про повернення позовної заяви
08 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/1340/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 27 січня 2026 року за вих. № 9/2/579 щодо невиплаті мені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 жовтня 2023 року по 06 лютого 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, в розмірі 194576,40 грн.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити мені середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 жовтня 2023 року по 06 лютого 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, в розмірі 194576,40 грн.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву було залишено без руху. Постановлено позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з 07.03.2025 по 01.01.2026, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами; наказу про звільнення з військової служби; докази виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 24.01.2024 у справі № 440/17357/23 06.02.2025.
23.02.2026 від позивача від позивача надійшла заява про поновлення строків звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.03.2026 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до закінчення десятиденного строку з дня отримання ухвали шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: наказу про звільнення з військової служби; доказів виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 24.01.2024 у справі № 440/17357/23 06.02.2025.
26.03.2026 від позивача надійшли копія наказу № 294 від 21.10.2023 про звільнення позивача з військової служби та виписка з банку по картковому рахунку позивача щодо виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 24.01.2024 у справі № 440/17357/23 06.02.2025.
Надаючи оцінку заяві позивача про поновлення строків звернення до суду та наданим доказам, суд виходить з такого.
Щодо посилання позивача на неконституційність приписів норми ч. 1 статті 233 КЗпП України.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов'язані з ним об'єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.
Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об'єктивно виправданим, - йдеться у Рішенні.
Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов'язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.
Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.
Суд у межах розгляду даної справи зазначає, що частина 1 статті 233 КЗпП України та рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025 стосуються спорів, у яких трудові відносини не припинились та тривають, тобто станом на момент подання позову особа повинна перебувати у триваючих трудових відносинах чи проходити публічну службу.
У цій справі позивач звільнився з військової служби відповідно до копії наказу № 294 від 21.10.2023.
Отже, відносини публічної служби (трудові відносини) позивача з відповідачем припинились, тому після припинення трудових відносин строки звернення до суду регулюються частиною 2 статті 233 КЗпП України, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а у випадку проходження публічної служби - то застосовується спеціальний строк звернення до суду встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України - один місяць.
Стаття 117 КЗпП України не регулює питання складових заробітної плати чи грошового забезпечення, а визначає відповідальність роботодавця, отже строк звернення у цій категорії справ становить один місяць для публічної служби.
Суд додатково звертає увагу позивача, що у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Також, за висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 12.11.2025 у справі № 306/2708/23, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов'язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа - колишній публічний службовець - може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.
Суд встановив, що рішенням суду від 24.01.2024 у справі № 440/17457/23 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та із урахуванням виплачених сум, з утриманням належних податків та зборів.
Відповідно до виписки з банку по картковому рахунку позивача щодо виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 24.01.2024 у справі № 440/17357/23 06.02.2025 відповідач виконав рішення суду у цій справі, перерахувавши позивачу 301535,45 грн.
Отже, з огляду на те, що для звернення до суду у даній категорії справ встановлений місячний строк звернення до суду з позовом, перебіг якого починається з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі або із дати коли позивач повинен був дізнатись про порушення свого права в момент звільнення, таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з 07.03.2025 по 01.01.2026 і не надав доказів поважності пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись ст. ст. 123, 161, 171, 248, 256 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала, а саме - позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Бевза