Справа № 149/451/26
Провадження №2/149/639/26
Номер рядка звіту 38
03.04.2026 м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олійника І. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "ФК "ЕЙС" пред'явлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст заявлених вимог
Позов мотивований тим, що між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, які зобов'язався повернути, а також сплатити проценти. В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та допустив заборгованість в розмірі 24024,83 грн, які позивач, набувши право вимоги, просить стягнути, разом із судовими витратами по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Рух справи та процесуальні дії
Ухвалою суду від 13.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано докази.
Позиція учасників справи
Відповідач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, однакнадав відзив на позовну заяву, у якому визнає факт отримання кредитних коштів у сумі 18700 грн, однак заперечує проти розміру заборгованості. Зазначає, що нарахування процентів і штрафних санкцій відбулося після закінчення строку кредитування, що є неправомірним, а тому просить визнати заборгованість лише в межах фактично отриманих коштів, відмовити у стягненні штрафних санкцій, а також зменшити розмір неустойки.
Представник позивача заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, однак надав відповідь на відзив, у якій підтримує позов, посилаючись на те, що заборгованість нарахована відповідно до погоджених умов кредитного договору.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом
За умовами договору кредитної лінії № 112608502 від 18.02.2022 (далі - Договір) ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надано ОСОБА_1 , шляхом переказу на належний йому електронний платіжний засіб, кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн, строком 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 20.03.2022, зі сплатою процентів у розмірі: 0,69% від суми кредиту за кожний день користування ним до закінчення строку дисконтного періоду; 1,97% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (застосовується після закінчення дисконтного періоду за умови продовження строку дисконтного періоду (пролонгації); 2,10% від суми залишку кредиту що знаходяться у позичальника за кожний день користування ним (застосовується на весь строк дисконтного періоду за умови, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту); 2,98% в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (застосовується після закінчення дисконтного періоду кредитування). Сторони погодили, що у разі якщо позичальник продовжує користуватися кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 7.2.2 Договору).
Договір підписаний відповідачем одноразовими ідентифікаторами, тобто у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", містить персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти.
Переказ коштів на електронний платіжний засіб відповідача підтверджено платіжними дорученнями ПАТ "КБ "ГЛОБУС", довідками ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", а також інформацією, наданою АТ "Універсал Банк"
Внаслідок послідовного укладення договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 30/1023-01 від 30.10.2023, № 11/07/25-Е від 11.07.2025, а також додаткових угод до даних договорів, ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло права вимоги до відповідача за Договором на загальну суму 24024,83 грн, з яких: 18700 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5324,83 грн - заборгованість за процентами, яка нарахована за період з 18.02.2022 до 17.06.2022 за ставкою 0,69% від суми кредиту в день.
Позивач скористався професійною правничою допомогою, розмір витрат на яку становить 7000 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.ст. 1048, 1054 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Обґрунтовуючи розмір заборгованості за Договором позивач виходить із того, що відповідач не повернув кредит у розмірі 18700 грн та не сплатив проценти за період з 18.02.2022 до 17.06.2022 у розмірі 5324,83 грн, на підтвердження чого надано відповідні розрахунки.
Заперечуючи проти позову відповідач виходить з того, що нарахування процентів і штрафних санкцій відбулося після закінчення строку кредитування.
Проте суд відхиляє дані доводи відповідача, оскільки судом встановлено, що проценти за період з 18.02.2022 до 16.06.2022 нараховані за ставкою 0,69% від суми кредиту в день, що відповідає умовам Договору, якими, серед іншого, погоджено процентну ставку 0,69% та продовження строку кредитування на строк не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто з 20.03.2022 до 17.06.2022.
При цьому суд враховує, що неустойка (штраф, пеня) за порушення відповідачем зобов'язання не нараховувалася, вимоги про її стягнення не заявлялися.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що загальний розмір заборгованості за Договором складає 24024,83 грн, з яких: 18700 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5324,83 грн - заборгованість за процентами.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав та допустив заборгованість у розмірі 24024,83 грн, що відповідає умовам Договору, а позивач набув право вимоги до відповідача за Договором, суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної заборгованості.
Розподіл судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/WestAlianceLimited" проти України"), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Оцінивши складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн є співмірними зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 112608502 від 18.02.2022 в розмірі 24024,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" судові витрати в розмірі 7662,40 грн, з яких: 2662,40 грн - судовий збір; 7000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, -08.04.2026.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ТОВ "ФК "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Ігор ОЛІЙНИК