вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" березня 2026 р. Справа№ 910/1670/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 10.03.2026,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 (повний текст складено 08.10.2025)
у справі №910/1670/25 (суддя Я.В. Маринченко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» (далі, позивач або Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач або Гарантований покупець) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку, передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір №14950/01 від 15.03.2018. За період лютий 2022 року - серпень 2022 року відповідачем були виставлені Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та Акти коригування до них. Позивач зазначив, що виставлення відповідачем зазначених Актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (з урахуванням Актів коригувань, отриманих позивачем у наступних періодах) відбувалось із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження Змін до Постанови НКРЕКП, від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом». Разом із тим, постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, яким встановлювалась відповідна формула обрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії. На підставі викладеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку, передбаченому Законом України «Про ринок електричної енергії».
Протокольною ухвалою від 15.05.2025 суд залучив до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» як третіх осіб.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним, недоведенням позивачем наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, а також спрямованістю позову на встановлення юридичних фактів, у той час, як вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Крім того, суд звернув увагу на те, що звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок в порядку, передбаченому Законом України «Про ринок електричної енергії», без конкретно визначеної норми Закону, методики та формули для здійснення розрахунку/перерахунку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 28.10.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:
- в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем не доведено та не обґрунтовано, яке саме право чи інтерес позивача порушено відповідачем в даному випадку, так само як не доведено наявності порушень відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань. Однак відповідач, не здійснюючи перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, ставить позивача у становище, що призводить до появи додаткових витрат позивача, не передбачених чинними нормами законодавства чи договором. Такі дії відповідача порушують передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача на мирне володіння майном;
- помилковим є висновок суду про те, що заявлена позивачем позовна вимога фактично направлена на встановлення фактів. Позивачем обрано спосіб захисту, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України - примусове виконання обов'язку в натурі. Жодних вимог про встановлення юридичних фактів позовна заява не містить;
- у позовній заяві та поданих письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи, позивач чітко вказує на можливість здійснення відповідачем розрахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме абзацу 4 пункту 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії». На підставі вказаної норми Закону вартість врегулювання небалансу визначається шляхом визначення різниці між обсягом електричної енергії, вказаного виробником у його прогнозному погодинному графіку відпуску електричної енергії та фактичним погодинним обсягом відпуску електричної енергії (за умови перевищення цього обсягу більш як на 5 відсотків).
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
20.11.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» без задоволення.
09.03.3026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі.
У відзиві та додаткових поясненнях Гарантований покупець наголосив на такому:
- задоволення позову спрямоване на встановлення юридичних фактів, адже позивач прагне домогтися не лише вчинення дій з боку відповідача щодо коригування вартості частки у спірний період, але й одночасно вирішити спір щодо обсягів частки;
- у випадку задоволення позовних вимог у даній справі таке рішення неможливо буде виконати, адже алгоритм розрахунку частки на підставі пункту 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії» не існує в принципі;
- нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. У спірний період до 08.09.2022 права та обов'язки сторін підпадали під правове регулювання підпункту 8 пункту 1 постанови №46 у частині викладенні у новій редакції пункту 9.3. глави 9 Порядку №641;
- із січня 2021 року по січень 2022 року позивач здійснював відшкодування частки за вказані розрахункові періоди, підписував відповідні акти приймання-передачі частки і лише з лютого 2022 року перестав виконувати взяті на себе зобов'язання згідно з Договором. Така поведінка позивача порушує принцип заборони суперечливої поведінки;
- розрахувати обсяг частки лише на підставі пункту 11 прикінцевих та перехідних положень Закону «Про ринок електричної енергії» неможливо, адже вказаний пункт Закону не врегульовує розрахунок обсягу, а визначає лише умову, при якій такий розрахунок в цілому потрібно проводити.
09.12.2025, 20.01.2026 та 06.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У додаткових поясненнях від 09.12.2025 позивач наголосив на тому, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 року у справі №380/2418/25 за позовом ТОВ «Енергопарк Яворів» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування Постанови НКРЕКП від 18.12.2024 №2133 «Про застосування санкцій до ТОВ «Енергопарк «Яворів» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії» та Розпорядження НКРЕКП від 18.12.2024 №320-р «Про усунення порушення ТОВ «Енергопарк «Яворів», було задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Енергопарк Яворів», скасовано Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зокрема, визнано протиправним та скасовано Розпорядження НКРЕКП від 18.12.2024 № 320-р «Про усунення порушення ТОВ «Енергопарк «Яворів». Вказаним рішенням адміністративного суду апеляційної інстанції встановлено протиправність вимог контролюючого органу про сплату позивачем на користь ДП «Гарантований покупець» вартості частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, розрахованої із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження Змін до Постанови НКРЕКП, від 26 квітня 2019 року №641, яка визнана протиправною згідно з постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21. Крім цього, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №380/2418/254 зазначено, що до суб'єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який визнано судом протиправним, оскільки це суперечитиме вимогам частин першої-третьої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (частина перша статті 6, частини перше, друга статті 7 КАС), не відповідатиме статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дотримання якої є однією з обов'язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном, а також становитиме порушення принципу належного урядування. Вимоги про сплату коштів на підставі таких актів не відповідають критерію добросовісності та не підлягають задоволенню.
