07 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31883/25
Суддя І інстанції - Коренев А.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2025 року № 054450005027 та скасувати його рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2025 року № 054450005027.
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву від 12 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
- період перебування на строковій службі в Збройних Силах України з 05.11.2004 року по 18.10.2005 рік;
- періоди навчання: з 03.08.2004 р. по 02.09.2004 р. підземний гірничий робітник; з 15.11.2006 р по 27.12.2006 року навчання по професії гірничий робітник очисного забою; з 09.06.2017 року по 08.08.2017 року навчання за професією машиніст гірничих виїмкових машин;
- періоди роботи з 05.12.2005 року по 21.12.2005 року гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті у ВАТ «Вугільна компанія» «Шахта-Красноармійська-Західна №1»;
- період роботи з 06.09.2016 року по 08.06.2017 року підземним гірничим робітником очисного забою;
- періоди роботи - 01.12.2008 року по 01.12.2008 р.; з 01.07.2009 року по 13.07.2009 р.; з 01.06.2010 року по 01.06.2010 р.; з 18.10.2011 року по 18.11.2011 р.; з 01.05.2013 року по 01.05.2013 р.; з 01.03.2015 року по 04.05.2015 р.; з 01.07.2015 року по 01.07.2015 р.; з 01.08ю.2015 року по 05.08.2015 р.; з 01.02.2018 року по 02.02.2018 р.; з 01.05.2018 року по 04.05.2018 р.; з 01.11.2019 року по 01.11.2019 р.; з 01.12.2019 року по 01.12.2019 р.; з 01.03.2020 року по 01.03.2020 р.; з 01.04.2020 року по 01.04.2020 р.; з 01.05.2020 року по 01.05.2020 р.; з 01.08.2020 року по 01.08.2020 р.; з 01.10.2020 року по 01.10.2020 р.; з 01.02.2022 року по 02.02.2022 р.; з 18.03.2022 року по 01.08.2022 р.; з 02.08.2022 року по 16.12.2022 р.; з 01.01.2023 року по 03.01.2023 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2025 року № 054450005027.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування віком із зарахуванням до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, періодів перебування на строковій службі в Збройних Силах України з 05.11.2004 року по 18.10.2005 рік; навчання: з 03.08.2004 р. по 02.09.2004 р. підземний гірничий робітник; з 15.11.2006 р по 27.12.2006 року навчання по професії гірничий робітник очисного забою; з 09.06.2017 року по 08.08.2017 року навчання за професією машиніст гірничих виїмкових машин; роботи з 05.12.2005 року по 21.12.2005 року гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті у ВАТ «Вугільна компанія» «Шахта-Красноармійська-Західна №1»; роботи з 06.09.2016 року по 08.06.2017 року підземним гірничим робітником очисного забою; з 01.02.2018 року по 02.02.2018 р.; з 01.05.2018 року по 04.05.2018 р.; з 01.03.2020 року по 01.03.2020 р.; з 01.04.2020 року по 01.04.2020 р.; з 01.05.2020 року по 01.05.2020 р.; з 01.08.2020 року по 01.08.2020 р.; з 01.10.2020 року по 01.10.2020 р. з 01.02.2022 року по 02.02.2022 р.; з 02.08.2022 року по 16.12.2022 р. з 01.01.2023р. по 03.01.2023 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на правомірність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.08.2025 року позивач звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За заявою Позивача, за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та прийняло рішення від 20 серпня 2025 № 054450005027 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (20 та 25 років.) Згідно з наданими документами страховий стаж становить 39 років 15 днів, пільговий стаж роботи (роботи підземні, професії за постановою Кабінету Міністрів № 202 (25 років) складає 23 роки 6 місяців 3 дні, пільговий стаж (роботи підземні провідні професії (20) складає 18 років 1 місяць 12 днів, який враховано по 12.08.2025 року.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Аналогічні положення містить ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2025 року № 054450005027 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду документів, пільговий стаж позивача (роботи підземні, професії за постановою №202 (25)) складає 23 роки 6 місяців 3 дні, пільговий стаж (роботи підземні, провідні професії (20)) складає 18 років 1 місць 12 днів, який враховано по 12.08.2025, за винятком відпусток без збереження заробітної плати, відряджень, карантина. При цьому до пільгового стажу не було враховано періоди навчання за відповідною професією до надання документів, підтверджуючих пільговий характер роботи.
Разом з тим, з розрахунку стажу позивача Форма РС-право вбачається, що пенсійним органом до пільгового стажу позивача не було враховано період перебування на строковій службі в Збройних Силах України.
Щодо правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду проходження військової служби з 05.11.2004 по 18.10.2005, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з відомостями, викладеними у військовому квитку серії НОМЕР_1 , позивач проходив військову службу у період з 05.11.2004 року по 18.10.2005 рік.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.06.2004, позивач був звільнений 28.10.2004 у зв'язку з призовом на військову службу за п.3 ст. 36 КЗпП.
Слід зазначити, що період роботи позивача до 28.10.2004 року зарахований пенсійним органом до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зважаючи на викладене, період проходження позивачем військової служби з 05.11.2004 року по 18.10.2005 рік має бути зарахований до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В свою чергу, щодо правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду навчання з 03.08.2004 по 02.09.2004, з 15.11.2006 по 27.12.2006, з 09.06.2017 по 08.08.2017, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, що записами трудової книжки НОМЕР_2 від 30.06.2004 підтверджується, що позивач у липні 2004 року був прийнятий на роботу СП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» учнем підземного гірничого працівника, з 02.08.2004 по 02.09.2004 проходив навчання по професії підземний гірничий робітник з тарифною ставкою підземного робітника, з 15.11.2006 р. по 27.12.2006 року проходив навчання по професії гірничий робітник очисного забою з відривом від виробництва, а з 09.06.2017 року по 08.08.2017 року проходив навчання за професією машиніст гірничих виїмкових машин.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності незарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду навчання з 03.08.2004 по 02.09.2004, з 15.11.2006 по 27.12.2006, з 09.06.2017 по 08.08.2017.
В свою чергу, щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 05.12.2005 по 21.12.2005, з 06.09.2016 по 08.06.2017, з 01.02.2018 по 02.02.2018, з 01.05.2018 по 04.05.2018, з 01.03.2020 по 01.03.2020, з 01.04.2020 по 01.04.2020; з 01.05.2020 по 01.05.2020, з 01.08.2020 по 01.08.2020, з 01.10.2020 по 01.10.2020 з 01.02.2022 по 02.02.2022; з 02.08.2022 по 16.12.2022, з 01.01.2023 по 03.01.2023 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки" працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.
Як убачається із статті 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними із видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
У листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 зазначено, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Цим листом Міністерство соціальної політики України роз'яснило, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
Отже, позивач має право на зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, днів відпустки без збереження заробітної плати за умови що 1) вони пов'язані з виробничою необхідністю та 2) не більше 1 місяця в календарному році.
Відповідно, судом першої інстанції було надано належну оцінку тому, що періоди нероботи позивача у періоди з 01.02.2018 по 02.02.2018, з 01.05.2018 по 04.05.2018, з 01.03.2020 по 01.03.2020, з 01.04.2020 по 01.04.2020; з 01.05.2020 по 01.05.2020, з 01.08.2020 по 01.08.2020, з 01.10.2020 по 01.10.2020 з 01.02.2022 по 02.02.2022; з 02.08.2022 по 16.12.2022, з 01.01.2023 по 03.01.2023 пов'язані з «Голодним бунтом», «Карантином», «Військовим станом», при цьому, зазначенні періоду оплачувались двома третинами тарифної ставки підземного робочого, а тому зазначені періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.
Поряд з цим, з приводу незарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 05.12.2005 по 21.12.2005, з 06.09.2016 по 08.06.2017, колегія суддів виходить з того, що ані в оскаржуваному рішенні, ані в апеляційній скарзі, пенсійним органом не було надано жодних мотивів такого незарахування, що свідчить про протиправність такого незарахування.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2025 року № 054450005027, а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування віком із зарахуванням до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, періодів перебування на строковій службі в Збройних Силах України з 05.11.2004 по 18.10.2005; навчання: з 03.08.2004 по 02.09.2004, з 15.11.2006 по 27.12.2006, з 09.06.2017 року по 08.08.2017 року; роботи з 05.12.2005 по 21.12.2005,з 06.09.2016 по 08.06.2017, з 01.02.2018 по 02.02.2018, з 01.05.2018 по 04.05.2018, з 01.03.2020 по 01.03.2020, з 01.04.2020 по 01.04.2020, з 01.05.2020 по 01.05.2020, з 01.08.2020 по 01.08.2020, з 01.10.2020 по 01.10.2020, з 01.02.2022 по 02.02.2022, з 02.08.2022 по 16.12.2022, з 01.01.2023 по 03.01.2023.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 07 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун