Справа № 149/852/25
Провадження №2/149/65/26
Номер рядка звіту 15
іменем України
08.04.2026 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Робак М.В.,
при секретарі Поліщук Л.А..,
представника Хмільницької окружної прокуратури Соловар А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Уланівської сільської територіальної громади Хмільницького району до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,
20.03.2025 до Хмільницького міськрайонного суду надійшов позов керівника Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Подорожня, згідно додатку до рішення 13 сесії 3 скликання Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.02.2001 «Про затвердження схеми поділу та проекту організації території земельних часток /паїв/ видачу державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «ЛАН» с. Подорожна» передано земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,75 га.
Так, 17.04.2002 ОСОБА_3 на підставі вищевказаного рішення Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН, зокрема на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,75 га на території Петриківської сільської ради, який 17.04.2002 за № 346 був зареєстрований у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 11 від 28.07.2003, право власності на вищевказану земельну ділянку не оформив.
Згідно записів погосподарської книги на день смерті з ОСОБА_3 ніхто не проживав та не був зареєстрований.
Поряд з цим, відповідно до інформації Державного нотаріального архіву від 11.03.2025 за № 481/01-18 спадкові справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не виявлено.
У подальшому, згідно розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 31.07.2012 «Про надання в оренду невитребуваних земельних ділянок на території Петриківської сільської ради» земельна ділянка ОСОБА_3 була передана в оренду ТОВ «Явір» як невитребувана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі якого між Хмільницькою РДА Вінницької області з ТОВ «Явір» укладено договір, зареєстрованого у державному реєстрі земель 16.01.2014 за № 2 зі строком дії до 01.01.2027.
Хмільницьким районним відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023022330000194 від 29.11.2023 за результатами якого повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, за фактом набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 площею 3,7541 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, використовуючи фіктивний Державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН, право на яку належало ОСОБА_3 .
Під час досудового розслідування установлено, що на виконання рішення 13 сесії 3 скликання Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.02.2001 «Про затвердження схеми поділу та проекту організації території земельних часток /паїв/ видачу державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «ЛАН» с. Подорожна» на ім'я ОСОБА_2 виготовлено державний акт про право власності на землю серії ВН, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 39, виданого 24.03.2022 на земельну ділянку № НОМЕР_1 .
У подальшому, з метою оформлення права власності на земельну ділянку на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Петриківської сільської ради Хмільницького району та присвоєно кадастровий номер 0524885200:06:001:0147. Підставою для розроблення технічної документації слугували подані ОСОБА_2 . Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 39 від 21.03.2002.
Державним реєстратором Уланівської сільської ради Вінницької області Шевців О.В. 01.03.2023 проведена державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: ВН, виданий 21.03.2002 Петриківською сільською Радою народних депутатів (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2699865105248, номер відомостей про речове право: 49433583).
У подальшому, державним реєстратором Першої Вінницької державної нотаріальної контори Берещук О.В., 20.07.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 площею 3,75 га за ОСОБА_1 згідно договору дарування № 1-288 від 20.07.2023 (номер відомостей про речове право: 51068410).
Надалі, державним реєстратором Уланівської сільської ради Вінницької області Шевців О.В. 06.11.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 площею 3,75 га згідно договору оренди землі від 01.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» строком на 17 років (номер запису про інше речове право 52491758).
Земельна ділянка з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 відповідає межам право на яку належало Бурлаченку Шляхом співставлення інформації з Державного земельного кадастру щодо місця розташування земельної ділянки із координатами земельних ділянок, зазначеними у картографічних матеріалах плану використання земель Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області; списком громадян, яким будуть передаватися у власність земельні ділянки на території Петриківської сільської ради та видаватись державні акти після надання необхідних відомостей для реєстрації (додаток до рішення 13 сесії 3 скликання Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.02.2001 «Про затвердження схеми поділу та проекту організації території земельних часток /паїв/ видачу державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «ЛАН» с. Подорожна»); Книгою записів (реєстрації) Державних актів на право приватної власності на землю на території Петриківської сільської ради; схемою поділу земельних ділянок Петриківської сільської ради для надання невитребуваних земельних ділянок в оренду, що є додатком до Розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 31.07.2012 та технічною документацією на земельну ділянку з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147, вбачається що зазначена земельна ділянка площею 3,75 га відповідає межам, координатам, площі земельної ділянки, право на яку належало померлому ОСОБА_3 .
Крім цього, факт оформлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , підтверджується технічними параметрами ділянки та її місцем розташування. Зокрема, у державному акті про право власності на землю серія ВН № 346 (оформленому на ОСОБА_3 ), а саме в розділі «План зовнішніх меж земельної ділянки» наведено її розміри та форму -рівносторонній чотирикутник зі сторонами 429,93 м на 87,33 м, а також зазначено власників сусідніх ділянок: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та землі спільної сумісної власності. Згідно Державного акту про право власності на землю серія ВН № 39 (оформленому на ОСОБА_2 ), а саме в розділі «План зовнішніх меж земельної ділянки» наведено її розміри та форму -рівносторонній чотирикутник зі сторонами 429,93 м на 87,33 м, а також зазначено власників сусідніх ділянок: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та землі спільної сумісної власності.
Дані в Державному акті, виданого на ОСОБА_2 , серед іншого, в частині зазначення власників сусідніх часток, також є невірним, з врахуванням наступного.
На підставі Державного акту серії ВН № 424 від 17.04.2002 виданого на ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано право власності на ОСОБА_10 , відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.02.2015 за № 73.
Крім цього, відповідно до рішення Хмільницького міськрайонного суду від 21.12.2009 у справі № 2-1336-2009 вбачається, що ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВКС № 410283 від 24.01.2008 успадкувала від ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 762365 від 12.05.2009.
З викладеного вбачається, що на дату видачі Державного акту на ОСОБА_2 , тобто 21.03.2002 власником однієї суміжної ділянки була ОСОБА_9 , а не ОСОБА_7 , а власником іншої ОСОБА_6 , а не ОСОБА_8 .
Отже, з урахуванням вище вказаних обставин, ОСОБА_2 набула право власності на спірну ділянку у незаконний спосіб - на підставі підробленого Державного акту на право приватної власності на землю, а ОСОБА_1 отримала у власність та ТОВ «А.Т.К.» в оренду спірну земельну ділянку від особи, яка не мала права на її отримання у власність та розпорядження нею, а тому договір дарування та договір оренди земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства.
Тому, для повного повернення сторін у первісний стан наявні усі правові підстави для припинення права власності на зазначену земельну ділянку.
Враховуючи викладене, прокурор просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою суду від 26.03.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
14.04.2025 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ТОВ "А.Т.К", а також подано клопотання про закриття провадження у справі в частині витребування земельної ділянки у ТОВ "А.Т.К.", оскільки позовні вимоги віднесені до юрисдикції господарських судів. (Т.1 а.с. 110-111, 115-118)
22.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій прокурор зазначає про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства та перехід спадкового майна у вигляді земельної ділянки до держави (Т.1 а.с. 128-136)
06.06.2025 надійшли від відповідача ТОВ "А.Т.К." заперечення (Т.1 а.с. 165-166), згідно яких товариство зазначає, що прийняття спадщини після смерті власника земельної ділянки ОСОБА_3 здійснюється за нормами ЦК україни 2004 року, оскільки строк прийняття спадщини закінчився 27.01.2004 року.
30.06.2025 надійшли письмові пояснення від третьої особи ОСОБА_11 ( Т.1 а.с. 183-185), згідно яких остання зазначає, що Уланівська сільська рада не може бути позивпчем, оскільки спірна земельна ділянка до комунальної власності не належить. Також вказано, що Державні акти на спірну земельну ділянку було видано як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 , тобто ділянка не є не витребуваною. Ставить під сумнів рішення 13 сесії 3 скликання Петриківської сільської ради від 21.02.2001 року, оскільки його оригінал відсутній в архіві Хмільницької РДА, а його копія надана свідком , який не пояснив його походження та місця зберігання оригіналу.
30.06.2025 надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набуття законної сили вироку Вінницького міського суду за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.1,ч.2 ст. 209 КК України.
01.07.2025 окружний прокурор подав заперечення на заяву про зупинення провадження (т.1 а.с. 201-204)
Ухвалою суду від 20.11.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по сутті. При цьому, провадження у справі до ТОВ "АТК" закрито на підставі ст. 255 ЦПК України (Т.1 а.с. 243-245)
В судовому засіданні прокурор Соловар А.С. позовні вимоги підтримує з підстав, що зазначені в позові та інших заявах позивача.
Представник Уланівської сільської ради подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (Т.1 а.с. 142)
Відповідач та третя особа в судове засідання не з"явились, повідомлялись належним чином, причини неявки не відомі.
Суд, дослідивши докази, встановив наступні обставини.
Згідно додатку до рішення 13 сесії 3 скликання Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.02.2001 «Про затвердження схеми поділу та проекту організації території земельних часток /паїв/ видачу державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «ЛАН» с. Подорожна» ОСОБА_3 передано земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,75 га. (Т.1 а.с. 24-29)
17.04.2002 ОСОБА_3 на підставі вищевказаного рішення Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН, зокрема на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,75 га на території Петриківської сільської ради, який 17.04.2002 за № 346 був зареєстрований у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. (Т.1 а.с. 30-31, 32-36)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 11 від 28.07.2003 (Т.1 а.с. 37)
Згідно інформації Державного нотаріального архіву спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заведена (Т.1 а.с. 93)
Згідно розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 31.07.2012 «Про надання в оренду невитребуваних земельних ділянок на території Петриківської сільської ради» земельна ділянка ОСОБА_3 була передана в оренду ТОВ «Явір» як невитребувана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі якого між Хмільницькою РДА Вінницької області з ТОВ «Явір» укладено договір, зареєстрованого у державному реєстрі земель 16.01.2014 за № 2 зі строком дії до 01.01.2027. (Т.1 а.с. 39-47)
На виконання рішення 13 сесії 3 скликання Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.02.2001 «Про затвердження схеми поділу та проекту організації території земельних часток /паїв/ видачу державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «ЛАН» с. Подорожна» на ім'я ОСОБА_2 виготовлено державний акт про право власності на землю серії ВН, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 39, виданого 24.03.2022 на земельну ділянку № 39.(Т1 а.с. 48)
З метою оформлення права власності на земельну ділянку на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Петриківської сільської ради Хмільницького району та присвоєно кадастровий номер 0524885200:06:001:0147. Підставою для розроблення технічної документації слугували подані ОСОБА_2 . Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 39 від 21.03.2002.(Т1 а.с. 49-71)
Державним реєстратором Уланівської сільської ради Вінницької області Шевців О.В. 01.03.2023 проведена державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: ВН, виданий 21.03.2002 Петриківською сільською Радою народних депутатів (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2699865105248, номер відомостей про речове право: 49433583). У подальшому, державним реєстратором Першої Вінницької державної нотаріальної контори Берещук О.В., 20.07.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 площею 3,75 га за ОСОБА_1 згідно договору дарування № 1-288 від 20.07.2023 (номер відомостей про речове право: 51068410).Надалі, державним реєстратором Уланівської сільської ради Вінницької області Шевців О.В. 06.11.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 площею 3,75 га згідно договору оренди землі від 01.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» строком на 17 років (номер запису про інше речове право 52491758). (Т.1 а.с. 72-74, 75)
У Державному акті на земельну ділянку, виданого 21.03.2002 року на ім"я ОСОБА_2 власниками суміжних земельних ділянок зазначено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (Т.1 а.с. 48) На підставі Державного акту серії ВН № 424 від 17.04.2002 виданого на ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано право власності на ОСОБА_10 , відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.02.2015 за № 73. Крім цього, відповідно до рішення Хмільницького міськрайонного суду від 21.12.2009 у справі № 2-1336-2009 вбачається, що ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВКС № 410283 від 24.01.2008 успадкувала від ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 762365 від 12.05.2009.
З викладеного вбачається, що на дату видачі Державного акту на ОСОБА_2 , тобто 21.03.2002 власником однієї суміжної ділянки була ОСОБА_9 , а не ОСОБА_7 , а власником іншої ОСОБА_6 , а не ОСОБА_8 (Т.1 а.с. 75,76,77-78)
Рішенням 13 сесії 3 скликання Петраківської сільської ради Уланівського району від 21.02.2001 року виділено земельні ділянки працівникам соціальної сфери, в списку яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні (Т.1 а.с. 187,188-192)
Отже, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймалось та останньою доказів протилежного не надано.
Крім того, порівнюючи державні акти, видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 та місце її розташування ідентичні. Дежавний акт ОСОБА_3 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за номером 346, що відповідає дослідженій копії Книги. В свою чергу, Державний акт виданий ОСОБА_2 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за номером 39, що не відповідає Книзі, оскільки під цим номером зазначено інше прізвище.
Згідно договору дарування земельної ділянки від 20.07.2023 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,7541 га, з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147, що розташована на території Петраківської сільської ради, сусідніми землевласниками якої зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (Т.1 а.с. 82-83)
Вподальшому, 01.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком до 31.12.2040 року(Т.1 а.с. 84-90)
Згідно відповідді Уланівської сільської ради від 14.03.2025 , наданої на запит керівника Хмільницької окружної прокуратури, органом місцевого самоврядування заходи щодо витребування спірної земельної ділянки не вживались та не будуть вживатись у зв'язку з відсутністю видатків з місцевого бюджету (Т.1 а.с. 94-97)
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України (статті 13, 14) визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до п. «а» ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Таким чином, необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку має бути рішення про передачу у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12). Тому відсутність такого рішення держави в особі уповноваженого органу означає, що відчуження земельної ділянки не відбулось.
Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Беручи до уваги досліджені докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну ділянку у незаконний спосіб - на підставі підробленого Державного акту на право приватної власності на землю, а ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку від особи, яка не мала права на її отримання у власність та розпорядження нею, а тому договір дарування суперечить вимогам чинного законодавства.
При цьому, суд зауважує, що рішенням 13 сесії 3 скликання Петраківської сільської ради Уланівського району від 21.02.2001 року яким виділено земельні ділянки працівникам соціальної сфери, в списку яких прізвище ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , державні акти на право власності на земельні ділянки не видавались.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, відносини спадкування регулюються ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004. Правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилась після 01.07.2003 й не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до статей 529-530 ЦК УРСР.
Статтею 549 ЦК УРСР встановлювався строк для прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.
Установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що і є часом відкриття спадщини, отже, з цього часу почався шестимісячний строк на прийняття спадщини, тобто до вступу нового ЦК України в дію (з 01.01.2004) та закінчився 27.01.2004 року, тобто після вступу в дію ЦК України, а отже прийняття спадщини регулюються саме цим нормативно-правовим актом.
Згідно ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. . Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Матеріали справи не містять інформації, що спірна земельна ділянка була визнана відумерлою спадщиною у встановленому законом порядку. Проте, як встановлено в судовому засіданні , ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку не у спосіб встановлений законом, а на підставі підробленого державного акту на земельну ділянку. Тому, з огляду на відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , спірна земельна ділянка за заявою органу місцевого самоврядування мала б бути визнана відумерлою спадщиною та перейти у власність територіальної громади. Отже, Уланівська сільська рада набувши інтерес щодо відумерлої спадщини , може здійснити його захист шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, що є ефективним способом захисту її права.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави, необхідно зазначити, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Статті 13, 14 Конституції України, ст. 1-3 ЗК України, ст. 324 ЦК України визначають, що земля є об"єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах та спосіб, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Оформлення з порушенням чинного законодавства права власності на землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні (статті 14, 19 Конституції України).
Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а набуття права власності земельну ділянку державної чи комунальної власності з порушенням встановленого законом порядку, такому суспільному інтересу не відповідає.
За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об"єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Частиною 1 статті 10 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» про місцеве самоврядування передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншим законами.
В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 18 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. При цьому, відповідно до положень ст. 4 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Інтереси держави повинні захищати, насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, щоб інтереси держави не залишились не захищеними, прокурор, виконуючи субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог чинного законодавства не реалізує у повному обсязі покладені на нього повноваження.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб"єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб"єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду. Зазначена позиція відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв"язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.
Хмільницькою окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом за № 56-887вих-25 від 13.03.2025 проінформовано Уланівську сільську раду про виявлення вищевказаних порушень земельного законодавства з метою з'ясування позиції сільської ради щодо самостійного захисту права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку.
З листа Уланівської сільської ради за № 01.2/390 від 14.03.2025 вбачається, що орган місцевого самоврядування заходи цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки не вживав та вживати не буде, у зв'язку з відсутністю в бюджеті сільської ради необхідної суми коштів на сплату судового збору.
Оскільки Уланівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області не вжито заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, наявні підстави для подання Хмільницькою окружною прокуратурою даної позовної заяви в інтересах держави в особі Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Беручи до уваги вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області підлягають до задоволення.
Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 280,289, 354,355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.08.1995 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (код ЄРДПУО 04331834 вул. Миру, 9, с. Уланів, Хмільницький район, Вінницька область, 22032) земельну ділянку з кадастровим номером 0524885200:06:001:0147 площею 3,7541 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати в розмірі 6056,00 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Марина РОБАК