Номер провадження 22-ц/821/288/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/8616/25 Категорія: 331060000 Стеценко О. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
01 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування поданого позову зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2015 року почали постійно проживати однією сім'єю в будинку АДРЕСА_1 , до дня смерті останньої.
На момент спільного проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка не мала власних дітей та інших близьких кровних родичів, склалися відносини притаманні сім'ї. Вони турбувалися одна про одну, позивач здійснювала догляд за ОСОБА_3 внаслідок її поважного віку та стану здоров'я, вела спільний побут, здійснювала обов'язки по догляду та утриманню останньої (забезпечувала всім необхідним, повністю харчами, ліками).
У 2016 році ОСОБА_2 , внаслідок погіршення стану здоров'я, було госпіталізовано до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР». Під час перебування останньої на стаціонарному лікуванні у період з 06.02.2016 по 11.07.2016, як і в подальшому її доглядом займалася позивач та несла витрати на лікування, що підтверджується фіскальними чеками про придбання лікарських засобів.
ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 у вересні 2024 року, організувала та оплатила всі витрати, пов'язані із похованням останньої, отримала свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про причину смерті, допомогу на поховання за померлу, як член сім'ї, яка здійснила її поховання.
Після смерті ОСОБА_2 у вересні 2024 року відкрилась спадщина, а саме, на будинок АДРЕСА_1 , який належав покійній на праві приватної власності.
Як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом, так як інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом покійна ОСОБА_2 не має.
18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Першої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
На підставі поданої до нотаріальної контори заяви, державним нотаріусом Шалденко Л.В. була заведена спадкова справа №392/2024. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом державним нотаріусом Попельнусі Т.П. було відмовлено, оскільки останньою не доведено факт сімейних відносин між нею та спадкодавцем і рекомендовано звернутися до суду з метою підтвердження факту проживання однією сім'єю з померлою на час відкриття спадщини.
Установлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем позивачу необхідно для отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , як її спадкоємиці четвертої черги за законом.
Оскільки встановлення даного факту іншим (позасудовим) шляхом неможливе, але необхідне позивачу для отримання її права на спадщину після смерті спадкодавця як спадкоємиці четвертої черги за законом, остання змушена звернутися до суду з цією заявою.
На підставі викладеного просила суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла у вересні 2024 року, з 2015 року по вересень 2024 року (час відкриття спадщини).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були сусідами померлої, зазначили, що померла проживала одна, позивач періодично приїжджала до останньої та надавала їй допомогу.
Суд критично оцінив наданий позивачем акт опитування сусідів, оскільки двоє сусідів із трьох, які підписали акт, безпосередньо допитані судом під присягою у судовому засіданні і зазначили, що померла проживала сама.
Обставини спільного проживання та ведення спільного господарства в ході розгляду справи не підтверджені. Так, позивач має інше зареєстроване місце проживання, доказів на підтвердження ведення з ОСОБА_2 спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла за адресою: АДРЕСА_2 , його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування вказаним вище житловим приміщенням у вказаний період суду не надані.
Факт підтримки та надання допомоги позивачем ОСОБА_2 за її життя, а згодом участь позивачки в організації її поховання самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов'язків, не можуть свідчити про те, що між нею та ОСОБА_2 склались та мали місце протягом вказаного у позовній заяві періоду часу усталені відносини, які притаманні сім'ї.
Надані фіскальні чеки про придбання ліків також не свідчать про те, ким вони були зроблені. До того ж, такі витрати мали місце у 2016 році та одноразово у 2018 році.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Як на підставу апеляційного оскарження заявник посилається на те, що висновки суду, викладені в ухваленому судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, розгляд справи проведено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для правильного її вирішення, а також судом порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність у позивача та спадкодавця різних адрес місця проживання, дітей та чоловіка не перешкоджало їй проживати однією сім'єю, мати спільні витрати у вказаний період (на харчування, лікування, обробку городу, виготовлення домашніх продуктів харчування для спільного вжитку, тобто наявність спільного бюджету та несення позивачем обов'язків щодо забезпечення догляду, лікування, утримання ОСОБА_2 ).
Вважає, що судом здійснено упереджений розгляд справи, оскільки враховано лише частково покази свідків, а їх покази вирвані з контексту.
Обставини проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років підтверджено: актом опитування сусідів від 03.07.2025, яким ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 01.08.2015 року по вересень 2024 року; медичною документацією про лікування ОСОБА_2 та понесені витрати на таке лікування; документами ГУ ПФУ в Черкаській області, про виплату позивачу допомоги на поховання; доказами здійснення нею поховання ОСОБА_2 та несення спільних з померлою витрат на нього; інформацією з дослідженої судом спадкової справи №392/2024, з якої вбачається, що позивач є єдиною, хто звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, інших членів сім'ї, у тому числі кровного споріднення вона не мала; показами свідків з яких вбачалося, що під час їх спільного з ОСОБА_2 проживання, починаючи з 2015 року, між ними склалися сімейні відносини, а їх стосунки мали всі ознаки притаманні сім'ї.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
У вересні 2024 року померла ОСОБА_2 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , лікарського свідоцтва про смерть № 1005 від 05.09.2024.
Померла була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з паспорту серії НОМЕР_2 .
Похованням ОСОБА_2 займалась ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови нотаріуса від 03.03.2025 нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на право на спадщину у зв'язку з тим, що позивач не підтвердила факт проживання з померлою однією сім'єю.
З 06.02.2016 по 11.02.2016 ОСОБА_2 перебувала на лікуванні у КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» Черкаської міської ради».
Судом досліджені фіскальні чеки від 14.08.2018, 09.02.2016, 11.02.2016, 06.02.2016, 09.02.2016.
Як вбачається з документів, виданих ГУ ПФУ в Черкаській області, позивачу виплачена допомога на поховання у сумі 9384,24 грн.
Позивач згідно із паспортом серії НОМЕР_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом досліджена спадкова справа після померлої ОСОБА_2 , з якої вбачається, що позивач є єдиною, хто звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до акту опитування сусідів від 03.07.2025, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 01.08.2015 по вересень 2024 року.
Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 50746, 03.09.2024 об 11 год. 41 хв. надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , доглядальниця повідомила, що померла знайома жінка 88 років, проживала самотньо, обстановка у будинку не порушена, виявила тіло лежачим - ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 16.09.2024, закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024250310002854 від 04.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні справ щодо встановлення права на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц та від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц.
З матеріалів справи відомо, що заявник на час подання заяви про прийняття спадщини була зареєстрована в АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 , яка померла у вересні 2024 року проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачем не заперечується той факт, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі та має дітей.
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_2 понад п'ять років, позивачем до суду надано акт опитування сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , складеного 03.07.2025 про те, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , починаючи з серпня 2015 року за адресою АДРЕСА_2 до моменту смерті останньої.
Однак, як установлено з показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підписали акт ОСОБА_1 дійсно приїжджала до померлої ОСОБА_2 , однак ними спростовано факт спільного проживання померлої разом з позивачем у справі.
Колегія суддів вважає, що акт опитування сусідів, при вирішенні даного спору не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, але таких доказів позивачем надано не було.
Колегія суддів доходить висновку, що відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мали сімейний характер, вони не були пов'язані спільним веденням господарства, спільним бюджетом, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Належних та достовірних доказів обставин, на які посилається позивач, до суду надано не було.
При цьому, колегія суддів не заперечує факту того, що дійсно позивач здійснювала догляд та надавала допомогу ОСОБА_2 за її життя, однак такі взаємовідносини не носять характер сімейних.
Тобто, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків у неї з ОСОБА_2 .
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Факт того, що позивач здійснила поховання ОСОБА_2 , достовірно також не може свідчити про проживання їх однією сім'єю.
Судом першої інстанції надана вірна оцінка правовідносинам, що є предметом позову, а тому підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду - залишенню без змін.
З огляду на те, що судове рішення підлягає залишенню без змін, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2026 року.
Судді: