вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа№ 910/762/25 (910/7861/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
за участю представника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (в залі суду) - Пата С.П. за довіреністю б/н від 29.01.2026
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/762/25 (910/7861/25) (суддя Стасюк С.В., повний текст ухвали складено та підписано - 22.12.2025)
за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1
до 1) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо»
про визнання зобов'язання припиненим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо»
до ОСОБА_1
про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини
в межах справи № 910/762/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/762/25 (910/7861/25) зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 із доданими до неї документами - повернуто без розгляду.
Суд першої інстанції повернув без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про визнання зобов'язання припиненим, оскільки позивачем не усунуто недоліки встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважним пропуск строку на подання цієї апеляційної скарги та поновити такий строк; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/762/25(910/7861/25) про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 ; клопотання ОСОБА_1 про зменшення судового збору за подання ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви в справі №910/762/25(910/7861/25) задовольнити та зменшити до розміру 12 120,00 грн, який нею вже сплачено; повернути справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі №910/762/25(910/7861/25) за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 .
На думку скаржника, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу всупереч висновків судових рішень Верховного Суду, не вказав достатніх і належних доводів, які дозволили йому відмовити у клопотанні ОСОБА_1 зменшити розмір судового збору, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
25.02.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Дельта Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило суд оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
У даному відзиві ПАТ «Дельта Банк» зазначило, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою у чіткій відповідності із встановленими фактичними обставинами справи та на підставі норм матеріального та процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 апеляційну скаргу у справі №910/762/25(910/7861/25) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі №910/762/25(910/7861/25) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/762/25(910/7861/25) за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до 1) ПАТ «Дельта Банк», 2) ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про визнання зобов'язання припиненим за позовом ТОВ «ФК Інвест-Кредо» до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини в межах справи № 910/762/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/762/25(910/7861/25) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
05.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/762/25(910/7861/25).
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/447/26 від 09.02.2026 у зв'язку із перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/762/25(910/7861/25).
Згідно з витягом до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/762/25(910/7861/25) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Козир Т.П., Сотніков С.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/492/26 від 10.02.2026 у зв'язку із перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/762/25(910/7861/25).
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 апеляційну скаргу у справі №910/762/25(910/7861/25) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі №910/762/25(910/7861/25) задовольнити клопотання ОСОБА_1 , поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/762/25(910/7861/25), відкрито апеляційне провадження у справі №910/762/25(910/7861/25), розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/762/25(910/7861/25) призначено на 01.04.2026 о 12:50.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 01.04.2026 з'явився представник ТОВ «ФК Інвест-Кредо».
Інші представники учасників справи в судове засідання 01.04.2026 не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника ТОВ «ФК Інвест-Кредо».
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 01.04.2026 представник ТОВ «ФК Інвест-Кредо» проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/762/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на стадії процедури реструктуризації боргів, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025.
ТОВ «ФК Інвест-Кредо» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною відмову ОСОБА_1 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оформлену заявою від 07.08.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 прийнято позовну заяву ТОВ «ФК Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини до розгляду в межах справи №910/762/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 21.08.2025. Залучено до участі у справі №910/762/25(910/7861/25) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка А.І.
29.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Інвест-Кредо», в якій позивач за зустрічним позовом просить суд:
- визнати належними ОСОБА_1 на праві власності з 02.07.2014 права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 (як позичальником) та ЗАТ «Сведбанк» (як кредитодавцем);
- визнати відсутніми у ПАТ «Дельта Банк» з 02.07.2014 права власності на права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 (як позичальником) та ЗАТ «Сведбанк» (як кредитодавцем);
- визнати відсутніми у ТОВ «ФК Інвест-Кредо» права власності на права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 (як позичальником) та ЗАТ «Сведбанк» (як кредитодавцем).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 75 279, 19 грн.
20.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій ОСОБА_1 просила зменшити судовий збір за подання позовної заяви до розміру 12 120, 00 грн, який нею уже був сплачений.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/762/25(910/7861/25), а справу № 910/762/25(910/7861/25) скеровано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 .
Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 апеляційний суд зазначив, що Господарський суду міста Києва у випадку розгляду по суті клопотання про зменшення судового збору, повинен був надати належну оцінку наведеним у клопотанні доводам та доданим до нього доказам. У разі відмови на підставі такої оцінки в задоволенні клопотання та у зменшенні заявнику судового збору, місцевий суд мав постановити відповідну ухвалу, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказом сплати судового збору.
Проте Господарський суду міста Києва не дотримався наведеного алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду клопотання про зменшення судового збору за подання зустрічної позовної заяви згідно з положеннями процесуального законодавства та висновками Верховного Суду.
Під час нового розгляду питання щодо відкриття провадження за зустрічним позовом, Господарським судом міста Києва ухвалою суду від 26.11.2025 було відмовлено ОСОБА_1 у зменшені судового збору за подання зустрічної позовної заяви та встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків зустрічної позовної заяви встановлених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.08.2025.
Натомість, а ні станом на 02.12.2025, а ні станом на 22.12.2025 ОСОБА_1 недоліки зустрічної позовної заяви усунуто не було, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2025, яка наразі оскаржується, було повернути зустрічну позовну заяву.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст. 3 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій остання просила зменшити судовий збір за подання позовної заяви до розміру 12 120, 00 грн, який нею уже був сплачений. Також, у даній заяві заявник просила суд розглянути цю заяву в наступному судовому засіданні.
Натомість, суд першої інстанці вірно зазначив, що не вбачає підстав для розгляду цієї заяви у судовому засіданні, оскільки, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, в той час, заявником не надано доказів необхідності проведення судового засідання для розгляду даної заяви.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відтак, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, та відповідно визначено чіткий перелік.
Разом з тим, суд вважає за доцільне вказати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення (відтермінування) судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов'язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб'єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір», господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
За практикою щодо застосування статті 6 Конвенції, наведеною, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania), «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).
Суд першої інстанції, оцінивши доводи позивача (боржника), наведені підстави для зменшення судового збору за подання зустрічної позовної заяви, не знайшов правових підстав для задоволення заявленого клопотання, з огляду на наступне.
Надана відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 16.01.2025 не є беззаперечним доказом, що свідчить про неможливість сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2. знаходиться за межами України не свідчить про реальні доходи такої особи.
Доданий заявником до заяви документ іноземною мовою правомірно не було прийнято судом до уваги, оскільки, судочинство в судах здійснюється державною мовою та відповідно до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим, місцевий господарський вказав, що не вбачає за можливе його дослідити та надати правому оцінку.
Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що заявником не надано доказів того, що кошти в сумі 12 тис. грн для справи судового збору були взяті в позику, як про це вказує ОСОБА_1 у поданій заяві.
Враховуючий вищенаведене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 відмовлено ОСОБА_1 у зменшенні судового збору за подання зустрічної позовної заяви та встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків зустрічної позовної заяви встановлених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.08.2025.
Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, судом встановлено, що ухвалу від 26.11.2025 ОСОБА_1 було доставлено в електронний кабінет 27.11.2025, а ухвалу від 14.08.2025 ОСОБА_1 було доставлено в електронний кабінет 14.08.2025.
Таким чином, суд відзначає, що враховуючий встановлений в ухвалі від 26.11.2025 п'ятиденний строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви закінчився 02.12.2025.
Натомість, суд першої інстанцї вірно вказав, що ані станом на 02.12.2025, ані станом на 22.12.2025 ОСОБА_1 недоліки зустрічної позовної заяви усунуто не було.
Приписами п. 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Відповідно до ч. 6 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про повернення без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про визнання зобов'язання припиненим, оскільки, як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивачем не усунуто недоліки встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дійшов висновку, що суд першої інстанції діяв у відповідності до вимог процесуального законодавства та з урахуванням вказівок,викладених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у даній справі.
Так, під час нового розгляду питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою суд першої інстанції врахував зауваження апеляційного суду, зокрема щодо необхідності належного розгляду клопотання про зменшення судового збору, надання оцінки доводам заявника та поданим доказам, а також дотримання процедури повідомлення заявника про результати розгляду такого клопотання і надання йому розумного строку для усунення недоліків.
Суд першої інстанції виконав вказаний алгоритм дій: розглянув клопотання про зменшення судового збору, надав мотивовану оцінку доводам заявника, постановив відповідну ухвалу, належним чином повідомив заявника про її прийняття та надав достатній строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зокрема для сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що оскільки у встановлений судом строк недоліки зустрічної позовної заяви усунуті не були, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її повернення.
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 42 ГПК України передбачено права та обов'язки учасників справи, зокрема, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за дотримання процесуальних норм, що передбачені ГПК України.
У зв'язку з наведеним, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, та повернення такої заяви у зв'язку з невиконанням особою процесуальних норм, не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі, є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та не є порушенням гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд».
Доступ до правосуддя, в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в Постанові від 26.03.2024 по справі №904/656/21 (185/4936/21).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіннямайном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п. 55. постанови Великою Палатою Верховного Суду).
За усталеною судовою практикою, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (постанова ВС від 21.10.2019 у справі № 910/2431/19).
Крім того, предметом спору за вимогою про визнання зобов'язання припиненим за кредитним договором є фактично спір про припинення зобов'язання повернення кредиту, наслідком розгляду якого, у разі задоволення позову, є припинення грошових зобов'язань, які мають вартісну оцінку та носять майновий характер і цю вимогу слід визнати, майновою (постанова ВС від 26.04.2019 у справі №910/2758/18).
Залишаючи зустрічну позовну заяву без руху на підставі приписів ст. 174 ГПК України, які носять імперативний характер, ураховуючи вказану практику Верховного Суду, фактичні обставини справи, а також висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені в постанові від 10.11.2025, суд першої інстанції абсолютно обґрунтовано виходив з того, що за змістом зустрічної позовної заяви, позивач просить визнати належним на праві власності з 02.07.2014 права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 (як позичальником) та ЗАТ «Сведбанк» (як кредитодавцем).
Виходячи з вищевказаної заяви вбачається, що на підставі договорів відступлення прав вимоги від 02.07.2014, зафіксовано розмір кредитної заборгованості - 5 422 879,22 грн.
Таким чином, при зверненні до Господарського суду міста Києва з даним позовом позивач зобов'язана була сплатити судовий збір за майнову вимогу (виходячи із суми 5 422 879,22 грн), що становить 81 343,19 грн та за дві немайнові вимоги, що становить 6 056, 00 грн, що загалом становить 87 399, 19 грн.
Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції, що в порушення викладеного вище, позивачем до позовної заяви було додано докази сплати судового збору лише на суму 12 120, 00 грн, тобто, не в повному обсязі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відтак, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, та відповідно визначено чіткий перелік.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20, відповідно до якого відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна надати належні та допустимі докази, що підтверджують неможливість сплати судового збору.
Оцінивши подані докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення судового збору, оскільки: надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб не є беззаперечним доказом скрутного матеріального становища;не підтверджено, що сплачена сума була отримана у позику; документ іноземною мовою не може бути врахований без належного перекладу.
При цьому суд діяв з урахуванням принципу рівності сторін, закріпленого у статті 129 Конституції України, та не мав підстав надавати перевагу одній зі сторін у питанні сплати судового збору.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.12.2025 про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 у справі №910/762/25(910/7861/25) є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням встановлених обставин справи та вимог матеріального і процесуального права. В свою чергу доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм права та є такими, що не підтвердженні належними та допустимими доказами, а відтак не спростовують правильності оскаржуваної ухвали, у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягають задоволенню, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/762/25 (910/7861/25) підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/762/25 (910/7861/25) залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу №910/762/25(910/7861/25) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2026.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко