Справа № 277/1664/25
іменем України
"07" квітня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, представника позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, представника відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 110536,40 грн.
В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 08 травня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладений кредитний договір № Z62.00602.005232874, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 47036 грн та зобов'язався повернути кредит і сплатити платежі, передбачені кредитним договором.
08 травня 2019 року відповідач уклав з банком Кредитний договір №С-602-010795-19-980, відповідно до якого отримав кредит в розмірі 5000 грн.
17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та позивачем укладений договір факторингу № 17112023, згідно з умовами якого позивачу відступлене право грошової вимоги до відповідача за вказаними вище кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором № Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 в загальному розмірі 97417,91 грн, з яких: 47036 грн заборгованість за основною сумою боргу; 23744,48 грн - заборгованість за відсотками; 26637,43 грн заборгованість за комісіями; за Кредитним договором № С-602-010795-19-980 від 08.05.2019 в загальному розмірі 13118,49 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 8118,49 грн - заборгованість за відсотками. Відповідач свої зобов'язання щодо сплати заборгованості не виконав.
Ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 17.11.2023 незрозумілим є за який період часу нарахована заборгованість. Відповідно до умов договору строк дії договору - до 08.05.2020, тобто нарахування відсотків повинно було відбуватися лише в межах строку дії договору. Розрахунок не містить чітких арифметичних розрахунків, невідомо не лише періоди, але й відсоткова ставка. Крім того, нарахування комісій суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач також вказує, що договір № Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 є одночасно договором кредиту і договором страхування, однак підпис страховика на ньому відсутній. Відсутні докази наявності волевиявлення страховика на передачу прав вимоги позивачу. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору. Факт переходу прав вимоги підтверджений відповідним договором факторингу, платіжною інструкцією, витягом з реєстру боржників.
Крім того, відповідач підписав умови договори, погодив їх, процентну ставку зокрема, розмір комісії та розмір страхового платежу. Нарахування заборгованості здійснювалося первинним кредитором, позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував штрафних санкцій. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач вказує, що договір не є розірваним, діє презумпція правомірності договору, тому позивачем доведено право вимоги до відповідача. Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що відсотки повинні нараховуватися в межах дії строку договору, понадстрокове нарахування відсотків є прихованим видом штрафних санкцій. Позивач не підтвердив і не спростував твердження відповідача чи є АТ «Ідея Банк» страховиком та чи може він надавати послуги зі страхування. Тому, відповідач вказує, що АТ «Ідея Банк» не мав права без згоди страховика відступати право вимоги до відповідача. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.
Відповідач у судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 02.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення і відклав ухвалення та проголошення повного судового рішення на 07.04.2026.
У судове засідання 07.04.2026 учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 08 травня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений Договір кредиту та страхування № Z62.00602.005232874, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 47036 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами цього договору.
Сума кредиту - 47036 грн, процентна ставка - 15% річних, строк кредиту - 12 місяців (а.с.6-7).
08 травня 2019 року відповідач уклав з банком Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-602-010795-19-980, відповідно до якого отримав кредит в розмірі 5000 грн (а.с.13).
Також відповідачем та ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» було укладено договір страхування життя (а.с.14, 17).
Згідно ордерів-розпорядження № 1 від 08.05.2019 АТ «Ідея Банк» було здійснено виплати ОСОБА_1 в загальному розмірі 47036 грн (а.с.8), що підтверджено також випискою з рахунку відповідача (а.с.11).
Крім того, отримання коштів в розмірі 5000 грн відповідно до відкритої кредитної лінії підтверджено випискою по рахунку (а.с.21).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором Z62.00602.005232874 від 08.05.2019, станом на 17.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 за основним боргом склала 47036 грн, за нарахованими та невиплаченими відсотками 23744,48 грн, за нарахованими та невиплаченими комісіями 26637,43 грн, загальний розмір заборгованості становив 97417,91 грн (а.с.12).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №С-602-010795-19-980 від 08.05.2019, станом на 17.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 за основним боргом склала 5000 грн, за нарахованими та невиплаченими відсотками 8118,49 грн, за нарахованими та невиплаченими комісіями 0 грн, загальний розмір заборгованості становив 13118,49 грн (а.с.22).
17 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17112023, за умовами якого АТ «Ідея Банк» за плату відступило позивачеві своє право грошової вимоги до боржників за цілим рядом договорів, у тому числі, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 та кредитним договором №С-602-010795-19-980 від 08.05.2019 (а.с.23-25).
Згідно витягу з реєстру боржників № 2 (додаток до договору факторингу) станом на 17.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 склала 97417,91 грн; за кредитним договором №С-602-010795-19-980 від 08.05.2019 заборгованість склала 13118,49 грн. Вказані суми просить стягнути позивач (а.с.26-27).
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).
Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Із матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 . Договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Судом встановлено, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за договорами не суперечить статті 514 ЦК України та доводиться належними та допустимими доказами.
Наявність в матеріалах справи витягів з реєстру боржників № 2 від 17.11.2023 та доказів оплати за договором факторингу, відповідно до вимог п. 2.1 договору факторингу свідчить про набуття ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за Договорами кредиту відносно боржника ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом всього часу до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, які були прострочені під час дії договору.
Разом з тим, вимоги кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині.
Так, з матеріалів справи вбачається, що строк виконання ОСОБА_1 зобов'язання у повному обсязі за Договором кредиту та страхування № Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 настав 08.05.2020. Отже вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених річних та щомісячних процентів за користування кредитними коштами після вказаної дати, є необґрунтованою.
Крім того, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували правильність нарахування позивачем відсотків за кредитними договорами, зокрема, в частині визначення періоду такого нарахування, а також сум, з яких виходив позивач, нараховуючи такі відсотки.
Розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитами позивачем не надано.
На підтвердження заборгованості позивачем надано тільки довідку-розрахунок заборгованості, яка не відображає ні період, за який здійснювалось нарахування процентів, ні відсоткову ставку, ні залишкової суми кредиту, на яку згідно договору мають нараховуватись відсотки.
Тому, за відсутності інших доказів, наявні в матеріалах справи довідки-розрахунки заборгованості, які складені попереднім кредитором, не містять детального розрахунку такої заборгованості, з якого б вбачалося здійснення боржником останньої оплати за кредитом, дані щодо руху коштів на рахунку, інформацію про внесення/невнесення відповідачкою коштів на погашення кредиту та на оплату відсотків щомісячно, не можуть слугувати належними доказами наявності у відповідача заборгованості по сплаті відсотків перед позивачем у заявленому ним до стягнення розмірі.
Сам по собі договір факторингу та реєстр прав вимоги до нього, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості в цій частині.
В той же час, надані виписки за кредитними договорами не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості в цій частині, оскільки в даних виписках не міститься інформація про розмір відсоткової ставки, яка застосовувалась АТ «Ідея Банк», що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування відсотків.
За таких обставин, суд бере до уваги Графік щомісячних платежів за кредитним договором, відповідно до якого загальну суму процентів за користування кредитом, яка підлягала сплаті за період дії договору № Z62.00602.005232874 від 08.05.2019, визначено у розмірі 4013 грн 84 коп.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що нарахування та стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом поза визначеними кредитним договором строками суперечить вищевказаним вимогам ЦК України, вбачаються наявними підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за кредитним договором № Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 в розмірі 4013 грн 84 коп.
Щодо нарахованих відсотків по договору Кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-602-010795-19-980 від 08.05.2019, то суд зазначає наступне.
Умовами договору передбачено встановлення ліміту кредитної лінії в розмірі 200000 грн, на момент укладення договору доступний кредит в розмірі 5000 грн, процентна ставка за користування коштами 48% річних, строк дії договору 1 рік з дати укладання та з можливістю пролонгації.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на підставі даного договору отримав 5000 грн, доказів пролонгації договору позивачем не надано.
Таким чином, відсотки повинні бути нараховані в межах строку дії договору, тобто протягом 1 року з моменту його укладення, і становити 2400 грн (5000 грн х 48% річних х 1 рік).
Крім того, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 за комісіями в розмірі 26637,43 грн.
Насамперед суд звертає увагу, що умовами кредитного договору не передбачено сплату комісії та її розмір.
Якщо виходити з того, що під комісією позивач має на увазі плату за обслуговування кредитної заборгованості, на яку міститься посилання в п. 1.5. кредитного договору, то суд виходить з такого.
Безпосередньо в кредитному договору розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості не встановлений.
Розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлений в Додатку 5 до протоколу засідання правління №04/11-01 від 11.04.2017.
Верховний Суд в постанові від 17.09.2025 у справі № 761/12690/23, посилаючись на практику Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, зазначив, що «потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Враховуючи вказану вище практику Верховного Суду, умови Паспорту споживчого кредиту та додатків до нього не можуть оцінюватись судом в якості складових кредитного договору, в якому зафіксовані його умови та зобов'язання сторін.
За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що сторони у кредитному договорі погодили розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Також суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що «враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними».
Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для стягнення з позичальників нарахованої банком комісії у зв'язку з нікчемністю відповідних умов договору викладені в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23 .
Суд враховує, що позивач не надав суду доказів того, що відповідачу фактично надавались послуги з обслуговування кредиту, передбачені п. 1.5. кредитного договору, за які передбачено внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості, а також дані щодо фактичного обсягу таких послуг, якщо вони надавались, їх періодичності тощо.
Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення комісії в розмірі 26637,73 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення, зокрема:
-за кредитним договором Z62.00602.005232874 від 08.05.2019: заборгованість за основним боргом - 47036 грн, за нарахованими та невиплаченими відсотками 4013,84 грн, загальний розмір заборгованості 51049 грн 84 коп;
-за кредитним договором №С-602-010795-19-980 від 08.05.2019: заборгованість за основним боргом - 5000 грн, за нарахованими та невиплаченими відсотками - 2400 грн, загальний розмір заборгованості - 7400 грн 00 коп.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення боржника про відступлення прав вимоги, а тому ТОВ «ФК ЄАПБ» не отримав прав кредитодавця, суд відхиляє, оскільки саме по собі не повідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (Постанова КЦС ВС від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц).
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором відповідача.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1602 грн (52,9%).
Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
Позов Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором Z62.00602.005232874 від 08.05.2019 в розмірі 51049 грн 84 коп, за кредитним договором №С-602-010795-19-980 від 08.05.2019 в розмірі 7400 грн 00 коп, в загальному розмірі 58449 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн 84 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1602 (одна тисяча шістсот дві) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.
Суддя Т. Г. Корсун