06 квітня 2026 року м.Київ № 320/11321/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.08.2022 №04450007471 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.08.2022 №04450007471 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 22.01.2026 та від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні заяв позивача про роз'яснення судового рішення.
12.01.2026 від позивача також надійшла заява про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області та зобов'язання вчинити певні дії по справі №№320/11321/22 в порядку ст. 383 КАС України. Дана заява обґрунтована тим, що відповідач своїм листом від 25.12.2025 №1400-0901-5/105535 повідомило Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення суду від 06.10.2025 № 320/11321/22 в повному обсязі, з урахуванням висновків суду. Позивач стверджує, що при цьому відповідачем не були враховані всі висновки суду. До страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці за Списком №1 були зараховані лише періоди з 01.08.2005 до 11.01.2007, з 14.03.2007 до 15.10.2007, з 07.12.2007 до 30.06.2008, з 17.05.2010 до 31.10.2014. Внаслідок даних дій страховий стаж, обчислений за періоди протягом серпня 1989 року - липня 2022 року, було штучно занижено (становив 44 роки 11 місяців 09 днів (в тому числі додатково за повних 14 років стажу за Списком № 1). Тобто, на думку позивача, при зарахуванні стажу за Списком №1, що надає право на даний вид пенсії, пенсійний фонд зарахував до пільгового стажу лише 14 років, та не врахував до пільгового стажу періоди роботи до 01.01.1999 року, 2003 рік, з 01.10.2008 по 18.02.2010, що підтверджено записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.06.1990, чим проігнорував висновки суду.
Вказана заява була зареєстрована Відділом ДЗК суду 12.03.2026 та передана судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду 06.04.2026.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За викладених обставин, враховуючи приписи статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається за наявними матеріалами в справі в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Водночас частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.
Як зазначає сам позивач у заяві, відповідач на виконання рішення суду повторно розглянув заяву позивача. При цьому до страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці за Списком №1 були зараховані лише періоди з 01.08.2005 до 11.01.2007, з 14.03.2007 до 15.10.2007, з 07.12.2007 до 30.06.2008, з 17.05.2010 до 31.10.2014. Внаслідок даних дій Страховий стаж, обчислений за періоди протягом серпня 1989 року - липня 2022 року, було штучно занижено (становив 44 роки 11 місяців 09 днів (в тому числі додатково за повних 14 років стажу за Списком № 1). Тобто при зарахуванні стажу за Списком №1, що надає право на даний вид пенсії, пенсійний фонд зарахував до пільгового стажу лише 14 років, та не врахував до пільгового стажу періоди роботи до 01.01.1999 року, 2003 рік, з 01.10.2008 по 18.02.2010,
Отже, подальші прийняті відповідачем рішення вже не стосуються предмету спору у справі 320/11321/22, оскільки виникають з інших підстав.
Суд зазначає, що норми статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у такій справі.
Питання правомірності прийнятого рішення за результатом повторного розгляду заяви може бути предметом іншого спору.
Таким чином, у задоволенні заяви належить відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Лисенко В.І.