09 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 670/799/25
Провадження № 33/820/300/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Струць Тетяни Ігорівни, на постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано виннуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.
За постановою суду, 22 листопада 2025 року о 00 год 15 хв, в селищі Осламів по вул. Центральній водійка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ЗАЗ Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «DragerAlcotest 6810» ARAM-3576 відмовилась та перебуваючи у лікувальному закладі, також відмовилася проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу газоаналізатора Алкофор 307. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 , адвокат Струць Т.І., подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанову вважає незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що у зв'язку з хворобою ОСОБА_1 не могла пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора, тому наполягала на лабораторних дослідженнях крові.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Стверджує, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП у зв'язку з відсутністю безперервної відеофіксації.
Вважає, що місцевий суд ототожнив факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з доведеністю складу правопорушення.
Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано практику ЄСПЛ щодо особливостей процесуального розгляду справ про адміністративне правопорушення, адже вони мають прирівнюватись до кримінально-процесуальних.
Вважає, що було порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки їй не було роз'яснено і забезпечено право на допомогу адвоката.
Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом вини ОСОБА_1
ОСОБА_1 та її захисник, адвокат Струць Т.І., будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з'явились. Адвокат Струць Т.І. звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі та без участі її підзахисної.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та її захисника, адвоката Струць Т.І.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 520119 від 22 листопада 2025 року, згідно з яким 22 листопада 2025 року о 00 год 15 хв, в селищі Осламів по вул. Центральній водійка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ЗАЗ Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «DragerAlcotest 6810» ARAM-3576 відмовилась та, перебуваючи у лікувальному закладі, також відмовилася проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу-газоаналізатора Алкофор 307. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2);
- акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджується, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 4);
- висновку лікаря КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області ОСОБА_2 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22 листопада 2025 року, яким підтверджується, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовилась (а.с. 3);
- відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що поліцейські зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням комендантської години. Під час спілкування з водійкою у неї було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора відмовилась. Після чого правоохоронці запропонували їй пройти огляд у найближчому медичному закладі, з чим ОСОБА_1 погодилась. Прибувши до КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_1 також відмовилася проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу-газоаналізатора Алкофор 307. У зв'язку з цим, поліцейський роз'яснив їй права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомив про те, що щодо неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 із ними (а.с. 9-10).
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їхньої достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не могла пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння через хворобу за допомогою газоаналізатора, і тому наполягала на лабораторних дослідженнях крові, з огляду на таке.
Як вбачається із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 на місці зупинки не повідомляла їм про те, що через хворобу не може пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора.
Натомість, в приміщенні КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області ОСОБА_1 повідомила лікарю ОСОБА_2 , що вона є інвалідом другої групи та пройшла шість курсів хіміотерапії, має захворювання легень.
Разом з тим, існування таких проблем із здоров'ям не звільняє останню від обов'язку на першу вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння.
Місцевий суд правильно виходив з того, що документи, долучені захисником до матеріалів провадження, не підтверджують, що захворювання ОСОБА_1 спричинило об'єктивну неможливість виконання інтенсивного видиху у газоаналізатор. Також з них не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням та неможливістю здійснення глибокого вдиху та тривалого сильного видиху, що могло викликати у ОСОБА_1 обґрунтовані побоювання за стан свого здоров'я.
Окрім того, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, спростовується даними відеозапису під назвою «0000000_00000020251122001546_0002», з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки (3 хв 14 сек - 3 хв 33 сек відеозапису), та відеозапису під назвою «0000000_00000020251122005345_0004», з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась проходити огляд в КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області (3 хв 10 сек - 4 хв 22 сек відеозапису).
Що ж стосується лабораторного дослідження крові, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до п.п. 13, 14 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МОЗ України та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ.
Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зокрема відеозапису з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 перебувала у свідомому стані і могла особисто проходити освідування за допомогою технічного приладу газоаналізатора, однак від такого відмовилась. А тому, підстав для відібрання у неї біологічних зразків для дослідження не було.
Отже, відсутність лабораторного дослідження в даному випадку не свідчить про порушення встановленої процедури огляду, а доводи захисника не знайшли свого підтвердження у вимогах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Твердження сторони захисту щодо порушення законних вимог проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , оскільки відеозапис вівся не безперервно, не заслуговують на увагу суду, враховуючи наступне.
Так, згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, як фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Як вбачається із дисків, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, на них зафіксовані відеозаписи із двох технічних пристроїв.
Відповідно до цих відеозаписів саме ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Обставини, відображені на відеозаписах, повністю узгоджуються із доказами, дослідженими судом.
Дані відеозаписи сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.
Отже, місцевий суд обґрунтовано взяв такі до уваги під час постановлення оскаржуваного рішення.
Доводи апелянта про те, що місцевий суд ототожнив відмову від проходження огляду із доведеністю стану сп'яніння, спростовуються наступним.
Диспозиція ст. 130 КУпАП прямо передбачає адміністративну відповідальність за сам факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння. Така відмова утворює самостійний склад адміністративного правопорушення та не потребує додаткового доведення фактичного перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.
Дані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 520119 від 22 листопада 2025 року та відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, згідно з якими ОСОБА_1 неодноразово відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі.
Окрім того, при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомила лікарю ОСОБА_2 , яка склала висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 листопада 2025 року, що вона вживала вино, приблизно 50 грамів. Вказане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 520119 від 22 листопада 2025 року, де в графі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено: «50 грам вина».
Отже, доводи ОСОБА_3 про ототожнення судом факту відмови від проходження огляду із доведеністю стану алкогольного сп'яніння є помилковими, оскільки диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а й за сам факт відмови водія від проходження огляду, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення і не потребує встановлення фактичного рівня алкоголю в організмі.
Посилання адвоката Струць Т.І. на те, що судом першої інстанції не враховано практику ЄСПЛ щодо особливостей процесуального розгляду справ про адміністративне правопорушення, адже вони мають прирівнюватися до кримінально-процесуальних, на увагу суду не заслуговують.
Саме по собі посилання апелянта на практику ЄСПЛ без наведення конкретних порушень процесуального законодавства не свідчить про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної постанови та не спростовує встановлених судом обставин правопорушення.
Отже, підстав вважати, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням вимог процесуального законодавства, не встановлено.
Доводи апелянта, про порушення права на захист ОСОБА_1 , оскільки їй не було роз'яснено і забезпечено право на правову допомогу адвоката, апеляційний суд відхиляє, оскільки останній працівниками поліції роз'яснювались її права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі і право на захист, яким вона скористалась.
Так, із відеозапису під назвою «0000000_00000020251122005345_0004» вбачається факт ознайомлення ОСОБА_1 зі ст. 268 КУпАП (13 хв 43 сек - 14 хв 17 сек відеозапису).
Що стосується тверджень адвоката Струць Т.І. про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом вини ОСОБА_1 , оскільки він із загальної практики ЄСПЛ є лише формою викладу адміністративного звинувачення, суд вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.
Так, із ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до виписаних у ст.ст. 254-256 КУпАП положень протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення прямо віднесений законом до джерел доказів, оскільки містить фактичні дані щодо обставин події, які підлягають оцінці судом разом з іншими доказами у їх сукупності.
При цьому практика ЄСПЛ не заперечує можливості використання протоколів чи інших процесуальних документів як доказів, а лише наголошує на необхідності забезпечення справедливого судового розгляду та оцінки всіх доказів у їх сукупності.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 520119 складений відповідно до вимог закону, підтверджує подію та обставини правопорушення, його дані узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновком лікаря КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області ОСОБА_2 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22 листопада 2025 року. Тому він є належними та допустимим доказом у справі. Отже, суд обґрунтовано поклав його в основу доведеності вини ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушниці.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд
Постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника, адвоката Струць Тетяни Ігорівни, - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Федорова Н.О.