Справа № 420/35551/25
07 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
20 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 № 951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 № 837 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи:
з 01.02.2013 по 18.12.2013 включно в Управлінні Пенсійного фонду України в Тарутинському районі;
з 26.08.2014 по 01.09.2025 включно в органах державної податкової служби, та з 15.09.2025 призначити/перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 09.09.2025 №357/15-32-10-02-12, виданих ОСОБА_1 , про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на 01 вересня 2025 року, та від 09.09.2025 № 359/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за серпень 2025 року, складених за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум пенсій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.04.2021, у період перебування на державній службі їй було встановлено /підтверджено 2 групу інвалідності безстроково та, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. Позивач вказала, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 № 951320129894 відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу», прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 № 837, з підстав що оскільки на час звернення до Головного управління з відповідною заявою не досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а пенсія по інвалідності Законом України «Про державну службу» не передбачена.
На думку позивача, відповідач прийняв протиправне рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу», оскільки не враховано, що стаж державної служби понад двадцяти років станом на 01.05.2016 підтверджується доданими до заяви про перерахунок пенсії документами.
На підтвердження правової позиції позивач покликається на висновки Верховного Суду у релевантних справах та посилається на норми діючого законодавства України.
Суд ухвалою суду від 24.10.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії:
заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про відмову в перерахунку пенсії;
документи та матеріали, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення від 23.09.2025 №951320129894 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
10 жовтня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив разом з витребуваними судом доказами.
Відповідач вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких аргументів.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 , отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка 15.09.2025 звернулась до Головного управління із заявою №837 про призначення/переведення(перерахунок) з пенсії по інвалідності на пенсію згідно до Закону України «Про державну службу», у задоволенні якої відмовлено.
Як вказано у відзиві, з 01.05.2016 набув чинності Закон України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та у зв'язку з цим Закон України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII втратив чинність крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах і 12 Прикінцевих положень Закону. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення всіх інших державних службовців здійснюється згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на загальних підставах.
У відзиві зазначено, що позивачці відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно з Законом «Про державну службу», оскільки пенсії по інвалідності призначаються за нормами ст. 90 Закону України № 889-VIII та Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2016 № 622.
На переконання Головного управління, коли позивач, хоч і працювала станом на 01.05.2016 на посаді державного службовця та має більше 20 років стажу державної служби, проте не має права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону №3723 на підставі п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, оскільки на час звернення до Головного управління з відповідною заявою не досягла віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
24.11.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої ОСОБА_1 вказала, що не погоджується із відзивом відповідача, наголосивши, що посадові особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не звернули увагу на положення частини 9 статті 37 Закону України «Про державну службу» та дійшли помилкових висновків про наявність такої необхідної умови для призначення пенсії особам з числа інвалідів І або II групи (особам з інвалідністю І або II групи) відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» як досягнення ними пенсійного віку, встановленого частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача та наданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 15.09.2025 про призначення/ перерахунок пенсії, в якій просила з 15.09.2025 перерахувати пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 № 951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії за іншим Законом, оскільки заявниця не набула пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а пенсія по інвалідності Законом України «Про державну службу» - не передбачена.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 № 951320129894, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XIІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 названого Закону, в тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас приписами частини дев'ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач не має права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону №3723 на підставі п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, оскільки на час звернення до Головного управління з відповідною заявою не досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що Закон №1058-IV не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, при трактуванні норми Закону віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18.
Таким чином, відповідачем під час прийняття рішення від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданих позивачем заяв і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи: - з 01.02.2013 по 18.12.2013 включно в Управлінні Пенсійного фонду України в Тарутинському районі; - з 26.08.2014 по 01.09.2025 включно в органах державної податкової служби, та з 15.09.2025 призначити/перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 09.09.2025 № 357/15-32-10-02-12, виданих ОСОБА_1 , про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на 01 вересня 2025 року, та від 09.09.2025 № 359/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за серпень 2025 року, складених за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум пенсій, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при розгляді заяви позивача від 15.09.2025 року не розглянуло питання щодо наявності необхідного стажу у позивача для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
При цьому, судом надавалась оцінка правомірності відмови в переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону України «Про державну службу», в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні, в той час як в цій справі, вирішення питання про призначення пенсії, а також обчислення, перерахунок та виплата пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи: - з 01.02.2013 по 18.12.2013 включно в Управлінні Пенсійного фонду України в Тарутинському районі; - з 26.08.2014 по 01.09.2025 включно в органах державної податкової служби, та з 15.09.2025 призначити/перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 09.09.2025 № 357/15-32-10-02-12, виданих ОСОБА_1 , про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на 01 вересня 2025 року, та від 09.09.2025 № 359/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за серпень 2025 року, складених за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум пенсій, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, суд, враховуючи, що прийняттю рішення про призначення пенсії передує процедура перевірки пенсійним органом заяви про призначення пенсії та документів поданих до неї та, що підставою для відмови у здійсненні позивачу переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закон №3723-ХІІ слугувало те, що заявник не досяг пенсійного віку, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.09.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.09.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО