Рішення від 07.04.2026 по справі 320/35006/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/35006/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Прайм Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Прайм Трейд» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Оіл Прайм Трейд») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00232360702 та від 19.06.2025 №00572150702.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведеної відносно нього документальної планової виїзної перевірки та з урахуванням рішення ДПС України було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 19.06.2025 № 00572150702 позивач пояснив, що в ході проведення перевірки встановлено розбіжності по обсягу реалізованого палива/газу відповідно до Єдиного реєстру акцизних накладних, а саме: встановлено реалізацію палива згідно ЄРАН, яка перевищує дані податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму 87 605 415 грн, у тому числі податок на додану вартість 17 521 083 грн. Означена розбіжність пов'язана з тим, що позивач здійснює реалізацію паливно-мастильних матеріалів своїм клієнтам-покупцям та оформлює бланки-дозволи і паливні картки через свою мережу АЗС згідно договору від 15.09.2021 №150921-МЕ. Позивач зазначив, що в момент видачі таких бланків-дозволів та паливних карток на АЗС податкові накладні не складаються. Податкові накладні складаються за фактом першої події, якою в межах означеного договору є здійснення передплати або виставлення на компенсацію отоварених бланків-дозволів та паливних карток. Вартість ПММ по всім отовареним бланкам-дозволам та паливним карткам виставляється емітенту - ТОВ «Євро Смарт Пауер», яку він компенсує за означеним вище договором. При роздрібній реалізації податкова накладна формується в момент здійснення товарної операції на вимогу покупця з його ідентифікацією, згідно з наданими оригіналами талонів, копіями реєстраційних документів або зведена податкова накладна, якщо відпуск ПММ носить циклічний характер. Крім того, формується податкова накладна і на кінцевого споживача за підсумками тижня.

Позивач зазначив, що у період з жовтня 2023 року по березень 2024 року ним на адресу емітента ТОВ «Євро Смарт Пауер» було виставлено на компенсацію вартість ПММ, відпущеного по бланкам-дозволам та паливним карткам тільки частково, оскільки надана емітенту інформація потребувала уточнення, про що було повідомлено позивача листами. В подальшому, по мірі уточнення та перевірки інформації ТОВ «Євро Смарт Пауер» було оплачено позивачу вартість ПММ, що, в свою чергу, мало наслідком виникнення у позивача обов'язку з нарахування та сплати податкових зобов'язань та відображення таких операцій в податкових деклараціях з ПДВ.

Враховуючи означені обставини, позивач підсумував, що розбіжність по обсягу реалізованого палива/газу відповідно до ЄРПН та ЄРАН виникла у зв'язку з тим, що на момент перевірки між сторонами не було прийнято та підписано всі акти приймання-передачі бланків-дозволів та опрацювання інформації про транзакції по паливним карткам, відповідно, не було підписано видаткові накладні та/або не здійснено оплату та не зареєстровано податкові накладні, інформація з яких бралась до уваги відповідачем при співставленні з даними акцизних накладних.

Позивач зазначив, що станом на 30.04.2025 він виставив, а ТОВ «Євро Смарт Пауер» прийняв всі отоварені бланки-дозволи та транзакції по паливним карткам, які на момент перевірки не були опрацьовані емітентом і становили розбіжність між даними ЄРАН та ЄРПН. Всі податкові зобов'язання нараховані та відображені у податкових деклараціях з ПДВ за відповідний період. Позивач стверджує, що станом на момент перевірки у нього були відсутні підстави для реєстрації податкових накладних на розбіжність, встановлену відповідачем під час перевірки.

Додатково позивач наголосив на тому, що під час перевірки відповідачем не було враховано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а також суми за податковими накладними, які були виписані у зв'язку із списанням ПММ. Крім того, під час перевірки відповідач при формуванні даних з ЄРПН не врахував код УКТ ЗЕД за ПММ, по якому відбулась реєстрація податкових накладних на загальну суму ПДВ 2790820,01 грн.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00232360702, позивач повідомив, що в акті перевірки зазначено, що під час аналізу рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності встановлено розбіжності в рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму «-» 6 990 451 грн за 3 квартали 2024 року та рядка 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» на суму «+» 6 990 904 грн за 3 квартали 2024 року, у зв'язку з чим встановлено заниження податку на прибуток підприємств на 1 259 442,72 грн.

Позивач пояснив, що при формуванні фінансової звітності до рядка 2180 потрапляють усі витрати, які були понесені під час операційної діяльності, але не є складовими собівартості продукції, а саме відображають адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих активів (крім готової продукції, товарів), необоротних активів, призначених для продажу. Також у цьому рядку відображається сума витрат, витрати від операційних курсових різниць, визнані економічні санкції, інші витрати, пов'язані з операційною діяльністю. Також у зв'язку зі специфікою діяльності (торгівля по договору комісії) в даний рядок потрапляють вирахування з доходів, зазначені у звітах комісіонера. Позивач зазначив, що у зв'язку з допущеною бухгалтерською помилкою при формуванні Звіту про фінансові результати сума 6 990,50 тис. грн була відображена у рядку 2180 замість рядка 2050. Проте, оскільки обидва рядки формують рядок 2285 «Разом витрати», виявлена помилка жодним чином не вплинула на загальний фінансовий результат до оподаткування рядок 2290 та не призвела до заниження податку на прибуток підприємств на суму 1 259 442,72 грн.

Також позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано витрати товариства на ремонт орендованого приміщення, заперечує висновки відповідача, що взаємовідносини з ремонту приміщення мають нереальний характер і ремонт фактично не відбувся. Позивач наполягає, що з орендодавцем було досягнуто домовленості про проведення ремонту приміщення з метою збільшення в майбутньому орендованої площі з фіксацією розміру орендної плати. Зазначені домовленості були реалізовані, що було економічно доцільно та мало економічний ефект для господарської діяльності позивача.

Позивач наголосив на тому, що результати виконаних ремонтних робіт не можуть відображатися в акті інвентаризації, а тому такий акт не є належним доказом на підтвердження невиконання таких ремонтних робіт. При цьому, позивач наголосив, що контролюючим органом не зафіксовано зауважень до наданих під час перевірки первинних документів на підтвердження виконання ремонтних робіт ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в ході перевірки встановлено декларування позивачем придбання від ТОВ «Євро Смарт Пауер» ремонтних робіт складського приміщення, яке перебувало у користуванні позивача. Відповідач наголошує на тому, що площа орендованого приміщення становить 56,5 кв.м, у той час як площа приміщення, в якому виконуються такі роботи, становить щонайменше 512 кв.м. Крім того, відповідач зауважив, що за результатами проведеної інвентаризації (та відповідних фотозвітів наданих інспектором що був присутній при проведенні перевірки) встановлено, що роботи, зазначені в акті виконаних будівельних робіт, на даному об'єкті не проводились, оскільки на підлозі відсутнє плиткове покриття, відсутні стельові панелі, плити стельові, стелажі та двері в обсягах, зазначених в акті. Означені обставини, на переконання відповідача, свідчать про непідтвердження реальності проведення господарських операцій, що призвело до заниження позивачем фінансового результату за рахунок завищення показників у рядку 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» за 3 квартали 2024 року - 4 100 050 грн. Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено розбіжності в рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робiт, послуг)» на суму «-» 6 990 451 грн за 3 квартали 2024 року та рядка 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» на суму «+» 6 996 904 грн. за 3 квартали 2024 року. Позивачем не надано підтверджуючі документи щодо витрат та не підтверджено дану суму у бухгалтерському обліку рах.90.

Таким чином, на думку відповідача, за сукупністю викладених фактів, не підтверджується реальність проведення господарських операцій, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності, що свідчить про заниження фінансового результату за рахунок завищення показників у рядку 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» у сумі 6 996 904 грн. за 3 квартали 2024 року.

Також відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено розбіжності по обсягу реалізованого палива/газу відповідно до єдиного реєстру податкових накладних та єдиного реєстру акцизних накладних. Розбіжності встановлено між показниками в ЄРАН та виписаних і зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН. Перевіркою встановлено відсутність виписки та реєстрації податкових накладних щодо реалізації палива та як наслідок не відображення даних операцій в декларації з податку на додану вартість. Встановлено реалізацію палива згідно ЄРАН, яка перевищує дані податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН на загальну суму 87 605 415 грн., в т.ч. ПДВ на суму 17 521 083 гривень (87 605 415 *20%=17 521 083). Зазначене призвело до заниження показника у рядку 1.1 (колонка Б) та, як слідство, показника рядку 9 (колонка Б) Декларації з ПДВ на загальну суму 17 521 083 грн.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що під час проведення позапланової перевірки в частині розбіжностей по обсягу реалізованого палива/газу відповідно до ЄРПН та ЄРАН було прийнято до уваги розрахунки коригування та враховано обсяг товару з кодом УКТ ЗЕД 2710124501, які не були враховані під час попередньої перевірки. Водночас, позивач зазначив, що під час повторної перевірки було враховано не лише від'ємні розбіжності між даними з ЄРПН та ЄРАН, а й додатні. При цьому, під час проведення планової перевірки такі дані не були враховані відповідачем, відповідні відомості про обсяги поставленого пального у цих періодах в акті перевірки відсутні. Неврахування означених обставин, на переконання позивача, призвело до безпідставних висновків про наявність розбіжностей щодо обсягів пального.

Крім того, позивач наголосив на допущені відповідачем помилки, виходячи з порівняльного аналізу актів перевірок шляхом невірного відображення даних, що призвело до безпідставних висновків про наявність розбіжностей щодо обсягів пального в межах спірних відносин.

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких щодо розбіжностей у податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що за результатами розгляду поданої позивачем скарги ДПС України прийнято рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00232340702 в частині висновків перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ (у сумі 2 262 700 грн.) за рахунок відсутніх матеріальних активів на складах АЗС, що були використані не у господарській діяльності, та у відповідній частині штрафної санкції (1 131 350 грн), а в іншій частині (на суму 25 510 184 грн. (основний платіж 17 006 789 грн., штрафні санкції 8 503 395 грн) означене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00232360702 залишено без змін. Таким чином, відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 №00572150702 було винесено на підставі акта документальної планової перевірки від 13.02.2025 №12208/Ж5/26-15-07-02-06-01/43775889 та рішення ДПС України від 13.02.2025 № 12208/ Ж5/26-15-07-02-06-01/43775889.

Крім того, відповідач зазначив, що на підставі рішення ДПС України від 04.06.2025 № 16102/6/99-00- 06-01-01-06 проведено документальну позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлені актом від 26.09.2025 №83959/ Ж5/26-15-07-02-06-01/43775889, на підставі якого винесено ППР від 17.10.2025 №00980360702 на суму 3 394 140 (основний платіж 2 262 760 грн., ш/с 1 131 380 грн.), що не є предметом оскарження у цій справі.

Відповідач також пояснив, що для визначення вартості обсягу реалізації пального, щодо якого було встановлено розбіжності по обсягу реалізованого палива/газу відповідно до ЄРПН та ЄРАН в літрах, застосовано розрахунковий метод визначення середнього рівня реалізації. Середній показник визначено окремо за кожним видом пального, шляхом підсумування ціни реалізації, зазначеної у всіх податкових накладних за відповідний календарний рік, з подальшим діленням таких накладних. Зазначений підхід, за твердженням контролюючого органу, забезпечує використання фактичних даних платника та виключає довільне визначення ціни.

На думку відповідача, з огляду на значну кількість операцій та змінність цін протягом року, застосування усередненого показника ціни є економічно обґрунтованим способом визначення вартості реалізації в умовах неможливості встановлення конкретної ціни для кожного літра пального, щодо якого встановлено розбіжність. Крім того, відповідач вважає, що застосування середньої річної ціни не впливає на сам факт встановлених розбіжностей в обсягах та не спростовує їх наявність, а може лише незначно змінювати розмір грошової оцінки.

Позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що в ході проведення перевірки, яка тривала з 27.12.2024, у відповідача не виникало питань з приводу розбіжностей по обсягу реалізованого палива/газу відповідно до ЄРПН та ЄРАН, запитів про надання відповідних пояснень та документів в порядку, встановленому законодавством, позивач не отримував, а в діях відповідача під час перевірки наявні порушення норм ПК України, які полягають у порушенні строків вручення запитів.

Позивач наголосив на тому, що представником відповідача в судовому засіданні надано пояснення з приводу суми, на яку позивачу нараховано податок на додану вартість, згідно яких контролюючим органом застосовувалась середня ціна реалізації. При цьому представник відповідача не зазначив, чим регламентовано визначення середньої ціни і передбачено застосування такого способу обрахунку в цілях нарахування податку на додану вартість.

Щодо нарахування податку на прибуток, позивач наголосив на тому, що йому невідомо про фотозвіти інспектора, що був присутній при проведенні перевірки, вони не зазначені як додатки до акта перевірки і не надавались позивачу.

Позивач наголошує на відсутності доказів нереальності господарських операцій за договором виконання ремонтних робіт.

Позивач зауважив, що представником відповідача в підготовчому засіданні зазначено, що відповідач не наполягає на нереальності проведених господарських операцій, а підставою для нарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств зазначає відсутність використання здійснених витрат на ремонт приміщення в господарській діяльності ТОВ «Оіл Прайм Трейд».

Щодо використання проведеного ремонту приміщення у власній господарській діяльності позивач пояснив, що між сторонами договору було досягнуто домовленість щодо укладення з 01.08.2024 договору оренди приміщення площею 56,5 кв.м. та в майбутньому оренди більшої частини приміщення. Так як стан приміщення не відповідав меті оренди, між сторонами було досягнуто домовленості про проведення ремонту позивачем за власний рахунок без зміни вартості орендної плати після збільшення площі орендованого приміщення, про що свідчать надані позивачем листи від 10.07.2024, від 23.07.2024 та від 02.10.2024. Позивач зазначив, що 01.01.2025 між ТОВ «Айленс» та ТОВ «Оіл Прайм Трейд» укладено додаткову угоду до договору № 01/08-24 від 01.08.2024, відповідно до якої збільшено орендовану площу до 365,5 кв.м, що свідчить про подальшу оренду приміщення, в якому було проведено ремонт для здійснення господарської діяльності відповідно до цільового призначення приміщення та мети оренди. При цьому вартість орендної плати не змінювалась.

Усною ухвалою суду від 10.03.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 24.03.2026 судом, на підставі поданого клопотання, була постановлена усна ухвала про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Оіл Прайм Трейд» (ідентифікаційний код 43775889, місцезнаходження: 02125, м. Київ, пр. Нарбута Георгія, 3) зареєстроване як юридична особа 28.08.2020 з основним видом діяльності за КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 27.12.2024 по 23.01.2025 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Оіл Прайм Трейд», результати якої оформлені актом від 13.02.2025 №12208/Ж5/26-15-07-02-06-01/43775889 (далі по тексту також - акт перевірки №1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України №996-ХІV, П(С)БО 8 (Нематеріальні активи), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 997 452 грн за 3 квартали 2024 року;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 189, абзацу г) пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 19 269 489 грн, у тому числі по періодах: за жовтень 2023 року на суму 3 648 916 грн, за листопад 2023 року на суму 4 722 769 грн, за грудень 2023 року на суму 2 842 903 грн, за січень 2024 року на суму 2 697 397 грн, за лютий 2024 року на суму 2 608 095 грн, за березень 2024 року на суму 475 876 грн, за квітень 2024 року на суму 67 грн, за травень 2024 року на суму 5 149 грн, за червень 2024 року на суму 186 грн, за липень 2024 року на суму 2 270 грн, за серпень 2024 року на суму 3 123 грн, за вересень 2024 року на суму 2 262 738 грн та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за лютий 2024 року на суму 277 342 грн.

На підставі акта перевірки №1 ГУ ДПС у м. Києві 17.03.2025 винесено податкове повідомлення-рішення №00232340702, а також податкове повідомлення-рішення №00232360702, яким позивачу за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 85.2, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України №996-ХІV, П(С)БО 8 (Нематеріальні активи) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 2 996 178 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 1 997 452 грн та за штрафними санкціями на 998 726 грн.

Рішенням ДПС України від 04.06.2025 №16102/6/99-00-06-01-01-06 за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 №№00232340702 та 00232360702 скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00232340702 в частині висновків перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок відсутніх матеріальних активів на складах АЗС, що були використані не у господарській діяльності та у відповідній частині штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00232360702 залишено без змін, а скаргу задоволено частково.

Означеним рішенням ДПС України зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві вжити заходів відповідно до вимог підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України в частині висновків перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок відсутніх матеріальних активів на складах АЗС, що були використані не у господарській діяльності.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.06.2025 №00572150702, винесеного на підставі акта перевірки №1 та рішення ДПС України від 04.06.2025 №16102/6/99-00-06-01-01-06 за порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 189, абзацу г) пункту 198.5 статті 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 25 510 184 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 17 006 789 грн та за штрафними санкціями на 8 503 395 грн.

У подальшому, у період з 01.09.2025 по 12.09.2025 посадовими особами відповідача на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оіл Прайм Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2023 по 30.09.2024, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 04.06.2025 №16102/6/99-00-06-01-01-06, результати якої оформлені актом від 26.09.2025 №83959/Ж5/26-15-07-02-06-01/43775889 (далі по тексту також - акт перевірки №2).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 189, абзацу г) пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 18 036 139 грн, у тому числі по періодах: за жовтень 2023 року на суму 3 648 916 грн, за листопад 2023 року на суму 3 250 147 грн, за грудень 2023 року на суму 2 566 552 грн, за січень 2024 року на суму 2 697 397 грн, за лютий 2024 року на суму 2 884 988 грн, за березень 2024 року на суму 712 828 грн, за квітень 2024 року на суму 41 грн, за травень 2024 року на суму 5 110 грн, за червень 2024 року на суму 1 287 грн, за липень 2024 року на суму 2 170 грн, за серпень 2024 року на суму 3 943 грн, з вересень 2024 року на суму 2 262 760 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.06.2025 №00572150702 за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, абзацу г) пункту 198.5 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 25 510 184 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 17 006 789 грн та за штрафними санкціями на 8 503 395 грн.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 23.10.2025 №92538/6/26-15-07-02-06-07 для виправлення допущених технічних помилок в акті перевірки від 26.09.2025 №33959/Ж5/26-15-07-02-06-01/4377889 внесено зміни до означеного акта перевірки, вклавши його висновки в іншій редакції, а також податкові повідомлення-рішення від 17.10.2025 №00980450702, №00980350702, №00980460702, №00980360702 на загальну суму 27 054 209 грн (основний платіж 18 036 138 грн та штрафна санкція 9 018 070 грн) відкликано та надіслано з урахуванням змін податкове повідомлення-рішення від 17.10.2025 №00980360702 на загальну суму 3 394 140 грн (основний платіж - 2 267 760 грн та штрафні санкції - 1 131 380 грн).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.06.2025 №00572150702 та від 17.03.2025 №00232360702, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У той же час статтею 77 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення документальних планових перевірок. Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Згідно із пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивач, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення, не вказує про порушення відповідачем порядку призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки, а судом під час розгляду справи таких порушень не встановлено.

Досліджуючи питання наявності/відсутності ознак протиправності податкового повідомлення-рішення від 19.06.2025 № 00572150702 та, у взаємозв'язку із наявними документами в матеріалах справи та поясненнями сторін, зазначає таке.

Між ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» (контрагент за договором) та ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (емітент за договором) укладено договір № 150921-МЕ від 15.09.2021 (далі - договір), відповідно до якого позивач здійснює реалізацію паливо-мастильних матеріалів (далі - ПММ) клієнтам-покупцям та отоварює бланки-дозволи і паливні картки ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» через свою мережу АЗС.

Умовами договору передбачено, що:

- емітент зобов'язується здійснювати пошук потенційних клієнтів для контрагента, випускати (виготовляти) бланки-дозволи, електронні паливні картки, за зразками, погодженими з контрагентом, укладати від свого імені договори з користувачами та передавати користувачам бланки-дозволи, електронні паливні картки для їх отоварення на АЗС контрагента, а контрагент зобов'язується здійснювати відпуск ПММ користувачам при наданні ними бланків-дозволів та/або паливних карт, емітованих емітентом;

- емітент зобов'язується сплачувати контрагенту певну грошову суму за відпущені ПММ користувачам. Для визначення вартості відпущених ПММ контрагент надає емітенту розрахунок їх вартості. Відпуск пального користувачам здійснюється на умовах EXW АЗС контрагента (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс-2010»). Зобов'язання контрагента за цим договором вважаються виконаними у момент фактичного відпуску ПММ з АЗС контрагента;

- емісія бланків-дозволів та паливних карток емітентом і відпуск нафтопродуктів контрагентом здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року, з наступними змінами та доповненнями, та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155;

- право власності на ПММ переходить від контрагента до користувача в момент отоварення бланків-дозволів або списання грошових коштів чи відповідну кількість літрів ПММ з електронних карток на відповідній АЗС. До моменту отоварення ПММ належать контрагенту. Емітент за цим договором не набуває жодних майнових прав на ПММ, а є лише посередником між контрагентом та користувачем та не є платником акцизного податку;

- ціна договору визначається у розмірі загальної вартості ПММ, відпущеного користувачам, що підтверджена видатковими документами, оформленими сторонами в порядку та на умовах, визначених цим договором за весь період його дії;

- усі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зі змінами та доповненнями. При безготівковій формі розрахунків виконання емітентом умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок контрагента. ПДВ нараховується у встановленому діючим законодавством порядку;

- емітент сплачує контрагенту грошову суму, розраховану виходячи з роздрібних цін, які діяли на відповідній АЗС, у момент відпуску певної кількості ПММ користувачу, з урахуванням знижки, діючої на АЗС;

- сплата за ПММ по договору здійснюється по безготівковому розрахунку згідно виставлених рахунків. Рахунок підлягає оплаті протягом 10-ти банківських днів з моменту передачі його емітенту. У випадку порушення емітентом строків оплати рахунку, контрагент має право призупинити відпуск ПММ за бланками-дозволами та паливними картками емітента до моменту здійснення ним оплати;

- контрагент зобов'язаний здійснювати відпуск ПММ користувачу в день пред'явлення ним бланків-дозволів та/або паливних карток оператору АЗС; забезпечувати відповідність ПММ, що відпускаються користувачам, діючим державним стандартам якості; на вимогу користувача надавати копії сертифікатів відповідності на ПММ безпосередньо на АЗС; забезпечити безперервну роботу АЗС і наявність на них достатньої кількості ПММ для здійснення відпуску їх користувачам у відповідності із зазначеними номіналами та марками пального, вказаними на бланках-дозволах та/або наявного пального на рахунках паливних карток, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено внаслідок: технічної перерви, технічної аварії, відсутності електроживлення, проведення ремонтно-відновлювальних робіт, поповнення резервуарів контрагента ПММ або дії форс-мажорних обставин; у день відпуску ПММ з АЗС ставити відмітку та дату відпуску ПММ на лицьовій стороні бланків-дозволів. Відмітка та дата не повинні будь-яким чином перешкоджати можливості читання штрих-коду спеціальними приладами;

- контрагент до сьомого числа місяця, слідуючого за звітним, зобов?язаний надати емітенту наступні документи для підтвердження відпуску ПММ користувачам: бланки-дозволи, по яких були відвантажені ПММ у звітному місяці, відповідно до Акта прийому-передачі (форма Акта наведена у Додатку № 4); видаткову накладну на фактично відпущені у звітному місяці ПММ, обсяг яких підтверджується наданими бланками-дозволами; інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток; податкову накладну; акт звірки взаємних розрахунків за звітний місяць; рахунок на оплату.

Як вбачається з умов договору № 150921-МЕ від 15.09.2021, вартість ПММ по всім отовареним бланкам-дозволам та паливним карткам виставляється для оплати емітентом (ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР») після надання позивачем відповідно до акта приймання-передачі бланків-дозволів та інформації щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору № 150921-МЕ від 15.09.2021, позивач щомісячно направляв листи з актами прийому-передачі отоварених бланків-дозволів та інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток.

Листом від 02.11.2023 вих. №021123-1 позивач направив ТОВ «Євро Смарт Пауер» на виконання умов договору від 15.09.2021 №150921_МЕ акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів та інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток за жовтень 2023 року з проханням підписати видаткові накладні, акти приймання-передачі з подальшим перерахуванням коштів, до якого долучено акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів за формою, визначеною у додатку №4 до договору. Означений акт містить інформацію щодо бланків-дозволів, за якими здійснена передача ПММ контрагентом на АЗС контрагента користувачам таких бланків-дозволів, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер» у період з 01.10.2023 по 31.10.2023 у розрізі найменування АЗС, дати та часу отоварення, виду ПММ та його кількості, а також № бланків-дозволів.

Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток від 31.10.2023 за період з 01.10.2023 по 31.10.2023, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер», в якій зазначено найменування АЗС, дата та час використання паливних карток, найменування ПММ, № паливної картки та кількість літрів.

Листом від 09.11.2023 вих. №0911 ТОВ «Євро Смарт Пауер» у відповідь на лист ТОВ «Ойл Прайм Трейд» повідомило, що частина наданої позивачем інформації щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток підлягає додатковому уточненню, перевірці на справжність та ідентифікації.

Зазначено, що на даний час повну ідентифікацію пройшли операції з відпуску наступної кількості ПММ за жовтень 2023 року: 14549,62 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 1066,39 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 53651,60 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 116122,21 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 8423,65 л ГАЗ автомобільний, 545,01 л Рідина EcoBlue. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Позивачем виписано видаткові накладні від 31.10.2023 РН-0053552 на загальну суму 767141,87 грн, у тому числі ПДВ 127856,98 грн, від 31.10.2023 РН-0053553 на загальну суму 9995343,96 грн, у тому числі ПДВ 1665890,66 грн, від 31.10.2023 №РН-0053554 на загальну суму 17979,88 грн, у тому числі ПДВ 2996,65 грн на поставку ПММ згідно переліку.

Означені видаткові накладні слугували підставою для складення позивачем податкових накладних від 31.10.2023 №3100036 на суму 767141,87 грн, у тому числі ПДВ 127856,98 грн, від 31.10.2023 №3100037 на суму 9995343,96 грн, у тому числі ПДВ 1665890,66 грн, від 31.10.2023 №3100038 на суму 17979,88 грн, у тому числі ПДВ 2996,65 грн, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Листом від 01.12.2023 вих. №011223-1 позивач направив ТОВ «Євро Смарт Пауер» на виконання умов договору від 15.09.2021 №150921_МЕ акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів та інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток за листопад 2023 року з проханням підписати видаткові накладні, акти приймання-передачі з подальшим перерахуванням коштів, до якого долучено акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів за формою, визначеною у додатку №4 до договору. Означений акт містить інформацію щодо бланків-дозволів, за якими здійснена передача ПММ контрагентом на АЗС контрагента користувачам таких бланків-дозволів, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер» у період з 01.11.2023 по 30.11.2023 у розрізі найменування АЗС, дати та часу отоварення, виду ПММ та його кількості, а також № бланків-дозволів.

Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток від 30.11.2023 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер», в якій зазначено найменування АЗС, дата та час використання паливних карток, найменування ПММ, № паливної картки та кількість літрів.

Листом від 08.12.2023 вих. №0912 ТОВ «Євро Смарт Пауер» у відповідь на лист ТОВ «Ойл Прайм Трейд» повідомило, що частина наданої позивачем інформації щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток підлягає додатковому уточненню, перевірці на справжність та ідентифікації.

Зазначено, що на даний час повну ідентифікацію пройшли операції з відпуску наступної кількості ПММ за листопад 2023 року: 19490,44 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 1335,47 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 53812,29 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 119120,45 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 7284,97 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Позивачем виписано видаткові накладні від 30.11.2023 РН-0058912 на загальну суму 976555,31 грн, у тому числі ПДВ 162759,22 грн, від 30.11.2023 РН-0058913 на загальну суму 9387578,77 грн, у тому числі ПДВ 1564596,46 грн на поставку ПММ згідно переліку.

Означені видаткові накладні слугували підставою для складення позивачем податкових накладних від 30.11.2023 №3000056 на суму 976555,31 грн, у тому числі ПДВ 162759,22 грн, від 30.11.2023 №3000056 на суму 97655,52 грн, у тому числі ПДВ 16275,92 грн, від 30.11.2023 №3000057 на суму 938757,88 грн, у тому числі ПДВ 156459,65 грн, а також розрахунки коригування від 19.08.2024 №22 до податкової накладної від 30.11.2023 №3000057 на суму 7040684,08 грн, у тому числі ПДВ 1408136,82 грн, від 19.08.2023 №21 до податкової накладної від 30.11.2023 №3000056 на суму 732416,49 грн, у тому числі ПДВ 146483,30 грн, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Листом від 03.01.2024 вих. №030124-1 позивач направив ТОВ «Євро Смарт Пауер» на виконання умов договору від 15.09.2021 №150921_МЕ акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів та інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток за грудень 2023 року з проханням підписати видаткові накладні, акти приймання-передачі з подальшим перерахуванням коштів, до якого долучено акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів за формою, визначеною у додатку №4 до договору. Означений акт містить інформацію щодо бланків-дозволів, за якими здійснена передача ПММ контрагентом на АЗС контрагента користувачам таких бланків-дозволів, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер» у період з 01.12.2023 по 31.1.21.2023 у розрізі найменування АЗС, дати та часу отоварення, виду ПММ та його кількості, а також № бланків-дозволів.

Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток від 31.12.2023 за період з 01.12.2023 по 31.12.2023, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер», в якій зазначено найменування АЗС, дата та час використання паливних карток, найменування ПММ, № паливної картки та кількість літрів.

Листом від 08.01.2024 вих. №0801 ТОВ «Євро Смарт Пауер» у відповідь на лист ТОВ «Ойл Прайм Трейд» повідомило, що частина наданої позивачем інформації щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток підлягає додатковому уточненню, перевірці на справжність та ідентифікації.

Зазначено, що на даний час повну ідентифікацію пройшли операції з відпуску наступної кількості ПММ за грудень 2023 року: 20858,46 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 1345,22 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 61920,78 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 98794,91 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 10202,75 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Позивачем виписано видаткові накладні від 31.12.2023 РН-0061095 на загальну суму 8296812,82 грн, у тому числі ПДВ 1382802,14 грн, від 31.12.2023 РН-0061096 на загальну суму 1011909,99 грн, у тому числі ПДВ 168651,66 грн, від 31.12.2023 №РН-0061097 на загальну суму 125267,72 грн, у тому числі ПДВ 20877,95 грн, від 31.12.2023 №РН-0061098 на загальну суму 3585,40 грн, у тому числі ПДВ 597,57 грн на поставку ПММ згідно переліку.

Означені видаткові накладні слугували підставою для складення позивачем податкових накладних від 31.12.2023 №3100028 на суму 8296812,82 грн, у тому числі ПДВ 1382802,14 грн, від 31.12.2023 №3100029 на суму 1011910,00 грн, у тому числі ПДВ 168651,67 грн, від 31.12.2023 №3100030 на суму 125267,72 грн, у тому числі ПДВ 20877,95 грн, від 31.12.2023 №3100031 на суму 3585,40 грн, у тому числі ПДВ 597,57 грн, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Листом від 02.02.2024 вих. №020224-1 позивач направив ТОВ «Євро Смарт Пауер» на виконання умов договору від 15.09.2021 №150921_МЕ акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів та інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток за січень 2024 року з проханням підписати видаткові накладні, акти приймання-передачі з подальшим перерахуванням коштів, до якого долучено акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів за формою, визначеною у додатку №4 до договору. Означений акт містить інформацію щодо бланків-дозволів, за якими здійснена передача ПММ контрагентом на АЗС контрагента користувачам таких бланків-дозволів, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер» у період з 01.01.2024 по 31.01.2024 у розрізі найменування АЗС, дати та часу отоварення, виду ПММ та його кількості, а також № бланків-дозволів.

Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток від 31.01.2024 за період з 01.01.2024 по 31.01.2024, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер», в якій зазначено найменування АЗС, дата та час використання паливних карток, найменування ПММ, № паливної картки та кількість літрів.

Листом від 09.02.2024 вих. №0902 ТОВ «Євро Смарт Пауер» у відповідь на лист ТОВ «Ойл Прайм Трейд» повідомило, що частина наданої позивачем інформації щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток підлягає додатковому уточненню, перевірці на справжність та ідентифікації.

Зазначено, що на даний час повну ідентифікацію пройшли операції з відпуску наступної кількості ПММ за січень 2024 року: 21415,71 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 1122,91 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 30431,14 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 100374,60 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 13211,15 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Позивачем виписано видаткові накладні від 31.01.2024 РН-0002855 на загальну суму 6852229,34 грн, у тому числі ПДВ 1142038,22 грн, від 31.01.2024 РН-0005781 на загальну суму 300232,07 грн, у тому числі ПДВ 50038,68 грн, від 31.01.2024 №РН-0005782 на загальну суму 544223,72 грн, у тому числі ПДВ 90703,95 грн, від 31.01.2024 №РН-0005783 на загальну суму 43321,02 грн, у тому числі ПДВ 7220,17 грн на поставку ПММ згідно переліку.

Означені видаткові накладні слугували підставою для складення позивачем податкових накладних від 31.01.2024 №3100029 на суму 6852009,34 грн, у тому числі ПДВ 1142038,22 грн, від 31.01.2024 №3100030 на суму 300232,07 грн, у тому числі ПДВ 50038,68 грн, від 31.01.2024 №3100031 на суму 544223,72 грн, у тому числі ПДВ 90703,95 грн, від 31.01.2024 №3100032 на суму 43321,02 грн, у тому числі ПДВ 7220,17 грн, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Листом від 01.03.2024 вих. №010324-1 позивач направив ТОВ «Євро Смарт Пауер» на виконання умов договору від 15.09.2021 №150921_МЕ акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів та інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток за лютий 2024 року з проханням підписати видаткові накладні, акти приймання-передачі з подальшим перерахуванням коштів, до якого долучено акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів за формою, визначеною у додатку №4 до договору. Означений акт містить інформацію щодо бланків-дозволів, за якими здійснена передача ПММ контрагентом на АЗС контрагента користувачам таких бланків-дозволів, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер» у період з 01.02.2024 по 29.02.2024 у розрізі найменування АЗС, дати та часу отоварення, виду ПММ та його кількості, а також № бланків-дозволів.

Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток від 29.02.2024 за період з 01.02.2024 по 29.02.2024, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер», в якій зазначено найменування АЗС, дата та час використання паливних карток, найменування ПММ, № паливної картки та кількість літрів.

Листом від 08.03.2024 вих. №0803 ТОВ «Євро Смарт Пауер» у відповідь на лист ТОВ «Ойл Прайм Трейд» повідомило, що частина наданої позивачем інформації щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток підлягає додатковому уточненню, перевірці на справжність та ідентифікації.

Зазначено, що на даний час повну ідентифікацію пройшли операції з відпуску наступної кількості ПММ за лютий 2024 року: 20210,51 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 878,78 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 20887,01 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 118118,16 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 10708,63 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Позивачем виписано видаткові накладні від 29.02.2024 РН-0010348 на загальну суму 7219510,78 грн, у тому числі ПДВ 1203251,80 грн, від 29.02.2024 РН-0010349 на загальну суму 489560,90 грн, у тому числі ПДВ 81593,48 грн, від 29.02.2024 №РН-0010350 на загальну суму 221160,52 грн, у тому числі ПДВ 36860,09 грн, від 29.02.2024 №РН-0010351 на загальну суму 51944,17 грн, у тому числі ПДВ 8657,36 грн на поставку ПММ згідно переліку.

Означені видаткові накладні слугували підставою для складення позивачем податкових накладних від 29.02.2024 №2900050 на суму 7219510,78 грн, у тому числі ПДВ 1203251,80 грн, від 29.02.2024 №2900051 на суму 489560,90 грн, у тому числі ПДВ 81593,48 грн, від 29.02.2024 №2900052 на суму 221160,52 грн, у тому числі ПДВ 36860,09 грн, від 29.02.2024 №2900053 на суму 51944,17 грн, у тому числі ПДВ 8657,36 грн, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Листом від 02.04.2024 вих. №020424-1 позивач направив ТОВ «Євро Смарт Пауер» на виконання умов договору від 15.09.2021 №150921_МЕ акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів та інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток за березень 2024 року з проханням підписати видаткові накладні, акти приймання-передачі з подальшим перерахуванням коштів, до якого долучено акт прийому-передачі отоварених бланків-дозволів за формою, визначеною у додатку №4 до договору. Означений акт містить інформацію щодо бланків-дозволів, за якими здійснена передача ПММ контрагентом на АЗС контрагента користувачам таких бланків-дозволів, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер» у період з 01.02.2024 по 31.03.2024 у розрізі найменування АЗС, дати та часу отоварення, виду ПММ та його кількості, а також № бланків-дозволів.

Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток від 31.03.2024 за період з 01.03.2024 по 31.03.2024, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер», в якій зазначено найменування АЗС, дата та час використання паливних карток, найменування ПММ, № паливної картки та кількість літрів.

Листом від 08.04.2024 вих. №0804 ТОВ «Євро Смарт Пауер» у відповідь на лист ТОВ «Ойл Прайм Трейд» повідомило, що частина наданої позивачем інформації щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток підлягає додатковому уточненню, перевірці на справжність та ідентифікації.

Зазначено, що на даний час повну ідентифікацію пройшли операції з відпуску наступної кількості ПММ за березень 2024 року: 21619,15 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 762,41 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 57436,19 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 115870,84 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 10133,29 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Позивачем виписано видаткові накладні від 31.03.2024 РН-0014259 на загальну суму 8921688,01 грн, у тому числі ПДВ 1486948,00 грн, від 31.03.2024 РН-0014260 на загальну суму 799506,06 грн, у тому числі ПДВ 133251,01 грн, від 31.03.2024 №РН-0014261 на загальну суму 219691,86 грн, у тому числі ПДВ 36615,31 грн, від 31.03.2024 №РН-00142621 на загальну суму 51981,64 грн, у тому числі ПДВ 8663,61 грн на поставку ПММ згідно переліку.

Означені видаткові накладні слугували підставою для складення позивачем податкових накладних від 31.03.2024 №3100103 на суму 8921688,01 грн, у тому числі ПДВ 1486948,00 грн, від 31.03.2024 №3100104 на суму 799506,06 грн, у тому числі ПДВ 133251,01 грн, від 31.03.2024 №3100105 на суму 219691,86 грн, у тому числі ПДВ 36615,31 грн, від 31.03.2024 №3100106 на суму 81981,64 грн, у тому числі ПДВ 8663,61 грн, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Листом від 27.02.2025 вих. №270225 ТОВ «Євро Смарт Пауер» повідомило позивача, що згідно договору №150921-МЕ від 15.09.2021 частина наданої позивачем інформації за жовтень 2023 року - листопад 2023 року щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток пройшла додаткове уточнення, перевірку на справжність та ідентифікацію, у зв'язку з чим 27.02.2025 було перераховано 12000000,00 грн згідно платіжної інструкції №15524 від 27.02.2025.

Враховуючи означене, ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить виписати та своєчасно зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних за жовтень 2023 року на суму 4182914,90 грн: 79811,39 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0; за листопад 2023 року на суму 7817085,10 грн: 63480,77 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 31014,14 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 19733,12 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 63282,31 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції від 27.02.2025 №15524 на суму 12000000,00 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування від 27.02.2025 №10 до податкової накладної від 31.10.2023 №3100037 на суму 3485762,42 грн, у тому числі ПДВ 697152,48 грн, від 27.02.2025 №11 до податкової накладної від 30.11.2023 №3000056 на суму 6514237,58 грн, у тому числі ПДВ 1302847,52 грн.

Листом від 28.02.2025 вих. №280225 ТОВ «Євро Смарт Пауер» повідомило позивача, що згідно договору №150921-МЕ від 15.09.2021 частина наданої позивачем інформації за жовтень 2023 року щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток пройшла додаткове уточнення, перевірку на справжність та ідентифікацію, у зв'язку з чим 28.02.2025 було перераховано 11500000,00 грн згідно платіжної інструкції №15545 від 28.02.2025.

Враховуючи означене, ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить виписати та своєчасно зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних за жовтень 2023 року на суму 11500000,00 грн: 63167,64 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 33824,50 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 22513,24 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 33199,67 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 139146,36 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції від 28.02.2025 №15546 на суму 11500000,00 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування від 28.02.2025 №9 до податкової накладної від 31.10.2023 №3100036 на суму 9583333,33 грн, у тому числі ПДВ 1916666,67 грн.

Листом від 25.03.2025 вих. №250325 ТОВ «Євро Смарт Пауер» повідомило позивача, що згідно договору №150921-МЕ від 15.09.2021 частина наданої позивачем інформації за листопад 2023 року - грудень 2023 року щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток пройшла додаткове уточнення, перевірку на справжність та ідентифікацію, у зв'язку з чим 25.03.2025 було перераховано 12000000,00грн згідно платіжної інструкції №412431 від 25.03.2025.

Враховуючи означене, ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить виписати та своєчасно зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних за листопад 2023 року на суму 6467879,15 грн: 95942,16 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 46782,88 л ГАЗ; за грудень 2023 року на суму 5532120,85 грн: 44116,96 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 24247,97 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 33746,20 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 23892,08 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 90518,05 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції від 25.03.2025 №412431 на суму 12000000,00 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування від 25.03.2025 №15 до податкової накладної від 30.11.2023 №3000057 на суму 5389899,29 грн, у тому числі ПДВ 1077979,86 грн, від 25.03.2025 №16 до податкової накладної від 31.12.2023 №3100028 на суму 4610100,71 грн, у тому числі ПДВ 922020,14 грн.

Листом від 26.03.2025 вих. №260325 ТОВ «Євро Смарт Пауер» повідомило позивача, що згідно договору №150921-МЕ від 15.09.2021 частина наданої позивачем інформації за грудень 2023 року - січень 2024 року щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток пройшла додаткове уточнення, перевірку на справжність та ідентифікацію, у зв'язку з чим 26.03.2025 було перераховано 13000000,00 грн згідно платіжної інструкції №5684 від 26.03.2025.

Враховуючи означене, ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить виписати та своєчасно зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних за грудень 2023 року на суму 1274474,04 грн: 25983,16 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0; за січень 2024 року на суму 11725525,96 грн: 83071,04 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 32198,00 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 31904,31 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 92146,14 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 5440,18 л ГАЗ. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції від 26.03.2025 №5684 на суму 13000000,00 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування від 26.03.2025 №17 до податкової накладної від 31.12.2023 №3100028 на суму 1062061,70 грн, у тому числі ПДВ 212412,34 грн, від 26.03.2025 №18 до податкової накладної від 31.01.2024 №3100031 на суму 9771271,63 грн, у тому числі ПДВ 1954254,63 грн.

Листом від 27.03.2025 вих. №270325 ТОВ «Євро Смарт Пауер» повідомило позивача, що згідно договору №150921-МЕ від 15.09.2021 частина наданої позивачем інформації за січень 2024 року - лютий 2024 року щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток пройшла додаткове уточнення, перевірку на справжність та ідентифікацію, у зв'язку з чим 27.03.2025 було перераховано 14000000,00 грн згідно платіжної інструкції №5701 від 27.03.2025.

Враховуючи означене, ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить виписати та своєчасно зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних за січень 2024 року на суму 2247073,84 грн: 84329,71 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0; за лютий 2024 року на суму 11752926,16 грн: 99586,26 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 37951,82 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 35665,26 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 87260,93 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції від 27.03.2025 №5701 на суму 14000000,00 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування від 27.03.2025 №19 до податкової накладної від 31.01.2024 №3100032 на суму 1872561,53 грн, у тому числі ПДВ 374512,31 грн, від 27.03.2025 №20 до податкової накладної від 29.02.2024 №2900051 на суму 9794105,14 грн, у тому числі ПДВ 1958821,03 грн.

Листом від 01.04.2025 вих. №010425 ТОВ «Євро Смарт Пауер» повідомило позивача, що згідно договору №150921-МЕ від 15.09.2021 частина наданої позивачем інформації за жовтень 2023 року - листопад 2023 року щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток пройшла додаткове уточнення, перевірку на справжність та ідентифікацію, у зв'язку з чим 01.04.2025 було перераховано 12000000,00 грн згідно платіжної інструкції №31317 від 01.04.2025.

Враховуючи означене, ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить виписати та своєчасно зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних за жовтень 2023 року на суму 9104983,00 грн: 3710,00 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 90,00 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 2769,63 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 123092,03 л. Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 704,55 л ГАЗ автомобільний; за листопад 2023 року на суму 2895017,00 грн: 5028,43 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 30,00 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 3970,00 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 86516,51 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 7284,97 л ГАЗ автомобільний. Інші надані позивачем дані підлягають перевірці.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції від 01.04.2025 №31317 на суму 12000000,00 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування від 01.04.2025 №24 до податкової накладної від 31.10.2023 №3100036 на суму 4203121,28 грн, у тому числі ПДВ 840624,26 грн, від 01.04.2025 №25 до податкової накладної від 31.10.2023 №3100037 на суму 3384364,55 грн, у тому числі ПДВ 676872,91 грн, від 01.04.2025 №27 до податкової накладної від 30.11.2023 №3000056 на суму 415381,44 грн, у тому числі ПДВ 83076,28 грн, від 01.04.2025 №28 до податкової накладної від 30.11.2023 №3000057 на суму 1997132,73 грн, у тому числі ПДВ 399426,55 грн.

Листом від 28.04.2025 вих. №280425 ТОВ «Євро Смарт Пауер» повідомило позивача, що згідно договору №150921-МЕ від 15.09.2021 частина наданої позивачем інформації за листопад 2023 року - березень 2024 року щодо відпущених ПММ на підставі паливних карток пройшла додаткове уточнення, перевірку на справжність та ідентифікацію, у зв'язку з чим 28.04.2025 було перераховано 19572839,45 грн згідно платіжної інструкції №3147 від 28.04.2025.

Враховуючи означене, ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить виписати та своєчасно зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних за листопад 2023 року на суму 1203188,45 грн: 23299,54 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0; за грудень 2023 року на суму 8682212,38 грн: 15641,06 л авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 1335,22 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 53410,73 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 98794,91 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 8340,86 л ГАЗ; за січень 204 року на суму 587544,74 грн: 5764,80 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 50,00 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 1560,00 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 3820,00 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0, 1685,03 л ГАЗ; за лютий 2024 року на суму 6442734,38 грн: 5347,11 л бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е10, 150,00 л Пал.ал.Premium+А-95-Е40-З виду ІІ, 2060,00 л Паливо диз. Plus ДП-З-Євро5-В0, 126989,45 л Паливо диз. ДП-З-Євро5-В0.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції від 28.04.2025 №3147 на суму 19572839,45 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування від 28.04.2025 №29 до податкової накладної від 31.12.2023 №3100028 на суму 7235176,97 грн, у тому числі ПДВ 1447035,39 грн, від 28.04.2025 №36 до податкової накладної від 31.03.2024 №3100103 на суму 2214299,58 грн, у тому числі ПДВ 442859,92 грн, від 28.04.2025 №37 до податкової накладної від 29.02.2024 №2900050 на суму 5368945,32 грн, у тому числі ПДВ 1073789,06 грн, від 28.04.2025 №38 до податкової накладної від 31.01.2024 №3100029 на суму 489620,62 грн, у тому числі ПДВ 97924,12 грн, від 28.04.2024 №39 до податкової накладної від 30.11.2023 №3000057 на суму 1002657,04 грн, у тому числі ПДВ 200531,41 грн, від 28.04.2024 №40 до податкової накладної від 31.12.2023 №3100028 на суму 0,02 грн.

Позивач пояснив, що в момент отоварювання бланків-дозволів і паливних карток на АЗС за укладеним з ТОВ «Євро Смарт Пауер» договором №150921_МЕ від 15.09.2021 податкові накладні не складаються. Податкові накладні в рамках означених операцій складаються за фактом «першої події» - передплатою або виставлення на компенсацію отоварених бланків-дозволів та паливних карток. Вартість ПММ по всім отовареним бланкам-дозволам та паливним карткам виставляється емітенту (ТОВ «Євро Смарт Пауер»), яку він компенсує згідно договору.

Позивач пояснив, що при роздрібній реалізації (при оплаті готівкою та банківською картою) податкова накладна формується в момент здійснення товарної операції на вимогу покупця з його ідентифікацією, згідно із наданими оригіналами талонів, копіями реєстраційних документів, або зведена податкова накладна, якщо відпуск ПММ носить циклічний характер, крім того, податкова накладна формується на кінцевого споживача за підсумками дня, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, сформовані у спірному періоді на поставку контрагентам юридичним особам та неплатникам (податкові накладні від 31.12.2023 №7051447, від 31.12.2023 №3100114, від 31.12.2023 №3100113).

Суд зазначає, що в межах спірних відносин між позивачем та ТОВ «Євро Смарт Пауер» не здійснювалися будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне до емітента, оскільки виходячи з положень договору від №150921_МЕ від 15.09.2021 ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснювало пошук потенційних клієнтів для ТОВ «Ойл Прайм Трейд», випускало (виготовляло) бланки-дозволи, електронні паливні картки за зразками, погодженими з позивачем, укладало від свого імені договори з користувачами та передавало користувачам бланки-дозволи, електронні паливні картки для їх отоварення на АЗС позивача, а позивач, в свою чергу, здійснював відпуск ПММ користувачам при наданні ними бланків-дозволів та/або паливних карт, емітованих ТОВ «Євро Смарт Пауер». За означені операції ТОВ «Євро Смарт Пауер» сплачувало контрагенту (позивачу) певну грошову суму на відпущені ПММ користувачам. Фактично означений договір є договором про надання послуг, що має наслідком виникнення у позивача обов'язку скласти та зареєструвати податкові накладні за фактом першої події, якою може бути або здійснення ТОВ «Євро Смарт Пауер» оплати, або підписання сторонами акта приймання-передачі отоварених бланків-дозволів чи паливних карток без прив'язки до моменту використання таких кінцевим споживачем, якому ТОВ «Євро Смарт Пауер» їх реалізувало. При цьому суд зауважує, що дата здійснення ТОВ «Євро Смарт Пауер» оплати в рамках договору від 15.09.2021 №150921_МЕ чи підписання між ним та позивачем актів приймання-передачі може не збігатися з датою реалізації кінцевим споживачем бланків-дозволів чи паливних карток, оскільки їх використання не обмежене датою придбання, що, в свою чергу, свідчить про ймовірність складення та реєстрації акцизних накладних в ЄРАН на ПММ, придбаний кінцевим споживачем за таким бланком-дозволом чи паливною карткою в інший період, ніж складення та реєстрація податкової накладної на надану ТОВ «Євро Смарт Пауер» позивачу послугу за договором від 15.09.2021 №150921_МЕ.

Враховуючи відсутність в межах спірних відносин факту відпуску позивачем ПММ, відображених в акцизних накладних, які були зареєстровані в ЄРАН протягом перевірюваного періоду контрагенту ТОВ «Євро Смарт Пауер», а також складення та реєстрацію податкових накладних в ЄРПН позивачем за фактом здійснення ТОВ «Євро Смарт Пауер» оплати або складення актів приймання-передачі, суд дійшов висновку, що датою виникнення «першої події» є саме здійснення оплати або ж складення та підписання відповідних актів приймання-передачі.

В свою чергу, формування та реєстрація в ЄРАН позивачем не є подією, з якою пов'язаний факт виписування податкових накладних та їх реєстрація в ЄРПН в межах спірних відносин, що, в свою чергу, дає підстави для висновку про безпідставність доводів контролюючого органу щодо наявності у позивача підстав для реєстрації податкових накладних в ЄРПН за фактом реєстрації акцизних накладних в ЄРАН протягом перевіряємого періоду.

Інших підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за перевірюваний період податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2025 №00572150702 відповідачем не наведено, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у суду підстав для встановлення обставин справи поза межами обставин, досліджених під час проведення перевірки контролюючим органом.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на відсутності зі сторони відповідача зауважень до наданих позивачем первинних документів на предмет їх невідповідності законодавчо встановленим вимогам.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлені статтею 187 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операції з постачання товарів/послуг в момент настання першої події (постачання товару або оплати за товар), платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

Пунктом 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон від 16.07.1999 №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону від 16.07.1999 №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо встановленого порушення, суд зазначає, що єдиною підставою для нарахування зобов?язань з податку на додану вартість відповідач зазначає розбіжність по реалізації ПММ між даними ЄРАН та ЄРПН без з?ясування в порядку та в спосіб, визначений законодавством, причин такої розбіжності, без дослідження документів.

Суд погоджується з доводами позивача, що до перевірки бланків-дозволів та опрацювання інформації про транзакції по паливним карткам щодо відпущених об?ємів ПММ та підписання актів приймання-передачі у позивача не виникало обов?язку реєструвати податкові накладні.

Сам по собі факт відображення обсягів відпущеного пального в Єдиному реєстрі акцизних накладних не є безумовним та достатнім доказом виникнення у позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі, визначеному контролюючим органом. Для правомірного визначення такого грошового зобов'язання відповідач мав установити конкретні господарські операції, дату виникнення податкових зобов'язань за правилами Податкового кодексу України, конкретну договірну вартість поставки та належним чином ідентифікувати первинні документи, якими підтверджується відповідна операція.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що спірні розбіжності між даними ЄРАН та ЄРПН виникли у зв'язку з особливостями договірної моделі взаємовідносин позивача з ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», за якою відпуск пального кінцевому користувачу за бланками-дозволами та паливними картками не в усіх випадках супроводжувався виникненням у позивача першої події для цілей реєстрації податкової накладної саме у тому періоді, який охоплювався перевіркою.

Суд бере до уваги, що позивач надав докази щомісячного направлення емітенту актів приймання-передачі, інформації щодо транзакцій за паливними картками, а також подальшого оформлення видаткових документів, розрахунків коригування та податкових накладних після ідентифікації операцій і здійснення оплати. Водночас відповідач не спростував цих доказів належними та допустимими доказами і не навів переконливих мотивів, з яких такі документи не повинні були враховуватися при визначенні податкових наслідків спірних операцій.

Щодо зауважень відповідача, що позивачем до перевірки не надавались пояснення та підтверджуючі документи щодо розбіжностей по реалізації ПММ між даними ЄРАН та ЄРПН, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідний запит відповідачем вручено з порушенням пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України.

Як вбачається з пояснень сторін та підтверджується матеріалами справи, відповідач під час перевірки не запитував у позивача пояснення та підтверджуючі документи щодо розбіжностей по реалізації палива/газу між даними ЄРАН та ЄРПН.

Позивачем і відповідачем долучено до матеріалів справи запит від 04.02.2025 № 14, відповідно до якого відповідачем запитувались пояснення щодо наявних розбіжностей по обсягу придбаного та реалізованого палива/газу, встановлених при аналізі даних ЄРПН, ЄРАН та даних почекової вибірки (виторгів).

Суд окремо звертає увагу про порушення відповідачем порядку вручення запитів під час проведення перевірки.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до наказу від 09.01.2025 № 201-п «Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43775889)» продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки з 24.01.2025 по завершення перевірки тривалістю 10 робочих днів, відповідно 06.02.2025 був останнім днем перевірки.

Запит від 04.02.2025 № 14 вручений позивачу 04.02.2025, тобто з порушенням строків. Позивачем надано відповідь на цей запит 06.02.2025, а тому суд не може погодитись з позицією відповідача, що позивачем не надано до перевірки пояснень та документів згідно запиту.

Варто зазначити, що відповідно до акта перевірки, встановлено реалізацію палива згідно ЄРАН, яка перевищує дані податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, на загальну суму 87 605 415 грн., в т. ч. ПДВ на суму 17 521 083 грн. (87 605 415*20%=17 521 083 грн.). При цьому в акті перевірки не зазначено, яким чином сформована база для нарахування ПДВ та яким чином визначалась ціна товару та чим це врегульовано.

Відповідно до наданих відповідачем письмових пояснень для визначення вартості обсягу реалізації пального, щодо якого було встановлено розбіжності по обсягу реалізованого палива/газу відповідно до ЄРПН та ЄРАН в літрах, застосовано розрахунковий метод визначення середнього рівня реалізації. Середній показник визначено окремо за кожним видом пального, шляхом підсумування ціни реалізації, зазначеної у всіх податкових накладних за відповідний календарний рік, з подальшим діленням таких накладних. Зазначений підхід, на переконання контролюючого органу, забезпечує використання фактичних даних платника та виключає довільне визначення ціни. З огляду на значну кількість операцій та змінність цін протягом року, застосування усередненого показника ціни, за твердженням відповідача, є економічно обґрунтованим способом визначення вартості реалізації в умовах неможливості встановлення конкретної ціни для кожного літра пального, щодо якого встановлено розбіжність. Крім того, відповідач зауважив, що застосування середньої річної ціни не впливає на сам факт встановлених розбіжностей в обсягах та не спростовує їх наявність, а може лише незначно змінювати розмір грошової оцінки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Суд зазначає, що положення статті 188 Податкового кодексу України не передбачають визначення бази оподаткування шляхом застосування середньорічної чи середньоарифметичної ціни, виведеної контролюючим органом розрахунковим шляхом без ідентифікації конкретної оподатковуваної операції.

Такий спосіб розрахунку не може вважатися визначенням податкового зобов'язання у спосіб, встановлений законом, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначені ці податкові зобов?язання.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов?язань з податку на додану вартість, враховуючи відсутність підстав для реєстрації податкових накладних, у зв?язку з відсутністю першої події в цілях реєстрації податкової накладної, та неврахування розрахунків коригування до податкових накладних за договором № 150921-МЕ від 15.09.2021. Також відповідачем безпідставно невраховано податкові накладні, в яких не зазначається код УКТЗЕД та невраховано всіх кодів УКТЗЕД на ПММ при порівнянні обсягів реалізації в ЄРАН та ЄРПН.

Наведе, у свою чергу, свідчить про те, що нарахування податку на додану вартість на суму 17 006 789 грн. та штрафу на суму 8 503 395 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 №00572150702 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00232360702 суд зазначає таке.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем під час аналізу рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності встановлено розбіжності в рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт послуг) на суму «-» 6 990 451 грн. за 3 квартали 2024 року та рядка 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» на суму «+» 6 990 904 грн. на 3 квартали 2024 року. У зв'язку з цим відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств на 1 259 442,72 грн.

Відповідно до пояснень, наданих позивачем щодо зазначеного порушення, при формуванні Фінансової звітності до рядка 2180 потрапляють усі витрати, які були понесені під час операційної діяльності, але не є складовими собівартості реалізованої продукції, а саме відображають адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (окрім готової продукції, товарів), необоротних активів, призначених для продажу. Також в цьому рядку відображається сума витрат, втрати від операційних курсових різниць, визнані економічні санкції, інші витрати, пов'язані з операційною діяльністю. у зв'язку із специфікою, а саме торгівля по договору комісії, в даний рядок попадають вирахування із доходів, зазначені у Звітах комісіонера.

З приводу виявленої розбіжності позивач пояснює, що в зв'язку з допущеною технічною помилкою при формуванні Звіту про фінансові результати сума 6 990,5 тис. грн. була відображені в рядку 2180, замість рядка 2050. Обидва рядки 2180 та 2050 формують рядок 2285 «Разом витрати», а тому виявлена помилка жодним чином не вплинула на загальний фінансовий результат до оподаткування - рядок 2290 (2280 - 2285). Відповідно виявлена помилка не призвела до заниження податку на прибуток підприємств на суму 1 259 442,72 грн., як зазначено в акті перевірки.

Суд зазначає, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248) (далі - П(С)БО 16 «Витрати»).

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 П(С)БО 16 «Витрати» до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. При цьому згідно з пунктом 19 П(С)БО 16 «Витрати» витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Пунктом 1 статті 9 Закону від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону від 16.07.1999 №996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підприємство в процесі своєї діяльності веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством згідно чого і визначає фінансовий результат.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не доведено, що вищевказана помилка у класифікації витрат між рядками фінансової звітності призвела до зміни загальної суми витрат, зміни фінансового результату до оподаткування чи, як наслідок, до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток у розумінні підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Отже, саме по собі некоректне відображення однієї й тієї самої суми в межах різних рядків витрат без доведення впливу цього відображення на фінансовий результат до оподаткування не може бути достатньою правовою підставою для донарахування податку на прибуток підприємств.

Також відповідачем під час перевірки встановлено декларування придбання ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» (замовник) від ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (генпідрядник) ремонтних робіт на об'єкті замовника відповідно до Договору від 01.08.2024 № 01/08-24. Відповідач зазначає, що за даним договором не підтверджується реальність проведення господарських операцій, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору № 01/08-24 від 01.08.2024 замовник доручає, а генпідрядник на свій власний ризик зобов'язується виконати, відповідно до умов цього договору, ремонтні роботи (в подальшому - «роботи») на об'єкті замовника. Об'єкт замовника (об'єкт проведення робіт) знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Київська, 33 (в подальшому - «об'єкт»). Склад, види та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, визначені проектною документацією. Генпідрядник підтверджує, що на момент підписання цього договору замовник надав необхідну інформацію, передав всю необхідну для виконання робіт технічну та іншу документацію для вчасного виконання робіт у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання робіт позивачем надано - акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року, - підсумкову відомість ресурсів за серпень 2024 року, - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, - договірну ціну на ремонтні роботи згідно договору.

Акт приймання - передачі робіт (надання послуг) підписаний ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» та ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» від 31.08.2024 № ОУ-0001324 на суму 4 100 050 гривень: Ремонтні роботи згідно договору № 01/08-24 від 01.08.2024.

Оплата за виконані ремонтні роботи підтверджується платіжною інструкцією від 23.12.2024. Здійснення розрахунків з ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» відображено в бухгалтерському обліку на рахунку 3772, що підтверджується карткою рахунку.

Приміщення, в якому здійснювались ремонтні роботи, знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Київська, 33 та перебувало в користуванні ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» на праві оренди.

Відповідно до умов договору оренди № 01/08-24А/ОПТ від 01.08.2024 ТОВ «АЙЛЕНС» (код ЄДРПОУ 4280463) (орендодавець) передає, а ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» (орендар) приймає у тимчасове платне користування територію з твердим покриттям у нежитловому приміщенні складу-магазину загальною площею 56,5 квадратних метрів, які входять до складу будівлі (нежитлова будівля літ. К) яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Київська, 33.

Як вбачається з пояснень позивача та підтверджується матеріалами справи, між сторонами договору № 01/08-24 від 01.08.2024 заздалегідь було досягнуто домовленість щодо укладення з 01.08.2024 року договору оренди приміщення площею 56,5 кв.м. за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 33 та в майбутньому оренди більшої частини приміщення.

Так як стан приміщення не відповідав меті оренди, між сторонами було досягнуто домовленості про проведення ремонту ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» за свій рахунок без зміни вартості орендної плати після збільшення площі орендованого приміщення, відповідно до листів від 10.07.2024, від 23.07.2024 та від 02.10.2024.

01.01.2025 між ТОВ «АЙЛЕНС» та ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» укладено додаткову угоду до договору № 01/08-24 від 01.08.2024, відповідно до якої збільшено орендовану площу до 365,5 кв.м.

Згідно з поясненнями відповідача в ході проведення перевірки, представнику ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» вручено запит № 49672/Ж12/26-15-07-02-06-09 від 30.12.2024 щодо проведення інвентаризації фактично наявних основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коптів, незавершеного виробництва та готової продукції під час здійснення документальної планової виїзної перевірки.

На підставі наказу ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» № 16/01/2025 від 16.01.2025 проведено інвентаризацію фактично наявних основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва та готової продукції в присутності посадових осіб контролюючого органу, в тому числі за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Київська, 33.

Порядок проведення інвентаризації визначено Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань».

Судом встановлено, що відповідно до акта інвентаризації на АЗК (товару) № 1517 від 22.01.2025, складеного на виконання наказу № 16/01/2025 від 16.01.2025, проведено інвентаризацію основних засобів та товарно-матеріальних цінностей станом на 22.01.2025 на складі, який знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Київська, 33.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що за результатами інвентаризації (та відповідних фотозвітів, наданих інспектором, що був присутній при проведенні перевірки) встановлено, що роботи, зазначені в акті виконаних будівельних робіт на даному об'єкті не проводились оскільки, на підлозі відсутнє плиткове покриття, відсутні стельові панелі, плити стельові, стелажі та двері в обсягах зазначених в акті, тощо.

Позивач зауважує, що результат ремонтних робіт не відображено в акті (відомості) інвентаризації, а тому такий акт (відомість) не може ні підтверджувати, ні спростовувати виконання ремонтних робіт. Акт інвентаризації на АЗК (товару) № 1517 від 22.01.2025 складений щодо інвентаризації товару на складі. Саме Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року, Підсумкова відомість ресурсів за серпень 2024 року, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та виграти, Договірна ціна на ремонтні роботи згідно Договору є тими документами, які підтверджують виконання ремонтних робіт та їх вартість. Зауважень щодо оформлення первинних документів на підтвердження виконання ремонтних робіт в Акті перевірки не наведено.

Позивач наголошував, що фотозвіти інспектора, що був присутній при проведенні перевірки, не зазначені як додатки до Акта перевірки і не надавались товариству.

Надаючи оцінку встановленим порушенням та матеріалам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.1, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності відображені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за № 318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248.

Як передбачено пунктами 6, 7 П(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 20 П(С)БО 16 «Витрати» до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Відповідно до пункту 15 Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 33 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року N 561 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до частини першої статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що платник податків, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правові відносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім.

З урахуванням наданих документів, оформлених відповідно до договору № 01/08-24 від 01.08.2024, які підтверджують виконання ремонтних робіт, враховуючи відсутність у відповідача доказів, які б підтверджували, що ремонт у приміщенні не проводився, суд вважає, що відсутні підстави для нарахування позивачу податкових зобов?язань з податку на прибуток підприємств у зв?язку з нереальністю здійснення ремонтних робіт.

Також суд критично оцінює доводи відповідача, що ремонт приміщення не пов?язаний з господарською діяльністю позивача, та зазначає, що ремонт було проведено в приміщенні, яке в подальшому орендував позивач для здійснення господарської діяльності відповідно до цільового призначення приміщення та мети оренди згідно з додатковою угодою до договору № 01/08-24 від 01.08.2024. При цьому розмір орендної плати не змінювався.

Суд погоджується, що витрати на ремонт приміщення пов'язані з господарською діяльністю позивача, мають економічну доцільність та економічний ефект для товариства, що дозволяє врахувати суму витрат на ремонт при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Отже, у зв?язку з недоведеністю висновків відповідача про нереальність господарських операцій з ремонту орендованого приміщення та спростування висновків щодо відсутності використання такого приміщення в господарській діяльності, суд погоджується, що податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №№00232360702 є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас при наданні оцінки встановленим обставинам суд враховує, що за правилами частини 1 статті 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Між тим достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

При цьому питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» підлягає задоволенню повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 60 560,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 03.07.2025 №1917 та платіжною інструкцією 03.07.2025 №1918.

Водночас, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлюється ставка судового збору на рівні 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня на рівні 3028 грн.

Таким чином, сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачем за звернення до суду з позовною заявою, становить 30280,00 грн (3028,00 грн х 10).

Отже, позивач надмірно сплатив судовий збір за звернення до суду з позовною заявою у розмірі 30280,00 грн, який може бути повернуто за окремо поданою заявою.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 30 280,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.

Позивачем разом з позовом подано заяву про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між Адвокатським об?єднанням «ЛЕКС-ГРУП» (адвокатське об?єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» (замовник) було укладено договір про надання правової допомоги № 100523 від 10.05.2023, відповідно до якого предметом даного Договору є надання об'єднанням усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав Клієнта та його законних інтересів.

У п. 4.2 договору визначено, що вартість послуг об'єднання погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору і фіксується у відповідних рахунках.

Згідно з п. 4.3 договору на підтвердження факту надання об'єднанням клієнту послуг відповідно до умов цього Договору складається Акт про надані послуги.

Відповідно до Додаткової угоди від 10.01.2024 до Договору ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» передало податкові повідомлення-рішення від 19.06.2025 № 00572150702 та від 17.03.2025 № 00232360702 для судового оскарження адвокатському об'єднанню на умовах визначених Договором та додатковою угодою до нього.

Позивач долучив до матеріалів справи акт надання послуг № 090725 від 09.07.2025, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 24000,00 грн.

В акті наданих послуг № 090725 від 09.07.2025р. вказано, що адвокатським об'єднанням було надано позивачу послуги із здійснення представництва інтересів товариства, а саме:

- правовий аналіз акта перевірки; надання первинної консультації (надано усні консультації, роз'яснення з приводу висновків акту перевірки та виявлених порушень; надано вказівки з приводу підготовки та надання документів і складено перелік документів, необхідних для оскарження податкових повідомлень-рішень) - 1 год., вартість послуги - 1000,00 грн;

- вивчення та аналіз документів, наданих для оскарження податкових повідомлень-рішень, з метою формування правової позиції для написання позовної заяви - 1 год., вартість послуги - 1000,00 грн;

- підготовка (написання) позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2025 № 00572150702 та від 17.03.2025 № 00232360702 - 16 год., вартість послуги - 20000,00 грн;

- виготовлення копій документів; засвідчення копій документів (проставлення штампів з відтиском дати, надпису «згідно з оригіналом»); формування (прошивання) документів для подання до суду - 8 год., вартість послуги - 2000,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надав.

У той же час, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.07.2020 у справі №640/10548/19, від 18.05.2022 у справі №640/4035/20, від 16.06.2022 у справі №380/4759/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в наступному:

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20.

Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така ж правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі № 580/7963/21.

За таких обставин, враховуючи сталу практику Верховного Суду та його Великої Палати щодо відсутності у суду повноважень на здійснення за власною ініціативою оцінки співмірності заявлених до відшкодування сум витрат на професійну правничу допомогу без наявності відповідного клопотання сторони про це; приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, складає 54 280,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.06.2025 №00572150702 та від 17.03.2025 №00232360702.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Прайм Трейд» (ідентифікаційний код 43775889, місцезнаходження: 02125, м. Київ, просп. Нарбута Георгія, 3) судові витрати у розмірі 54 280,00 грн (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.

Попередній документ

135520876

Наступний документ

135520878

Інформація про рішення:

№ рішення:	135520877
№ справи:	320/35006/25
Дата рішення:	07.04.2026
Дата публікації:	10.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (13.04.2026)
Дата надходження:	13.04.2026
Предмет позову:	Заява про ухвалення додаткового рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

16.09.2025 14:00	Київський окружний адміністративний суд
16.10.2025 14:00	Київський окружний адміністративний суд
06.11.2025 12:00	Київський окружний адміністративний суд
02.12.2025 10:00	Київський окружний адміністративний суд
11.12.2025 15:00	Київський окружний адміністративний суд
15.01.2026 00:00	Київський окружний адміністративний суд
15.01.2026 15:00	Київський окружний адміністративний суд
05.02.2026 11:00	Київський окружний адміністративний суд
10.03.2026 15:30	Київський окружний адміністративний суд
24.03.2026 15:00	Київський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ДУДІН С О

відповідач (боржник):

Головне управління ДПС у м. Києві

заявник про винесення додаткового судового рішення:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД"

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД"

представник заявника:

Адвокат Величко Інна Миколаївна