Справа № 991/372/26
Провадження 1-кп/991/4/26
06 квітня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених в залі суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників - адвокатів в залі суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9
ОСОБА_10 , ОСОБА_11
представника АРМА ОСОБА_12
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання ДП «Надія» в особі директора ОСОБА_13 та клопотання ДП «Дослідне господарство «Іскра» в особі в.о. директора ОСОБА_14 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання, поданих в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохи Самбірського р-ну Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжинськ, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Липча Хустського р-ну Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Пустовійтівка Роменського р-ну, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Астрахань російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Острівка Очаківського р-ну Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_12
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_15
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця с. Путивль Путивльського р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_16 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_16
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.
02 квітня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ДП «Надія» в особі директора ОСОБА_13 та клопотання ДП «Дослідне господарство «Іскра» в особі в.о. директора ОСОБА_14 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання.
В своїх клопотаннях в.о. ДП «ДГ «Іскра» ОСОБА_14 та директор ДП «Надія» просять передати на відповідальне зберігання без зняття арешту, земельні ділянки, що є предметом злочину у кримінальному провадженні № 52019000000000585 до закінчення аграрного року (збирання врожаю), а саме: ДП «Іскра» 552 земельні ділянки загальною площею 1103,8654 га та ДП «Надія» 698 земельні ділянки, загальною площею 1395,2733 га, розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.
В обґрунтування своїх вимог вказують, що 1250 земельних ділянок визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000000585, в якому потерпілими є ДП «ДГ «Іскра» та ДП «Надія». Відповідними ухвалами Вищого антикорупційного суду вказані земельні ділянки площею 2499,1387 га передані АРМА з метою забезпечення ефективного, прозорого і законного управління та збереження їх економічної вартості і додаткових надходжень до державного бюджету. 02 березня 2026 року ДП ДГ «Іскра» звернулося до АРМА з запитом про дату проведення конкурсного відбору управителя земельними ділянками, з наданої відповіді від 11 березня 2026 року вбачається, що процедура відбору управителя відтерміновується на червень-липень 2026 року. Тобто до відбору управителя 1250 земельні ділянки загальною площею 2499,1387 га, які передані АРМА, не будуть використовуватися за призначенням, що створює ризик погіршення їх якісних характеристик та зменшення економічної вартості, а також призведе до: втрати економічного циклу 2026 року; деградації ґрунтів унаслідок їх не обробітку; зниження родючості земель в зв'язку з їх забрудненням; необхідності додаткових витрат на відновлення їх господарського стану; істотного зменшення економічної вартості активу, недоотримання додаткових податків і зборів до державного бюджету; заростання бур'янами та чагарниками. Все це на переконання представників потерпілих підприємств суперечить меті накладення арешту про передачу речового доказу, земельних ділянок в управління АРМА, для забезпечення збереження і примноження їх економічної вартості та додаткових надходжень до бюджету. Станом на початок 2026 року збитки агросектору України від військової агресії перевищили 74 млрд. євро, а прямі збитки склали 11,2 млрд. євро, 20% сільськогосподарських угідь, а це понад 6 млн. га окуповано та забруднено, тобто кожен гектар землі, придатний для використання, повинен обов'язково оброблятися збільшуючи надходження до бюджету та працювати на виконання стратегії продовольчої безпеки