Номер провадження: 22-ц/813/871/26
Справа № 496/977/25
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
31.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк Андрій Миколайович про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк Андрій Миколайович про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтований тим, що у позивача померли батьки: мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача ОСОБА_5 . ОСОБА_1 з началом повномасштабного вторгнення був змушений разом з родиною виїхати за межі території України для збереження житті дітей. Позивач є багатодітним батьком. Оскільки сусідка повідомила позивачу про смерть брата, він перерахував грошову суму у розмірі 10 000 грн. на картковий рахунок Біляївської судово-медичної експертизи для організації поховання (купівлю поховальних атрибутів) за рахунок позивача, оскільки приїхати особисто у ОСОБА_1 не було можливості. Позивач мав канікули в періоди: з 27.07.2023 року до 16.08.2023 року, з 15.07.2024 року до 02.08.2024 року. Тобто, з лютого 2024 року та протягом шести місяців, не мав можливості прибути на територію України для оформлення спадкових справ, після смерті брата. Після його смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому за життя 1/2 частку житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сім). Інша частина житлового будинку на підставі Договору купівлі-продажу, належить брату ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті брата - ОСОБА_5 , оскільки є таким, що пережив батьків, інші спадкоємці відсутні, оскільки померлий не мав дітей та дружини.
Позивач з братом завжди мав привітливі стосунки, до повномасштабного вторгнення вони постійно зустрічались, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 страждав наркозалежністю ОСОБА_1 постійно намагався його вилікувати та надав йому постійно психологічну та матеріальну підтримку, однак брат позивача не впорався з цією хворобою, що стало наслідком його причини смерті. Після смерті брата знаходження позивача в іншій державі значним чином ускладнило можливість звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, значний час було витрачено на оформлення заяви про прийняття спадщини, довіреності, які підлягали не тільки засвідчення за кордоном але й проходження процедури апостилювання через Земельний суд, крім цього через представника більше місяця оформлювалось лист-роз'яснення нотаріуса та отримувались додаткові довідки.
14 лютого 2025 року Приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк А.М. надано відмову (лист роз'яснення) за №43/01-16 відповідно до якої зазначено, що при огляді наданих документів для оформлення спадкових прав ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 , було виявлено, що строк для прийняття спадщини пропущений. Та з урахуванням викладеного запропоновано ОСОБА_1 звернутися до суду для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. У зв'язку з викладеним позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2025 року у позові ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, третя особа: приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області - Гуменюк А.М. про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду,ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до посвідчення, виданого Тернівської районної у місті Кривому Розі ради позивач є багатодітним батьком, та з початком повномасштабного вторгнення був змушений задля безпеки неповнолітніх дітей вивести їх за межі території України та матеріально забезпечувати. Для матеріального забезпечення дітей позивачем було укладено Контракт у Німеччині з Федеральним відомством у справах міграції та біженців в Академії Юберлінген у Гамельні щодо постійного навчання, яке тривало у період з 20 лютого 2023 року по 07 грудня 2023 року та з 13 травня 2023 року по 16 вересня 2024 року, що перешкоджало приїзду позивача на територію України.
Судом першої інстанції проігноровано, що позивач - ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, після смерті рідного брата, оскільки є таким, що пережив їх спільних батьків, що підтверджується наданими до позовної заяви документами на підтвердження родинних відносин, свідоцтвами про смерть батьків та довідками за місцем проживання спадкодавця. Спадкове майно складається з 1/2 частки житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сім). Інша частина (1/2) вказаного будинку належить позивачу на праві власності. Більш того, після смерті брата сааме позивач матеріально забезпечив його похорон, перерахувавши кошти. Та у зв'язку з неможливістю приїхати на територію України при першій нагоді (у період канікул) почав оформлювати документи для прийняття спадщини та подачі документів нотаріусу через представника. Не було враховано судом першої інстанції, що після смерті брата знаходження позивача в іншій державі значним чином ускладнило можливість звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, значний час було витрачено на оформлення заяви про прийняття спадщини, довіреності, які підлягали не тільки засвідчення за кордоном але й проходження процедури апостилювання через Земельний суд, крім цього через представника більше місяця оформлювалось лист-роз'яснення нотаріуса та отримувались додаткові довідки (з місця проживання спадкодавця та щодо складу його родини).
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до нотаріуса з поважних причин, які не залежали від його волевиявлення, та поставили під загрозу реалізацію ним своїх прав.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, на 31.03.2026 року о 14:30 годину представник Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк А.М. не з'явилися.
Від приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк А.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Усатівська сільська рада Одеського району Одеської області про причини не явки не свого представника не повідомила, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотала, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
Присутня в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 адвокат Царьова Олена Сергіївна не заперечувала проти розгляду справи за фактичної явки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість учасників справи, які не з'явились до суду, обізнаність про розгляд справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволення позову ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, третя особа: приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області - Гуменюк А.М. про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що докази надані позивачем не підтверджують поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк. Судом не приймає до уваги те, що ОСОБА_1 з початку повномасштабного вторгнення був змушений разом з родиною виїхати за межі території України для збереження житті дітей. У позові зазначено періоди навчання та канікул позивача, з аналізу яких вбачається, що він мав можливість відвідати Україну та вирішити питання прийняття спадщини.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено наступні обставини, що батьки позивача померли, що підтверджується свідоцтвом про смерть матері (російською мовою) ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , актовий запис №562 (зворотній а.с.30) та батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом по смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №598 (а.с.31).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №146 (а.с.30)
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому за життя 1/2 частку житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сім), що підтверджується договором купівлі - продажу від 20.12.2021 року, зареєстровано в реєстрі №2542 (а.с.20-21).
Згідно довідки Усатівської сільської ради Одеського району, Одеської області від 30.01.2025р., видана в тому, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер (лютий 2024р. свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №146 від 15.02.2024р.) проживав, але не був зареєстрований по день смерті на території Усатівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Спадкоємцем після смерті брата є позивач ОСОБА_1 .
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження № 14-50цс24 зазначила поважні причини для визначення спадкоємцю додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: тривалу хворобу спадкоємців; велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У цій справі встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини не проживав із своїм братом ОСОБА_5 , отже не є таким, що фактично прийняв спадщину.
Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2024 році помер брат позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №146.
Підпунктом 1.6 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що у разі якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено лише місяць та рік або тільки рік смерті, часом відкриття спадщини слід вважати відповідно останній день зазначеного місяця або 31 грудня поточного року.
Тобто, спадщина після смерті позивача ОСОБА_5 відкрилась з ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнім днем звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було 29.08.2024 року.
ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, 13 січня 2025 року звернувся до Приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк Андрія Миколайовича.
14 лютого 2025 року Приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк А.М. надано відмову (лист роз'яснення) за №43/01-16 відповідно до якої зазначено, що при огляді наданих документів для оформлення спадкових прав ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 , було виявлено, що строк для прийняття спадщини пропущений. Та з урахуванням викладеного запропоновано ОСОБА_1 звернутися до суду для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. У зв'язку з викладеним позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Звертаючись до суду з позовом, обґрунтовуючи неможливість вчасного звернення до нотаріуса, ОСОБА_1 вказував, що з началом повномасштабного вторгнення був змушений разом з родиною виїхати за межі території України для збереження житті дітей. Позивач є багатодітним батьком. На підтвердження неможливості приїхати на територію України за період з 13.05.2023 року по 16.09.2024року надає довідки та угоду, яка укладена між ОСОБА_1 та Федеральним відомством у справах міграції та біженців в Академії Юберлінген у Гамельні.
Судом також встановлено, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , крім позивача немає.
Колегією суддів також береться до уваги, що Усатівська сільська рада Одеського району Одеської області, яка визначена відповідачем у справі, до суду першої інстанції подала заяву, згідно якої не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Згідно ст.2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип пропорційності, який тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив фактичні обставин справи щодо заявлених вимог, не врахував наведеного, що має суттєве значення для вирішення справи, не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивач за відсутності поважних причин, не вчинив дій, спрямованих для прийняття спадщини після смерті матері.
З матеріалів справи вбачається, що впродовж шестимісячного строку позивач з поважних причин (перебування за кордоном і неможливість виїзду з країни перебування, у зв'язку з наявністю контракту з Федеральним відомством у справах міграції та біженців в Академії Юберлінген) не звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті брата.
ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, №15123/03, §45, 6 грудня 2007 року).
Отже, часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням заяви про її прийняття чи позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути підставою визначення додаткового строку для прийняття спадщини та оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин справи.
Зважаючи на те, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті брата, є співвласником житлового будинку разом із спадкодавцем у рівних частках (по 1/2 частині кожний), в останні роки постійно проживає в іншій країні, де пов'язаний умовами контракту у Німеччині з Федеральним відомством у справах міграції та біженців в Академії Юберлінген у Гамельні щодо постійного навчання і обмеженнями щодо виїзду з Німеччини, після отримання відмови нотаріуса 14 лютого 2025 року, на наступний день 15 лютого 2025 року подав позовну заяву про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а сам пропуску строку з огляду на встановлені обставини не був надмірно тривалим, відповідачем позовні вимоги не заперечуються (визнаються), надавши оцінку встановленим обставинам, на які позивач посилався на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, у взаємозв'язку з правовідносинами сторін, що склалися конкретно у цій справі, виходячи з принципів пропорційності, розумності та справедливості, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його брата протягом п'яти місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Суд першої інстанції на зазначені обставини увагу не звернув, а тому дійшов помилкового висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що через невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Біляївського районног о суду Одеської області від 28 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюк Андрій Миколайович про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , додатковий строк у п'ять місяців для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_8 , що обчислюється з дати набрання рішення законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 08.04.2026 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова