Справа № 761/25758/25 Головуючий у І інстанції Осаулов А.А.
Провадження №22-ц/824/9647/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Таргоній Д.О., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 03 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, 24 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний-Шматько С.М. подав через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду .
Матеріали цивільної справи № 761/25758/25 на запит Київського апеляційного суду надійшли з Шевченківського районного суду м. Києва 06 квітня 2026 року.
Із матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, зокрема: скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання юридичною особою позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Прожитковий мінімум в 2025 році становив 3028,00 грн, відтак судовий збір, що підлягав сплаті за подачу позову в суді першої інстанції становив 3028,00 грн.
Відтак судовий збір за подання апеляційної скарги становить 3 633,60 грн (3028,00*150%*0,8).
За правилами пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір має бути сплачено за реквізитами: отримувач УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: 101, судовий збір за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний суд.
При сплаті судового збору поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином:
«* ; код ознаки судового збору (101);код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; роз'яснювальна інформація про призначення платежу у формі: судовий збір за а/с П.І.Б., Київський апеляційний суд».
Документи, що підтверджують оплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналах.
Разом з тим, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що представником апелянта заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а у разі відмови у звільненні від сплати судового збору, відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційного суду.
Відповідно до частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Преамбула Закону України "Про захист прав споживачів" визначає, що Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів"). Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Відповідно до правової позиції, Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 21 березня 2018 року (справа № 761/24881/16-ц) єдиним підходом щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", зазначено що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21) зазначено, що стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.
Проте, ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 03 березня 2026 року, оскільки не є позивачем у справі № 761/25758/25, а звертається до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою , бо вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є відповідачем у даній справі і позовні вимоги стосуються не захисту прав споживачів, а стягнення заборгованості за кредитним договором. В рамках даної справи ОСОБА_1 не звертається за захистом порушеного права з позовом про захист прав споживачів, а навпаки виступає особою до якої заявлено вимоги, тобто відповідачем у даній справі.
Аналізуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки ОСОБА_1 не є позивачем та спір не стосується порушення прав споживачів.
Також представником апелянта було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення, в разі якщо суд апеляційної інстанції відмовить у звільненні від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зі змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що обов'язковим елементом застосування цієї статті є майновий стан сторони, який не дозволяє їй сплатити судовий збір взагалі( у випадку, якщо сторона клопоче про звільнення її від сплати судового збору) або перед зверненням до суду(у випадку, якщо сторона клопоче про відстрочення або розстрочення сплати судового збору).
Відповідно до частин 1,3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору(або відстрочення, розстрочення сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає чи перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Такими документами, наприклад, можуть бути довідка про доходи з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік, довідка з Головного Управління Пенсійного фонду України, довідки з служби соціального захисту, інформація про відсутність майна та майнових прав, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.
Також ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані введенням військового стану та відсутності технічних можливостей для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення судового збору, що відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
На підтвердження неспроможності сплати судового збору до апеляційної скарги представником апелянта не було долучено жодного доказу, який би підтверджував обґрунтованість вказаного клопотання та не наведено належного обґрунтування заявленого клопотання.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити реальний майновий стан апелянта.
Таким чином, за правилами частини 2 статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 вказаного Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши апелянту строк для усунення вказаних недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.
Враховуючи вищевикладене, подана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду.
Керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 03 березня 2026 року залишити без руху, надавши скаржнику строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, в іншому випадку, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.О. Таргоній