01 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/95/26
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача Відділу культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації Підволочиської селищної ради
про стягнення 18 954,83 грн боргу у тому числі: основного боргу в сумі 15 573,47 грн, пені в сумі 2 702,19 грн, 3% річних у сумі 337,32 грн, інфляційних втрат у сумі 341,85 грн.
представники сторін не прибули.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" поступила позовна заява ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Відділу культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації Підволочиської селищної ради про стягнення боргу.
Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умов договору №18-7128/24-БО-Т від 30.10.2024 в частині повної оплати поставленого природного газу, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, заявлена до стягнення у судовому порядку.
Представник позивача у судове засідання не прибув, однак через систему "Електронний суд" подав клопотання №б/н (вх.№2503) від 30.03.2026 про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, хоча про судовий розгляд цього спору повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку, що засвідчується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Зокрема, ухвала про відкриття провадження у справі від 02.03.2026, якою розгляд справи було призначено на 01.04.2026, цього ж числа була надіслана відповідачу та, згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до його електронного кабінету ЄСІТС 02.03.2026 о 13:57.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене та положення ст. ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності учасників судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені належні умови для подання відповідних доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати власні процесуальні права належним чином.
З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Відділом культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації Підволочиської селищної ради, ЕІС - код 56XS000026EEG00N (Споживач) 30.10.2024 було укладено договір №18-7128/24-БО-Т постачання природного газу, за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачу природний газ (надалі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. У п. 1.2 цього договору зазначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.
Відповідно до п.2.1 договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з листопада 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 25,30900 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2024 року - 3,50000 тис. куб. метрів; грудень 2024 року - 3,14900 тис. куб. метрів; січень 2025 року - 7,18000 тис. куб. метрів; лютий 2025 року - 6,26000 тис. куб. метрів; березень 2025 року - 4,22000 тис. куб. метрів; квітень 2025 року - 1,00000 тис. куб. метрів.
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим договором складається з сум обсягів природного газу, замовлених Споживачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 угоди).
У п. 2.2 укладеного правочину зазначено, що Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача.
Підписанням цього договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання - передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Відповідно до п.3.1 договору право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі.
Згідно з п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
При цьому контрагентами узгоджено певний алгоритм послідовних дій, які кожен із них мав би вчинити для визначення обсягу спожитого природного газу.
Зокрема, Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 угоди).
Надалі, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі-акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п.3.5.2 договору).
В свою чергу, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 угоди).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача та даними остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 угоди).
Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Відповідно до п. 4.3 угоди, загальна вартість цього договору на дату укладення становить 349 135,33 грн, крім того ПДВ - 69 827,07 грн, разом з ПДВ 418 962,40 грн.
У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п.5.4. укладеного правочину у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.
Згідно з п.13.1 даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30.04.2025 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
В подальшому, 30.10.2025 сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору, у якій погодили викласти п.2.1. договору в наступній редакції: "Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з листопада 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 20,71836 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2024 року - 2,43200 тис. куб. метрів; грудень 2024 року - 4,50400 тис. куб. метрів; січень 2025 року - 5,12705 тис. куб. метрів; лютий 2025 року - 5,28554 тис. куб. метрів; березень 2025 року - 3,34718 тис. куб. метрів; квітень 2025 року - 0,02259 тис. куб. метрів".
Також сторони внесли зміни в п.4.3. договору, виклавши його в наступній редакції: "Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 291 535,65 грн, крім того ПДВ - 58 307,13 грн, разом з ПДВ 349 842,78 грн".
На виконання своїх договірних зобов'язань, позивач з листопада 2024 року по 30.04.2025 передав у власність, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 349 842,78 грн.
Так, за інформацією листа №ТОВВИХ-26-506 від 12.01.2026 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС - кодом 56XS000026EEG00N за період з 05.11.2024 по 30.04.2025 внесено в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х). За цей період Споживачу було поставлено наступний об'єм природного газу:
- з 05.11.2024 по 30.11.2024 - 2 432,00 м3;
- з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 4 504,00 м3;
- з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 5 127,05 м3;
- з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 5 285,54 м3;
- з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 3 347,18 м3;
- з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 22,59 м3.
При цьому, споживач з ЕІС - кодом 56XS000026EEG00N в період з 01.11.2024 по 04.11.2024 не був зареєстрований в Реєстрі споживачів за ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Із зазначеними відомостями кореспондуються дані Актів приймання - передачі природного газу:
- за листопад від 12.12.2024 на суму 40 259,05 грн;
- за грудень від 13.01.2025 на суму 74 558,71 грн;
- за січень від 12.02.2025 на суму 87 429,52 грн;
- за лютий від 11.03.2025 на суму 90 132,18 грн;
- за березень від 11.04.2025 на суму 57 078,11 грн;
- за квітень від 12.05.2025 на суму 385,21 грн.
Відповідачем проведена часткова оплата поставленого природного газу на суму 334 269,31 грн.
Таким чином, заборгованість Споживача перед Постачальником станом на день звернення до суду складає 15 573,47 грн, що слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами у справі правочин за своєю правовою природою є договором поставки, згідно з яким та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у період з листопада 2024 року по 30.04.2025 природного газу на загальну суму 349 842,78 грн, його часткову (на суму 334 269,31 грн) оплату підтверджено долученими до матеріалів справи даними із Інформаційної платформи щодо Споживача з ЕІС - кодом 56XS000026EEG00N, копіями актів приймання-передачі природного газу та реєстром платежів з казначейських рахунків.
При цьому, за відсутності у матеріалах справи актів надання послуг з розподілу/транспортування газу, що складені між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та Споживачем, суд вважає, що через невиконання Споживачем домовленостей, що були викладені у п. 3.5.1 спірної угоди, встановлення (узгодження) обсягу (об'єму) спожитого газу відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та визначення вартості поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору, є підставним та правомірним, оскільки ґрунтується на законодавчих приписах та договірних умовах, що викладені у п. 3.5.4 спірної угоди.
Відповідач не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної та повної оплати вартості поставленого позивачем з листопада 2024 року по 30.04.2025 природного газу.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15 573,47 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за п.8.4. цього договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період 16.04.2025 по 16.12.2025 нараховано 2 702,19 грн пені, за період з 16.04.2025 по 14.01.2026 три відсотки річних в сумі 337,32 грн, та за період з 01.06.2025 по 31.12.2025 - 341,85 грн інфляційних втрат.
За наслідками проведеного перерахунку суд констатує, що заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та арифметично правильними.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відділу культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації Підволочиської селищної ради (вул. Данила Галицького, будинок 35, селище Підволочиськ, Тернопільський район, Тернопільська область, 47801, код ЄДРПОУ 40404165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 15 573 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн 47 коп., пеню в сумі 2 702 (дві тисячі сімсот дві) грн 19 коп., три проценти річних у сумі 337 (триста тридцять сім) грн 32 коп., інфляційні втрати у сумі 341 (триста сорок одну) грн 85 коп. та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 09.04.2026.
Суддя О.В. Руденко