Справа № 991/2903/26
Провадження 2-з/991/12/26
02 квітня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О., за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Василенкова Бориса Миколайовича про забезпечення позову до подання позовної заяви,
установив:
30 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Василенкова Б.М. про забезпечення позову Держави Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якій просить:
забезпечити позов про визнання необґрунтованими активів на суму 3 725 676,79 грн шляхом накладення арешту на 100 % квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , дата набуття у власність 31 травня 2021 року, загальною вартістю на дату набуття 3 920 000,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1557246963101, право власності зареєстроване за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
У заяві про забезпечення позову зазначено, що прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у строки, визначені ч. 4 ст. 152 ЦПК України, буде подано до Вищого антикорупційного суду позов про визнання необґрунтованими активів на суму 3 725 676,79 грн, а саме частину вартості квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю на дату набуття 3 920 000,00 грн, і стягнення з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 зазначеного активу.
Прокурор посилається на те, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 290 ЦПК України, а також за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави - начальника територіального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області ОСОБА_1., а також матеріалів Державного бюро розслідувань, встановлені відомості, що можуть свідчити про набуття останнім через близьку особу - тещу ОСОБА_2 , необґрунтованого активу.
Так, у період з 07 травня 2021 року до 28 травня 2024 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника територіального сервісного центру № 6341 (на правах відділу, м. Харків) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області.
Отже, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Прокурор зазначає, що згідно з відомостями з щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1. за 2016-2021 роки членами його сім'ї були дружина - ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Також, посилаючись на відомості із Державного реєстру актів цивільного стану, зазначає, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_3 .
Прокурор у заяві наводить обставини, які, на його думку, свідчать про набуття активів, у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, ОСОБА_2 , щодо яких ОСОБА_1 міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, та зазначає таке.
31 травня 2021 року ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності від 25 травня 2021 року № 405 діяв ОСОБА_1 , набула у власність за договором купівлі-продажу квартиру загальною площею 73,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 3 920 000,00 грн, що складає 140 000,00 доларів США.
Водночас, довіреності від 25 травня 221 року № 405 ОСОБА_2 за попередньо досягнутою домовленістю уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування з питань придбання квартири АДРЕСА_2 , та в подальшому користуватись та розпоряджатися нею.
Так, за інформацією з ПрАТ «Харківенергозбут» у заяві-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у квартирі зазначено контактний номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який використовує ОСОБА_1 .
Окрім цього прокурор звернув увагу, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в районі якого ОСОБА_2 переважно здійснює видатки зі свого банківського рахунку.
У той же час ОСОБА_1 у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021-2024 роки зазначає місце свого проживання та членів сім'ї за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, згідно з інформації АТ КБ «Приватбанк» дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 систематично оплачує покупки неподалік від квартири АДРЕСА_2 , яка, у тому числі розташована у пішому доступі до місця роботи ОСОБА_1 .
Прокурор вважає, що зазначені ним обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо квартири АДРЕСА_2 , дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження нею.
Водночас, за результатом проведеного аналізу доходів і витрат встановлено, що:
витрати ОСОБА_6 за період з лютого 2009 року до ІІ кварталу 2021 року перевищують її законні доходи, а отже остання не мала коштів для придбання активу вартістю 3 920 000,00 грн;
законні доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 станом на кінець 2020 року та до травня 2021 року перевищують їх видатки лише на 194 323,21 грн, що свідчить про відсутність фінансової спроможності на придбання у травні 2021 року активу загальною вартістю 3 920 000,00 грн.
На переконання прокурора, наявні підстави для висновку, що зазначений актив, а саме квартира АДРЕСА_2 , є необґрунтованим.
У заяві прокурор просить з метою забезпечення позову накласти арешт на актив, який є предметом спору, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
На переконання прокурора такий захід забезпечення позову буде найменш обтяжливим для осіб, які можуть набути статус відповідачів, та дозволить забезпечити виконання судового рішення в майбутньому у разі задоволення судом позову. Накладення арешту суттєво не вплине на права осіб, оскільки вони матимуть можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.
Також прокурор просив розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки повідомлення їх про розгляд цієї заяви поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених до неї матеріалів суд встановив, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу, а саме з 2016 року мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, отже обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства та може передбачити наслідки визнання активу необґрунтованим.
Ці обставини дають підстави вважати, що у разі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату та час розгляду заяви, останні з метою збереження активу можуть вжити заходів щодо його відчуження на користь інших осіб у досить короткі строки.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Прокурор Василенков Б.М. у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про долучення доказів, у якому також просив розглянути заяву про забезпечення позову за його відсутності.
Ураховуючи вимоги ст. 128, 153 ЦПК України, неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. ст. 290 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України для відповідного позову.
Отже, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви надійшла від належного суб'єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається до пред'явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду у справі №760/34352/21 від 23 грудня 2022 року).
За змістом ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено, зокрема:
- до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п'ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України);
- до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Прокурор у заяві зазначив таких осіб, які можуть отримати статус відповідачів:
- ОСОБА_1 , який з 07 травня 2021 року був призначений на посаду начальника територіального сервісного центру № 6341 (на правах відділу, м. Харків) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, тобто був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та, за дорученням якого набуто у власність необґрунтований актив, щодо якого він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- ОСОБА_2 - мати дружини ОСОБА_1 , яка набула у власність актив, щодо якого порушується питання про його необґрунтованість.
Відповідно до матеріалів, наданих до заяви про забезпечення позову, встановлено, що ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_8 ; 25 квітня 1998 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_1 та після шлюбу взяла прізвище ОСОБА_9 ; 17 січня 1992 року ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_10 та після шлюбу взяла прізвище ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) ( т. 1 а.с. 39 - 46).
Суд не оцінює доведеність тверджень про необґрунтованість активу, що може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність цих осіб до суб'єктів, щодо яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованим активу та його стягнення в дохід держави, а також заяву про його забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.
Прокурор стверджує, що ОСОБА_1 необґрунтовано набув у власність актив на загальну суму 3 920 000,00 грн, право власності на який зареєстровано за його тещою ОСОБА_2 .
На обгрунтування обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову прокурором надані та досліджені судом матеріалами, зокрема, копії: листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 червня 2025 року № 281-03/52592-25 щодо виявлення, за результатами моніторингу способу життя ОСОБА_1 , набуття останнім через близьку особу - ОСОБА_2 необґрунтованого активу; повідомлення Державного бюро розслідувань від 23 червня 2025 року № 10-3-04-01-15344 щодо виявлення необґрунтованого активу та збору доказів його необґрунтованості; документів, отриманих від ГСЦ МВС щодо ОСОБА_1 ; довіреності від 25 травня 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумовою А.Б. за реєстровим номером 405, згідно із якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси в усіх установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, у тому числі в АТ «Харківобленерго», КП «Харківські теплові мережі», ПАТ «Харківміськгаз», КП «Жилкомсервіс», ПАТ «Укртелеком», КП «Харківводоканал», та інших, з питань придбання на її ім'я квартири АДРЕСА_2 , та в подальшому користуватись та розпоряджатись (продаж, міна, здача в оренду (найм)), за ціну та на умовах на його розсуд, в тому числі з правом постановки на реєстраційний облік будь-яких осіб та укладення договорів про надання експлуатаційних послуг; договору купівлі-продажу від 31 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 , який діяв від імені ОСОБА_2 , предметом якого є квартира АДРЕСА_2 за суму 3 920 000,00 грн, що складає 140 000,00 доларів США; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27 березня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог позивача вирішуватимуться за результатами розгляду справи згідно зі ст. 291 ЦПК України.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 з 07 травня 2021 року призначений на посаду начальника територіального сервісного центру № 6341 (на правах відділу, м. Харків) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 обізнаний про положення антикорупційного законодавства, має передбачати наслідки визнання активу необґрунтованим, розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно.
У судовому засіданні встановлено, що право власності на актив, питання щодо арешту якого вирішується, на час розгляду заяви про забезпечення позову зареєстровано за близькою особою ОСОБА_1 його тещою - ОСОБА_2 , однак на підставі довіреності від 25 травня 2021 року за реєстровим номером 405 він має необмежене право розпорядження цією квартирою на власний розсуд, зокрема з правом продажу, міни, здачі в оренду (найм) за ціну та на умовах на його розсуд.
Тому, на переконання колегії суддів невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв'язку із ризиком відчуження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначеного нерухомого майна або за їх дорученням іншою особою.
Суд враховує, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позов забезпечується, шляхом накладення арешту, зокрема, на актив, який є предметом спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
З огляду на існування ризику невиконання судового рішення, зокрема і за рахунок доходу відповідачів, враховуючи предмет майбутніх позовних вимог, визначений Цивільним процесуальним кодексом України, безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, суд дійшов висновку, що арешт активу, який позивач проситиме визнати необґрунтованим, є найбільш доцільним та відповідає предмету майбутніх позовних вимог.
За таких умов забезпечується співмірність між застосовуваними заходами та розміром майбутніх позовних вимог, оскільки ціна позову розрахована саме із вартості активу, що буде предметом цього спору.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Колегія суддів враховує, що накладення арешту на майно (актив) не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення позову до вирішення спору судом. Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном.
Згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Однак, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності можливих збитків, пов'язаних із забезпеченням позову.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити.
Керуючись ст. 149-153, 157, 258-260, 290, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Василенкова Бориса Миколайовича про забезпечення позову.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1557246963101, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Василенкову Б.М. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2., а також відповідним державним органам для виконання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.
Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ).
Роз'яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Головуючий суддя Н. В. Мовчан
Судді Т. В. Литвинко
К. О. Сікора