31 березня 2026 р.Справа № 440/4360/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025, (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 24.11.25 року) по справі № 440/4360/25
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- рішення від 31.12.2024 № 00184322405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 114 116,43 грн;
- податкові повідомлення-рішення від 31.12.2024:
№ 00184352405, яким збільшено суму податкового (грошового) зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 1 063 750,66 грн;
№ 00184362405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 141,89 грн;
№ 00184302405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 88 645,89 грн.
В обґрунтування позову зазначила про безпідставність висновків документальної перевірки щодо порушення вимог податкового законодавства, на підставі яких сформовані спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій.
Щодо завищення вартості придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу зазначила, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на підставі податкової інформації без дослідження первинних документів та проведення інвентаризації. При цьому, податковим органом при визначенні суми заниження об'єкта оподаткування використано методику, яка не відповідає податковому законодавству.
Зауважувала, що не має обов'язку ведення залишків товарних запасів, оскільки перебуває на загальній системі оподаткування, здійснює лише оптову торгівлю фруктами з проведенням безготівкових розрахунків шляхом здійснення банківських переказів без проведення розрахункових операцій за місцем реалізації товару із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.
У зв'язку з викладеним, вважала висновки податкового органу про неправомірність віднесення нею до складу витрат, які не реалізовані у звітному періоді безпідставними, не підтвердженими жодними належними доказами.
Виходячи із відсутності факту заниження податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку із відсутністю факту заниження чистого оподатковуваного доходу, висновки ГУ ДПС щодо заниження ФОП ОСОБА_1 військового збору та єдиного внеску на думку позивача, є також безпідставними та протиправними.
Щодо висновків податкового органу в частині несвоєчасної сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску зауважувала, що нормами п.9-19 розділу VIIІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено право платників на період воєнного стану не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. ФОП ОСОБА_1 скористалась відповідним правом, а отже не допустила порушень, встановлених ГУ ДПС.
Крім того, звертала увагу, що військовий збір за 2018 р. сплачений нею своєчасно, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.02.2019, тоді як висновки податкового органу щодо несвоєчасної сплати спірного податку не ґрунтуються на первинних документах.
З урахуванням наведеного, вважала спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними та просила суд їх скасувати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 позов задоволено.
Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що податковим органом в процесі проведення перевірки проведено аналіз придбаної продукції відповідно до наданих видаткових накладних, податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 і реалізованої продукції покупцям відповідно до видаткових накладних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, за наслідками якої встановлено завищення позивачем вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019, 2021-2022 рр, що призвело до завищення суми вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю та заниження суми чистого оподатковуваного доходу.
Щодо заниження доходу від провадження господарської діяльності за 2022 рік на суму 58 249,83 грн. вказує, що в ході перевірки податковим органом встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 доходу від провадження господарської діяльності за 2022 рік, яке виникло по причині не включення в повному обсязі суми коштів, які остання отримала на розрахунковий рахунок в банківських установах від оптової торгівлі фруктами й овочами та в подальшому не включила до декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік
Отже, вважає, що ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також рішення про застосування штрафних санкцій.
Також, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 самостійно здійснено остаточний розрахунок суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатами звітного (податкового) року в сумі 1418,91 грн, який мав бути сплачений до 21.02.2019. Проте, сплачені позивачем кошти в сумі в сумі 1418,91 грн. фактично зараховані 21.05.2019, тобто із затримкою на 89 днів.
Як наслідок, податковим органом правомірно нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату військового збору.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична-особа підприємець, видом діяльності якої є оптова торгівля фруктами й овочами.
ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.12.2019 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 22.11.2024 №16379/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 .
За висновками акту, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , зокрема:
- пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання зі сплати військового збору у розмірі 75 373,63 грн, а саме: за 2019 рік - 7 182,61 грн, за 2021 рік - 22 284,60 грн, за 2022 рік - 45 906,42 грн;
- пп. 177.2 пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 904 483,56 грн, а саме: за 2019 рік - 86 191,36 грн, за 2021 рік - 267 415,16 грн, за 2022 рік - 550 877,04 грн;
- п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати єдиного внеску загалом на 552 378,11 грн, з них: за 2019 рік - 105 344,99 грн, за 2021 рік - 204 813,12 грн, за 2022 рік - 242 220,00 грн;
- п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало в несвоєчасній сплаті військового збору, самостійно обчисленої платником за 2018 рік у розмірі 1 418,91 грн.
