08.04.26
22-ц/812/548/26
08 квітня 2026 року м. Миколаїв
справа №485/1633/25
провадження №22-ц/812/548/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бодрової О. П. у приміщенні суду у м. Снігурівка Миколаївської області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі - ТОВ «ФК «Процент» або Товариство) подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
Позивач зазначав, що 04 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №16420, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 5400 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування.
Відповідачка всупереч умовам договору своїх зобов'язань перед позивачем не виконала, внаслідок чого станом на 12 серпня 2025 року за нею рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 965,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 5400,00 грн та заборгованості за процентами за період з 04 серпня 2024 року по 04 серпня 2025 року у сумі 29 565,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки його користь заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2024 року №16420 у розмірі 34 965,00 грн, та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, які складаються з 2422,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача у суді першої інстанції
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення відсотків та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, визнавши їх у розмірі 2500 грн.
Відповідачка вказувала, що нараховані відсотки за ставкою 1,5 % за день суперечать ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому пункт договору щодо нарахування таких відсотків є нікчемним. Нараховані відсотки у розмірі 29 565,00 грн, на думку відповідачки, не підлягають задоволенню, як такі що не узгоджені.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «Процент» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2024 року №16420 у загальній сумі 25 110,00 грн, а також судовий збір у сумі 1739,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання відповідачкою зобов'язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором. Разом із цим ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00%. Зміни до вказаної статті набули чинності 22 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Кредитний договір укладено 04 серпня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50% є нікчемними в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відтак, розмір заборгованості за процентами складає 19 710 грн, із розрахунку 5400 грн (тіло кредиту) х 1% х 365 днів.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував характер виконаної адвокатом роботи та заперечення відповідача про розмір витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за процентами в розмірі 19 710,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині просила рішення суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідачка зазначала, що в кредитному договорі від 04 серпня 2024 року в силу нікчемності пункту щодо максимального розміру процентів розмір не встановлений і суд повинен був зробити перерахунок саме відповідно до статті 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ.
Доводи інших учасників справи
ТОВ «ФК «Процент» заперечувало проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та просило апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення без змін.
Вказувало, що за складання та подання письмових пояснень на апеляційну скаргу позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
04 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16420 в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1. Договору).
За п.1.1 договору товариство зобов'язалося надати позичальниці грошові кошти в розмірі 5400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строки, визначені цим договором.
Згідно з п.1.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Пунктом 1.3 договору визначено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з Додатком №1 до договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Відповідно до п.4.2 договору нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у Додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно із п.2.4.1 договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.
З квитанції №42278-86497-80264 від 04 серпня 2025 року вбачається, що 04 серпня 2024 року о 16:24:09 перераховано кошти за договором №16420 від 04 серпня 2024 року на умовах фінансового кредиту у сумі 5400,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .
З листа АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-11988 від 28 серпня 2025 року випливає, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , фінансовий номер + 380634109940. Такий же номер телефону був вказаний позичальницею у кредитному договорі.
За даними виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 04 по 09 серпня 2024 року їй 04 серпня 2024 року були зараховані на рахунок кошти у розмірі 5400,00 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 12 серпня 2025 року мала заборгованість за кредитним договором у сумі 34 965,00 грн, з яких: 5400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 29 565,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 04 серпня 2024 року по 04 серпня 2025 року.
У своїх поясненнях, викладених у позовній заяві, ТОВ «ФК «Процент» вказувало, що здійснювало розрахунок денної процентної ставки відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» на день укладення кредитного договору з врахуванням пункту 17 розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1,5 %.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом №3498-ІХ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023).
Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Отже, з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %; з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5%; з 21 серпня 2024 року - 1%.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Процент» про стягнення заборгованості за процентами у сумі 19 710,00 грн із розрахунку 5400,00 грн (тіло кредиту) х 1% х 365 днів, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача є право на стягнення з відповідачки відсотків за кредитним договором у розмірі 1% в день, що передбачено уч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», зміни до якої набули чинності 22 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає цей висновок суду правильним, оскільки сторони кредитного договору передбачили в його умовах право Товариства нараховувати позичальниці відсотки у розмірі, який був передбачений на момент укладення договору у п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Посилання відповідачки на те, що відсутні підстави для нарахування їй денної процентної ставки у розмірі 1%, бо сторонами не була узгоджена процентна ставка, тому що денна процентна ставка у розмірі 1,5% є нікчемною, колегія суддів вважає хибними.
Враховуючи, що кредитний договір між сторонами було укладено 04 серпня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то відповідно до умов договору та положень п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» за період з 04 по 20 серпня 2024 року проценти за договором могли нараховуватись за денною процентною ставкою в розмірі 1,5%, а з 21 серпня 2024 року до 04 серпня 2025 року вони повинні були нараховуватися відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%.
Оскільки ухвалене судом рішення не порушує прав відповідачки щодо нарахування відсотків, то відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, розподіл судових витрат, вказаних у рішенні суду першої інстанції та сплачених відповідачкою за подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Між тим, 07 березня 2026 року до суду апеляційної інстанції представником позивача було надіслано письмові пояснення щодо доводів апеляційної скарги відповідачки, у яких містилося клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, яка була надана йому в суді апеляційної інстанції, на суму 3000,00 грн, яка полягала у складанні письмових пояснень.
На підтвердження понесених витрат позивачем було надано: договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та адвокатом Руденком К. В., довіреність, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Після отримання письмових пояснень з додатками 07 березня 2026 року відповідачка заперечень щодо неспівмірності цих витрат складності справи та виконаним послугам не надіслала.
Враховуючи, що апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги відповідачки, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, то вона повинна відшкодувати позивачу понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 3000,00 грн.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником Дзюбаком Олександром Олександровичем, залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2025 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 3000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.