07 квітня 2026 року м. Київ
Справа №362/6163/24
Провадження: № 22-ц/824/9239/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Стельниковича Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кравченко Л. М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), 139 487 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 44 коп., з яких: 114 487 грн. 44 коп. відшкодування матеріальної шкоди; 25 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у загальному розмірі 21 922 грн. 40 коп. (судовий збір - 2 422,4 грн., проведення звіту - 500 грн., витрати на оплату правничої допомоги адвоката -15 000 грн.).
Не погоджуючись із судовим рішенням, , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду засобами поштового зв'язку. Водночас він порушив питання щодо поновлення строку для подання апеляційної скарги, зазначаючи, що повний текст оскаржуваного рішення він отримав лише 25 грудня 2025 року через засоби поштового зв'язку. Крім того, він вказав, що адвокат Стельникович С. А. ознайомився з матеріалами справи тільки 07 січня 2026 року. ОСОБА_1 зазначає, що за відсутності належного супроводу та без надання професійної правової допомоги, він не міг самостійно написати та подати апеляційну скаргу відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Адвокат, який не брав участі в суді першої інстанції та не мав доступу до матеріалів справи, не зміг вчасно провести належну оцінку доказів та сформулювати апеляційну скаргу з відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2026року апеляційну скаргу адвоката СтельниковичаС. А. в інтересах ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для подання до суду відповідної заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив із того, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку, визначеного процесуальним законом, що визнається самим скаржником. При цьому заявником не наведено поважних причин такого пропуску, а звернення з апеляційною скаргою відбулося після спливу встановленого строку, навіть з урахуванням дати отримання рішення та ознайомлення з матеріалами справи.
01 квітня 2026 року адвокат Стельникович С. А., діючи в інтересах ОСОБА_4 , направив до Київського апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку, заявник посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах «Воловік проти України», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» та «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», наголошуючи на необхідності недопущення обмеження права на доступ до правосуддя.Водночас інші підстави, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, є тотожними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, та не містять нових обставин, які б обґрунтовували поважність причин пропуску строку.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, судвиходить з наступного.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на судового рішення.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях зауважував, що норми, які регулють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2020 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України»).
Як убачається із матеріалів справи, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року ухвалене судом за відсутності учасників справи.
Апеляційна скарга адвокатом Стельниковичем С. А. в інтересах ОСОБА_1 направлена засобами поштового зв'язку 12 березня 2026 року, тобто, з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень: 24.11.2025. Зареєстровано: 25.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2025.
З клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження убачається, що ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваного судового рішення 25 грудня 2025 року, а отже, строк на апеляційне оскарження спливав 26 січня 2026 року. Таким чином, скаржник фактично визнає, що апеляційну скаргу подано з пропуском встановленого процесуального строку, при цьому звернення з апеляційною скаргою здійснено також поза межами строку, протягом якого закон допускає поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Крім того, з матеріалів справи убачається, що адвокат Стельникович С. А. ознайомився з матеріалами справи 07 січня 2026 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Однак апеляційну скаргу направлено на адресу суду лише 12 березня 2026 року.
Наведені у клопотанні доводи не містять об'єктивних та непереборних обставин, які б унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, а отже не можуть бути визнані поважними причинами його пропуску.
Колегією суддів при вирішенні даного питання враховується стала практикаЄвропейського суду з прав людини.
Відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини, зокрема викладених у рішеннях у справах «Пономарьов проти України» та «DIYA 97 v. Ukraine», учасники судового провадження зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, дотримуватися процесуальних строків та проявляти належну процесуальну обачність. Поновлення строків оскарження є дискреційним правом суду та допускається лише за наявності поважних причин, які мають бути об'єктивними та такими, що реально перешкоджали вчиненню відповідної процесуальної дії
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Отже, згідно з правовою позицію Європейського суду з прав людини у справах "Пономарьов проти України", "Мушта проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
З урахуванням наведених правових позицій Європейського суду з прав людини та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження не є обмеженням права на доступ до правосуддя.
ОСОБА_5 та його представник були обізнані про наявність судового рішення, мали можливість ознайомитися з матеріалами справи та реалізувати право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк, однак не вжили належних заходів процесуальної обачності.
Наведені причини пропуску строку не є об'єктивними та непереборними, а їх оцінка не дає підстав для втручання у принцип юридичної визначеності (res judicata). Водночас застосування процесуальних строків у даному випадку переслідує легітимну мету забезпечення належного здійснення правосуддя та відповідає критерію пропорційності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ураховуючи вищевикладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката СтельниковичаС. А. в інтересах ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 рокуслід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Стельниковича Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 рокувідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т. О. Невідома
Судді: С. М. Верланов
В. А. Нежура