07 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 635/5490/24
провадження № 22-ц/818/1075/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2025 року у складі судді Карасави І.О.,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом в якій просив припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року у справі N? 635/10743/13-ц.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у шлюбі, що був зареєстрований 14 лютого 2012 року. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між сторонами розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.12.2013 року. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір?ю за її зареєстрованим місцем проживання. Вказаним рішенням прізвище відповідачки « ОСОБА_5 » змінено на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 ». Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року справа N? 635/10743/13-ц) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2013 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення піддане примусовому виконанню, виконавчий лист перебуває в Московському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків). За домовленістю батьків після розірвання шлюбу дитина проживала з матір?ю, батько дитини сплачував відповідачці аліменти та брав на себе додаткові витрати по утриманню дитини. 12 червні 2021 року позивач забрав дитину до себе на літні канікули та з цього часу неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком. ОСОБА_1 несе всі витрати з утримання малолітнього сина, оплати спортивно-оздоровчих послуг, лікування, здійснює інші необхідні платежі, потреба в яких виникає під час виховання та розвитку дитини. Зазначає, що по теперішній час рішення суду про стягнення аліментів на користь матері дитини знаходиться на примусовому виконанні, заборгованість за аліментами накопичується, не зважаючи на фактичне проживання дитини з батьком, відповідачка вимагає сплати аліментів на утримання сина саме на її користь. Вважає, оскільки, з червня 2021 року змінилося місце проживання дитини, неповнолітній утримується не матір?ю, а батьком, є підстави для звернення із позовом про припинення стягнення аліментів.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Звільнено ОСОБА_1 від стягнення на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були призначенні згідно рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року, починаючи з 23.07.2021 шляхом припинення такого стягнення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважав за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , які стягуються на підставі рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року.
Не погодившись з рішеннями суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в яких посилаючись на не повне дослідження обставин справи просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неналежно повідомив відповідача про час та місце розгляду справи призначене на 15.09.2025. Позивач забрав сина на канікули та не повернув його відповідачці, у зв'язку з тим ОСОБА_2 подала зустрічні позов до суду про відібрання малолітньої дитини та визначення місця проживання малолітнього сина разом із нею. Вказана справа на сьогоднішній день не розглянута, тому підстав для припинення аліментів відсутні. Зазначила, що на момент винесення оскаржуваного рішення факту не проживання сина з матір'ю доведено не було.
10.03.2026 представник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала відзив на апеляційну скаргу в якій просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначила, що відповідач визнає факт проживання неповнолітнього ОСОБА_1 разом з батьком з червня 2021 року. Відповідач помилково вважає, що до ухвалення судом рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком - не може бути заявлена вимога про припинення стягнення аліментів на користь матері, тобто ця вимога буде передчасною.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права щодо не належного повідомлення її про дату та місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями 128, 130 ЦПК України.
Відповідно до частин 1 - 5, 8 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що дані про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду призначеного на 15.09.2025 в суді першої інстанції відсутні.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене судова колегія уважає, що наявні передбачені п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в шлюбі, що був зареєстрований 14 лютого 2012 року Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис N? 7. Шлюб між сторонами розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2013 року. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір?ю. Вказаним рішенням прізвище відповідачки « ОСОБА_5 » змінено на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » (а.с.9)
Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Згідно з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року справа №635/10743/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2013 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).
Рішення піддане примусовому виконанню, виконавчий лист перебуває в Московському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків)(ВП № НОМЕР_2).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 23.07.21 №3995 вбачається, що ОСОБА_1 з 23.07.2021 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідач - ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 62).
Згідно довідки, наданої директором Вишнивецького ліцею «Ідеал» від 19.07.2021 №154, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно навчається в 4-Б класі Вишнивецького ліцею «Ідеал», Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (а.с. 12).
Відповідно до довідки учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов'язкового медичного профілактичного огляду від 03.07.2021 вбачається, що ОСОБА_1 проходив медичний огляд як учень Вишнивецького ліцею «Ідеал» (а.с. 10-11).
Згідно Декларації №0001-1НТЗ-9ЕА0 від 03.07.2021 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, вбачається, що законним представник неповнолітнього ОСОБА_1 , який уклав декларацію з лікарем за фактичним місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 13) .
Відповідно до актів на предмет проживання без реєстрації в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області від 09 вересня 2022 року, наданого депутатом Борщагівської сільської ради Пальчевським П.Л., ОСОБА_7 та посвідченого сільським головою Кудриком О. слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації протягом двох років з січня 2021 року (а.с. 86).
Відповідно до довідки, наданої директором ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ «ОПТІМА» Білодід О. вбачається, що станом на 08 вересня 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахований до 5-Б2 класу ТОВ «Центр освіти «Оптіма» з 31 серпня 2022 року, наказ від 31.08.2022 №353-у (а.с.87).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам станом на 01.08.2021 за гр. ОСОБА_1 , наявна заборгованість, яка складає 142105 грн (а.с. 55-57).
В суді першої інстанції позивач зазначив, що 12 червня 2021 року позивач забрав дитину до себе на літні канікули та з цього часу неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.
Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Судова колегія наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що зі змісту поданого відзиву на позовну заяву, а також апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що остання не заперечує та фактично визнає обставину проживання з червня 2021 року малолітнього ОСОБА_1 разом із позивачем.
Крім того, зазначена обставина підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема актами щодо проживання без реєстрації, декларацією про вибір лікаря, відповідно до якої позивача визначено законним представником малолітнього, а також відомостями щодо навчання дитини у закладі освіти, отримання нею медичної допомоги та відвідування спортивно-оздоровчих занять. Сукупність наведених доказів свідчить про фактичне проживання малолітнього разом із позивачем, його перебування на утриманні останнього та здійснення ним належного догляду й піклування про дитину.
З огляду на зазначене позивачем доведено, що починаючи з червня 2021 року малолітній ОСОБА_1 фактично проживає разом із батьком, який здійснює його утримання.
Встановлені у справі обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність правових підстав для припинення стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були призначенні згідно рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року.
За таких обставин, з урахуванням фактичного місця проживання дитини, судова колегія дійшла до висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що вирішення спору у дійсній справі не перебуває у правовій чи фактичній залежності від результатів розгляду цивільної справи № 635/5490/24, оскільки обставини, які підлягають встановленню у зазначених справах не є тотожними та не зумовлюють одна одну.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене судова колегія вважає, що наведені апелянтом доводи є частково обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн..
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2025 року - скасуват та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від стягнення на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були призначенні згідно рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року, починаючи з 23.07.2021 шляхом припинення такого стягнення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук