07 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33164/25
Суддя І інстанції - Кучугурна Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №160/33164/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії позивачу, починаючи з 17.05.2016 по теперішній час, у невстановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розмірі та бездіяльність у проведенні перерахунку та індексації пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, згідно із заявою позивача від 12.09.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, перерахунок, індексацію та виплату пенсії, починаючи з 17.05.2016, з урахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 17.05.2016 по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позовні вимоги було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 без проведення її підвищення (індексації), починаючи з 20.05.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити, з урахування проведених виплат, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 20.05.2025, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням індексації відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003, з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 17.05.2016 по 19.05.2025 залишено без розгляду. Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 17.05.2016 по 19.05.2025 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови від задоволення позовних вимог про виплату компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 17.05.2016 року по момент виплати заборгованості по пенсії, встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі, про звернення рішення до негайного виконання - скасувати. Прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у зазначених частинах. Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 із застосуванням «особливостей»: «не підлягає МП (перерахункам), призначена за рішенням суду у твердому розмірі», без проведення її підвищення (індексації), починаючи з 20.05.2025». В абзаці третьому резолютивної частини рішення після слів «як непрацюючому пенсіонеру» вставити слова: «без застосування» особливостей: «не підлягає МП (перерахункам), призначена за рішенням суду у твердому розмірі». Зазначає, про те, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи, що вплинуло на правильність ухвалення рішення в оскаржуваній частині.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також не погодилось з ухваленим судом першої інстанції рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, про те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня будь-яка інформація стосовно позивача, відповідно, відсутні підстави для проведення автоматичних перерахунків пенсії останнього, а також проведення індексації пенсійних виплат.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року у справі №211/5254/16-а, з-поміж іншого, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії; зобов'язано Криворізьке Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 , яка була призначена відповідно до Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 07 жовтня 2009 року, в розмірах відповідно до чинного законодавства України.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі №211/5254/16-а постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 20 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_4 , яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірах відповідно до чинного законодавства України за період з 7 жовтня 2009 року по 16 травня 2016 року включно скасовано. Адміністративний позов щодо позовних вимог про зобов'язання Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області вчинити дії за період з 7 жовтня 2009 року по 16 травня 2016 року залишено без розгляду, в зв'язку з порушенням строків звернення.
21.11.2018 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №804/3546/18, яким визнав протиправною та скасував відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_3 з моменту її поновлення з 16.05.2016 року, яка викладена у формі листів від №С-286 від 08.11.2017р., від 20.11.2017р. №С-333, від 20.11.2017р. №С-398, від 05.01.2018р. №С-486, №С435-18 від 26.01.2018р; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2017 року та від 18.12.2017р. та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачу була призначена (поновлена) пенсія за віком з 16.05.2016 (т.1 а.с. 20-21).
Листом від 08.05.2019 №3382/С-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що згідно з пенсійною справою страховий стаж враховано по 18.01.1995 і він становить 38 років 5 місяців 10 днів, в тому числі робота по Списку №1 - 9 років 24 дні, індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,47417 ((38+9) х 12 + 5)/1200).
Заробітна плата для розрахунку пенсії врахована за період з 01.02.1963 по 31.01.1968. Індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,70421.
Розмір пенсії на 01.05.2019 становить 3874,12 грн, де:
- 3550,09 грн - розмір пенсії за віком;
- 248,60 грн - доплата за понаднормовий стаж;
- 66,43 грн - підвищення дітям війни.
12.09.2025 через особистий кабінет представником позивача було подано заяву з необхідними документами про перерахунок, індексацію та виплату пенсії позивачу, починаючи з 17.05.2016 (т.1 а.с.31, 32-33).
Листом від 14.10.2025 №52278-39002/Р-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що пенсію позивачу було призначено на виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 №211/5254/16-а, виплати за рішенням суду, яким зобов'язано здійснити поновлення пенсії і в якому не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування і виплату пенсії, здійснюються до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, яким керувався суд, виносячи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Здійснення в подальшому перерахунків та призначення надбавок у відповідності до інших законів України рішенням суду передбачено не було (а.с. 35-36). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що виразилася у не проведенні перерахунку та індексації пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, згідно із заявою позивача від 12.09.2025 позивач звернувся до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною першою статті 6 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Статтею 42 Закону №1058-IV врегульовано порядок і умови проведення індексації та перерахунок пенсій.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 42 Закону №1058-IV (в редакції, чинної станом на час поновлення пенсії), пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.
Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено частину першу статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину другу статті 42 цього Закону.
Так, положеннями абзаців 1 та 2 частини другої статті 42 Закону №1058-IV (в редакції Закону України № 2148-VIII з 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також, розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону №1282-XII).
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20.02.2019 видано постанову №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, передбачено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року № 124 також затверджено «Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV.
Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте, враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
В подальшому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» (далі - Постанова №251) установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі - Постанова № 127) було установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої було установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185) з 01 березня 2024 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 (пункт 1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Таким чином, як правильно зробив висновок суд першої інстанції, протягом усього періоду існування спірних правовідносин норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії, який проводиться щороку, тож відповідач повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи з урахуванням підвищень (щорічної індексації). Враховуючи те, що відповідачем не здійснювалася щорічна індексація пенсії позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідача здійснити, з урахування проведених виплат, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з урахуванням індексації відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003, з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на тому, що право громадян на перерахунок пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Колегія суддів зауважує, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
При цьому колегія суддів зауважує, що позивачем не наведені обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до суду з вимогами за вказаний період, так само як і не надано належний доказів у доведення існування реальних перешкод для звернення до суду в межах строку, визначеного законом. Отримання позивачем відповіді від відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 16.05.2018 у справі № 521/9634/17, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
З урахуванням визначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права позивача можуть бути захищені судом з 20 травня 2025 року тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 17 травня 2016 року, як помилково вважає позивач.
При цьому, щодо вимог апеляційної скарги в частині викладення абзацу другого резолютивної частини рішення в такій редакції: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 із застосуванням «особливостей»: «не підлягає МП (перерахункам), призначена за рішенням суду у твердому розмірі», без проведення її підвищення (індексації), починаючи з 20.05.2025» та в абзаці третьому резолютивної частини рішення після слів «як непрацюючому пенсіонеру» вставити слова: «без застосування» особливостей: «не підлягає МП (перерахункам), призначена за рішенням суду у твердому розмірі», адже прохальна частина позову не містить таких вимог.
Щодо вимог позивача в частині виплати компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 17.05.2016 по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок, колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Порядок № 159 у порівнянні із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.
Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.
За висновком Конституційного Суду України кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов'язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід'ємно пов'язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.
Оскільки у спірних відносинах судом встановлено право позивача на перерахунок пенсії починаючи з 20.05.2025, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо виплати компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії починаючи з 17.05.2016.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 07 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова