Іменем України
07 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 953/14260/25
провадження № 22-ц/818/2487/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Розумної Оксани Олександрівни на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Лисиченко С.М., -
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 10 483 272 грн. в порядку зворотної вимоги.
Разом із позовом ОСОБА_1 подав заяву про вжиття забезпечення позову шляхом заборони відчуження належного ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 140.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, загальною площею 378.6 кв.м., житловою площею 88.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:126:0045.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2026 року заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів шляхом заборони відчуження нерухомого майна: квартири, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 140.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, загальною площею 378.6 кв.м., житловою площею 88.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:126:0045.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Розумна Оксана Олександрівна просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду та відмовити в задоволенні заяви позивача.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не є співмірними із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити стягнення з відповідача спірної суми. Вважає, що позивач зловживаючи наданими правами, подав невмотивовану, необґрунтовану, безпідставну заяву про забезпечення позову, а суд першої інстанції не дослідив особу відповідача, проігнорувавши відсутність існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду, за відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували необхідність вжиття заходів забезпечення, порушуючи права третьої особи, яка не є учасником справи, безпідставно, всупереч існуючій судовій практиці, виніс ухвалу про вжиття заходів забезпечення. Застосовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції не з'язував вартість майна щодо якого було вжито заходи забезпечення позову та заборонив відчуження майна, що належить на праві власності на 1/2 частину іншій особі, яка не є учасником справи і не має жодного відношення до виниклого спору.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Проте такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.06.2021 року між ОСОБА_3 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,як солідарним боржникам, грошові кошти в сумі 2 000 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.06.2021 становило 54 352 600 грн. На виконання умов договору ОСОБА_1 , як один із солідарних боржників, частково виконав зобов'язання перед ОСОБА_3 , повернувши грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 24.12.2021. Водночас відповідач ОСОБА_2 свою частку зобов'язання у зазначеній сумі не виконав та грошові кошти позивачу не відшкодував.
Як на підставу вимог про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Метою забезпечення позову позивач зазначає вжиття судом заходів щодо охорони його матеріально- правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, з тим, щоб забезпечити йому реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження належного ОСОБА_4 нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 140.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, загальною площею 378.6 кв.м., житловою площею 88.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:126:0045.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на ціну позову існує обґрунтоване припущення, що незабезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 10 483 275 грн.
Висновок суду про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження належного відповідачу нерухомого майна відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Проте суд не звернув уваги, що забезпечуючи позов шляхом заборони відчуження житлового будинку, загальною площею 378.6 кв.м., житловою площею 88.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:126:0045 порушує права іншої особи, яка не є учасником справи, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, ОСОБА_2 на праві власності належить лише частина вищевказаного майна.
Крім того з огляду на те, що у власності відповідача є інше нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 140.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає необхідним забезпечити позов шляхом заборони відчуження саме цієї квартири.
Таке забезпечення є співмірним заявленим вимогам та не порушує права інших оіб.
Доводи апелянта про те, що відповідач має намір продати зазначену квартиру з метою отримання прибутку висновки суду не спростовують.
Тому ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, а заява про забезпечення позову частковому задоволенню: шляхом заборони відчуження належної ОСОБА_2 квартири, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 140.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вартість, якої співмірна заявленим позовним вимогам.
Забезпечення позову у такий спосіб унеможливить зміну власника нерухомого майна до моменту закінчення розгляду справи, що відповідає меті забезпечення позову.
Такий вид забезпечення є достатнім для забезпечення позову у даній справі.
Застосування інших видів забезпечення позову в даному випадку є недоцільним.
Посилання апелянта на те, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити стягнення з відповідача спірної суми не спростовують висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Розумної Оксани Олександрівни - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2026 року - змінити.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження належної ОСОБА_2 квартири, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 140.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині у задоволенні заяви - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина