влади за № 70275 від 24.03.2023.

Ухвалою суду від 28.01.2025 у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" за результатом попереднього засідання, визнано вимоги кредиторів, що внеслись розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Харківський підшипниковий завод", зокрема вимоги кредитора гр. ОСОБА_1 , смт. Малинівка в сумі 50883,04 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За таких обставин, враховуючи, що ухвалою суду від 28.01.2025 р. у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", вимоги кредитора гр. ОСОБА_1 , вже були визнані в сумі 50883,04 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №922/458/26 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 50883,04 грн, оскільки гр. ОСОБА_1 вже звертався до суду з грошовими вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі і вище вказаною ухвалою суду від 28.01.2025 р. вимоги кредитора гр. ОСОБА_1 визнано в сумі 50883,04 грн та включено до реєстру вимог кредиторів. Дана ухвала в цій частині не оскаржувалась та набрала законної сили.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітку у розмірі 17717,95 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок правильності нарахування, суд вважає правомірним здійснити нарахування компенсації втрати частини грошових доходів в сумі 17717,95 грн.

Позивач, також просить суд стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн за надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:

- договір про надання правової допомоги № б/н від 10.02.2026 року (далі - Договір), укладений між адвокатом Биченко А.О., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000917 від 02.05.2018 року та є самозайнятою особою (надалі-Адвокат) та Погромським В.Г.;

- додаткова угода № 1 від 10.02.2026 року до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 р.;

- акт приймання передачі послуг №1 від 14.02.2026 наданих відповідно до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 р.;

- квитанція серії АБ №14/02/26 від 14.02.2026 року на суму 5000,00 грн;

- ордер про надання правничої допомоги Погромському В.Г.

Згідно умов укладеного договору Адвокат зобов'язується надати Клієнту юридичні послуги, правову допомогу у справах всіх категорій та за дорученням Клієнта усюди здійснювати його представництво. Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт протягом терміну і на умовах, визначених Додатковою Угодою до цього Договору, сплачує Адвокату гонорар. Адвокат не є платником податку на додану вартість.

10.02.2026 сторони склали Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 р. відповідно до п.1 якої, сторони за цією Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за годину роботи за Договором про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 становить 2000,00 грн.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 р. дана Додаткова угода є невід'ємною частиною основного Договору про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 р.

14.02.2026 сторони склали акт №1 приймання - передачі послуг наданих відповідно д Договору про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 р. про те, що за Договором про надання правової допомоги б/н від 10.02.2026 р. надана правову допомогу Клієнту, а саме: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з питань стягнення заборгованості із заробітної плати - 0 годин 30 хв; підбір нормативної бази (Цивільного кодексу, КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати") та вивчення судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, що стосується стягнення заборгованості із заробітної плати та проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати - 1 година 00 хв; складання та направлення адвокатського запиту до ПАТ "Харківський підшипниковий завод" з метою отримання розрахунку заборгованості із заробітної плати, складання позовної заяви про стягнення із ПАТ "Харківський підшипниковий завод" заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів та подання її до Господарського суду Харківської області - 1 година 00 хв. Таким чином, вартість правової допомоги становить 5000 грн 00 коп., а саме: 2000,00 грн * 2.5 години = 5000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №916/1838/25.

Судом встановлено, що у даному випадку адвокатський гонорар адвоката Биченко А.О. визначений сторонами у формі погодинної оплати.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Суд встановив, що позивачем додано акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 14.02.2026 з викладенням детального опису виконаних адвокатом робіт/наданих послуг у цій справі, в яких окремо зазначено кожну послугу, надану адвокатом, та кількість витраченого часу.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи у сумі 5000,00 грн, які, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Також, позивач у позовній заяві просив суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено положення щодо допуску рішення до негайного виконання.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення компенсації втрати частини доходів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір у розмірі 2662,40 грн (з урахуванням того, що позовну заяву подано через підсистему Електронний суд).

Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 13, 14, 74-78, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 50883,04 грн - провадження закрити.

2. В іншій частині - позов задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) компенсацію втрати частини заробітку в сумі 17717,95 грн, з вирахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Всього: 22717,95 грн.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 2662,40 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "08" квітня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський