Номер провадження: 11-кп/813/1799/26
Справа № 947/17327/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі саду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2026 року, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №12019160480003093, внесеному до ЄРДР 28 серпня 2019 року,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 задоволено.
Обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 09 травня 2026 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму у розмірі 66 560 гривень.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, а також прокурором доведені ризики, передбачені п. п. 1 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій посилається на наступне:
- захисник зазначає, що судом не розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу;
- обвинувачена ОСОБА_7 є особою похилого віку, має хронічні захворювання, обвинувачується у нетяжкому злочині, має місце реєстрації та проживання на території м. Одеси;
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд звертає увагу що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Київському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12019160480003093, внесеного до ЄРДР 28 серпня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 уього Кодексу.
Оскаржуваною ухвалою було обрано обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення була доведена наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать її належну процесуальну поведінку та запобіганню встановленим ризикам.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст. 177 КПК УКраїни, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовує тримання обвинуваченої під вартою.
Так, судом установлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна, яке було ввірене їй як службовій особі. Санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Разом з тим суд першої інстанції обгрунтовано врахував поведінку обвинуваченої під час судового провадження, зокрема те, що вона протягом тривалого часу не з'являлася до суду за викликами без поважних причин, не повідомляла про причини неявки, ухилялася від виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим ом застосовувались заходи процесуального примусу, у тому числі її було оголошено у розшук та надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, про наявність реального ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, а також на те, що у кримінальному провадженні ще не допитані всі свідки, суд прийшов до висновку про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи захисника про те, що судом не розглянуто можливість застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Як убачається з обгрунтованих висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду, при оцінці можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, суд виходив із того, що попередня процесуальна поведінка обвинуваченої свідчить про систематичне ігнорування нею обов'язку з'являтися до суду та виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки. За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не здатне забезпечити її наелжну процесуальну поведінку обвинуваченої та ефекотивність судового розгляду.
Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які стали підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, або неможливість перебування обвинуваченої під вартою.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника, що обвинувачена ОСОБА_7 є особою похилого віку, має хронічні захворювання, обвинувачується у нетяжкому злочині, має місце реєстрації та проживання на території м. Одеси., в той же час зауважує, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони може мати стримуючу дію та сприятиме зменшенню існуючих ризиків.
Крім того, застосований запобіжний захід не є для обвинуваченої безальтернативним, оскільки судом визначено розмір застави.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з приписами п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину встановлюється у розмірі від від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, що порушує право власності, яке є непорушним та зафіксоване у ст. 41 Конституції України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, та дані про особу обвинуваченої, апеляційний суд погоджується, що визначений судом першої інстанції розмір застави у розмірі - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 гривень, буде з одного боку утримувати обвинувачену від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний ій запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст. ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2026 року, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №12019160480003093, внесеному до ЄРДР 28 серпня 2019 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4