Справа № 991/2660/26
Провадження №11-сс/991/252/26
06 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2026 року, якою повернуто скаргу адвоката ОСОБА_5 , подану в інтересах ОСОБА_6 , на бездіяльність детектива НАБУ, що полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2026 року повернуто скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність детектива НАБУ, що полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ухвали слідчий суддя дійшов висновку, що скарга на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), що полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), подана з пропущенням строку, а в клопотанні про поновлення строку на звернення до слідчого судді зі скаргою адвокат ОСОБА_5 не зазначила поважних причин пропуску такого строку, які б об'єктивно унеможливлювали оскарження бездіяльності детектива у визначений законом строк.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_5 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 24 березня 2026 року та направити до Вищого антикорупційного суду для розгляду її скаргу на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 від 17.01.2026. Також, адвокат ОСОБА_5 просила поновити строк на апеляційне оскарження, зазначивши, що оскаржувану ухвалу не отримувала, не надходила вона і в підсистемі «Електронний суд», про її прийняття дізналась із реєстру судових рішень, тому просила поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді постановлена без належного обґрунтування відомостей, викладених в скарзі.
В судове засідання з'явилася адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції) Прокурор, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, думку ОСОБА_5 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її в повному обсязі, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, 17.01.2026 адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернулася до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із заявою про можливе вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 368-5, ч. 2 ст. 369-2 та ч. 2 ст. 372 КК України. Листом САП від 29.01.2026№ 07/3-601-Вих-26 вказану заяву було спрямовано за належністю до НАБУ, де вона зареєстрована 03.02.2026 під № А-1632. Отриманої від НАБУ відповіді на адвокатський запит стало відомо, про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР. Вказану відмову направлено, але фактично не отримано.
Частиною 2 ст. 24 КПК України передбачено, що кожній особі гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується її прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Дотримання такого порядку включає в себе оскарження відповідних судових рішень у межах установлених законом процесуальних строків.
Частиною 1 ст. 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Згідно з ч. 1 ст. 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.
Отже, хоча ст. 117 КПК України і передбачено норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише у разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, судом мають враховуватися такі обставини, як тривалість процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.
При цьому, процедура визначення строків для подання апеляційної скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності, забезпечення законних інтересів учасників кримінального провадження, та щоб до кожного з них було застосовано належну правову процедуру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, згідно з ч. 3 вказаної норми закону, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу цього строку та його закінчення.
У даному випадку колегією суддів встановлено, що в матеріалах провадження відсутні докази отримання оскаржуваної ухвали слідчого судді ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_5 .
Як наслідок вбачаються підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Вирішення питання про поважність причин пропуску строку на оскарження бездіяльності покладається на розсуд слідчого судді, суду. Разом з тим, виходячи з системного тлумачення положень КПК України, зокрема ч. 3 ст. 37, ст. 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України, під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти фактичні обставини, які: 1) об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі особи, яка пропустила строк; 2) виникли та/або існували протягом строку, передбаченого КПК України для вчинення процесуальної дії; 3) безпосередньо унеможливили або істотно ускладнили можливість вчинення процесуальних дій у визначений КПК України строк; 4) підтверджуються належними доказами.
Такий підхід до визначення поважності причин пропуску строку відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду (судові рішення ККС у складі Верховного Суду від 28.01.2021 р. у справі № 201/1156/18, від 05.03.2020 р. у справі № 367/5629/16-к, від 30.09.2019 р. у справі № 635/4248/16-к, від 11.06.2019 р. у справі № 373/1742/15-к, від 11.06.2019 р. у справі № 523/11081/17).
При вирішенні питання, яке ставиться у апеляційній скарзі, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 р., в якому суд акцентує увагу на тому, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони й обмеження, з метою запобігання перетворенню судового процесу на «безладний рух». З аналізу практики ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», «Рябих проти Росії», «Устименко проти України», «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» вбачається, що поновлення строку на оскарження може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зокрема, якщо: пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру.
Поважними причинами пропуску строку оскарження та підставою для його поновлення за відповідним клопотанням в порядку, передбаченому ст.117 КПК, може бути необізнаність заінтересованих осіб з мотивами постановленого рішення, захворювання учасника провадження та інші непереборні обставини, що узгоджується з висновком наведем у постанові ККС ВС від 17.06.2020 у справі 991/2874/19, провадження № 51-1599км20.
Колегія суддів вважає, що перебування особи, яка звернулася із заявою про злочин, під вартою є поважною причиною пропуску на оскарження дій чи бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР. Окремо слід взяти до уваги, що у матеріалах провадження відсутні докази отримання ОСОБА_6 відповіді від НАБУ про внесення чи невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою про вчинення кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора має здійснювати належний судовий контроль за дотриманням прав і свобод, гарантій, виконанням вимог норм КПК України, а також має забезпечити реалізацію права на повний та неупереджений судовий розгляд з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вказаних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Зважаючи на предмет апеляційного розгляду, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості розглянути скаргу по суті адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подану до слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
А тому, з метою забезпечення особі доступу до правосуддя, гарантованого ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слідчого судді про повернення скарги адвокату ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність НАБУ, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, слід скасувати та направити скаргу до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 309, 404 405, 407, 409, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, п. 202 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України колегія суддів
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2026 року задовольнити. Строк на апеляційне оскарження поновити.
Апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2026 року скасувати.
Скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність детектива НАБУ, що полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, направити до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3