Номер провадження: 22-ц/813/1665/26
Справа № 523/9694/24
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
12.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
на рішення Київський районний суд м. Одеси від 27 січня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Луняченка В. О.,
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н від 12.11.2023 у загальному розмірі 269 714,14 грн, в обґрунтування зазначивши, що між сторонами 12.11.2023 року укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н, за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги в порядку, передбаченому договором, а замовник зобов'язується приймати послуги та оплачувати їх відповідно до договору. Інформаційно-консультаційні послуги надаються з метою підбору виконавцем замовнику квартири для її подальшого придбання замовником у власність. Одразу після укладення договору, на виконання його умов, виконавцем було розпочато та проведено комплекс заходів по пошуку потенційної квартири з урахуванням вимог та інтересів замовника, за результатами яких остаточно підібрано варіант квартири, яка повністю задовольнила потреби та бажання відповідача за своїми параметрами і яку останній оглянув, після чого затвердив цей варіант квартири та надав згоду на її придбання.
В результаті між відповідачем (покупцем), ОСОБА_3 (продавцем) та позивачем 14.11.2023 укладено попередній договір №б/н, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , і укласти в майбутньому в термін до 01.02.2024 договір купівлі-продажу вищевказаного об'єкту нерухомості.
На підставі укладеного попереднього договору б/н від 14.11.2023 між позивачем та відповідачем була укладена та підписана додаткова угода до договору, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди про те, що за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги, пов'язані із пошуком об'єкту нерухомості, підібраного позивачем відповідачу з урахуванням вимог та інтересів останнього, відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 133 000,00 грн., що еквівалентно 3 500,00 доларів США за курсом 38,0 грн. за один долар США. Виконавець належним чином виконала всі свої зобов'язання та надала замовнику-відповідачу інформаційно-консультаційні послуги, зокрема підібрала квартиру, погодила всі умови майбутньої угоди в повному обсязі, як це передбачено умовами договору. В свою чергу відповідач грубо порушив умови договору та не оплатив позивачу вартість виконаних робіт (наданих послуг), чим створив наявність заборгованості за договором в розмірі 133 000,00 грн.
Згідно п.4.3 договору за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включно день оплати. Загальна сума пені становить 670 320,00 грн, однак, вважає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі, що дорівнює вартості наданих послуг за договором, укладеним між сторонами, а саме 133 000,00 грн. Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 842,68 грн та суму збитків від інфляції, яка становить 1 871,46 грн.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н від 12.11.2023 у загальному розмірі 269 714,14 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 27 січня 2025 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н від 12.11.2023 у загальному розмірі 269 714,14 грн. відмовив.
Суд першої інстанції виходив із того, що вказаний попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який укладено у простій письмовий формі, є нікчемним договором, який не створює юридичних наслідків та не може вважатись підтвердженням належного виконання своїх зобов'язань виконавцем по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, а тому і Акт виконаних робіт від 14.11.2023 не відповідає вимогам договору, так як без укладення попереднього договору не може свідчити про повне і належне виконання своїх обов'язків виконавцем. Судом встановлено, що виконавцем по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н від 12.11.2023 не було належним чином виконано своїх зобов'язань (відсутність обов'язкового для підтвердження таких обставин попереднього договору) свідчить про те, що у замовника по договору не виникло зустрічних зобов'язань по оплаті послуг. Враховуючи, що сама дія договору про надання інформаційно-консультаційних послуг розірвана замовником шляхом відмови від його продовження у односторонньому порядку, а продовження дії договору є неможливим внаслідок відсутності предмета цього договору (придбання замовником квартири), то у виконавця наявне лише право на компенсаторне повернення фактично понесених витрат відповідно до загальних умов договірних зобов'язань у випадку доведеності, що розірвання договору відбулось не з вини замовника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвокат Кострич М. П. просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2025 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №б/н від 12.11.2023 року, на виконання умов якого виконавцем було розпочато та проведено комплекс заходів по пошуку потенційної квартири з урахуванням вимог та інтересів замовника, зокрема: досліджено та проаналізовано ринок нерухомості, здійснено підбір варіантів квартир, що відповідали запитам замовника, проведено попередні переговори з продавцями цих квартир, організовано покази підібраних варіантів квартир, надано інформаційно-консультаційні послуги з питань підготовки документів, необхідних для придбання у власність об'єкта нерухомості.
Між відповідачем (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) та позивачем 14.11.2023 року укладено попередній договір №б/н, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити вищевказану квартиру і укласти в майбутньому в термін до 01.02.2024 року договір купівлі-продажу вищевказаного об'єкту нерухомості.
У відповідності п. 3.1 договору, між позивачем та відповідачем 14.11.2023 року укладена та підписана додаткова угода до договору, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди про те, що за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги, пов'язані із пошуком об'єкту нерухомості, підібраного позивачем відповідачу з урахуванням вимог та інтересів останнього, відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 133 000,00 грн., що еквівалентно 3 500,00 доларів США, за курсом 38,0 грн. за один долар США. Сторони узгодили, що суму в розмірі 133 000,00 грн. відповідач сплачує позивачу на момент підписання основного договору з відчуження об'єкта нерухомості. Також, 14.11.2023 року між позивачем та відповідачем підписано Акт виконаних робіт до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №б/н від 12.11.2023 року, згідно із п. 1 якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги згідно з договором. Відповідно до п. 2 Акту виконаних робіт, відповідач оплачує позивачу отримані послуги в сумі 133 000,00 грн.
Зазначає, що відповідач попередньо вступивши в змову із продавцем квартири, разом 22.12.2023 року уклали договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Пашичевою Г.Л., за реєстровим №2674. Відповідно, 28.12.2023 року, після нотаріального посвідчення заяви, що підтверджує наявність факту виконання умов правочину за реєстровим №2745, на відповідача було зареєстроване право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,4 кв.м, житловою площею 49,0 кв.м, яка була предметом попереднього договору №б/н від 14.11.2023 року.
Суд дійшов висновків, що попередній договір є нікчемним з огляду на недотримання нотаріальної форми такого договору, однак, договір про надання послуг, по якому і виникла заборгованість, не містить жодного зазначення, що послуги є наданими в момент підписання попереднього договору. Вказані мотиви суду суперечать положенням цивільного законодавства, а саме, ст. 901 ЦК України.
Вказує, що відповідачем не доведена вказана обставина, щодо начебто не роз'яснення йому порядку скасування обмеження наявного на квартирі, тобто не доведено такі порушення, як обґрунтування неналежного надання послуг. По-друге, з наданого відповідачем листування з додатку Вайбер не вбачається хоч якоїсь претензії до позивача (агентства). Відповідач лише зазначає, що «свідомо відмовляється від угоди», а далі 18.12.2023 року направляє повідомлення, що він з продавцем вирішили змінити агентство, знову ж таки не зазначаючи про якісь претензії, невдоволеність, ненадання послуг, арешти і т.д. По-третє, на квартирі дійсно було наявне обтяження по кредитному зобов'язанню продавця, яке було давно виконане, однак у реєстрі не був знятий запис кредитором. Разом з тим, зняття вказаного обмеження жодним чином не входило в предмет договору між позивачем та відповідачем.
Вважає, що суд мав дослідити надані послуги та виявити можливі порушення сторін, натомість вдався до пошуку формальних причин для відмови у позові, при цьому легалізувавши протиправну поведінку відповідача та залишивши його без відповідальності за безпідставне ухилення від виконання договору. Окрім того, не можна було пов'язувати виключно відсутність нотаріально посвідченого попереднього договору з відсутністю наданих послуг.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2025 року ОСОБА_2 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття провадження представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Кострич М.П. отримав 11.03.2025 року.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Рева С. Л. копія ухвали про відкриття провадження ти копія апеляційної скарги отримані 02.04.2026 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2025 року відхилити, а рішення суду залишити без змін. Посилається на те, що апелянт зазначає, що предмет договору не охоплює ні сплату комунальних послуг, в разі наявності заборгованості, ні скасування наявних зареєстрованих арештів та заборон на нерухомому майні чи його власнику не входить до предмету договору та обмежується лише підбором квартири, однак при цих заборонах неможливо укласти ні попередній, ні основний договори купівлі-продажу квартир. Також, квартира придбавалась для трьох осіб - відповідача, його повнолітнього та неповнолітнього синів, що потребувало отримання дозволу органу опіки та піклування. З наведеного будь-яких послуг або дій позивачем здійснено не було, навіть підбору квартири, так як відповідач самостійно знайшов нерухомість на відкритих інтернет-ресурсах, зателефонував на номер в оголошенні і потрапив на агентство позивача, інших об'єктів йому не пропонувалось. У зв'язку з невиконанням домовленостей, відповідач був змушений розірвати договір в односторонньому порядку та укласти договір з іншим агентствам, після чого укласти договір купівлі-продажу квартири.
Крім того, покупець придбавав житло як військовослужбовець, за програмою постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 року №280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» та постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей», вимоги для придбання якої наведені в цих постановах та не можуть їм суперечити.
Ввважає, що аналізуючи надані сторонами докази, а саме як зміст договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, так і попередній договір, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказаний попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який укладено у простій письмовий формі, є нікчемним договором, який не створює юридичних наслідків та не може вважатись підтвердженням належного виконання своїх зобов'язань виконавцем по Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, а тому і Акт виконаних робіт від 14.11.2023 не відповідає вимогам договору, так як без укладення попереднього договору не може свідчити про повне і належне виконання своїх обов'язків виконавцем.
Враховуючи, що сама дія договору про надання інформаційно-консультаційних послуг була розірвана замовником, шляхом відмови від його продовження у односторонньому порядку, а продовження дії договору є неможливим внаслідок відсутності предмета цього Договору (придбання замовником квартири), то у виконавця наявне лише право на компенсаторне повернення фактично понесених витрат, відповідно до загальних умов договірних зобов'язань, у випадку доведеності що розірвання Договору відбулось не з вини замовника.
Представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Кострич М.П. та представник ОСОБА_2 - адвокат Рева С. Л. про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом отримання судової повістки-повідомлення 28.01.2026 року, що довідками про доставку електронного документу.
ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ч.5 ст. 130 ЦПК України.
11.03.2026 до суду надійшла заява представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Кострича М. П., в якій останній просить судове засідання провести за відсутності сторони позивача, вимоги апеляційної скарги підтримують та просять суд її задовольнити.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що вказаний попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який укладено у простій письмовий формі, є нікчемним договором, який не створює юридичних наслідків та не може вважатись підтвердженням належного виконання своїх зобов'язань виконавцем по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, а тому і Акт виконаних робіт від 14.11.2023 не відповідає вимогам договору, так як без укладення попереднього договору не може свідчити про повне і належне виконання своїх обов'язків виконавцем. Суд встановив, що виконавцем по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н від 12.11.2023 не було належним чином виконано своїх зобов'язань (відсутність обов'язкового для підтвердження таких обставин попереднього договору) свідчить про те, що у замовника по договору не виникло зустрічних зобов'язань по оплаті послуг. Враховуючи, що сама дія договору про надання інформаційно-консультаційних послуг була розірвана замовником шляхом відмови від його продовження у односторонньому порядку, а продовження дії договору є неможливим внаслідок відсутності предмета цього договору (придбання замовником квартири), то у виконавця наявне лише право на компенсаторне повернення фактично понесених витрат відповідно до загальних умов договірних зобов'язань у випадку доведеності, що розірвання договору відбулось не з вини замовника.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, 12.11.2023 року між ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги в порядку, передбаченому цим договором, а замовник зобов'язується приймати послуги та оплачувати їх відповідно до договору.
Згідно п.1.2 вказаного договору, інформаційно-консультаційні послуги, передбачені цим договором, надаються з метою підбору виконавцем замовнику квартири (майнових прав на квартиру, нежитлове приміщення, земельну ділянку, домоволодіння) для її подальшого придбання замовником у власність.
Відповідно до п.2.1 договору, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: дослідження ринку нерухомості, підбір об'єктів нерухомості які задовольняють вимогам замовника, консультування з питань стану ринку нерухомості, надання замовнику консультацій щодо придбання квартири (нежитлового приміщення, земельної ділянки, домоволодіння) у власність, а також підготовки документів, необхідних для набуття майнових прав на квартиру (нежитлове приміщення, домоволодіння).
Вартість послуг виконавця і порядок розрахунків встановлюється сторонами в додатковій угоді до цього договору, що є його невід'ємною частиною. У разі неможливості виконати цей договір, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю розумну плату. При цьому під розумною платою сторони беруть плату у розмірі (у договорі - Z) грн. Якщо неможливість виконати цей договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцю плату в повному обсязі згідно з пунктом 3.2 даного договору (п.3.1-3.3 договору).
При цьому, за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включно день оплати (п. 4.3 договору).
Згідно п. 4.5 договору, виконавець не несе відповідальності за ті обставини, які не входять до його компетенції (знаходження об'єктів нерухомості під арештом, в заставі, за приховані недоліки об'єкта нерухомості і т.д.)
Щодо строку дії договору, то він набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 4.7 договору).
В той же час, договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін і оформлений у письмовому вигляді. В даному випадку замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцю збитки і витрати (п. 4.8 договору).
Як вбачається із п. 1 додаткової угоди до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.11.2023, укладеної між ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець), відповідно до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.11.2023 року сторони дійшли згоди про те, що за надані виконавцем та прийняті замовником послуги, пов'язаними із пошуком об'єкта нерухомості, підібраного виконавцем замовнику з урахуванням вимог і інтересів останнього, замовник сплачує виконавцю кошти в розмірі 133 000,00 грн, еквівалентно 3 500,00 доларів США за курсом 38 грн за один долар США.
Згідно п. 2 додаткової угоди, суму в розмірі 133 000,00 грн, еквівалентну 3 500,00 доларів США за курсом 38,0 грн за один долар США. замовник сплачує виконавцю на момент підписання основного договору з відчуження об'єкта нерухомості.
14.11.2023 року у приміщенні агентства нерухомості між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) в присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 укладено попередній договір у порядку ст. 635 ЦК України про те, що продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити наступний об'єкт нерухомості - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , і укласти в майбутньому в термін до 01.02.2024 року договір купівлі-продажу (основний договір) вищевказаного об'єкту нерухомості. Сторони визначили, що ціна основного договору складає 2 850 000,00 грн, що еквівалентно75 000,00 доларів США, а сума, що залишилася та підлягає оплаті при укладенні основного договору становить 2 812 000,00 грн, що еквівалентно 74 000,00 доларів США (п. 4, 6 попереднього договору).
У п.8 попереднього договору вказано, що при укладанні основного договору з відчуження вищевказаного об'єкту нерухомості продавець зобов'язується погасити борги за комунальні послуги (квартплата, тепло-водопостачання, електроенергія, газ, телефон, і т.п.), виписати з об'єкта нерухомості в термін до 15.12.2023 року та виселити з відчужуваного об'єкту нерухомості в термін до 01.02.2024 року всіх зареєстрованих і проживаючих в ньому осіб.
Вказаний попередній договір підписаний ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та містить примітку, що його укладено відповідно до ст. 635, 656 ЦК України.
14.11.2023 року ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підписали Акт виконаних робіт до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.11.2023, за змістом якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги згідно із Договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.11.2023 року. Замовний оплачує виконавцю отримані послуги в сумі 133 000,00 грн, що еквівалентно 3 500,00 доларів США. Сторони підтверджують, що з приводу виконаних робіт претензій один до одного не мають (п. 1-3 акту).
З метою надання допомоги в оформленні документів для відчуження квартири (нежитлового приміщення, домоволодіння) АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 передав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла такі документи: витяг про реєстрацію права власності, договір купівлі-продажу від 03.08.2007, витяг з державного реєстру, технічний паспорт 25.07.2007.
З інформаційної довідки №355384080 від 22.11.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що станом на 22.11.2023 стосовно об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , належного на праві приватної власності ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Сорока Л. З. 03.08.2007 зареєстрованого обтяження, тип обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження - 5426063, підстава обтяження - іпотечний договір, реєстр.№1430 від 03.08.2007. З інформації з Державного реєстру іпотек видно, що іпотекодержателем є ВАТ «Райффазен Банк Аваль», а іпотекодавцем - ОСОБА_5 , розмір основного зобов'язання - 49 735,00 доларів США, строк виконання - 03.08.2027, реєстраційний номер обтяження - 5426165, тип обтяження - іпотека, підстава обтяження - іпотечний договір, реєстр.№1430 від 03.08.2007.
Згідно доводів сторони відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, після з'ясування інформації про наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна іпотечного обтяження щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 у письмовому повідомленні через месенджер «Вайбер» повідомив виконавця, тобто фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про відмову від подальшої співпраці та про відмову від угоди.
Вказаний факт листування між сторонами жодною із них не заперечується, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню як така, що визнається учасниками справи та суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
Оглядом скриншотів із вказаного листування між сторонами встановлено, що відповідач в адресованому позивачу повідомленні наголошує, що він відмовився від угоди і свідомо втратив 1000 доларів США та з його сторони це невиконання договору.
У даній заяві, яка є чіткою та не допускає можливості її різного трактування, ОСОБА_2 наголосив, що відмовляється від угоди, тобто договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.11.2023, та просить не тиснути на нього, залишити в спокої та не вчиняти відносно нього погроз.
Натомість зі змісту повідомлень виконавця договору, тобто фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , вбачається розуміння позиції замовника, позивач наголошує, що це його вибір не купувати, однак пропонує зустрітись із продавцем в офісі, щоб його ніхто не розшукував.
19.12.2023 року ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ АН «Лідер Фемілі» (виконавець) уклали договір №ПК-Ав_ЛФМ-10-000125, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, пов'язані із придбанням замовником об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку і строки, передбачені цим договором.
Вказаний договір містить умови та порядок дії договору, права та обов'язки сторін, ціну договору та порядок розрахунків, відповідальність сторін, інформацію про форс-мажор, інші умови тощо.
Цього ж дня, тобто 19.12.2023 ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ АН «Лідер Фемілі» (виконавець) уклали акт прийому-передачі наданих послуг за договором №ПК-Ав_ЛФМ-10-000125 від 19.12.2023 про те, що за договором №Ав_ЛФМ-10-000125 про надання послуг від 19.12.2023 всі послуги, надані виконавцем замовнику належним чином, і замовник прийняв надані виконавцем за договором послуги. Підписанням цього акту прийому-передачі наданих послуг замовник підтверджує, що не має жодних претензій до якості та своєчасності наданих йому виконавцем послуг за договором і підтверджує своє зобов'язання виплатити повну суму винагороди виконавцю, передбачену договором в повному обсязі в момент підписання цього акту прийому-передачі наданих послуг. Матеріальних претензій і претензій іншого характеру замовник до виконавця не має.
Згідно п. 1 договору купівлі-продажу від 22.12.2023, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г. Л. та зареєстровано в реєстрі за №2674, ОСОБА_5 передає у власність (продає), а ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймають у власність (купують) квартиру, в рівних частках кожний, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з чотирьох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 82,4 кв.м, у тому числі житловою площею 49 кв.м. і оплатили ціну за квартиру на умовах, визначених договором.
В пункті 3 договору купівлі-продажу зазначено, що продаж квартири, за домовленістю сторін, вчиняється за 3060887,66 грн за рахунок грошової компенсації, які покупці зобов'язуються сплатити продавцю протягом 10 робочих днів з дня посвідчення договору, шляхом безготівкового перерахування цих грошових коштів зі спеціального поточного рахунку покупця ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 5 договору купівлі-продажу квартира набувається відповідно до рішення міської комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення за № 130 від 11.02.2020 року та Витягу з рішення міської комісії від 04.08.2023 року за № 26.
Договір купівлі-продажу укладено покупцями ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , та неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діє за згодою свого батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_8 та розпорядження Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.12.2023 року № 712.
Зазначені обставини свідчать про те, що для укладенні договору купівлі-продажу обов'язково повинен був отриманий дозвіл органу опіки та піклування.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Отже, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Натомість невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які становлять зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). У разі неналежного виконання боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які становлять зміст договору або визначені законом.
Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №902/502/20, від 06 липня 2022 року у cправі №902/1162/20.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг, позивач зазначав, що ним належним чином виконано усі зобов'язання щодо надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг, зокрема підбір квартири та погодження всіх умов майбутньої угоди в повному обсязі, в той же час відповідач грубо порушив умови договору та не оплатив вартість наданих послуг, уклавши в подальшому договір купівлі-продажу тієї квартири, підбір якої здійснив позивач.
Згідно з частинами 1-3 статті 12, частинами 1,5-6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Колегія суддів наголошує, що позивач не дотрималась свого процесуального обов'язку щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Так, матеріали справи не містять жодного доказу щодо виконання ФОП ОСОБА_1 п. 2.1 укладеного договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.11.2023 року, зокрема в частині надання послуги щодо підготовки документів, необхідних для набуття майнових прав на квартиру (нежитлове приміщення, домоволодіння), з урахуванням наявності обтяжень, та необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування. Позивачем не вказано, що саме було вчинено на виконання свого обов'язку, передбаченого вказаним договором, не конкретизовано характер вчинених дій, а твердження про «погодження всіх умов майбутньої угоди» не підкріплене жодними належними та допустимими доказами, які суд міг би взяти до уваги. Не підтверджено засобами доказування і той факт, що саме позивач сприяла у знятті іпотечного обтяження з об'єкту нерухомості, що був предметом майбутнього договору купівлі-продажу.
Суд першої інстанції вірно визначив, що інформаційно-консультаційні послуги згідно договору охоплюються загальним зобов'язанням надання допомоги по придбанню житла, однак ні вартість кожної окремої послуги, ні термін, порядок та строк їх виконання не визначені. Акт виконаних робіт визначений як такий, що встановлює виконання всієї сукупності послуг.
Також сторонами договору, зокрема п. 2 додаткової угоди до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.11.2023, укладеної між ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець), встановлено, що сума в розмірі 133 000,00 грн, що еквівалентна 3 500,00 доларів США за курсом 38,0 грн. за один долар США має бути сплачена замовником виконавцю на момент підписання основного договору з відчуження об'єкта нерухомості.
В свою чергу замовник, у відповідності до п. 2.2 договору зобов'язується здійснити оплату за надані виконавцем послуги, використовувати отриману від виконавця інформацію за цим договором тільки в особистих цілях і не передавати її третім особам без письмової згоди виконавця, підписати акт виконаних робіт в момент підписання попереднього договору з продавцем об'єкту нерухомості.
Як вірно визначено судом першої інстанції, попередній договір купівлі-продажу квартири має бути укладений у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням, оскільки основний договір укладається у формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням, попередній договір укладається у формі, встановлений для основного договору. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦК України).
Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ( ч.1 ст. 216 ЦК України).
При цьому положеннями ч.5 ст. 216 ЦК України визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, а крім того суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Отже, попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який укладено у простій письмовий формі, є нікчемним договором, який не створює юридичних наслідків та не може вважатись підтвердженням належного виконання своїх зобов'язань виконавцем по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, а тому акт виконаних робіт від 14.11.2023 не може свідчити про те, що у замовника по договору виникли зустрічні зобов'язання по оплаті послуг.
В той же час, як уже наголошувалось, у відповідності до п. 4.8 договору,договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін і оформлений у письмовому вигляді. В даному випадку замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцю збитки і витрати.
Судом першої інстанції надано належну оцінку листуванню між сторонами та встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в адресованому позивачу повідомленні наголошує, що він відмовився від угоди і свідомо втратив 1000 доларів США та з його сторони це невиконання договору. Дана заява є зрозумілою, однозначною, не допускає можливості її різного трактування. В той же час, зі змісту повідомлень виконавця договору вбачається розуміння позиції замовника.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач ініціював розірвання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, а продовження дії договору є неможливим внаслідок виконання послуги третьою особою, тож у виконавця виникло лише право на відшкодування понесених витрат, в той час як стягнення вартості наданих послуг за договором у розмірі 133 000,00 грн, 3% річних у розмірі 1 842,68 грн та суми збитків від інфляції у розмірі 1 871,46 грн за встановлених обставин справи не відповідатиме як наведеним нормам матеріального права, так і самим договірним зобов'язанням, зокрема п. 2 додаткової угоди, у якій вказано, що замовник сплачує виконавцю суму у розмірі 133 000,00 грн на момент підписання основного договору з відчуження об'єкта нерухомості, що відбулося уже без участі виконавця - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
О.Ю. Карташов