Номер провадження: 22-ц/813/1798/26
Справа № 498/274/24
Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.
Доповідач Сегеда С. М.
про зупинення провадження
07.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди за невиконання договору про надання послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року,
встановив:
20.02.2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди за невиконання договору про надання послуг.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2024 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково (т.1, а.с.147-155).
Постановою Одеського апеляційного суду від 05.08.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, заочне рішення суду від 13.11.2024 року було залишено без змін (т.2, а.с.41-48).
30.12.2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на її користь судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12 480,00 грн. (т.2, а.с.52).
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. (т.2, а.с.60-63).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.73-79).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.11.2025 року було відкрито апеляційне провадження (т.2, а.с.81).
Разом з тим, 02.03.2026 року від апелянта ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання було обґрунтовано тим, що відповідач - апелянт у справі проходить військову службу та на підставі п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України провадження у справі підлягає зупиненню.
На підтвердження заявником було надано довідку, видану Військової частиною НОМЕР_1 від 10.02.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу (т.2, а.с.95-97).
ОСОБА_2 05.03.2026 року надала заперечення проти зупинення провадження, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування на службі у складі ЗСУ (т.2, а.с.98-99).
Клопотання про зупинення провадження підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У постанові від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22 Велика Палата ВС зазначила, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, апелянт ОСОБА_1 дійсно призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та перебуває на військовій службі в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України з 20.02.2026 року по теперішній час. Зазначене підтверджується довідкою № 303 від 10.02.2026 року військової частини НОМЕР_1 (а.с.97).
Отже, беручи до уваги факт проходження апелянтом ОСОБА_1 військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання та вважає за необхідне провадження у справі зупинити до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 251, п. 2 ч. 1 ст. 253, ст.ст. 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задовольнити.
Зупинити провадження у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди за невиконання договору про надання послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року, до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький