з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
08 квітня 2026 року Р і в н е№460/19765/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Гресько за участю секретаря судового засідання К.О. Чупрової, та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача (стягувача, заявника): не прибув, відповідача (боржника): представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 в справі №460/19765/23, яке набрало законної сили, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.02.2018 по 20.07.2023 в розмірі 73109,61 грн (сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів).
03.04.2026 до суду звернувся позивач із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі №460/19765/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.02.2018 по 20.07.2023 в розмірі 73109,61 грн.
Ухвалою суду від 06.04.2026 заява про зміну способу та порядку виконання рішення призначена до розгляду в судовому засіданні 08.04.2026.
У судове засідання стягувач (заявник, позивач) та боржник (відповідач), належним чином повідомлені про місце, дату та час судового розгляду заяви, не з'явилися.
Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження є завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень, повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, у тому числі і щодо перевірки його виконання, покладено на органи державної виконавчої служби.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом із тим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 3 названої правової норми за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Отже, з 19.12.2024 стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнена самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Належних і достовірних доказів, які би підтверджували наявність визначених вказаною нормою обставин, суду не надано.
Поряд з тим, заявник не надав суду доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Суд звертає увагу, що поняття «спосіб і порядок виконання судового рішення» має спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість, порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Суд зазначає, що середній заробіток не відноситься до соціальних виплат, соціальної допомоги, або пенсії, тобто випадків, про які йде мова з 19.12.2024 у статті 378 КАС України. Середній заробіток - це розрахункова величина доходу працівника (або військовослужбовця), яка обчислюється за певний період для здійснення виплат у випадках, передбачених законодавством.
Рішенням суду зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.02.2018 по 20.07.2023 в розмірі 73109,61 грн.
З урахуванням цього суд підкреслює, що обов'язковість виконання судових рішень закріплена у статті 129 Конституції України та частині першій статті 370 КАС України, якими визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тому рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Про недопустимість заміни встановленого судом способу виконання рішення зобов'язального характеру на стягнення конкретної суми коштів неодноразово зазначав Верховний Суд, наприклад, у постановах від 30.01.2018 справа №281/1820/14-а, від 20.02.2018 справа № 281/3439/14-а тощо.
Отже, зміна встановленого судом у рішенні, що набрало законної сили, із "зобов'язання боржнику нарахувати та виплатити середній заробіток" на "стягнення з відповідача середнього заробітку" задоволенню не підлягає
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду у справі №460/19765/23, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 08 квітня 2026 року
Суддя Олег ГРЕСЬКО