Cправа №991/2472/26
Провадження №11-сс/991/242/26
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
02 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
особи, яка подала скаргу, ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 19.03.2026 відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5
ОСОБА_5 на вказане рішення подав апеляційну скаргу, вважає, що слідчим суддею викривлено зміст його скарги, неправильно застосовано положення ст. 303 КПК України.
Стверджує, що висновок слідчого судді про відсутність у НАБУ обов'язку щодо вчинення відповідних процесуальних дій є передчасним, так як слідчим суддею не досліджено фактичних обставин.
Відмова у відкритті провадження без дослідження суті скарги призвела до порушення права на ефективний судовий захист.
Розгляд одним і тим самим слідчим суддею скарги на бездіяльність працівників НАБУ і бездіяльність прокурорів САП викликає сумніви у його неупередженості.
Просить ухвалу слідчого судді ВАКС від 19.03.2026 скасувати та постановити нову, якою призначити новий розгляд скарги.
Прокурор САП та детектив НАБУ, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явились про поважні причини неприбуття суд не повідомили.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги слід проводити за відсутності вказаних осіб.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав подану апеляційну скаргу, з підстав, наведених у ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_5 , перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
09.02.2026 ОСОБА_5 звернувся до НАБУ з клопотанням, у якому просив вчинити процесуальні дії, необхідні для встановлення істини; надати правову оцінку фактам, викладеним у заявах, поданих до НАБУ від 01.10.2025 вх. № Т-12028 та 31.10.2025 вх. № Т-13627; вирішити питання про реєстрацію окремих епізодів кримінальних правопорушень.
18.02.2026 ОСОБА_5 отримано лист НАБУ вих. № 112-004/1/5089 від 11.02.2026, відповідно до якого для організації розгляду в межах наданих повноважень, указане клопотання направлено до Київської міської прокуратури та ГУ НП у м. Києві.
19.02.2026 ОСОБА_5 звернувся із заявою до САП у якій просив, зокрема, забезпечити розгляд клопотання від 09 лютого 2026 року (вх. НАБУ № T-1857).
23.02.2026 указана заява переслана САП до НАБУ для розгляду в межах компетенції (вих. № 11-1244ВИХ-26 від 23.02.2026).
09.03.2026 ОСОБА_5 звернувся до НАБУ із заявою щодо розгляду клопотання від 09.02.2026 (вх. НАБУ № T-1857) з матеріалами, які переслала САП.
05.03.2026 листом НАБУ повідомлено ОСОБА_5 , що за результатами розгляду Управлінням внутрішнього контролю НАБУ заяви від 09.02.2026, а також вивчення змісту заяв від 01.10.2025 та 31.10.2025 порушень вимог чинного законодавства в діях працівників НАБУ не встановлено, а тому підстав для вжиття заходів реагування в межах компетенції Управління внутрішнього контролю НАБУ не вбачається.
17.03.2026 на адресу ВАКС надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність НАБУ та системне ухилення від належного розгляду процесуального клопотання від 09.02.2026.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов таких висновків: кримінальне провадження № 12021100060001956 не перебуває у провадженні детективів НАБУ, а тому вони не є належними суб'єктами виконання обов'язку, передбаченого ст. 220 КПК України; слідчий суддя не може зобов'язати детектива, який не здійснює повноваження слідчого у кримінальному провадженні, розглянути клопотання; скарга подана на бездіяльність, яка не підлягає оскарженню в порядку ст. 303 КПК України.
Такі висновки відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Частиною 1 ст. 303 КПК України визначено виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до копії процесуального клопотання ОСОБА_5 від 09.02.2026, таке подане в порядку ст. 220 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що обов'язок розгляду клопотань покладається на слідчого, дізнавача або прокурора у межах кримінального провадження, яке перебуває у їх провадженні.
Правильним є висновок слідчого судді, що оскільки ст. 220 КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок розглянути подане учасником кримінального провадження клопотання, то вказані посадові особи повинні бути уповноважені на вчинення цих дій. Їх повноваження, виходячи зі змісту статей 40, 214 КПК України, розпочинаються із початком досудового розслідування певним органом. Інакше кажучи, звертаючись із будь-яким клопотанням до органу досудового розслідування чи прокурора, навіть якщо воно змістовно буде належним чином обґрунтоване, особа не може розраховувати на його розгляд в порядку ст. 220 КПК України за умови відсутності відомостей про те, що цей конкретний орган держави здійснює досудове розслідування цього кримінального провадження/нагляд за ним.
Матеріалами справи стверджується, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100060001956 здійснюється слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (т. 1 а. с. 33).
Відтак, детективи НАБУ не наділені повноваженнями розгляду клопотань у порядку ст. 220 КПК України, що подані в межах кримінальних проваджень, які не перебувають у їх провадженні.
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч. 4 ст. 304 КПК України).
Отже, помилковим є твердження ОСОБА_5 про передчасність висновку слідчого судді щодо відсутності у НАБУ обов'язку вчинення відповідних процесуальних дій.
При цьому апеляційна скарга не містить доводів, які б підтверджували перебування кримінального провадження № 12021100060001956 у провадженні НАБУ, що у свою чергу могло бути підставою для розгляду детективами НАБУ клопотань, поданих в межах вказаного кримінального провадження.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що слідчий суддя постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, дотримався вимог КПК України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК). Так, в ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Безумовно, право доступу до судів не є абсолютним, але може бути обмежене; це дозволено в тому розумінні, що право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою, регулювання якої може змінюватися за часом та місцем відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих людей». Тим не менш, застосовані обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати доступ до особи таким чином або настільки, що порушується сама суть права (рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.1985, заява № 8225/78, § 57).
З огляду на зазначене, встановлення законодавцем такого обмеження права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора на досудовому провадженні (шляхом встановлення їх вичерпного переліку) має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через збалансоване регулювання кількості справ, що надходять до слідчих суддів та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Відтак, відсутні підстави вважати, що порушено право ОСОБА_5 на судовий захист.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання ОСОБА_5 на наявність сумнівів у неупередженості слідчого судді, у зв'язку з розглядом скарги у іншій справі - № 991/2623/26, оскільки сама лише ця обставина не є такою, що виключає участь слідчого судді в цьому кримінальному провадженні.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Враховуючи викладне, керуючись ст. ст. 303, 395, 405, 407, 418, 422, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2026 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3