61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
01.04.2026 Справа №905/1132/25
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Голуб К.В.,
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Київської області, код 22927045
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефективне вуглевидобування", смт. Олександрівка Донецької області, код 42602776,
про стягнення збитків в сумі 10 240 937,95 грн,
за участю представників сторін:
позивача - Зінченка О.В.,
відповідача - не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефективне вуглевидобування" про стягнення збитків в сумі 10 191 458,80грн, з яких 8 675 064,67 грн - збитки, пов'язані з не реєстрацією податкових накладних, 1 199 198,97 грн - інфляційні втрати, 317 195,19 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки вугілля №111/7 від 01.04.2024 в частині реєстрації податкових накладних, що унеможливило включенням сум ПДВ до податкового кредиту позивача в розмірі 8 675 064,67 грн та відповідно зменшення податкового зобов'язання, внаслідок чого позивачу завдано збитки на вказану суму. Позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 для розгляду справи № 905/1132/25 визначено суддю Демідову П.В.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 28.10.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі 905/1132/25, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.11.2025 року о 12:00 год, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, запропонував позивачу надати суду пояснення щодо виявлених недоліків позовної заяви, відповідно до акту Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Донецької області про втрату або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 27.10.2025.
29.10.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, в якій позивачем додатково наведені пояснення про те, що після ознайомлення з актом відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Донецької області про втрату або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 27.10.2025 позивач виявив, що мало місце невірне зазначення частини назв двох файлів з документами, хоча їх фактичний зміст відповідає меті подання вказаних доказів. Вважає, що такі невідповідності не впливають на зміст поданих ним документів до суду, а невідповідність назви не порушує права сторін.
24.11.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд доповнити позовні вимоги новою вимогою наступного змісту: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ефективне Вуглевидобування" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" збитки, пов'язані з невиконанням зобов'язання з реєстрації податкових накладних (акт відшкодування вартості доставки вугілля до акту приймання-передачі № 8-ЕВ/7 від 21.10.2024 р за договором № 111/7 від 01.04.2024, від 29.10.2024) в розмірі 49 479,15 грн, з яких 44 234,17 грн - збитки пов'язані з не реєстрацією податкової накладної, інфляційні втрати - 3 900,23 грн, 3% річних - 1 344,75 грн."
Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.11.2025 відклав підготовче засідання на 16.12.2025 о 12:15 год, запропонував позивачу надати пояснення щодо факту розрахунку за поставлений товар по акту приймання-передачі № 8-ЕВ/7 від 21.10.2024 за договором № 111/7 від 01.04.2024, від 29.10.2024, запропонував відповідачу висловити письмово позицію щодо заяви позивача про зміну предмету позову.
15.12.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення по справі.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Донецької області від 16.12.2025, у зв'язку з призначенням Демідової П.В. на посаду судді Східного апеляційного господарського суду, згідно указу Президента України №931/2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/1132/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 для розгляду справи № 905/1132/25 визначено суддю Лободу Т.О.
У зв'язку зі зміною складу суду, судове засідання, призначене на 16.12.2025, не відбулось.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 22.12.2025 прийняв справу № 905/1132/25 до провадження судді Лободи Т.О.; розгляд справи № 905/1132/25 вирішив розпочати спочатку зі стадії підготовчого провадження; призначив підготовче засідання на 14.01.2026 о 10:30 год; прийняв заяву позивача від 24.11.2025 про збільшення позовних вимог та подальший розгляд справи вирішив здійснювати з її урахуванням; встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 14.01.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28.01.2026 року об 11:15 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 28.01.2026 відклав підготовче засідання по справі на 11.02.2026 о 12:10 год, зобов'язав позивача надати до суду пояснення з наданням відповідних доказів щодо того, яким чином було вирішено питання відносно коштів попередньої оплати в сумі 29 308 149,44 грн : чи здійснив відповідач поставку вугілля на таку суму або повернув кошти, чи питання щодо цієї суми було вирішено в інший спосіб.
10.02.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що відповідач грошові кошти в розмірі 29 308 149,44 грн не повернув позивачу, поставку вугілля на вказану суму не здійснив. До пояснень позивач додав бухгалтерську довідку про те, що у відповідача обліковується перед позивачем непогашена заборгованість в розмірі 29 308 149,44 грн.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 11.02.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.03.2026 о 10:30 год.
02.03.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, до якого додано рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі № 905/525/25. У клопотанні позивача зазначає, що наявність рішення Господарського суду Донецької області у справі 905/525/25 не змінює обсягу його вимог до відповідача, оскільки саме через недобросовісну поведінку останнього, позивачу завдано збитків, які неможливо відшкодувати в повній мірі без дій відповідача, в тому числі щодо реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вже зазнав збитків та сплатив ПДВ за вказаними у позовній заяві операціями, отримати податковий кредит без належної реєстрації вищевказаних накладних та розрахунків відповідачем, законодавчо неможливо, що також підтверджує обґрунтованість всіх вимог позивача.
У судовому засіданні 05.03.2026 суд прийняв та долучив до матеріалів справи клопотання позивача від 02.03.2026 з доданою до нього копією рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі № 905/525/25, оскільки суд дозволив подати такі документи та вони були надані до початку розгляду справи по суті.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.03.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 17.03.2026 об 11:40 год.
Проте, призначене на 17.03.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку з технічними проблемами в роботі підсистеми відеоконференцзвязку, які призвели до неможливості проведення конференцій.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 17.03.2026 призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 01.04.2026 об 11:00 год.
Присутній у судових засіданнях по даній справі представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Відповідач у судове засідання 01.04.2026 не з'явився, а також не з'являвся в інші засідання, призначені по даній справі, про причини неявки суд не повідомляв, заяв чи будь-яких інших документів по справі не надавав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставлення відповідних ухвал до його особистого електронного кабінету в системі "Електронний суд".
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, який був присутній у судових засіданнях по даній справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.04.2024 між ТОВ "Ефективне вуглевидобування" (постачальник) та ПАТ "Центренерго" (покупець) укладений договір поставки вугілля № 111/7 (далі договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця, а покупець приймає і оплачує вугільну продукцію (далі вугілля) на зазначених у договорі умовах.
Згідно з пунктом 1.2 договору необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору (далі специфікації).
За умовами пункту 2.1 договору поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених договором особливостей.
Відповідно до пункту 2.2 договору узгоджений сторонами в відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості пункту 3.5. договору.
Вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних специфікацій, до обсягів поставленого по договору вугілля не зараховується (пункт 2.4. договору).
Згідно із пунктом 2.5 договору право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору.
Приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальника на території вантажоотримувача (далі місце надходження) і на обладнанні вантажоотримувача (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.6. договору встановлено, що результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля.
За умовами пункту 6.1 договору загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України (далі вартість доставки) у випадку її оплати постачальником і відшкодування покупцем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 60 000 000,00грн.
Згідно з пунктом 6.2 договору базова ціна означає ціну однієї тони вугілля при вказаних в пункті 5.1 договору базових показниках якості і не включає в себе вартість доставки. Базова ціна вугілля становить 5 076,00грн, в т.ч. ПДВ (20%) 846,00грн.
Пунктом 7.1 договору сторонами погоджено, що оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних Актів.
Згідно з пунктом 7.2 договору покупець має право здійснити попередню оплату за вугілля на підставі рахунку постачальника на суму, що не перевищує вартості вказаного в відповідній специфікації вугілля.
Вартість вугілля для здійснення попередньої оплати розраховується по вказаній в договорі базовій ціні.
Постачальник надає гарантійний лист з зобов'язаннями поставити покупцю вугілля в обсязі, відповідно до якого покупець здійснює попередню оплату.
Відповідно до пункту 9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 30.04.2025, а в частині розрахунків до їх повного виконання (пункт 11.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 27.12.2024).
Договір підписаний представниками постачальника та покупця, підписи скріплені печатками юридичних осіб.
У специфікації №1 від 01.04.2024 до договору поставки вугілля №111/7 від 01.04.2024 сторони погодили, зокрема такі умови:
Пункт 1. Постачальник поставляє (передає), а покупець приймає вугілля кам'яне в обсязі 10,0 (+/- 5%) тис.тон в асортименті (вантажоотримувач, залізнична станція призначення Трипільська ТЕС, залізнична станція Трипілля-Дніпровське; виробник ТОВ "Техіновація"; вантажовідправник ТОВ "ОМД-ГРУП", залізнична станція відправлення ст.Легендарна; Марка (група) згідно ДСТУ 3472 ДГ; Умовне позначення ДГ (0-200).
Пункт 2. Строк (термін) поставки (передачі) вугілля з 01 квітня 2024р. по 31 травня 2024р.
Додатковою угодою №1 від 28.05.2024 до договору, пункт 2 специфікації викладено в такій редакції:
" 2.Строк (термін) поставки (передачі) вугілля з 01 квітня 2024р. по 31 грудня 2024р. ".
Додатковою угодою №2 від 28.08.2024 до договору, пункт 1 специфікації викладено в такій редакції:
" 1.Постачальник поставляє (передає), а покупець приймає вугілля кам'яне в обсязі 10,0 (+/- 5%) тис.тон в асортименті (вантажоотримувач, залізнична станція призначення Трипільська ТЕС, залізнична станція Трипілля-Дніпровське; виробник ТОВ "Техіновація"; вантажовідправник ТОВ "ОМД-ГРУП", залізнична станція відправлення ст.Новодонецьке (ст.Легендарна); Марка (група) згідно ДСТУ 3472 ДГ; Умовне позначення ДГ (0-200) ".
Додатковою угодою №3 від 03.10.2024 до договору, пункт 1 специфікації викладено в такій редакції:
" 1.Постачальник поставляє (передає), а покупець приймає вугілля кам'яне в обсязі 10,0 (+/- 5%) тис.тон в асортименті (вантажоотримувач, залізнична станція призначення Трипільська ТЕС, залізнична станція Трипілля-Дніпровське; виробник ТОВ "Техіновація"; вантажовідправник ТОВ "ОМД-ГРУП", ТОВ "СОЮЗТЕХНОІНВЕСТ"; залізнична станція відправлення ст.Новодонецьке, ст.Добропілля; Марка (група) згідно ДСТУ 3472 ДГ; Умовне позначення ДГ (0-200) ".
Додатковою угодою №4 від 27.12.2024 до договору, пункт 2 специфікації викладено в такій редакції:
" 2.Строк (термін) поставки (передачі) вугілля з 01 квітня 2024р. по 31 березня 2025р. ".
Гарантійними листами № 102 від 02.04.2024, № 103 від 03.04.2024, № 24/06 від 24.06.2024, №28/06 від 28.06.2024, №02/07 від 02.07.2024, №25/07 від 25.07.2024, №16/08 від 16.08.2024, №22/08 від 22.08.2024, №28/08 від 28.08.2024 за підписами директора ТОВ "Ефективне вуглевидобування", постачальник ТОВ "Ефективне вуглевидобування" гарантував поставку вугілля згідно із специфікацією №1 до договору №111/7 від 01.04.2024.
На підставі виставлених постачальником ТОВ "Ефективне вуглевидобування" рахунків на оплату, ПАТ "Центренерго" перераховано на рахунок постачальника ТОВ "Ефективне вуглевидобування" грошові кошти на загальну суму 50 405 428,00 грн в якості попередньої оплати за товар згідно платіжних інструкцій :
- № 1194 від 01.04.2024 на суму 1 522 800,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 253 800,00 грн,
- № 1208 від 02.04.2024 на суму 3 502 440,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 583 740,00 грн,
- № 1284 від 08.04.2024 на суму 2 000 000,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 333 333,33 грн,
- № 1284 від 09.04.2024 на суму 2 000 000,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 333 333,33 грн,
- № 1970 від 21.06.2024 на суму 960 000,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 160 000,00 грн,
- № 1975 від 24.06.2024 на суму 1 700 460,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 283 410,00 грн,
- № 1995 від 28.06.2024 на суму 6 091 200,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 1 015 200,00 грн,
- № 2007 від 02.07.2024 на суму 10 004 796,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 1 667 466,00 грн,
- № 2191 від 25.07.2024 на суму 4 081 104,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 680 184,00 грн,
- № 2332 від 05.08.2024 на суму 2 005 020,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 334 170,00 грн,
- № 2446 від 16.08.2024 на суму 4 010 040,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 668 340,00 грн,
- № 2504 від 22.08.2024 на суму 8 324 640,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 1 387 440,00 грн,
- № 2567 від 28.08.2024 на суму 4 202 928,00грн, в т.ч. 20% ПДВ 700 488,00 грн.
На виконання умов договору поставки вугілля № 111/7 від 01.04.2024 та специфікації до нього постачальник ТОВ "Ефективне вуглевидобування" поставив товар (вугілля) в кількості 4490,60 т на загальну суму 21 097 278,56 грн, який був прийнятий позивачем згідно з актами:
- № 1-ЕВ/7 від 26.06.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024 та додаткова угода №1 від 28.05.2024) на суму 2 491 165,90 грн;
- № 2-ЕВ/7 від 04.07.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024 та додаткова угода №1 від 28.05.2024) на суму 2 077 349,14 грн;
- № 3-ЕВ/7 від 30.07.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024 та додаткова угода №1 від 28.05.2024) на суму 6 336 537,56 грн;
- № 4-ЕВ/7 від 06.08.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024 та додаткова угода №1 від 28.05.2024) на суму 3 818 615,77 грн.
- № 5-ЕВ/7 від 13.08.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024 та додаткова угода №1 від 28.05.2024) на суму 1 683 874,28 грн;
- № 6-ЕВ/7 від 28.08.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024 та додаткова угода №1 від 28.05.2024) на суму 1 623 160,63 грн;
- № 7-ЕВ/7 від 30.09.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024, додаткова угода №1 від 28.05.2024, та додаткової угоди №2 від 28.08.2024) на суму 1 521 091,78грн;
- № 8-ЕВ/7 від 21.10.2024 приймання-передачі партії вугільної продукції (специфікація №1 від 01.04.2024, додаткова угода №1 від 28.05.2024, та додаткової угоди №3 від 03.10.2024) на суму 1 545 483,50 грн.
Крім того, між сторонами складені акти відшкодування вартості доставки вугілля на загальну суму 3 433 165,00 грн, в т.ч. ПДВ 572 194,18 грн, а саме :
- № 1-ЕВ/7 від 26.06.2024 на суму 424 768,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 70 794,67 грн;
- № 2-ЕВ/7 від 04.07.2024 на суму 371 672,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 61 945,33 грн;
- № 3-ЕВ/7 від 30.07.2024 на суму 1 008 824,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 168 137,33 грн;
- № 4-ЕВ/7 від 06.08.2024 на суму 584 056,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 97 342,67 грн;
- № 5-ЕВ/7 від 13.08.2024 на суму 254 680,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 42 446,67 грн;
- № 6-ЕВ/7 від 28.08.2024 на суму 254 680,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 42 446,67 грн;
- № 7-ЕВ/7 від 30.09.2024 на суму 269 080,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 44 846,67 грн;
- № 8-ЕВ/7 від 21.10.2024 на суму 265 405,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 44 234,17 грн.
На виконання умов договору, за даними ПАТ "Центренерго", ним здійснено відшкодування вартості доставки вугілля на загальну суму 3 433 165,00 грн.
До матеріалів справи додані платіжні інструкції на суму 3 167 760,00 грн, а саме :
- № 2013 від 03.07.2024 на суму 424 768,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 70 794,67 грн;
- № 2092 від 10.07.2024 на суму 371 672,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 61 945,33 грн;
- № 2293 від 01.08.2024 на суму 1 008 824,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 168 137,33 грн;
- № 2357 від 07.08.2024 на суму 584 056,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 97 342,67 грн;
- № 2435 від 15.08.2024 на суму 254 680,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 42 446,67 грн;
- № 2578 від 30.08.2024 на суму 254 680,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 42 446,67 грн;
- № 2943 від 02.10.2024 на суму 269 080,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 44 846,67 грн.
Спір в даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав обов'язку з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за першими подіями - отримання коштів від позивача та складання актів щодо відшкодування вартості доставки вугілля, що перешкодило позивачу набути право на податковий кредит у відповідній частині, та відповідно, зменшити податкове зобов'язання на відповідну суму.
Як зазначає позивач, відповідач відповідно до умов договору, належним чином зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних лише одну податкову накладну від 01.04.2025, порядковий номер 1/1, сума податку на додану вартість - 253 800,00 грн, копія якої надана до матеріалів справи. Однак, зобов'язань по реєстрації інших податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідач не виконав, чим порушив вимоги п.10.8. договору, Податкового кодексу України, а саме щодо реєстрації податкових накладних на суму податку в загальному розмірі 8 147 104,66 грн за фактом здійснення попередньої оплати на підставі платіжних інструкцій та на суму податку в загальному розмірі 572 194,18 грн за фактом відшкодування вартості доставки вугілля на підставі актів відшкодування вартості доставки вугілля до акту приймання - передачі.
Так, відповідно до п. 10.8 договору постачальник зобов'язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних).
Податкова накладна та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної повинні відповідати наступним умовам: - складена(і) за формою та в порядку, передбаченими законодавством України; - заповнена(і) у відповідності до вимог законодавства України; - складена(і) в електронній формі та зареєстрована(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних; - підписана(і) електронним підписом уповноваженої особи Постачальника із дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України (п. 10.8.1 договору).
Якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов'язань по оплаті вартості вугілля та/або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 10.8.2 договору).
У випадку відсутності реєстрації податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов'язання, в результаті чого покупець втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки покупцем відповідної вимоги постачальнику сплатити покупцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати покупцю усі пов'язані з таким порушенням збитки (п. 10.8.3 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порядку передбаченому п.10.8.3 договору, звернувся до відповідача з наступними вимогами про відшкодування ПДВ: № 06/2026 від 26.05.2025 на суму 1 250 406,66 грн; № 06/2465 від 27.06.2025 на суму 1 458 610,00 грн; № 06/3367 від 28.08.2025 на суму 5 921 201,34 грн; № 01.09.1/206 від 01.10.2025 на суму 44 846,67 грн, № 01.09.1/636 від 31.10.2025 на суму 44 234,17 грн.
Однак, відповідач вимог позивача не виконав, суми ПДВ не повернув.
Посилаючись на порушення відповідачем п.10.8 договору, п.201.10 ст.201 ПК України, на підставі ст.22 ЦК України позивач заявив про стягнення з відповідача 8 719 298,84 грн, що складають суму завданих збитків внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних. Не виконання відповідачем зобов'язань з реєстрації податкових накладних за договором поставки вугілля №111/7 від 01.04.2024 стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 8 719 298,84 грн збитків та нарахованих на них сум 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема у постановах від 05.06.2019 у справі N 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі N 925/556/21) звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З урахуванням предмету позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є установлення обставин, пов'язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
При цьому доведеність протиправних дій/бездіяльності відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведенню факту порушення відповідачем податкового законодавства стосовно невчиненням дій з реєстрації в установлений спосіб податкової накладної (її відсутність в Єдиному державному реєстрі податкових накладних).
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).
Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).
Відповідно до п. 10.8 договору постачальник зобов'язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних).
Таким чином, вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суд повинен встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, які виражаються у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Правова природа вимоги про відшкодування збитків (майнової шкоди) передбачає доведення позивачем наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбанням або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Враховуючи вказані норми Податкового кодексу України на відповідача, як платника податків, покладено обов'язок з реєстрації податкових накладних з дати вчинення господарської операції.
Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач мав законне очікування про виконання відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, реєстрація яких надавала позивачу право на отримання податкового кредиту, однак, відповідач в порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні.
Позивач подав до податкового органу Заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д6), а саме за червень 2024 року, жовтень 2024 року, липень 2025, жовтень 2025 року, до яких були включені вищезазначені спірні операції.
Суд зазначає, що позивач надав до матеріалів справи копію витягу № 2131004500036 від 11.03.2021 з реєстру платників податку на додану вартість про те, що Публічне акціонерне товариство "Центренерго" є платником податку на додану вартість з 03.07.1997.
Крім того, до матеріалів справи надана роздруківка з Електронного кабінету платника від 21.10.25, а саме даних реєстру платників ПДВ, з якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефективне вуглевидобування", код ЄДРПОУ 42602776, зареєстровано платником податку з 01.12.2018, реєстрація не анульована (а.с. 38).
Як вже зазначив суд, відповідно до приписів абз. 4 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, у разі нездійснення контрагентом реєстрації податкових накладних за відповідною господарською операцією протягом визначеного строку, покупець, дійсно втрачає право на включення такої суми ПДВ до складу свого податкового кредиту, тобто несе збитки.
У такому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю продавця щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту покупцем, а така сума ПДВ фактично є збитками покупця.
У даній справі суд встановив, що позивач (покупець) перерахував відповідачу (продавець) на виконання умов Договору поставки вугілля №111/7 від 01.04.2024 кошти в якості попередньої оплати в загальній сумі 50 405 428,00 грн, в т.ч. ПДВ - 8 147 104,66 грн, щодо якого відповідач не зареєстрував податкові накладні по першій події - отримання коштів та ПДВ - 253 800,00 грн, щодо якого відповідач здійснив належним чином реєстрацію податкової накладної.
Також суд встановив, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором, здійснивши поставку кам'яного вугілля на загальну суму 21 097 278,56 грн, в т.ч. ПДВ - 3 262 413,09 грн, щодо якого відповідач не зареєстрував податкові накладні по першій події - отримання коштів, та ПДВ - 253 800,00 грн, щодо якого відповідач здійснив належним чином реєстрацію податкової накладної.
Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд встановив, що на суму попередньої оплати 29 308 149,44 грн, в т.ч. ПДВ - 4 884 691,57 грн, відповідач не здійснив поставку товару та позивач скористався своїм правом на повернення попередньої оплати, звернувшись до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати за фактично непоставлений за договором товар у сумі 29 308 149,44 грн. Оскільки вказана вимога не була виконана відповідачем у добровільному порядку позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Так, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом (справа № 905/525/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефективне вуглевидобування" про стягнення 29 662 657,61 грн, з яких попередньої оплати в сумі 29 308 149,44 грн, 3% річних в сумі 149 351,12грн та інфляційні нарахування в сумі 205 157,05 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки вугілля №111/7 від 01.04.2024 (з додатковими угодами до нього №1 від 28.05.2024, №2 від 28.08.2024, №3 від 03.10.2024, №4 від 27.12.2024) в частині поставки кам'яного вугілля.
Господарський суд Донецької області рішенням від 29.07.2025 у справі № 905/525/25 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефективне вуглевидобування" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" попередню оплату в сумі 29 308 149,44 грн, 3% річних в сумі 149 351,12 грн, інфляційні нарахування в сумі 205 157,05 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 355 951,89 грн.
Рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі № 905/525/25 не оскаржувалось та набрало законної сили 19.08.2025.
Згідно абзаців першого та другого п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Згідно п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Отже вказана норма передбачає, право постачальника (відповідача в даному випадку) на зменшення суми податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної, при цьому, покупець (позивач в даному випадку) зобов'язаний дотримуватися вимог вказаних норм щодо зменшення суми податкового кредиту за результатами податкового періоду, коли внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації (за умови, що він відображав податковий кредит з ПДВ) та такий обов'язок не ставиться в залежність від реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Суд звертає увагу на те, що згідно підпункту 4 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 за № 159/28289 (з відповідними змінами та доповненнями), у рядку 15 відображається коригування податкового кредиту згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу у випадку повернення товару / послуги або суми попередньої оплати за відсутності реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. При заповненні рядка 15 обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1).
Формою додатку 1 передбачено, що коригування податкового кредиту згідно з п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ у випадку повернення товару/послуги або суми попередньої оплати за відсутності реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН на підставі іншого документа зазначається у графі 3.4 таблиці 2.2 додатку 1.
Тобто, навіть, в разі нездійснення продавцем реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, продавець все одно має відкоригувати свій податковий кредит.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено, що в разі отримання продавцем попередньої оплати, реєстрації податкової накладної в установленому порядку за фактом отримання попередньої оплати, відображення покупцем суми ПДВ за такою податковою накладною в складі податкового кредиту, а в подальшому - повернення продавцем суми передоплати, у покупця в такому випадку виникає обов'язок без будь-яких інших умов зменшити суму податкового кредиту.
У даній справі відповідач (постачальник) не здійснив реєстрацію податкових накладних по першій події - отримання коштів в якості попередньої оплати в загальній сумі 29 308 149,44 грн, не здійснив поставку товару на вказану суму, тому позивач не зміг скористатись та відобразити податковий кредит за такою господарською операцією. Однак, позивач скористався своїм правом на повернення попередньої оплати в загальній сумі 29 308 149,44 грн та така сума стягнута рішенням суду. Відповідно, на даний час господарська операція щодо поставки товару на суму 29 308 149,44 грн фактично не відбулась та не відбудеться, у зв'язку з чим така господарська операція і не оподатковується, тобто навіть в разі використання позивачем податкового кредиту, в подальшому він мав бути зменшений, а в ситуації, що склалась позивач не зміг скористатись податковим кредитом, але в подальшому відпало його право на такий податковий кредит.
Суд зауважує, що як обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну, так і право позивача формувати свій податковий кредит є відповідно обов'язком та правом платника податку в публічно-правових відносинах. Верховний Суд неодноразово в своїх висновках зазначав, що невиконання обов'язку продавця зареєструвати податкову накладну може завдати покупцю збитків. Однак, саме на позивача покладений обов'язок доведення розміру завданих йому збитків.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він вже поніс збитки, оскільки не зміг скористатись податковим кредитом, так і подальше коригування зобов'язань залежить лише від дій відповідача. Позивач також зазначив, що наказ суду, виданий на виконання рішення суду у справі № 905/525/25 ним пред'явлений до виконання, в межах виконавчого провадження виконавцем встановлена відсутність коштів на рахунках підприємства відповідача та відсутність у нього майна, що свідчить про неможливість виконання рішення суду. Позивач вважає, що в даному випадку відсутнє подвійне стягнення однієї і тієї самої суми.
Вказані посилання позивача є загальними, не підтверджені відповідними доказами.
Суд зазначає, що відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку.
Згідно з ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі № 905/525/25 встановлений обов'язок відповідача повернути позивачу отриману суму передплати в розмірі 29 308 149,44 грн, рішення суду є обов'язковим.