У додаткових поясненнях від 20.01.2026 позивач наголосив на тому, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку нормативно-правового акту унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття. Однак відповідачем було неправомірно застосовано формулу обрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, визнаної нечинною згідно з постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21. Дану обставину було проігноровано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
У додаткових поясненнях від 06.03.2026 позивач наголосив на тому, що твердження відповідача про неможливість здійснення ним розрахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в порядку, передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії», не відповідає дійсності та є безпідставним. У відповідача є в наявності усі необхідні дані та інформація, необхідна для проведення такого розрахунку.
Треті особи письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1670/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
06.11.2025 матеріали справи №910/1670/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 на 20.01.2026 об 11 год. 00 хв.
20.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» надійшла заява про участь у судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду його представника задоволено.
У судове засідання, призначене на 20.01.2026, з'явився представник позивача в режимі відеоконференції та представник відповідача - у приміщенні суду.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2026 зазначив, що не ознайомлений із додатковими поясненнями у справі, які було подано позивачем у день судового засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 відкладено на 10.02.2026 о 14 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 10.02.2026, з'явився представник позивача в режимі відеоконференції та представники відповідача та третьої особи-1 - у приміщенні суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 оголошено перерву до 03.03.2026 о 12 год. 20 хв.
У судове засідання, призначене на 03.03.2026, з'явився представник позивача в режимі відеоконференції та представник відповідача - у приміщенні суду. Треті особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Суд у судовому засіданні 03.03.2026 продовжив розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 оголошено перерву до 10.03.2026 о 16 год. 00 хв.
У судовому засіданні 10.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 10.03.2026, з'явились представники позивача та відповідача.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку ухвал суду в даній справі до електронних кабінетів третіх осіб в підсистемі «Електронний суд».
Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
15.03.2018 між ДП «Енергоринок», правонаступником якого у спірних правовідносинах є ДП «Гарантований покупець, та позивачем (ВАД, продавець за «зеленим» тарифом, продавець,) укладено Договір №14950/01 (далі, Договір).
До вказаного Договору сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими сторони вносили зміни до Договору, викладали Договір у новій редакції.
Так, відповідно до укладеного Договору у редакції додаткової угоди №373/01/20 від 12.03.2020 продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі, Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі, Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Згідно з пунктом 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №585/01/21 від 16.02.2021 за цим Договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, в тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку (пункт 2.6. Договору в редакції Додаткової угоди №585/01/21 від 16.02.2021).
Відповідно до пункту 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди №585/01/21 від 16.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 9.3. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом» (в редакції затвердженій постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46) передбачено, що обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою, наведеною у постанові.
Як вбачається з матеріалів справи, за період лютий 2022 року - серпень 2022 року відповідачем були виставлені акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та акти коригування до них, а саме:
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року;
- акт коригування від 16.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року;
- акт коригування від 30.09.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року;
- акт коригування від 17.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року;
- акт коригування від 16.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року;
- акт коригування від 20.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт коригування від 22.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт коригування від 07.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року;
- акт коригування від 21.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року;
- акт коригування від 13.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року.
Позивачем перелічені акти приймання-передачі не підписувались.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекоенергосистеми», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі Енерджі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Квант Енерджи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приморська енергогенеруюча компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь», Приватне підприємство «Техсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «АСД ЛЕКС» про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано та залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.
Як зазначає позивач, виставлення відповідачем вказаних вище актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (із урахуванням актів коригувань) відбувалось із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження Змін до Постанови НКРЕКП, від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом».
Листом №11/12-24-1 від 11.12.2024 позивач звертався до відповідача, в якому, посилаючись на визнання в судовому порядку у справі №640/4069/21 протиправним та нечинним підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, просив відповідача перерахувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії згідно з рішенням Верховного Суду та відповідно до Договору за період лютий-вересень 2022 року із використанням формули розрахунку, що міститься у постанові НКРЕКП «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641» від 13.12.2019 №2802.
Позивач відповіді від відповідача на вказаний лист не отримував, відповідний перерахунок здійснено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з огляду на таке.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, послався на те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним. Господарський суд міста Києва зазначив, що даний позов спрямований на встановлення юридичних фактів, у той час як вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Колегія суддів не погоджується з указаними висновками суду першої інстанції та зазначає з цього приводу таке.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес.
Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 16.11.2022 №911/3135/20, від 29.06.2021 у справі №916/964/19). Отже, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Таким чином, під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У даному спорі позивачем заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник за наслідками розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, з яким позивач не погоджується, оскільки формула, на підставі якої відповідачем було проведено розрахунок, є протиправною, що встановлено судовими рішеннями.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (з іншим предметом позову, проте щодо подібного способу судового захисту) вказала, що задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі, сплатити суму боргу.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі №910/15990/23 з подібним предметом спору щодо ефективності обраного позивачем способу захисту зазначив, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за встановлених фактичних обставин здатне відновити порушені права позивача, попередити негативні наслідки, що можуть бути застосовані до нього, та встановити між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості за Договором.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання Державного підприємства «Гарантований Покупець» здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії є належним, ефективним та таким, що може повною мірою відновити порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Позивач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що відповідач, не здійснюючи перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, ставить позивача у становище, що призводить до появи додаткових витрат позивача, не передбачених чинними нормами законодавства та договором. Такі дії відповідача порушують право позивача на мирне володіння майном.
При розгляді даної справи колегією суддів установлено такі обставини.
Відповідно до пункту 2.6. Договору в редакції Додаткової угоди №585/01/21 від 16.02.2021 розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку.
Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, визначає:
1) порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено «зелений» тариф;
2) правила функціонування балансуючої групи виробників за «зеленим» тарифом;
3) розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється гарантованим покупцем;
4) порядок затвердження Регулятором розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел;
5) розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється постачальником універсальних послуг;
6) порядок здійснення купівлі-продажу електричної енергії гарантованим покупцем з метою виконання спеціальних обов'язків на перехідний період.
Порядок поширюється на виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом і кандидатів у такі виробники, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП), адміністратора комерційного обліку та суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на атомних електростанціях (пункт 1.2. Порядку).
15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №46 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641», а саме затверджено Зміни до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «Зеленим» тарифом» (далі - «Зміни»).
Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку НКРЕКП пункти 9.2. - 9.4. замінено п'ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2. Порядку продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.
Відповідно до пункту 9.3. Порядку в редакції станом на 16.01.2021 обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула).
Підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку був предметом оскарження у межах адміністративної справи №640/4069/21.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 визнав протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3. глави 9 Порядку.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2021 у справі №640/4069/21 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд постановою від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
У справі №640/4069/21 Верховний Суд, зокрема, дійшов таких висновків:
- враховуючи положення ч. 6 ст. 71, п. 11 розд. XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним;
- із системного аналізу змісту підпункту 8 п.1 Змін у гл. 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП «Гарантований покупець» відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі України «Про ринок електричної енергії»;
- норми Закону України «Про ринок електричної енергії» врегульовують повноваження НКРЕКП визначати правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця в порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії та умови відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії; проте наведені норми не передбачають повноважень НКРЕКП визначати порядок розрахунків обсягів, небалансів електричної енергії гарантованого покупця поза правилами ринку, як і не передбачають повноважень НКРЕКП визначати обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця;
- з урахуванням правил ч.2 ст.2 КАС відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 п. 1 Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п. 9.3 гл. 9 Порядку є протиправним.
Стаття 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначає наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Згідно з частиною 2 цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду».
Водночас, у постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №260/2988/21 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 зазначається, що норма частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.
У постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19 Верховний Суд дійшов висновку, що:
- ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним;
- суд наголошує на неможливості зобов'язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом;
- суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені у численних рішеннях. Цей Суд неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а вручання - пропорційним;
- принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року);
- враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття;
- застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
Переглядаючи судові рішення у справі №909/433/21, Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 дійшов висновку про відсутність у межах цієї справи правових підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, та, застосовуючи частину 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, у пункті 65 дійшов таких висновків:
«У справі №909/433/21, що розглядається, суди попередніх інстанцій, з посиланням на правову позицію, викладену у справі №160/1088/19, вірно вказали, що положеннями частини другої статті 265 КАС України встановлено момент втрати чинності нормативно-правовим актом, який визнається нечинним за рішенням суду. Разом з тим, встановивши обставини, що нормативно-правовий акт є протиправним, оскільки прийнятий органом місцевого самоврядування з порушенням вимог закону, тобто, поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом, суди, керуючись положеннями частин першої - третьої статті 11 ГПК України, дійшли висновку, що застосування тарифу, встановленого протиправним рішенням (скасованим у судовому порядку) не відповідатиме принципу верховенства права та призведе до порушення положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки покладення на Відповідача обов'язку виконувати положення рішення Долинської районної ради Івано-Франківської області від 06.02.2020 №877-44/2020, яке визнано протиправним та нечинним в частині встановлення тарифу на централізоване водопостачання для підприємств, установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, суб'єктів підприємницької діяльності та інших підприємств, установ, організацій на рівні 60,00 грн за 1000 л (з ПДВ), означало б виправлення помилок відповідної ради, допущених при прийнятті такого рішення, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19.».
Суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акта вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).
У постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, якою суд установив невідповідність пункту 9.3. глави 9 Порядку вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії», встановлено:
« 56. Беручи до уваги викладене та враховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону №2019-VIII, Верховний Суд доходить висновку про те, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено «зелений» тариф та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним.
57. Отже Верховний Суд вважає правильним аналогічний висновок суду першої інстанції, оскільки виробники не повинні нести відповідальність за торгову діяльність гарантованого покупця та не повинні мати обов'язку по відшкодуванню частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця. Відповідальність таких виробників перед гарантованим покупцем повинна бути в межах фактично понесених ними витрат, пов'язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії, які гарантований покупець зазнав у результаті відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинних графіків відпуску електричної енергії відповідно до пункту 11 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII.
58. Верховний Суд констатує, що з системного аналізу змісту підпункту 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП «Гарантований покупець» від виробників яким встановлено «зелений» тариф та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, та входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі №2019-VIII».
Таким чином, оскільки пункт 9.3. глави 9 Порядку в редакції Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, суперечить нормам Закону України «Про ринок електричної енергії», застосуванню підлягають саме відповідні норми закону як акта вищої юридичної сили, а не норми Порядку.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі №910/15990/23 відхилив посилання Державного підприємства «Гарантований покупець» на порушення принципу правової визначеності та зазначив, що відповідач мав усвідомлювати, що пункт 9.3. глави 9 Порядку не відповідав вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії», що є актом вищої юридичної сили.
Із урахуванням викладеного, положення пункту 9.3. глави 9 Порядку в редакції від 16.01.2021 у періоди лютий 2022 року - вересень 2022 року до правовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» та Державного підприємства «Гарантований покупець» з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу застосуванню не підлягають як такі, що суперечать нормам Закону України «Про ринок електричної енергії».
Позиція відповідача про те, що так як підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою від 15.01.2021 №46, втратив чинність з моменту набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2022, розрахунок обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії до вказаної дати (08.09.2022), зокрема, за період лютий 2022 року - серпень 2022 року мав проводитись виходячи з постанови від 15.01.2021 №46, є помилковою, спростовується наведеними вище правовими нормами та судовою практикою суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що балансуюча група - об'єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об'єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об'єднання.
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом».
Відповідно до пункту 46 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
За приписами пункту 89 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятор здійснює державне регулювання ринку електричної енергії у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Беручи до уваги наведені положення Закону України «Про ринок електричної енергії», Верховний Суд виснував, що станом на 15.01.2021 відповідач не мав правових підстав для встановлення обсягів частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z та впровадження нових формул розрахунків за пунктом 9.3 Порядку.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень регулятора належить затвердження правил, порядків та умов, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Частинами 1 та 2 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
За частинами 2-3 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Об'єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.
Згідно з частинами 4, 5 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.
За приписами частини 6 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
У силу частини 7 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» в рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено «зелений» тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенерігї - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю відповідно до цього Закону за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього.
Згідно з частиною 6 статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.
Як уже зазначалося, у пункті 2.6. Договору в редакції Додаткової угоди №585/01/21 від 16.02.2021 сторонами було узгоджено, що розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку.
Разом із цим, як установлено судом під час розгляду даної справи, постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021, яким визнано протиправним та нечинним п.п. 8 пункту 1 Постанови №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 №641.
Отже норма, яка у спірний період урегульовувала формулу розрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, є протиправною.
