09 квітня 2026 року м.Суми
Справа №592/21161/25
Номер провадження 22-ц/816/1789/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Петен Я. Л.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Пузін Денис Миколайович, на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Литовченко О.В. в цивільній справі № 592/21161/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позову
У грудні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 56860 грн. 00 коп. та судові витрати.
Позовна заява вмотивована тим, що 24.10.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 8416025, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписавши у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За договором, позивач зобов'язався надати грошові кошти відповідачу в сумі 19200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1.00 % на день. Відповідно до додаткової угоди про внесення змін до Договору про надання споживчого кредиту №8416025, ОСОБА_1 було збільшено суму кредиту на 2000,00 грн. (дана угода також укладена у вигляді оферти шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»). ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за Додатковою угодою до Договору про надання споживчого кредиту №8416025 виконало, та надало позичальнику додаткові грошові кошти в кредит в загальній сумі 21200,00 грн. двома переказами.
10.06.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до умов якого, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, в свою чергу в зв'язку з порушенням умов договору та не сплатою боргу у відповідачки утворилась заборгованість за Договором №8416025 від 24.10.2024 року в сумі 56860,00 грн, яка складається: 21200,00 грн - заборгованість по тілу, 25060,00 грн - заборгованість по відсотках, 10600,00 грн - неустойка.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 січня 2026 року, у складі головуючого судді - Литовченка О.В., було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс».
Суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Свеа Фінанс» надало до суду підтвердження укладення договірних відносин кредитування та підтвердження отримання відповідачкою кредиту в зазначеній сумі.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у стягненні неустойки у відповідності до п. 18 Перехідних положень ЦК України, оскільки у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судові витрати стягнуто пропорційно задоволених вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Скаржник вважає, що рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 січня 2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вказав, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази порушуючи норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги представника скаржника, Пузіна Д.М. , зводяться до того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення договору у будь якій формі, відсутні докази факту підписання саме відповідачем договору, що унеможливлює прийти до висновку про існування між сторонами договірних зобов'язань. Позивачем не надано доказів, які б прямо чи опосередковано свідчили, що електронний підпис (одноразовий ідентифікатор) належить саме відповідачці. Отже докази укладення договору надання споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» - відсутні. Вказав, що матеріали справи не містять первинних документів видачі кредитних коштів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху.
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 12 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 12 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція апеляційного суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Пузін Д.М., не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи
24.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8416025 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «Авентус Україна» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор A9500, котрий в свою чергу Боржником було 24.10.2024 15:59:20 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору про надання споживчого кредиту №8416025, на умовах визначених офертою. (а.с.9-14).
Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні (далі - кредит) в сумі 19200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 1,00% на день. Договором передбачено періодичність сплати відсотків: кожні 30 дні (-в).
Відповідач звернувся до ТОВ «Авентус Україна» шляхом вчинення дій у відповідному розділі ІТС Товариства і ініціював укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору про надання споживчого кредиту №8416025 в частині збільшення суми кредиту на 2000,00 грн. Товариство задовольнило даний запит і направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №8416025 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту даної додаткової угоди, яку Позичальник також акцептував у той самий спосіб, що і основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за Договором та Додатковою угодою до Договору про надання споживчого кредиту №8416025 виконало, та надало позичальнику основні та додаткові грошові кошти у розмірі 19200.00 грн та 2000,00 грн шляхом їх перерахування 24.10.2024 в 16:00:06 та 12.11.2024 в 16:03:00, відповідно, на картку позичальника № НОМЕР_2 . Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» ліцензія на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку № 21/990-рк від 29.05.2023 року видана Національним Банком України та від надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Таким чином, Позичальником було отримано кредит в загальній сумі 21200,00 грн. двома переказами (а.с.28 зворот та 29).
10.06.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір Факторингу № 01.02-12/25, відповідно до умов якого, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №8416025 від 24.10.2024 року становить: 56860,00 грн, яка складається із заборгованість по тілу кредиту - 21200,00 грн, заборгованість по відсотках - 25060,00 грн, неустойка - 10600,00 грн (а.с.26-28).
Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернула, унаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитним договорам колегія суддів враховує, що вони містять електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором А9500 (24.10.2024), С4403 (12.11.2024), що прирівнюється до власноручного підпису позичальника та повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю ОСОБА_1 на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісій, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
З приводу фактичного отримання кредитних коштів
Колегія суддів не погоджується з аргументами відповідачки, щодо недоведеності позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс», у зв'язку з не наданням первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, з огляду на таке.
Кошти кредиту надавалися позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_2 .
Факт перерахування грошових коштів у розмірі 19200,00 грн за договором №8416025 від 24 жовтня 2024 року та у розмірі 2000,00 грн за додатковою угодою до договору, саме на картку відповідачки (№ НОМЕР_2 ) підтверджується листами № 20250612-1.1 від 12.06.2025 ТОВ «ПЕЙТЕК» та № 11722 від 12.06.2025 року ТОВ «ФК «Контрактовий Дім»
Відповідачкою не спростовано, що банківська картка з відповідним номером їй не належить.
Відповідачка, зазначаючи про відсутність доказів про отримання нею кредиту, не надала жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не зверталась до суду із позовом про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, не надала відомостей щодо неналежності їй банківської картки, зазначеної у договорі, або виписки з рахунку, з якого б вбачалось не отримання коштів тощо.
Водночас ОСОБА_1 не надала виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_2 на спростування обставин отримання 24.10.2024 та 12.11.2024 кредиту в сумі 21200,00 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у цій справі, сукупність наданих позивачем доказів на підтвердження надання/ перерахування відповідачці кредитних коштів на суму 21200,00 грн не викликає сумніву, а тому позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору, так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 кредитне зобов'язання у обумовлений строк кредитування не виконала, а тому їй нараховано відсотки за користування кредитом за обумовленою відсотковою ставкою.
Згідно з розділом 1 кредитного договору строк кредитування становить 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1,00 % на день з періодичністю сплати відсотків кожні 30 днів.
Судом першої інстанції проаналізовано порядок нарахування відсотків, та згідно норм закону перераховано відсоткову ставку та розмір нарахування заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру заборгованості відповідача.
При вирішенні питання про стягнення неустойки, нарахованої за період з 24.10.2024 по 09.06.2025, судом першої інстанції було відмовлено. Судом враховано п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що під час воєнного стану не сплачується неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за прострочення сплати за кредитним договором (договором позики). В цій постанові касаційний суд розкрив питання про те, на які договори та які випадки поширюється цей пункт. Зокрема, такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит. За вказаною нормою в такому випадку позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З 24.02.2022 на всій території України запроваджений воєнний стан, який діє до тепер.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлена позивачем заборгованість за неустойкою, нарахованою у період воєнного стану за кредитним договором у сумі 10600.00 грн є неправомірною і дана вимога не підлягає задоволенню.
З таким висновком колегія суддів погоджується.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять відомості, що підтверджують факт наявності заборгованості за кредитним договором.
За наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст.368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Пузін Денис Миколайович, залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 січня 2026 року в цивільній справі № 592/21161/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09.04.2026
Головуючий - О. М. Черних
Судді: В. І. Криворотенко
Я. Л. Петен