Справа № 930/3206/24
Провадження №11-кп/801/324/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_6 в інтересах Моторно (транспортного) страхового бюро України на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 21.01.2026 року у кримінальному провадженні, відомості по якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020070000265 від 21.10.2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стіна Томашпільського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонера, громадянина України, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
за участю сторін кримінального провадження
прокурора : ОСОБА_8
захисника : ОСОБА_9
представника цивільного позивача - захисника ОСОБА_10
представника цивільного відповідача - ОСОБА_6
Представник цивільного відповідача ОСОБА_6 в інтересах Моторно (транспортного) страхового бюро України подала апеляційну скаргу, просила вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 21.01.2026 року в частині вирішення цивільного позову, а саме позовних вимог до МТСБУ та розподілу процесуальних витрат скасувати та постановити новий вирок, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, процесуальні витрати цивільного позивача покласти на обвинуваченого, в решті вирок залишити без змін.
Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 21.01.2026 року ОСОБА_7 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Стягнуто з ОСОБА_7 , на користь держави витрати на залучення експертів на загальну суму 13 132 грн 35 коп.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 23.10.2024 по справі № 930/2717/24 на майно, а саме: технічний паспорт НОМЕР_1 та автомобіль марки «Москвич» моделі «ИЖ-2125» із реєстраційним номером НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_11 .
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_7 та Моторного транспортного страхового бюро України про відшкодування шкоди завданої злочином - задоволено повність.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 13 233,46 гривень матеріальної шкоди.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_12 160 000,00 гривень матеріальної шкоди
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 20 000,00 гривень - судових витрат солідарно.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_7 21.10.2024 близько 10:35 год, керуючи автомобілем «ИЖ 2125», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Костельна, 82 у м. Немирів Вінницького району Вінницької області, у напрямку центру міста, на регульованому перехресті з вул. Соборною, не відреагував на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух, не зупинив автомобіль перед стоп-лінією та виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення із автомобілем «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_13 , яка виїхала на перехрестя з вул. Соборної, на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух, та здійснювала маневр лівого повороту.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ИЖ 2125», ОСОБА_11 з тілесними ушкодженнями госпіталізований до реанімаційного відділення КНП «Немирівська міська лікарня Немирівської міськоїради», де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 29.11.2024, ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сполучної травми тіла: закритої травми грудної клітки, крововиливи в м?які тканини грудної клітки зліва, закритого перелому 4,5,6,7 ребер зліва по передньо-підпахвинній лінії, крововиливів під пристінкову плевру, синців в лобній ділянці голови справа, навколо правого ока, в області правої щоки, по боковій поверхні шиї справа, в області лівого передпліччя, правого стегна, правої гомілки, крововиливів в м?які тканини та м?язи лівого передпліччя, перелому променевої та ліктьової кісток лівого передпліччя, крововиливів в м?які тканини та м?язи правого стегна та в проекції кульшового суглобу, багатоуламкового перелому правої стегнової кістки та верхнього і нижнього краю вертлюгової впадини з повним розривом зв?язок в кульшовому суглобі та з повним вивихом головки правої стегнової кістки, травматичного шоку (індекс шоку 0,111).
Дана сполучна травма тіла має ознаки прижиттєвого утворення, виникла від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо 21.10.2024 під час дорожньо-транспортної пригоди.
Вищевказана сполучна травма тіла має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.
Смерть ОСОБА_11 наступила внаслідок сполучної травми тіла: закритої травми грудної клітки з крововиливами в м?які тканини грудної клітки, закритих переломів 4,5,6,7 ребер зліва, перелому променевої та ліктьової кістки лівого передпліччя, багато уламкового перелому правої стегнової кістки та верхнього і нижнього краю вертлюгової впадини з повним розривом зв?язок в кульшовому суглобі та з повним вивихом головки правої стегнової кістки, яка ускладнилась травматичним шоком, дана травма стоїть в причинному зв?язку зі смертю.
Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 06.12.2024, в діях водія автомобіля «ИЖ 2125» державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України: «Сигнали світлофора мають такі значення: (е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух», які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху перебуває в причинному зв?язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме смертю пасажира ОСОБА_11 .
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення не відповідає ст. 370 КПК України. ДТП у даній справі трапилася 21.10.2024 року, 01.01.2025 року введено в дію Закон № 3720-ІХ.
Відповідно до п.1 розділу VI Закону № 3720-ІХ цей Закон вводиться в дію з 1 січня 2025 року, тобто спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності наземних транспортних засобів» «1961-VI», який діяв на момент виникнення таких.
Судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги до МТСБУ, розмір яких був визначений на підставі змісту висновку експерта № CE-19/102- 24/23176-АВ.
Той факт, що позовні вимоги були задоволені є підтвердженням неповноти розгляду справи, адже обставини, з'ясування яких входило до предмету доказування та які мали істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення в частині вирішення цивільного позову, взагалі були залишені поза увагою суду першої інстанції (п.1 ч.1 ст.409 КПК України).
Оскаржуваним вирок стягнуто з МТСБУ та обвинуваченого солідарно на користь цивільного позивача 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Тобто, кримінальним процесуальним законом чітко передбачено, що цивільний позивач самостійно несе власні процесуальні витрати і вони не підлягають стягненню з інших осіб. Покладаючи на цивільних співвідповідачів процесуальні витрати цивільного позивача суд посилався на приписи ЦПК України.
Хоча питання розподілу процесуальний витрат чітко врегульовано КПК України, і підстав застосування норм ЦПК України в даному випадку немає.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вирок суду залишити без змін, захисника ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представника цивільного позивача - захисника ОСОБА_10 ,який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, представника цивільного відповідача - ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника МТСБУ не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, правильність кваліфікації дій та призначене покарання не оскаржуються, а тому вирок суду в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача МТСБУ висловив свою незгоду з оскаржуваним вироком в частині вирішення цивільного позову, відтак вирок суду переглядається саме в цій частині за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм цивільного законодавства.
Вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні регулюється положенням ст. 128 КПК України.
Розглядаючи цивільний позов у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції дав оцінку доводам представника цивільного відповідача, обгрунтував та належним чином мотивував свої висновки щодо відшкодування майнової шкоди та стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги.
Право потерпілого на відшкодування шкоди, внаслідок злочину є його невід'ємним правом в рамках кримінального процесу.
Однак, такі дії передбачають ініціативну та активну позицію самого потерпілого.
Це повинно знаходити своє вираження у складенні відповідного позову з конкретними матеріальними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
МТСБУ виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити до неї цивільний позов.
Залучення МТСБУ як цивільного відповідача узгоджується зі статтями 62, 128 КПК України.
Таке тлумачення відповідає положенням статей 47, 48 Цивільного процесуального кодексу України, за якими здатністю особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільною процесуальною дієздатністю), так само як і можливістю бути позивачем та відповідачем у суді, наділені юридичні особи.
Положення частини 1 статті 128 КПК України щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України як юридичної особи,
Доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» «1961-VI», який діяв на момент виникнення таких є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів провадження цивільними відповідачами у даному кримінальному провадженні є обвинувачений ОСОБА_7 , а також Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ).
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ИЖ 2125», державний номерний знак НОМЕР_2 не була застрахована у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
МТСБУ відповідно до ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 року несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого, в межах, визначених цим Законом.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024.
Пунктом 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних паспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 передбачено, що розмір регламентної виплати визначається відповідно до положень законодавства, чинних на день настання дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для здійснення МТСБУ такої виплати.
На момент настання розглядуваного страхового випадку діяв Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024.
У даному кримінальному провадженні ДТП сталася 21.10.2024 року
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно Закону № 3720-ІХ обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно- правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 5 Закону № 3720-ІХ).
Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України. Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно ст. 43.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
1)транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо- транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому;
У відповідності до ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно зі умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку зі шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дійсно Закон України № 3720-IX введено в дію з 01.01.2025, однак суд застосував норми закону 3720-IX правомірно, оскільки він регулює виплати, що здійснювалися вже під час його дії, враховуючи те, що потерпіла ОСОБА_12 звернулася з цивільним позовом до суду 17.02.2025 року.
Згідно матеріалів судового провадження судом розглянуто позовну заяву потерпілої ОСОБА_12 до ОСОБА_7 та Моторного транспортного страхового бюро України про відшкодування шкоди завданої злочином, відповідно до якої цивільний позивач просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь 13 233,46 гривень матеріальної шкоди, з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь 160 000,00 гривень матеріальної шкоди, стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_7 на її користь 20 000 гривень судових витрат солідарно.
Вказана позовна заява мотивована тим, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 злочину їй було завдано матеріальної шкоди, оскільки у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою зазнав механічних ушкоджень автомобіль «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить їй на праві приватної власності, що підтверджується висновком експерта №CE-19/102-24/23176-33-АВ, відповідно до якого вартість матеріального збитку завдано власнику автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_3 станом 21.10.2024 може становити 173233,46 (сто сімдесят три тисячі двісті тридцять три гривні і 46 копійок) грн.
Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_7 , суд першої інстанції, з урахуванням Преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, ст.41, ст.43 вказаного Закону врахував, що на момент інкримінованих подій цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 не була застрахована, у зв'язку з чим МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених пунктом статті 43 Закону № 3720-IX, у разі заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність та дійшов вірного висновку про стягнення з МТСБУ на користь цивільного позивача матеріальної шкоди в розмірі регламентної виплати, яка складає 160 000 гривень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням матеріального та процесуального права
Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з МТСБУ на користь потерпілої ОСОБА_12 понесені судові витрати на надання професійної правничої в розмірі 20 000 гривень, то колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к зазначила, що відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що узгоджується вимогами ст. 137 ЦПК, тому апеляційний суд погоджується з тим, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_12 20 000 гривень судових витрат солідарно.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та кримінального процесуального закону.
Підстави для скасування чи зміни вироку суду, передбачені ст. 409 КПК України під час апеляційного розгляду не встановлені.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 409,419 КПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 21.01.2026 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України залишити без змін.
Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3