Позивач подала контролюючому органу заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких ГУ ДПС у Полтавській області листом від 27.12.2024 повідомило про збільшення суми донарахування зобов'язання зі сплати єдиного внеску на 17 160,00 грн, залишення висновків акта перевірки в іншій частині - без змін, а заперечень - без задоволення.
31.12.2024 ГУ ДПС у Полтавській області прийняті:
- податкові повідомлення-рішення:
№ 00184352405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 063 750,66 грн (з них: за податковим зобов'язанням - 904 483,56 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 159 267,10 грн);
№00184362405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 141,89 грн за порушення правил сплати грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
№ 00184302405, яким збільшено суму податкового (грошового) зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 88 645,89 грн (з них: за основним зобов'язанням - 75 373,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) - 13 272,26 грн);
- рішення № 000184322405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 114 116,43 грн.
Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем не в межах повноважень, не на підставі та не у спосіб, встановлений податковим законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Щодо податкового повідомлення-рішення № 00184352405.
Судом встановлено, що підставою прийняття вказаного рішення слугували висновки податкового органу про порушення ведення позивачем обліку доходів і витрат, які полягали у неналежному веденні книги обліку доходів та витрат, що, у свою чергу, призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2019, 2021,2022 роки перекручених даних у зв'язку зі заниженням загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності в розмірі у сумі 5 024 908,63 грн та завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
Підпункт 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлює обов'язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Пунктом 177.10. ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно з п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 177.4.5. статті 177.4. статті 177 наведеного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
документально не підтверджені витрати;
витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави);
витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.
Для цілей застосування абзацу шостого цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов'язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, враховуються фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов'язаної із службовою особою іноземної держави, також керуються переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до пункту 12 частини першої статті 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".
Підпунктом 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом регламентовано пунктом 203.1. статті 203 ПК України.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496.
Пунктом 2 розділу I Порядку № 496 визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Пунктом 2 розділу IІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Так, проведеною перевіркою відображених показників у рядку «усього» колонок 5.6.7.8 додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 «вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» у загальній сумі 93 778 412,87 грн на підставі таких документів: податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019 - 2023 роки (з додатками), книга обліку доходів і витрат, банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт та ін., встановлено його завищення в сумі 4 966 658,80 грн, у тому числі за 2019 рік у сумі 478 840,87 грн, за 2021 рік в сумі 1 485 639,78 грн та за 2022 рік у сумі 3 002 178,15 грн.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок на протязі 2019 року придбано продукції (фрукти та овочі) на загальну суму 9 304 207,31 грн (без ПДВ), в тому числі: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 9 178 932,24 грн (без ПДВ); товар неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 1 252 75,07 грн (без ПДВ).
В ході проведення перевірки проведено аналіз придбаної продукції відповідно до наданих видаткових накладних, податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди) і реалізованої продукції покупцям відповідно до видаткових накладних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового зобов'язання з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди).
Відповідно до даних перевірки залишки продукції придбаної в 2019 році (фрукти та овочі які були придбані для подальшої реалізації) станом на 31.12.2019 складали в сумі 628 781,05 грн. (без ПДВ).
Товар який придбаний в 2019 році та лічиться на залишку станом на 31.12.2019 в сумі 628 781,05 грн. (без ПДВ), в т.ч.: товар не оплачений контрагентам (лічиться заборгованість) в сумі 125 275,07 грн. (без ПДВ); товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 503 505,98 грн. (без ПДВ).
Всього за товар придбаний та частково реалізований в 2019 році оплачено контрагентам 9 178 932,24 грн. (без ПДВ), в т.ч. 503 505,98 грн. (без ПДВ) за товар який лічиться на залишку.
Отже ФОП ОСОБА_1 мала право для включення до складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019 рік товар в сумі 8 675 426,26 грн. (9178932,24 - 503505,98 = 8675426,26).
Відповідно до розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019 рік товар на суму 9 178 921,24 грн., в результаті чого завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019 рік на суму 503 505,98 грн. за рахунок включення до його вартості сум товарно - матеріальних цінностей за які проведено оплата постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.
Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок на протязі 2021 року придбано продукції (фрукти та овочі) на загальну суму 15 627 178,01 грн. (без ПДВ), в т.ч: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 15 293 845,44 грн. (без ПДВ); товар неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 333 332,57 грн. (без ПДВ).
В ході проведення перевірки проведено аналіз придбаної продукції відповідно до наданих видаткових накладних, податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди) і реалізованої продукції покупцям відповідно до видаткових накладних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового зобов'язання з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди).
За даними перевірки залишки продукції придбаної в 2021 році (фрукти та овочі які були придбані для подальшої реалізації) станом на 31.12.2021 складали в сумі 1 772 628,10 грн. (без ПДВ). Товар який придбаний в 2021 році і лічиться на залишку станом на 31.12.2021 в сумі 1 772 628,10 грн. (без ПДВ), в т.ч.: товар не оплачений контрагентам (лічиться заборгованість) в сумі 333 332,57 грн. (без ПДВ); товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 1 439 295,54 грн. (без ПДВ). Всього за товар придбаний та частково реалізований в 2021 році оплачено контрагентам 15 293 845,44 грн. (без ПДВ), в т.ч. 1 439 295,54 грн. (без ПДВ) за товар який лічиться на залишку.
Отже ФОП ОСОБА_1 мала право для включення до складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2021 рік товар в сумі 13 854 549,90 грн. (15293845,44 - 1439295,54 = 13854549,90).
Відповідно до даних розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2021 рік товар на суму 15 617 434,00 грн., в результаті чого завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2021 рік на суму 1 762 884,10 грн. за рахунок включення до його вартості сум товарно - матеріальних цінностей за які не оплачено, лічиться кредиторська заборгованість та за які проведено оплата постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок на протязі 2022 року придбано продукції (фрукти та овочі) на загальну суму 22 866 450,93 грн. (без ПДВ), в т.ч: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 19 183 574,18 грн. (без ПДВ); товар неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 3 682 876,75 грн. (без ПДВ).
В ході проведення перевірки проведено аналіз придбаної продукції відповідно до наданих видаткових накладних, податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди) і реалізованої продукції покупцям відповідно до видаткових накладних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового зобов'язання з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди).
Відповідно до даних перевірки залишки продукції придбаної в 2022 році (фрукти та овочі які були придбані для подальшої реалізації) станом на 31.12.2022 складали в сумі 8 300 353,96 грн. (без ПДВ). Товар який придбаний в 2022 році і лічиться на залишку станом на 31.12.2022 в сумі 8 300 353,96 грн. (без ПДВ), в т.ч.: товар не оплачений контрагентам (лічиться заборгованість) в сумі 3 682 876,75 грн. (без ПДВ); товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 4 617 477,21 грн. (без ПДВ). Всього за товар придбаний та частково реалізований в 2022 році оплачено контрагентам 19 183 574,18 грн. (без ПДВ), в т.ч. 4 617 477,21 грн. (без ПДВ) за товар який лічиться на залишку.
Отже ФОП ОСОБА_1 мала право для включення до складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік товар в сумі 14 566 096,97 грн. (19183574,18 - 4617477,21 = 14566096,97).
Відповідно до даних додатку №2 (розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою) до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік товар на суму 17 611 292,00 грн., в результаті чого завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік на суму 3 045 195,03 грн. за рахунок включення до його вартості сум товарно - матеріальних цінностей за які проведено оплата постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.
Отже у 2019, 2021, 2022 роках безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу в сумі 4 966 658,80 грн. у тому числі за 2019 рік у сумі 478 840,87 грн., за 2021 рік у сумі 1 485 639,78 грн. та за 2022 рік у сумі 3 002 178,15 грн. відбулося за рахунок включення до їх складу вартості сум товарно - матеріальних цінностей за які не оплачено, лічиться кредиторська заборгованість, за які проведено оплата постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.
З акту перевірки вбачається, що податковим органом проведено аналіз придбаної продукції за кодами УКТ ЗЕД відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН контрагентами - постачальниками ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідні звітні періоди) і реалізованої продукції покупцям відповідно до видаткових накладних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового зобов'язання з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди).
Відповідно до даних перевірки залишки продукції (фрукти та овочі, які були придбані для подальшої реалізації) станом на: 31.12.2019 складали в сумі 628 781,05 грн без ПДВ, 31.12.2021 складали в сумі 1 772 628,10 грн без ПДВ, 31.12.2022 складали в сумі 8 300 353,96 грн без ПДВ.
Відповідні відомості в Акті документальної перевірки наведені таблиці, в яких вибірково (без врахування даних по всіх товарах) відображено придбання, реалізація і залишки товарно-матеріальних цінностей за 2019-2023 роки.
Колегія суддів зазначає, що до 26.11.2021 порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, які знаходилися на загальній системі оподаткування був відсутній та законом не встановлювався обов'язок окремого ведення обліку запасів товарів такою категорією платників податків.
Приписами п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (чинного з 18.10.2013 до 16.07.2021, далі - Порядок №481) передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Відповідно до п. 6 Порядку №481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Отже, слід дійти висновку, що Порядок №481 не передбачав внесення окремо до Книги обліку доходів і витрат відомостей про залишки товарів.
Водночас, вказаний Порядок визначав, що записи до цієї Книги здійснюються саме на підставі первинних документів.
Відтак, і перевірка цих відомостей мала б здійснюватися контролюючим органом шляхом суцільної перевірки первинних документів, водночас як слідує з акту перевірки відповідачем здійснено таку перевірку лише на підставі податкових та видаткових накладних.
При цьому, колегія суддів зазначає, що первинні документи за перевіряємий період контролюючий орган досліджував не суцільним, а вибірковим методом, про що зафіксовано в акті перевірки .
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючим органом під час перевірки наявності чи відсутності у позивача товарних запасів не досліджувалися первинні документи в повному обсязі, а висновки про залишки товарів сформовані виключно за результатом опрацювання перевіряючими документів вибірковим методом.
Так, в акті документальної перевірки відповідач наводить таблиці, в яких вибірково відображено придбання, реалізацію і залишки товарно-матеріальних цінностей за 2019- 2023 роки, зокрема, контролюючим органом в таблиці на стор. 37 акта перевірки не відображено продаж 02.06.2022 ФОП ОСОБА_1 бананів ФОП ОСОБА_2 в кількості 3741,508 кг, хоча вказана інформація про продаж бананів міститься на стор.85 акта перевірки.
Колегія суддів зауважує, що надходження товару від постачальників та продаж покупцям має встановлюватися лише на підставі оформлених належним чином первинних документів, перш за все, видаткових накладних не вибірково. Податкові накладні, що зареєстровані в ЄРПН, є підставою для обрахунку податку на додану вартість, адже реєструються відповідно абз.1 п. 201.7 ст. 201 ПК України на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс). Тобто реєстрація ПН не є беззаперечним доказом фактичного отримання товару позивачем, а може свідчити лише про проведену передплату за такий товар.
Отже, наведені в акті документальної перевірки розрахунки придбаної та реалізованої продукції, а також обрахунок залишків продукції, здійснено з помилками та неточностями, за вибірковим порядком, виключно по товарних позиціях, які формують штучне завищення залишків продукції, що призвело до неправильного (завищеного) розрахунку, який в подальшому використано для визначення бази оподаткування.
Відповідно до п. 1.3 розділу І Методики проведення перевірки загальних положень податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 09.06.2023 р. № 444, розбіжність - невідповідний (неоднаковий) результат порівняння (співставлення/зіставлення/дослідження) двох або більше джерел однакової (однотипної, ідентичної) інформації та/або даних.
Наведений в акті перевірки розрахунок визначення залишків товару внаслідок застосування вибіркового методу перевірки первинних документів дає помилковий результат вартості залишку товару.
Отже, спосіб, який використаний перевіряючими для визначення залишків товарів, та висновки про розбіжність є помилковими, зробленими на підставі невідомо яких документів і незрозумілих числових показників.
Вибірковий метод дослідження документів, відсутність інвентаризації залишків, помилки у вихідних даних для розрахунків - свідчать про некоректність висновків та розрахунків відповідача.
Колегія суддів зазначає, що висновки про завищення витрат, заниження доходу платником могли мати достовірний характер лише у випадку проведення перевірки документів суцільним методом, а не вибірково; при цьому, проведення інвентаризації залишків товарних запасів було обов'язковим.
Під час перевірки контролюючим органом перевірялися первинні документи саме вибірковим методом, а не суцільним методом, про що зафіксовано в акті перевірки, внаслідок чого було взагалі неможливо обрахувати чистий оподатковуваний дохід, тобто різницю між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що позивачем включено до складу витрат за перевіряємий період витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності ним як фізичною особою-підприємцем, або документально не підтверджені витрати, у зв'язку з чим кінцеві суми розрахунку грошових зобов'язань з ПДФО не є належними та обґрунтованими.
Крім того, з акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено заниження позивачем доходу від провадження господарської діяльності за 2022 рік на суму 58 249,83 грн., яке виникло по причині не включення в повному обсязі суми коштів, які ФОП ОСОБА_1 отримала на розрахунковий рахунок в банківських установах від оптової торгівлі фруктами й овочами та в подальшому не було включено до декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік.
Спірним податковим повідомленням-рішенням донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на підставі встановленого заниження доходу від провадження господарської діяльності та завищення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
За наслідками судового розгляду, визнано недоведеними висновки податкового органу щодо завищення ФОП ОСОБА_1 вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2019, 2021, 2022 рр.
У постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 Верховний Суд зазначив, що “встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого - є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому».
Тобто, якщо протиправну частину донарахувань неможливо чітко ідентифікувати, то, незалежно від правомірності іншої частини податкового повідомлення-рішення, воно скасовується повністю.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вибіркового методу проведення перевірки, відсутності інвентаризації залишків, помилки у вихідних даних, застосованих при розрахунку бази оподаткування та грошових зобов'язань у суду відсутня можливість самостійно вирахувати показники грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 .
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 00184352405.
Щодо податкового повідомлення рішення № 00184302405 та рішення № 000184322405.
Підпунктами 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є: 1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).
Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Об'єктом оподаткування збором є
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
За приписами пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що нарахування податковим органом платнику вищевказаних сум грошових зобов'язань з військового збору та штрафних санкцій за донарахований єдиний внесок ґрунтується на тих же висновках податкового органу, що й при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб.
Оскільки правильність нарахування сум військового збору та штрафних санкцій є похідними від правильності обчислення та сплати податку на доходи з фізичних осіб, то вірними є висновки суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення № 00184302405 та рішення № 000184322405 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не містять жодних доводів на спростовування наведеного вище.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 00184362405.
За висновками перевірки, ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання з військового збору за 2018 рік.
Так, в поданій до контролюючого органу декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік (дата подання 07.02.2019 реєстраційний номер № 9309963426) ФОП ОСОБА_1 самостійно здійснено остаточний розрахунок суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатами звітного (податкового) року в сумі 1418,91 грн.
Граничним терміном сплати самостійно визначеного підприємцем податкового зобов'язання з військового збору за 2018 рік є 21.02.2019 (відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України).
ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання за 2018 рік в сумі 1 418,91 грн. фактично зараховані 21.05.2019 (перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший) із затримкою на 89 днів.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України, застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.
Судом встановлено, що граничним строком сплати військового збору в спірних правовідносинах є 21.02.2019, позивачка сплатила військовий збір 13.02.2019 в розмірі 1 418,91 грн, про що свідчить платіжне доручення від 13.02.2019 №1489.
Таким чином, сплата позивачем військового збору відбулась у визначені п.57.1 ст.57 ПК України строки.
Доводи апелянта, що оскілтки в графі «призначення платежу» вказаного вище платіжного доручення було посилання на платіж 11011000 "Військовий збір" замість платежу 11011001 "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", кошти у розмірі 1418,91 грн зараховані в ІКП 11011000 за найманих працівників, не спростовують обставин своєчасної сплати.
Частиною 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України закріплено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення, чинне станом на час сплати позивачем єдиного податку), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).
Відповідно до приписів розділу 3 Положення, функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.
Колегія суддів зазначає, що допущення платником під час перерахування узгодженого грошового зобов'язання в строк, встановлений ПК України помилки, яка полягає у перерахуванні податку на відповідний рахунок контролюючого органу, відкритий в органі Державної казначейської служби України з відповідним призначенням, замість іншого рахунку з певним призначенням, у разі вжиття платником заходів для виправлення такої помилки, не є підставою для висновку про невиконання платником обов'язку зі сплати такого податку у встановлений ПК України строк.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.08.2023 у справі № 804/2811/17.
Верховний Суд у постановах від 11.04. 2019 року у справі № 822/3323/17 та від 10.04.2020 року у справі № 821/844/17 зазначив, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Таким чином, допущена помилка у номері рахунку, на який належало сплатити податкові зобов'язання, допущена позивачем у спірний період, під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, не містить ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання та не є достатньою правовою підставою для висновку про порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій, передбачених п. 124.1 ст. 124 ПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з військового збору.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеній нормі КАС України, відповідач не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій.
Отже, у спірних правовідносинах податковий орган діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняті податковим органом податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій не відповідають вимогам чинного законодавства, що є підставою для їх скасування.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 440/4360/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 08.04.2026 року