Справа № 420/14165/25
08 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
07 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №155250029510 від 14.04.2025р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області №1447/25-Вих від 02.04.2025р. про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року - 3028,00 грн;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеський області провести перерахунок та виплату з 15 червня 2024 року судді у відставці Теплодарського міського суду Одеської області ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеський області №1447/25-Вих від 02.04.2025р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року - 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнути на її користь з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань сплачений мною судовий збір;
розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження;
в разі наявності у відповідачів заперечень проти позову запропонувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду копію пенсійної
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у відповідачів належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 30.05.2024р. №1660/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Теплодарського міського суду Одеської області у відставку. З 15.06.2024р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 02.04.2025р. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2025р. у справі №420/39148/24 ОСОБА_1 видано довідку №1447/25-Вих від 02.04.2025р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму, станом на 01 січня 2024 року - 3028,00 гривень. 07.04.2025р. позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки. За принципом екстериторіальності, заява була передана для вирішення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 14.04.2025р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області своїм рішенням від 14.04.2025р. №155250029510 позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовило в зв'язку з відсутністю обставин, які дають право на перерахунок згідно ст. 142 Закону України №1402 «Про судоустрій і статус суддів», які повинні виникнути після 18.02.2020р.; також у відмові зазначено, що після 18.02.2020р. збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося, а отже провести перерахунок немає законних підстав.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
21.05.2025 року представник ГУПФ України в Одеській області подав до суду відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що органом, що розглядав заяву позивача та приймав рішення про відмову в перерахунку щомісячного утримання судді, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було визначено спеціально уповноваженим органом державної влади, що здійснювало свої повноваження щодо визначення права на перерахунок довічного утримання судді у відставці, та яке чітко сформулювало підстави відмови у такому перерахунку, які зафіксовані в рішенні про відмову №155250029510, то саме це Головне управління повинно завершувати процедуру з розгляду питання щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді. Позиція щодо визначення належного відповідача підтримана висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 у справі №826/1460/16. З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX та з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визначено, зокрема, єдиний порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, який врегульований у ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII. При цьому, порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, передбачений у ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII, зводиться до виплати довічного грошового утримання у відповідному розмірі, що не є тотожним порядку призначення таких виплат у конкретному розмірі. Відповідно до вимог частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді встановлюється з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 (надалі - Порядок № 3-1). Відповідно до п. 1-4 Розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Зазначеними вище положеннями регулюється порядок формування оновленої довідки про суддівську винагороду у разі зміни розміру складових такої винагороди. Передбачені наведеним вище Порядком № 3-1 підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача були відсутні станом на дату звернення позивача з заявою у 2025 році.
22.05.2025 року ГУПФ України в Одеській області на виконання ухвали суду від12.05.2025 року надало копії матеріалів пенсійної справи позивача.
27.05.2025 року представник ГУПФ України в Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач звернулася до ГУПФ України в Одеській області 07 квітня 2025 року із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області за № 1447/25-Вих від 02 квітня 2025 року. Заяву позивача від 07 квітня 2025 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності та винесено рішення від 14 квітня 2025 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Розмір посадового окладу судді Теплодарського міського суду Одеської області , який є складовою суддівської винагороди, не змінювався та, відповідно, не відбувалась зміна суддівської винагороди працюючих суддів. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області не наділений повноваженнями самостійно без правового врегулювання змінювати розмір складових суддівської винагороди працюючого судді або здійснювати перерахунок посадового окладу судді у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Пенсійним фондом України не було подано до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання за формою згідно з додатком 5 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 7-2, на підставі яких мають бути видані довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Крім того, законодавством визначено прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в окремому розмірі, який не співпадає з прожитковим мінімумом працездатних осіб. Станом на час розгляду даної справи, норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024, 2025 роки не визнана неконституційною, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні. Отже, з 1 січня 2022, 2023, 2024, 2025 років розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Саме Законом про Державний бюджет України встановляються прожиткові мінімуми для різних категорій громадян. Розмір суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Позивачу розраховано згідно до вимог чинного законодавства. Перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися у разі збільшення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, автоматично, станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Разом з відзивом відповідач надав копії матеріалів пенсійної справи позивача.
27.05.2025 року позивач подала відповідь на відзиви, у якій зазначає, що 02.04.2025р. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2025р. у справі №420/39148/24 їй видано довідку №1447/25-Вих від 02.04.2025р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму, станом на 01 січня 2024 року - 3028,00 гривень. Зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду набрало законної сили та згідно ст. 370 КАС України підлягає виконанню всіма органами, установами та організаціями. Копія цього рішення суду від 31.01.2025р. з відміткою про набрання ним законної сили, була подана до ГУ ПФУ в Одеській області разом з довідкою ТУ ДСА України в Одеській області від 02.04.2025р. №1447/25-Вих та заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та приєднана до пенсійної справи. Отже, підставою для перерахунку довічного грошового утримання є не зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як то передбачено ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а протиправність дій ТУ ДСА України в Одеській області щодо видачі позивачу неправомірної довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.; така протиправність дій визнана судовим рішенням, яке набрало законної сили. Тому на виконання вказаного судового рішення ТУ ДСА України в Одеській області була видана довідка за №1447/25-Вих від 02.04.2025р., яка була надана до відповідачів для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. За таких обставин позивач вважає неспроможними аргументи ГУ ПФУ в Одеській області, викладеними у відзиві на позов. Також зазначає, що ГУ ПФ України в Дніпропетровській області вказує на не подачу ТУ ДСА України в Одеській області списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання за формою згідно з додатком 5 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ №7-2, на підставі яких мають бути видані довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Так, за п. 6 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (у редакції постанови правління ПФУ 09.02.2023р. №7-2) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошову утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, в тому числі за зверненням судді у відставці; що і було позивачем зроблено 07 квітня 2025р. Зазначає, що підставою для перерахунку довічного грошового утримання є не зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як то передбачено ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а протиправність дій ТУ ДСА України в Одеській області щодо видачі позивачу неправомірної довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.; така протиправність дій визнана судовим рішенням, яке набрало законної сили. Тому на виконання вказаного судового рішення ТУ ДСА України в Одеській області була видана довідка за №1447/25-Вих від 02.04.2025р., яка була надана позивачем до відповідачів для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 15.06.2024 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року у справі №420/39148/24 зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеський області виготовити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що передбачено пунктами 1-7 розділу IV постанови Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 (додаток 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 гривень.
На виконання вищевказаного рішення ТУ ДСА України в Одеський області виготовило довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 02.04.2025 року №1447/25-Вих. станом на 01.01.2024 року (а.с.17).
У довідці від 02.04.2025 року №1447/25-Вих. зазначено станом на 01.01.2024 року розмір винагороди, яка враховується ОСОБА_1 при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 145344,00 грн. (а.с.17).
07.04.2025 року позивач звернулася до ГУПФ України в Одеській області із заявою №3806 щодо перерахунку щомісячного утримання суддів у відставці (а.с.77-78).
Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Дніпропетровській області та рішенням від 14.04.2025 року №155250029510 відмовлено в перерахунку (а.с.18).
У рішенні від 14.04.2025 року №155250029510 зазначено:
«Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або який призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом №1402, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, у разі звернення, що надійшло після 18.02.2020 року, виникає згідно ст.142 Закону №1402. Зокрема, ч.4 ст. 142 Закону №1402 передбачено, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Статтею 135 зазначеного Закону визначено, що розмір посадового окладу судді встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. З урахуванням статті 58 Конституції України, статті 91 Закону України “Про Конституційний суд України» обставини, які дають право на перерахунок згідно ст.142 Закону №1402, повинні виникнути після 18.02.2020 року. Після 18.02.2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося. Враховуючи зазначене, провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно заяви від 07.04.2025 на підставі довідки №1447/25 від 02.04.2025 про розмір суддівської винагороди, визначений станом на 01.01.2024 року, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області, немає законних підстав»(а.с.18).
Не погоджуючись із рішенням про відмову в перерахунку щомісячного утримання суддів у відставці на підставі довідки від 02.04.2025 року, позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд наголошує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, постанові Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 600/5380/24-а.
Зокрема, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 Верховний суд зазначив, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий: у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Суд зазначає, що довідка № 1447/25-Вих. від 02.04.2025 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, видана 02.04.2025 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року № 420/39148/24, що набрало законної сили.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Враховуючи вищевикладене, ГУПФ України в Дніпропетровській області протиправно відмовило позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання на підставі Довідки від 02.04.2025 року, а тому рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області про відмову в такому перерахунку підлягає скасуванню.
В частині вимог зобов'язального характеру суд зазначає наступне.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (надалі - Постанова № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Аналіз положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулася до ГУПФ України в Одеській області із заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте за результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, за її заявою оскаржуване рішення прийнято ГУПФ України в Дніпропетровській області.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 здійснити перерахунок та виплату грошового утримання судді у відставці позивачу має саме ГУПФ України в Дніпропетровській області, оскільки саме цей орган розглянув заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та прийняв рішення про відмову в такому перерахунку, отже має завершити цю процедуру.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Суд зазначає, що вимоги позивача до ГУ ПФУ в Одеській області задоволенню не підлягають, оскільки вказаний орган ПФУ спірного рішення не ухвалював та не був уповноважений на розгляд заяви позивача, а отже прав позивача не порушував.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Решта доводів та заперечень сторін на висновки суду по суті спору не впливають. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково, із відмовою у задоволенні позовних вимог, звернених до ГУПФ України в Одеській області.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн., ці витрати суд згідно ч.1 ст.139 КАС України покладає на ГУПФ України в Дніпропетровській області, оскільки спір в суді виник внаслідок протиправного рішення саме цього відповідача.
Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 143, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №155250029510 від 14.04.2025р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області №1447/25-Вих від 02.04.2025р. про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року - 3028,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату з 15 червня 2024 року судді у відставці Теплодарського міського суду Одеської області ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеський області №1447/25-Вих від 02.04.2025р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року - 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог, звернених до ГУПФ України в Одеській області - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: вул. Січеславська набережна, буд.17, м. Дніпро, 49000).
Суддя М.М. Аракелян