Справа № 522/11846/24
Номер провадження № 2/521/3104/26
08 квітня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників, представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явилася.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413, ЄДРПОУ:43160452) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» звернулося до Приморського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 56739 грн. 82 коп. та судових витрат.
Зокрема, позов мотивовано тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів ані первісному кредитодавцю, ані фактору.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження справи, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 22.08.2024 року у справі №522/11846/24 було прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 08.05.2025 року у справі № 522/11846/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованість у розмірі 56 739 грн. 82 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.11.2025 року у справі № 522/11846/24 заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення суду від 08.05.2025 року у справі № 522/11846/24 задоволено; заочне рішення суду від 08.05.2025 року у справі № 522/11846/24 скасуване; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.11.2025 року до Приморського районного суду міста Одеси від представника відповідача надійшов відзив (вх.№100205), у якому сторона відповідача просить суд відмовити ТОВ «Профіт Файненс» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву, відповідачка вказала, що вона ще у 2015 році сплатила кредитодавцю кредитні кошти, проте зі спливом давності у відповідача відсутні документи, які підтверджують погашення кредиту повністю.
Також, як вказала відповідач, позивачем до суду не надано оригіналів документів та банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Окрім наведеного, за твердженнями відповідача, до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, оскільки у даному разі, зважаючи на те, що з 05.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», перебіг позовної давності почав спливати з жовтня 2015 року і закінчився в жовтні 2018 року. Тобто, як вважає відповідач, строк позовної давності сплив задовго до укладення договору про відступлення прав вимоги, тобто до 02.06.2020 року, а позивач звернувся до суду із позовом 18.07.2024 року.
Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка звернула увагу суду на неправомірність нарахування позивачем комісії за кредитними зобов'язаннями, оскільки таке нарахування є безпідставним та суперечить чинному законодавству.
Окремим процесуальним документом до відзиву представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності.
12.12.2025 року до Приморського районного суду міста Одеси за вх. №10510525 від представника позивача у даній справі надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги щодо стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості задовольнити у повному обсязі. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відповіді на відзив, позивач, посилаючись обставини, зазначені ним у позові, вказав, що строк позовної давності за спірним кредитним договором, який за звичайних умов мав би спливати 07.07.2020 року, згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був продовжений до 30.06.2023 року, а тому, враховуючи введення в Україні воєнного стану, норми п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та те, що позивач звернувся до суду із позовом 11.07.2024 року, останній в межах строку позовної давності скерував до суду позов з метою захисту порушеного права та інтересу.
Щодо доводів відповідачки про відсутність у позивача доказів про розмір заборгованості за кредитним договором, позивач вказав, що відсутність розрахунку заборгованості не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а надана позивачем копія витягу з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги є самим по собі належним доказом наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором, також і з огляду на те, що останньою не заперечується дійсність договору про відсуплення права вимоги до позивача від первісного кредитодавця.
Щодо твердженяь відповідачки про невідповідність кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вказав, що доводи відповідача про те, що стягнення позивачем комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить законодавству про захист прав споживачів є безпідставними та необґрунтованими.
В цей же день, 12.12.2025 року до Приморського районного суду міста Одеси від представника позивача за вх. №105108125 надійшли письмові заперечення на заяву ОСОБА_2 від 20.11.2025 року про застосування строків позовної давності, у яких позивач, зазначаючи про безпідставність доводів вказаної вище заяви, просив суд заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про застосування позовної давності залишити без задоволення. Письмові заперечення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.01.2026 року у справі №522/11846/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси (адреса: вул. Василя Стуса, 1а, м. Одеса, 65033).
28.01.2026 року цивільна справа 522/11846/26 надійшла у провадження судді Шевчук Н.О.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 29.01.2026 року у справі №522/11846/26 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
18.02.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. №10698), у якій сторона відповідача просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові. Вказану заяву судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами вказаної заяви, відповідачка наголосила, що що позовні вимоги у даному разі не можуть буди задоволенні, оскільки до даної спору слід застосувати позовну давність.
Так, як вважає відповідач, не заперечуючи факту укладення кредитного договору з первісним кредитодавцем 07.05.2013 року та отримання нею кредиту у розмірі 15000 грн., кредит було видано терміном на 50 місяців, тобто до 07.07.2020 року.
Водночас, як зазначає відповідач, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду №181 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з 05.10.2015 року, а з жовтня 2015 року було закрито практично всі відділення ПАТ «Дельта Банк».
Тобто, у даному разі, на переконання відповідача, можливо вважати, що перебіг позовної давності в даному випадку почав спливати з жовтня 2015 року і закінчився в жовтні 2018 року, з огляду на що, строк позовної давності сплив задовго до укладання договору про відступлення прав вимоги до 02.06.2020 року, проте позивач звернувся до суду з позовом 18.07.2024 року.
В цей же день, 18.02.2026 року представник позивача через підсистему «Електронний Суд» звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси із заявою (вх. №10693), у якій просить суд відмовити ТОВ «Профіт Файненс» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повністю. Вказану заяву судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами зазначеної вище заяви, сторона відповідача, не заперечуючи факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, наголосила, що ОСОБА_1 відшкодувала первісному кредитору отриманий ще у 2015 році, але зі спливом давності у відповідача відсутні документи які підтверджують погашення кредиту повністю.
Також, як зауважено відповідачкою, позивачем до суду не надано оригіналів документів, а також виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 , де має бути зазначено рух коштів, що підставою для відмови у задоволені позову.
Окрім цього, у вказаній вище заяви відповідачем знову наголошено на пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом про стягнення кредитної заборгованості, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому, як зауважено відповідачем, будь яких доказів щодо поважних причин пропуску позовної давності зі сторони позивача до суду не надано.
Разом з тим, відповідач також звернула увагу суду на те, що позивачем неправомірно нараховано розмір комісії за обслуговування кредиту, що також не відповідає релевантній судовій практиці у подібних правовідносинах та вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
25.02.2026 року через канцелярію до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника позивача надійшли письмові заперечення (вх. №12680) у яких позивач, посилаючись на раніше визначені ним обставини спірних правовідносин між ним та відповідачкою, просив суд позовну заяву ТОВ «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Заперечення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відповідних заперечень, позивач наголосив на дотриманні ним строку позовної давності під час звернення до суду з відповідним позовом; необґрунтованості доводів відповідачки щодо відсутності доказів про розмір її заборгованості за кредитним договором; відсутності суперечностей між умовами спірного кредитного договору та нормами законодавства про захист прав споживачів.
В цей же день, 25.02.2026 року через канцелярію до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 від 17.02.2026 року про застосування строків позовної давності (вх. №12679), у яких позивач просив суд позовну заяву ТОВ «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Заперечення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами вказаних заперечень, позивач вказав, що у даних спірних правовідносинах останнім днем звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строку позовної давності було 07.07.2020 року, водночас, враховуючи вимоги п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивач звернувся до суду із позовом 11.07.2024 року в межах строку позовної давності, який спочатку був продовжений до 30.06.2023 року, перебіг якого було зупинено 24.02.2022 року.
08.04.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через канцелярію від відповідачки у справі надійшли письмові пояснення (вх. №24242), у яких остання просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Пояснення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами вказаних вище пояснень, відповідачка наголосила на обставинах, вказаних нею раніше у заявах по суті позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві, письмових поясненнях по суті справи та запереченнях зазначив щодо підтримання позовних вимог, також просив розглядати справу за його відсутності, що судом розглянуте та задоволене.
Представник відповідача та відповідачка в судове засідання також не з'явилися, за вимогами письмових пояснень від 08.04.2026 року просили суд розглядати справу без їх участі.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відмовою в іншій частині, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
На підставі заяви про надання/перерахування кредитних коштів від 07.05.2013 року ОСОБА_1 просила здійснити надання кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору №001-15805-070513 від 07.05.2013 року у сумі 15 000 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_2 .
В цей же день, 07.05.2013 року, ОСОБА_1 . Банку було надано анкету клінта, яку також підписано останньою власноруч, у якій викладено особисті персональні дані щодо працевлаштування, доходу, сімейного стану позичальниці, тощо.
07.05.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 на підставі заяви № 001-15805-070513, яку позичальниця підписала власноручно, було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. на строк 50 місяців із фіксованою процентною ставкою 9,99% річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 3,49 % в місяць, що викладено у п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. договору).
Відповідно до інформаційної довідки про кредит вартість кредиту складає 15 000 грн., строк кредиту - 50 місяців, щомісячний платіж - 892 грн., орієнтовна сукупна вартість кредиту у відсотках 66,55%, у гривнях - 29574 грн. 02 коп., сума плати за користування кредитом (процентів ) - 3399 грн. 02 коп., сума плати за обслуговування кредитної заборгованості - 26175 грн.
Згідно із Додатком №1 до заяви №001-15805-070513 від 07.05.2013 року, сторони погодили графік платежів, де датою першого платежу є 07.06.2013 року, дата останнього платежу - 07.07.2017 року.
Відповідно до Документа №1 від 08.05.2013 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти у розмірі 15 000 грн. згідно умов кредитного договору №001-15805-070513 від 07.05.2013 року.
02.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» було укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимог, відповідно до якого ТОВ «Профіт Файненс» набуло право вимоги, зокрема, до відповідача за укладеним кредитним договором, вказаним вище.
Відповідно до копії витягу, додатку № 1 до договору №2253/К, ПАТ «Дельта Банк» передало, а ТОВ «Профіт Файненс» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 001-15805-070513 від 07.05.2013 року на загальну суму 55748 грн. 40 коп., що складається з основної суми заборгованості по кредиту - 12991 грн. 47 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 6111 грн. 93 коп., заборгованості за комісіями - 36645 грн.
Про продаж прав вимоги свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення №48 від 26.05.2020 року на суму 1800000 грн. та №49 від 27.05.2020 року на суму 688200 грн.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" (АТ "ДЕЛЬТА БАНК"), ЄДРПОУ 34047020, перебуває в стані припинення з 08.10.2015 року, №10701780029017828, внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, на даний час розглядаються вимоги кредиторів.
Доказів погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем, з боку відповідача матеріали справи не містять, як і не містять контррозрахунку відповідача щодо нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами.
Також, інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за кредитним договором.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Після підписання кредитного договору у сторін виникають взаємні права та обов'язки, зокрема, у позикодавця виникає зобов'язання надати кредитні кошти позичальнику, а у позичальника виникає зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи, що виникають в результаті використання кредитних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, за своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даній справі судом встановлено, що 07.05.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 на підставі заяви № 001-15805-070513, яку позичальниця підписала власноручно, було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. на строк 50 місяців із фіксованою процентною ставкою 9,99% річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 3,49 % в місяць, що викладено у п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. договору).
Відповідно до інформаційної довідки про кредит вартість кредиту складає 15 000 грн., строк кредиту - 50 місяців, щомісячний платіж - 892 грн., орієнтовна сукупна вартість кредиту у відсотках 66,55%, у гривнях - 29574 грн. 02 коп., сума плати за користування кредитом (процентів ) - 3399 грн. 02 коп., сума плати за обслуговування кредитної заборгованості - 26175 грн.
Згідно із Додатком №1 до заяви №001-15805-070513 від 07.05.2013 року, сторони погодили графік платежів, де датою першого платежу є 07.06.2013 року, дата останнього платежу - 07.07.2017 року.
Відповідно до Документа №1 від 08.05.2013 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти у розмірі 15 000 грн. згідно умов кредитного договору №001-15805-070513 від 07.05.2013 року.
02.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» було укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимог, відповідно до якого ТОВ «Профіт Файненс» набуло право вимоги, зокрема, до відповідача за укладеним кредитним договором, вказаним вище.
Відповідно до копії витягу, додатку № 1 до договору №2253/К, ПАТ «Дельта Банк» передало, а ТОВ «Профіт Файненс» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 001-15805-070513 від 07.05.2013 року на загальну суму 55748 грн. 40 коп., що складається з основної суми заборгованості по кредиту - 12991 грн. 47 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 6111 грн. 93 коп., заборгованості за комісіями - 36645 грн.
Про продаж прав вимоги свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення №48 від 26.05.2020 року на суму 1800000 грн. та №49 від 27.05.2020 року на суму 688200 грн.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" (АТ "ДЕЛЬТА БАНК"), ЄДРПОУ 34047020, перебуває в стані припинення з 08.10.2015 року, №10701780029017828, внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, на даний час розглядаються вимоги кредиторів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», відповідачем суду надано не було.
При цьому, суд зауважує, що досліджуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд зазначає, що надані ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» є належними та допустимими, у розумінні ст. 76 -81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач отримала кредит у зв'язку з чим має зобов'язання перед фактором з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного отримання та використання позичальницею кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.
Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів, у їх сукупності, суд дійшлов висновку про наявність підставності позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕС» 12991 грн. 47 коп., які фактично використані відповідачем та не повернуті відповідачем ані первісному кредитору, ані фактору.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 6111 грн. 93 коп., суми 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 674 грн. 22 коп., суми 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 317 грн. 20 коп., суд зазначає, що правомірних підстав для задоволення відповідних позовних вимог немає, оскільки первинних бухгалтерських документів, а саме розрахунку заборгованості та виписки по рахунку на підтвердження заборгованості, що дало б змогу суду перевірити правильність нарахування відсотків матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що підстави для стягнення вказаної заборгованості за кредитом не можуть ґрунтуватись лише на розрахунках, наведених у позовній заяві, з яких, до того ж вбачається, що нарахування обумовлених ст. 625 ЦК України суми процентів відбувалося після закінчення дії кредитного договору.
Водночас, як встановлено судом, відповідачка укладала кредитний договір з ПАТ «Дельта Банк» предметом якого були 15000 грн. кредитних коштів, проте позовні вимоги фактора щодо суми заборгованості за тілом кредиту стосуються розміру такої заборгованості - 12991 грн. 47 коп., що фактично свідчить про часткове повернення відповідачкою кредитних коштів.
Разом з тим, на підтвердження періоду нарахування процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку із їх не поверненням суду позивачем не надано належних та допустимих доказів, з огляду на що, та враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, зазначені позивачем позовні вимоги в цій частині свого підтвердження не знаходять.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім комісії у розмірі 36645 грн. за обслуговування кредиту, суд зазначає таке.
За змістом положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Водночас, умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Суд у даній справі звертає увагу на ту обставину, що в кредитному договорі, укладеному між первісним кредитодавцем та відпоідачкою, не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: «..якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.»
У даній справі, згідно з п. 2.5 кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору.
При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дій, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Відтак, враховуючи те, що відповідачці первісним кредитором було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами, про зобов'язання позичальниці сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49% щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.
А тому, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором №001-15805-070513 від 07.05.2013 року у розмірі 36645 грн. є безпідставним.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 36645 грн. також не потребують задоволення.
Щодо доводів відповідачки, заявлених нею у низці заяв про сплив позовної давності до спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 266 та ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
У даній справі судом встановлено, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом 11.07.2024 року.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07 2025 року у справі № 903/602/24 зробила наступні висновки: «Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер».
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, перебіг строку позовної давності поновлено.
Як зазначалось вище, позивач звернуся з позовом до суду 11.07.2024 року, водночас, станом на 02.04.2020 року строк позовної давності за основним зобов'язанням відповідачки не сплив, оскільки останнім днем звернення до суду було 07.07.2020 року. Тобто, оскільки станом на 07.07.2020 року набрав чинності Закон № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким строк позовної давності було перервано, який неодноразово продовжувався, в тому числі і з огляду на введення в Україні воєнного стану, який поновлено 04.09.2025 року.
Таким чином, суд виснує, що під час звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, зокрема, про стягнення тіла кредиту, позивачем строк позовної давності не пропущено, з огляду на що, доводи відповідача, зазначені нею в цій частині заяви про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин задоволення не потребують, також і з огляду на те, що перебування ПАТ «Дельта Банк» в стані припинення шляхом ліквідації не є підставою для застосування у даній справі строків позовної давності.
Разом з тим, суд зауважує, що питання щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитом, відсотків, нарахованих в силу вимог ст. 625 ЦК України та нарахованої комісії не розглядається судом у зв'язку із встановленням обставин відсутності правових підстав для задоволення таких вимог у зв'язку із їх недоведеністю.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором частково обґрунтованими та такими, що потребують часткового задоволення в частині стягнення тіла кредиту з відмовою в частині стягнення з відповідачки на користь позивача нарахованої останнім комісії, відсотків за користування кредитними коштами та відсотків в порядку вимог ст. 625 ЦК України.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» належить стягнути сплачений позивачем під час подання позовної заяви судовий збір у розмірі 693 грн. 41 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413, ЄДРПОУ:43160452) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413, ЄДРПОУ:43160452) - заборгованість за кредитним договором №001-15805-070513 від 07.05.2013 року у загальному розмірі 12991 грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 693 грн. 41 коп.
В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413, ЄДРПОУ:43160452) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за несплаченими відсотками - 6111 грн. 93 коп., суми 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 674 грн. 22 коп., суми 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 317 грн. 20 коп., комісії у розмірі 36645 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 08.04. 2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413, ЄДРПОУ:43160452);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Н.О. Шевчук