"07" квітня 2026 р. Справа № 596/243/26
Провадження № 1-кп/596/188/2026
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин Тернопільської області кримінальне провадження №62026140140000132 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 лютого 2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Солдатське Великописарівського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , тимчасово прибулого до військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта, із базовою середньою освітою, одруженого, має неповнолітню дитину, раніше судимого: 10 вересня 2011 року Новозаводським районним судом міста Чернігова за ст.115 ч.2 п.1 КК України до 15 років позбавлення волі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 09.10.2019 року згідно ст. 82 КК України невідбуту частину покарання замінено на більш м'яке покарання у виді 4 роки 6 місяців 11 днів обмеження волі.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2023 року згідно ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2011 року на невідбуту частину покарання в виді обмеження волі 11 місяців 21 день,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
08 листопада 2023 року відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянина ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації.
30 грудня 2025 року молодшого сержанта ОСОБА_4 , який прибув із військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, зараховано до списків тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.
Молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.
Натомість, молодший сержант ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях
вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
02 лютого 2026 року о 8 годині 20 хвилин молодший сержант ОСОБА_4 без поважних причин з метою тимчасового ухилення від військової служби у розташування військової частини НОМЕР_2 не прибув. У період з 8 години 20 хвилин 02 лютого 2026 року по 09 лютого 2026 року, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та свої службові обов'язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.
09 лютого 2026 року молодший сержант ОСОБА_4 прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав. Пояснив суду, що дійсно не з'явився у вказаний в обвинуваченні період до військової частини у зв'язку із незадовільним станом здоров'я. Про вчинене він шкодує, просив суворо не карати та взяти до уваги, що він бажає продовжувати проходження військової служби.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлено правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз'яснивши ОСОБА_4 положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, які характеризують обвинуваченого, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та слід кваліфікувати його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст.ст. 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 вищевказаного Кодексу є тяжким кримінальним правопорушенням, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого (вік, стан здоров'я, що раніше судимий, характеризується за місцем служби з позитивної сторони, на диспансерному обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має неповнолітню дитину).
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає повне визнання вини. Обставиною, передбаченою ст.67 КК України, яка обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочинів.
З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що підстави для застосування судом при призначені покарання норм статті 71 КК України обвинуваченому, на що посилався прокурор в судових дебатах, відсутні.
Як слідує із матеріалів справи, вироком від 10 вересня 2011 року Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_4 було засуджено за ст.115 ч.2 п.1 КК України до 15 років позбавлення волі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 09.10.2019 року згідно ст. 82 КК України невідбуту частину покарання замінено на більш м'яке покарання у виді 4 роки 6 місяців 11 днів обмеження волі.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2023 року згідно ст. 81 КК України ОСОБА_4 умовно-достроково звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2011 року на невідбуту частину покарання у виді обмеження волі 11 місяців 21 день.
Відповідно до ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу(стаття 81 частина 4 КК України).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2024 року справа №344/20708/24 ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62024140150000089 від 03 травня 2024 року за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження №62024140150000089 від 03 травня 2024 року закрито.
В даному випадку, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, вчинено обвинуваченим в період з 02 лютого 2026 року по 09 лютого 2026 року, тобто, не в період невідбутої частини покарання призначеного вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2011 року, від відбування якої він був умовно-дострокового звільнений; від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні №62024140150000089 від 03 травня 2024 року, ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження закрито, тому підстави для призначення покарання за сукупністю вироків відсутні.
Процесуальні витрати пов'язані із залученням експерта та речові докази відсутні у вказаному кримінальному провадженні. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, який застосований щодо обвинуваченого згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.02.2026 на строк до 10.04.2026 без визначення застави, слід продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376, 395 КПК України, суд, - УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1(один) місяць. Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою- 12 лютого 2026 року, зарахувавши в строк призначеного покарання термін його попереднього ув'язнення із 12 лютого 2026 по дату набрання даним вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до ОСОБА_4 залишити без змін та продовжити до набрання вироком законної сили, однак не більше двох місяців.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для засудженого, що утримується під вартою в той же строк з часу отримання ним копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_6