України в умовах воєнного стану. Згідно довідки, наданої ГУ статистики у Сумській області, врожайність в 2025 році пшениці складала близько 6 тон з 1 га, кукурудзи - близько 9 тон з 1 га, соняшника - близько 2,3 тони з га, тобто використання 1250 земельних ділянок в 2026 році дасть змогу отримати додатково значні надходження до державного бюджету. Крім того, державні підприємства як потерпілі у кримінальному проваджені мають безпосередній інтерес у збереженні активу в належному стані і готові забезпечити: належну охорону земельних ділянок; їх використання виключно за цільовим призначенням; недопущення відчуження чи зміни правового статусу; звітування на вимогу органу досудового розслідування або суду. Окрім зазначено, збереження 1250 земельних ділянок загальною площею 1103,8654 га та їх використання в 2026 році дасть можливість підтримувати фінансово-господарську діяльність державних підприємств, здійснити працевлаштування (залучення) додаткових працівників, виплату їм заробітної плати, виплату податків і зборів до державного бюджету, готувати ДП ДГ «Іскра» та ДП «Надія» до приватизації. Протиправне вилучення земельних ділянок завдало значної шкоди ДП ДГ «Іскра» в розмірі 158 411 928 грн. та ДП «Надія» в розмірі 122 190 408 грн. ДП «ДГ Іскра» та ДП «Надія» ніяким чином не впливають на процедуру передачі земельних ділянок в управління, яке здійснює АРМА, а лише мають на меті збереження родючості земельних ділянок, не допущення втрати агрономічного циклу 2026 року, деградації ґрунтів унаслідок їх не використання, недопущення забур'янення та отримання додаткових надходжень до державного бюджету. Після закінчення аграрного року (збирання врожаю) землі будуть передані управителю, у разі обрання останнього, або використані в інший спосіб задля збереження та примноження їх економічної вартості та запобігання процесам деградації ґрунтів унаслідок їх не обробітку. Таким чином, на даний час земельні ділянки: передані в управління АРМА, але не приносять надходжень до бюджету; фактично не перебувають в управлінні будь-якого суб'єкта; не використовуються за цільовим призначенням; не обробляються та залишаються без належного господарського догляду. З огляду на викладене, передача земельних ділянок на відповідальне зберігання є належним, законним та пропорційним способом забезпечення їх збереження до моменту фактичної передачі в управління.
Позиції учасників процесу
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення поданих клопотань. Вона зазначила, що на даний час, відповідно до ухвали слідчого судді, зазначені земельні ділянки після накладення арешту були передані в управління АРМА. На її думку, таке рішення є найбільш доцільним і обґрунтованим, а отже, відсутні підстави для зміни правового режиму, застосованого до цих ділянок. Водночас сторона обвинувачення не заперечує, що ДП «Іскра» та ДП «Надія» раніше отримали ці земельні ділянки у постійне користування. Однак наразі, за словами прокурора, більш виправданим є саме їх управління АРМА. Прокурор також підкреслила, що відсутність проведеного конкурсу щодо цих земельних ділянок не пов'язана з будь-якими суб'єктивними причинами, а зумовлена змінами в законодавстві. Зокрема, перехідними положеннями передбачено скасування незавершених конкурсів, за якими до визначеної дати не було укладено відповідних договорів. Саме з цієї причини було скасовано попередній конкурс на визначення управителя. Водночас, як випливає з листа, на який посилаються ДП «Іскра» та ДП «Надія», існують перспективи проведення нового конкурсу в червні поточного року. На переконання прокурора, скасування передачі земель в управління АРМА та їх повернення у користування і зберігання зазначеним підприємствам фактично унеможливить проведення такого конкурсу в майбутньому. Щодо клопотання ДП «Надія» про передачу їм 698 земельних ділянок прокурор зауважила, що спочатку було арештовано 1250 ділянок, однак згодом арешт з 34 ділянок було скасовано. Відтак навіть у разі задоволення клопотання передача всіх 698 ділянок є неможливою, оскільки частина з них уже не перебуває під арештом.
Захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданих клопотань, зазначивши, що ДП «Надія» та ДП «Іскра» фактично не представляють інтереси держави, а діють в інтересах осіб, які запропонували їм фінансування та обробіток земель. Він наголосив, що поданий цивільний позов цих підприємств стосується виключно відшкодування вартості, тоді як позов про повернення земельних ділянок у користування з 2019 року поданий не був. Крім того, ДП «Надія» не вжило жодних заходів для відновлення користування зазначеними землями, що, на думку захисника, свідчить про справжні наміри підприємства. Також він зазначив, що питання повернення права користування має розглядатися в порядку господарського судочинства. Окремо захисник звернув увагу на відсутність у матеріалах клопотання доказів фактичного користування земельними ділянками, не надано жодного документа, який би підтверджував право користування. Водночас, згідно з обвинувальним актом, єдиним беззаперечним фактом є те, що земельні ділянки перебувають у власності учасників АТО та осіб, які їх придбали, тобто добросовісних набувачів. Він підкреслив, що відповідно до закону передача земельних ділянок можлива лише їх нинішнім власникам, а не особам, які були користувачами у 2019-2020 роках і до 2026 року не вжили жодних дій для захисту своїх прав, зокрема не подали позов про їх відновлення.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав свого захисника та просив відмовити в задоволенні поданих клопотань.
Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні просив відмовити в задоволені поданих клопотань.
Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданих клопотань, обґрунтовуючи це тим, що державні підприємства не є ні власниками, ні законними володільцями земельних ділянок. У розумінні ст. 100 КПК України земля не є ні предметом, ні великою партією товарів. Відтак, якщо розглядати земельну ділянку як речовий доказ, вона за своїм юридичним статусом не підпадає під регулювання ч. 6 ст. 100 КПК України, а тому не може бути передана на відповідальне зберігання.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти задоволення поданих клопотань. Зазначив, що власниками земельних ділянок є приватні особи, єдиним законним користувачем є Довіра 2008, відповідно ні ДП "Іскра", ні ДП "Надія" не є і не має жодного права ставити питання про передачу земельних ділянок їм на відповідальне зберігання. Крім того, вони ставлять питання не про зберігання, а фактично про передачу їм в управління. КПК України не передбачає можливості забрати будь який речовий доказ з управління АРМА, без скасування арешту майна.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданих клопотань, оскільки як висловилися інші захисники жодного правовстановлюючого документа, який би підтверджував право користування даними земельними ділянками державними підприємствами, ні стороною обвинувачення, ні самими підприємствами не надано, тому відповідно прав на користування цими земельними ділянками вони не мають.
Представник АРМА ОСОБА_12 в судовому засіданні підтримала позицію прокурора. Проти задоволення клопотань заперечила. Вказала, що конкурс для визначення управителя не було закінчено внаслідок змін в законодавсті. Чи приймалось установою будь-яке рішення з даного приводу невідомо.
Інші учасники кримінального провадження у судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Представники ДП "Іскра" та ДП "Надія" просили розгляд поданого клопотання розглядати без їх участі.
З урахуванням позиції учасників кримінального провадження та положень КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду клопотання про передачу речових доказів наявним складом.
Мотиви суду
У провадженні суду перебуває вказане вище кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, в межах якого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2025 року в справі № 991/13193/24 (провадження 1-кс/991/13277/24) було накладено арешт на 1250 земельних ділянок, які належать фізичним особам, із визначенням способу забезпечення такого арешту шляхом передачі в управління Національному агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Слідчим суддею було встановлено, що 1250 земельних ділянок є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та відповідають критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути використані для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім того, 198 земельних ділянок за своїми ознаками можуть підлягати спеціальній конфіскації у межах даного кримінального провадження. Слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. З урахуванням наведеного, а також існування реального ризику відчуження вказаного майна на користь третіх осіб з метою його приховування чи унеможливлення подальшого застосування заходів кримінально-правового характеру, у тому числі шляхом зміни правового статусу такого майна, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування арешту. Застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна із встановленням заборони користування, розпорядження та відчуження є таким, що відповідає завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України, узгоджується з вимогами розумності та співмірності втручання у права особи, та спрямований на забезпечення збереження речових доказів і можливості застосування спеціальної конфіскації у разі ухвалення відповідного судового рішення. При цьому слідчий суддя дійшов висновку, що обраний спосіб арешту є необхідним та достатнім для досягнення вказаної мети і не призводить до надмірного обмеження прав третіх осіб.
При цьому, слідчий суддя зазначив, що 1250 земельних ділянок як нерухоме майно доцільно передати в управління АРМА без реалізації, оскільки це не перешкоджає цілям кримінального провадження. Відсутність належного управління може призвести до втрати їх економічної вартості через занедбання чи неправомірне використання. З урахуванням значного обсягу, специфіки сільськогосподарських земель та необхідності їх збереження і можливого підвищення вартості, таке управління може бути забезпечене лише АРМА. Передача активів відповідає вимогам закону, запобігає їх незаконному використанню та не порушує прав власників.
З пояснень сторін суду відомо, що з частини земельних ділянок арешт скасовано.
Подаючи клопотання про передачу речових доказів на відповідальне зберігання, ДП «Надія» та ДП «ДГ Іскра» посилалися на неефективність управління АРМА, зазначаючи, що 1250 земельних ділянок площею 2499,1387 га не використовуються за цільовим призначенням, що створює ризики погіршення їх стану, зниження родючості, втрати економічної вартості, недоотримання бюджетних надходжень та додаткових витрат на відновлення. На їх переконання, такі обставини суперечать меті арешту майна та передачі його в управління АРМА, яка полягає у збереженні та, за можливості, збільшенні економічної вартості активу.
Разом із тим, судом встановлено, що в межах даного кримінального провадження вже було прийнято відповідне судове рішення, яким чітко визначено спосіб арешту майна. Зокрема, ухвалою слідчого судді 1250 земельних ділянок передано в управління АРМА, а також прямо встановлено заборону на їх використання та розпорядження. Така заборона є однозначною, не містить виключень і підлягає безумовному виконанню всіма суб'єктами. Вказана ухвала є чинною, не скасованою у встановленому законом порядку та відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, має обов'язковий характер. Визначений нею спосіб арешту майна є імперативним, тобто таким, що не допускає довільного тлумачення або зміни поза передбаченою законом процедурою.
Відповідно до змісту ст. 170 КПК України, арешт майна включає, зокрема, обмеження права користування та розпорядження майном. Отже, встановлена судом заборона користування земельними ділянками є невід'ємною складовою обраного заходу забезпечення кримінального провадження. Така заборона має процесуальну природу та спрямована на досягнення цілей кримінального провадження, а відтак не може бути проігнорована або змінена іншим судовим рішенням, ухваленим поза межами процедури перегляду або зміни заходів забезпечення, прямо передбаченої законом.
Фактично доводи ДП «Надія» та ДП «ДГ Іскра» зводяться до необхідності передати арештовані земельні ділянки їм для подальшого використання, зокрема обробітку. Однак така пропозиція прямо суперечить встановленій судом забороні користування відповідним майном. Більше того, сама по собі передача майна іншій особі, навіть якщо вона формально оформлюється як «відповідальне зберігання», не змінює правової суті таких відносин. За своєю правовою природою відповідальне зберігання передбачає передачу майна у фактичне володіння іншій особі, яка отримує можливість впливати на його стан, забезпечувати його утримання та збереження. У випадку із земельними ділянками сільськогосподарського призначення така можливість об'єктивно і невід'ємно пов'язана з їх використанням, оскільки забезпечення належного стану земель фактично передбачає їх обробіток, агротехнічні заходи, засівання тощо. Таким чином, навіть під виглядом зберігання буде здійснюватись користування земельними ділянками. З огляду на це, задоволення поданого клопотання призвело б не лише до формальної зміни суб'єкта, якому передано майно, але й до фактичної зміни способу арешту майна, визначеного ухвалою слідчого судді. Зокрема, це означало б заміну управителя активу, визначеного судом (АРМА), іншим суб'єктом, а також нівелювання встановленої заборони користування майном. Таким чином, заявлені вимоги фактично спрямовані на обхід чинного судового рішення та зміну його змісту без дотримання передбаченої законом процедури, що є неприпустимим з точки зору принципів кримінального процесу та обов'язковості судових рішень.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до матеріалів кримінального провадження № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, власниками спірних земельних ділянок є фізичні особи, за якими у встановленому законом порядку зареєстровано право приватної власності на відповідні земельні ділянки. Разом із тим, сторона обвинувачення у даному кримінальному провадженні відстоює позицію, згідно з якою зазначені фізичні особи не можуть вважатися добросовісними набувачами. У цьому контексті колегія суддів виходить з того, що встановлення добросовісності чи недобросовісності набуття права власності має істотне значення для правильного вирішення справи по суті, оскільки безпосередньо впливає на обсяг прав та гарантій таких власників, а також на можливість застосування до спірного майна відповідних заходів кримінально-правового характеру. Водночас на даній стадії кримінального провадження такі обставини не можуть вважатися остаточно встановленими, оскільки потребують всебічного, повного та об'єктивного дослідження під час судового розгляду з дотриманням принципів змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів. Зокрема, суд має оцінити докази щодо обставин набуття права власності на земельні ділянки, перевірити наявність чи відсутність у набувачів інформації про можливу незаконність походження майна, а також з'ясувати, чи діяли вони розумно, обачно та добросовісно при укладенні відповідних правочинів.
Однак і державні підприємства «Надія» та «ДГ Іскра», які звернулися до суду з відповідними клопотаннями, на момент їх розгляду не є власниками спірних земельних ділянок. У зв'язку з цим посилання заявників на положення ст. 100 КПК України підлягають критичній оцінці, оскільки таке посилання є формальним і не враховує змісту та умов застосування відповідної норми процесуального закону.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази можуть бути повернуті власнику або передані йому чи законному володільцю на відповідальне зберігання за умови, що це можливо без шкоди для кримінального провадження. Натомість системний аналіз цієї норми свідчить про те, що її застосування є можливим виключно за наявності у відповідної особи чітко визначеного та належним чином підтвердженого правового зв'язку з майном, який полягає у наявності статусу власника або законного володільця. При цьому поняття «законний володілець» у контексті кримінального процесу передбачає існування у особи правомірної фактичної влади над майном, яка ґрунтується на відповідній юридичній підставі (договорі, акті органу влади, іншому правочині чи юридичному факті), що не суперечить закону та може бути перевірена судом за допомогою належних і допустимих доказів.
Вказані обставини підлягають встановленню судом за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів під час судового розгляду справи по суті. За таких умов визнання державних підприємств «Надія» та «ДГ Іскра» особами, які мають право на отримання речових доказів на відповідальне зберігання у порядку ст. 100 КПК України, фактично означало б передчасне вирішення судом питання про їх правовий статус щодо спірного майна, що є неприпустимим на даній стадії кримінального провадження та суперечить принципу змагальності і межам судового розгляду.
Суд розуміє, що у разі встановлення неефективності АРМА у питанні визначення управителя зазначених земельних ділянок, учасники кримінального провадження можуть ініціювати альтернативні заходи щодо збереження речових доказів та забезпечення їх належного використання і до постановлення остаточного рішення у справі. Мета таких заходів полягає у запобіганні незаконному збагаченню третіх осіб і одночасно у збереженні або примноженні економічної цінності земельних ділянок.
Однак, на даному етапі кримінального провадження питання передачі земельних ділянок будь-якій іншій особі не може бути вирішене без втручання у чинну ухвалу слідчого судді, якою вже визначено АРМА як управителя та встановлено заборону користування майном. Відповідно до положень ст. 170, 174 КПК України, будь-яка зміна способу виконання арешту або передача майна іншій особі допускається лише через відповідну процесуальну процедуру, якою є скасування чи зміна ухвали.
Керуючись ст. 100, 170, 174, 336, 369-372, суд,-
В задоволенні клопотання ДП «Надія» в особі директора ОСОБА_13 та клопотання ДП «Дослідне господарство «Іскра» в особі в.о. директора ОСОБА_14 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання, поданих в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_3
ОСОБА_2