про залишення позову без розгляду
06 квітня 2026 року м.Київ № 320/11717/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії ,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Оболонського районного суду м. Києва , Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Оболонського районного суду м. Києва щодо винесення наказів № 17/к від 22.02.2024 та № 7/к від 29.01.2025 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі судовому розпоряднику Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на 2024 рік з 02.02.2024 - 28% та як головному спеціалісту на 2025 рік з 01.01.2025 в розмірі 30% посадового окладу;
- визнати протиправними та скасувати накази Оболонського районного суду м.Києва № 17/к від 22.02.2024 та № 7/к від 29.01.2025 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі судовому розпоряднику Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на 2024 рік з 02.02.2024 - 28% та як головному спеціалісту на 2025 рік з 01.01.2025 в розмірі 30% посадового окладу;
- зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації в м. Києві здійснити з 02.02.2024 за 2024 рік та з 01.01.2025 за 2025 рік перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 відповідно до ст. 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Оболонського районного суду у м. Києва від 19.10.2023 №118/к, з урахуванням виплачених сум;
- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві на користь ОСОБА_1 надбавку відповідно до ст. 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2023 №118/к, з урахуванням виплачених сум з 02.02.2024 за 2024 рік та з 01.01.2025 за 2025 рік.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 24.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання в канцелярію Київського окружного адміністративного суду в п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: оригіналу документа про сплату судового збору за подання позову в сумі 3633,60 грн; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Вказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету представниці позивачки 26.02.2026 о 02.00 год.
Станом на 06.04.2026 вимоги ухвали суду не виконані, від позивачки, представника позивачки жодних клопотань не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Згідно із частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень частини 3 статті 122 КАС України, при цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії, а саме:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом у вказаних правовідносинах.
Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року №340/1019/19).
Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 зазначено, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 зазначив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суд звертає увагу, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.
Частиною третьою ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позич, окрім іншого, просить визнати протиправним та скасувати накази відповідача-1 № 17/к від 22.02.2024 та № 7/к від 29.01.2025.
До прийняття відповідачем-1 наказу від 22.02.2024 № 17/к розмір надбавки за вислугу років позивачки становив 48% посадового окладу.
Отже, про порушення свого права позивач повинна була дізнатися у день ознайомлення із наказом від 22.02.2024 , але не пізніше отримання заробітної плати у розмірі меншому, ніж отримав за попередній місяць, тобто не пізніше 01.03.2024.
До суду із цим позовом позивачка звернулася 28.02.2025, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Таким чином, позивачка пропустила строк звернення до суду із цим позовом.
Разом із тим, суд зауважує, що позовна заява та додані до неї матеріали не містять клопотання про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причини пропуску такого строку.
На виконання ухвали суду позивачкою та/або її представником також не надано клопотань та доказів про поважність підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що в силу положень частини 4 статті 240 КАС особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.