Отже, як вже зазначив суд, господарська операція щодо поставки товару на суму 29 308 149,44 грн не відбулась та безумовно не відбудеться. Сума збитків в розмірі 4 884 691,57 грн, яку просить стягнути позивач, сплачена ним позивачу в складі попередньої оплати на суму 29 308 149,44 грн, дана сума ПДВ 4 884 691,57 грн в тому числі підлягає поверненню відповідачем позивачу відповідно до зазначеного рішення суду.
Суд зауважує, що включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є правом, а не обов'язком покупця, він може скористатись таким правом протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Одночасно, платник податків може і не скористатись таким своїм правом.
Суд вважає, що у випадку, коли позивач скористався правом щодо вимагати повернення суми попередньої оплати і таке право підтверджено рішенням суду, посилання лише на невиконання відповідачем обов'язку з реєстрації податкових накладних за господарською операцією, яка не відбулась і відповідно не підлягає оподаткуванню, а також на те, що рішення суду не може бути виконано, є недостатнім підтвердженням завдання йому збитків. Позивач не надав суду інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він дійсно поніс збитки в сумі 4 884 691,57 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 4 884 691,57 грн необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд встановив, що сторонами складені акти відшкодування вартості доставки вугілля до відповідних актів приймання-передачі такого вугілля за Договором № 111/7 від 01.04.2024. Таке відшкодування вартості доставки вугілля передбачене пунктом 6.5 Договору № 111/7 від 01.04.2024 та здійснюється на підставі Акту відшкодування вартості доставки до кожного Акто приймання - передачі вугілля.
Складання та підписання сторонами актів відшкодування вартості доставки вугілля до відповідних актів приймання-передачі такого вугілля на загальну суму 3 433 165,00 грн, в т.ч. ПДВ - 572 194,18 грн, свідчить про надання відповідачем послуг з доставки вугілля позивачу та про обов'язок позивача відшкодувати таку вартість.
Отже, у відповідача виник обов'язок зі складання та реєстрації податкових накладних за фактом поставки вугілля позивачу та оплати його вартості за першою подією - складання відповідного акту відшкодування вартості доставки вугілля, що не було зроблено відповідачем, у зв'язку з чим позивач не зміг скористатись податковим кредитом в цій частині та поніс збитки в сумі 572 194,18 грн. З урахуванням вищевикладеного суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, які нараховані на заявлену ним суму збитків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки єспособом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 910/4590/19 918/631/19 зазначила, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд зазначає, що не є таким винятком із загального правила обов'язок відшкодувати збитки, який підтверджений судом.
Як вбачається з наведеного у позові розрахунку, 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем з наступного дня після настання граничного строку для реєстрації податкової накладної за першою подією по 21.10.2025.
Враховуючи, що позивач здійснив нарахування і на суми, щодо стягнення яких суд відмовляє, що виключає таке нарахування, здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням періодів прострочення (суд враховує, що інфляційні втрати фактично нараховані по вересень 2025 року включно, а 3% річних по 21.10.2025 включно), визначених позивачем, та сум, щодо яких позовні вимоги задоволені, суд встановив, що вірним є нарахування інфляційних втрат у сумі 579 971,13 грн та 3% річних у сумі 151 323,16 грн. Такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним відносинам, що склались між сторонами, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В стягненні решти нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє, як необґрунтовано нараховані та заявлені, оскільки вони є похідними вимогами від основного зобов'язання, в задоволенні якого суд відмовив.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 54 790,82 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в решті суми - залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефективне вуглевидобування" (84000, Донецька область, Краматорський район, смт. Олександрівка, Олександрівська ТГ (3), вул. Ювілейна, буд. 19, код 42602776) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код 22927045) збитки, завдані внаслідок нереєстрації податкових накладних, у сумі 3 834 607,27 грн, 3% річних у сумі 151 323,16 грн, інфляційні втрати в сумі 579 971,13 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 54 790,82 грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2026.
Суддя Т. О. Лобода