Протиправність п.п. 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3. глави 9 Порядку унеможливлює його застосування та здійснення розрахунків за передбаченою цим актом формулою.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, виставлення відповідачем актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (з урахуванням актів коригувань) відбувалось із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження Змін до Постанови НКРЕКП, від 26.04.2019 №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом».
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для здійснення будь-якого перерахунку частки за період лютий-серпень 2022 року у зв'язку зі скасуванням формули у судовому порядку є необґрунтованими та безпідставними.
Розрахунок вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно Договору №14950/01 від 15.03.2018 за період лютий-серпень 2022 року Державним підприємством «Гарантований покупець» здійснений протиправно та, відповідно, має бути перерахований.
Позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку, передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідач, у свою чергу, наголошує, що навіть у разі задоволення позовних вимог у даній справі, таке рішення неможливо буде виконати, адже алгоритму розрахунку частки на підставі пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону не існує в принципі, відповідно він не матиме можливості таке рішення виконати в силу відсутності в законі необхідних показників для розрахунку частки.
Оцінюючи зазначені доводи сторін, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у пункті 57 постанови від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 зазначив, що відповідальність виробників, яким встановлено «зелений» тариф та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, перед гарантованим покупцем повинна бути в межах фактично понесених ними витрат, пов'язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії, які гарантований покупець зазнав у результаті відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинних графіків відпуску електричної енергії відповідно до пункту 11 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення Закону №2019-VIII.
У пункті 63 зазначеної постанови Верховний Суд, беручи до уваги положення Закону №2019-VIII, наголосив, що станом на 15.01.2021 року відповідач не мав правових підстав для встановлення обсягів частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z та впровадження нових формул розрахунків за пунктом 9.3 Порядку.
Слід зазначити, що абзацом 4 пункту 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що до 31 грудня 2029 року відшкодування суб'єктом господарювання, який виробляє електричну енергію на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), що використовують енергію сонячного випромінювання та включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця, вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця гарантованому покупцю здійснюється у разі відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії такого об'єкта (об'єктів) електроенергетики або черг його (їх) будівництва (пускових комплексів) від його погодинного графіка відпуску електричної енергії більш як на 5 відсотків.
На підставі вказаної норми Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість врегулювання небалансу визначається шляхом визначення різниці між обсягом електричної енергії, вказаного виробником у його прогнозному погодинному графіку відпуску електричної енергії та фактичним погодинним обсягом відпуску електричної енергії (за умови перевищення цього обсягу більш як на 5 відсотків).
Вказана різниця обсягів електричної енергії може мати як позитивне, так і негативне значення і, відповідно, небаланси можуть бути позитивними та негативними.
При позитивному небалансі обсяг відпуску електричної енергії більший, ніж обсяг, запланований до продажу. Позитивний небаланс - це надлишок виробленої та не спожитої електричної енергії.
При негативному небалансі обсяг відпуску електричної енергії менший, ніж обсяг, запланований до продажу. Тобто негативний небаланс - це обсяг невиробленої електричної енергії або електричної енергії, яку потрібно додатково закупити для споживання.
Виходячи з цих особливостей позитивного та негативного небалансу, питання щодо їх оплати вирішуються оператором системи передачі (ОСП) НЕК «Укренерго» наступним чином: (і) при позитивному небалансі ОСП викупає надлишок електричної енергії, але за значно нижчою ціною, ніж на інших сегментах ринку (min(PDAM;IMSP)-5%), а (іі) при негативному небалансі потрібно докупляти електричну енергію за більш високими цінами, і ці витрати понесе сторона, відповідальна за баланс (max(PDAM;IMSP)+5%). Такі ціни щогодини визначаються оператором системи передачі НЕК «Укренерго», систематично надаються відповідачу та розміщуються на сайті НЕК «Укренерго»: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/rezultaty-balansuyuchogo-rynku-2/#1664533607454-cd3a1ced-5300.
Отже, твердження відповідача про неможливість здійснення ним розрахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в порядку, передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії, не відповідає дійсності та є безпідставним.
Таким чином, як обґрунтовано наголошує позивач в апеляційній скарзі, відповідач має в своєму розпорядженні усі необхідні дані та інформацію, необхідну для проведення такого розрахунку.
Ефективним способом захисту в даному випадку є позов про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в даній справі підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду в даній справі таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/1670/25 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку, передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії».
Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопарк «Яворів» (81060, Львівська область, Яворівський район, с. Терновиця, вул. Приозерна, буд. 2; код ЄДРПОУ 38424785) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/1670/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2026 після повернення суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. з відрядження.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко