про залишення позовної заяви без руху
07 квітня 2026 року № 361/2509/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:
- Визначити дії та рішення Головного державного виконавця Броварського відділу ДВС, ОСОБА_3 незаконними.
- Скасувати Постанову б/н від 09.12.2025 року про відкриття виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року.
- Скасувати Постанову б/н від 09.12.2025 року про арешт коштів боржника до виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року.
- Скасувати Постанову б/н від 09.12.2025 року про стягнення виконавчого збору до виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року.
- Скасувати Постанову б/н від 09.12.2025 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій до виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року. ??
- Скасувати Постанову б/н від 23.12.2025 року про закінчення виконавчого провадження.
-?? Зобов?язати відповідача вжити заходів, щодо повернення суми зверненої до стягнення 23.12.2025 року згідно з виконавчим провадженням № 79782431 від 09.12.2025 року з рахунку (АТ «Ощадбанк» (Київська філія) рахунок НОМЕР_1 ) позивача ОСОБА_1 у розмірі 1865,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят п?ять гривень 00 копійок).
- Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 82202,82 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2026 головуючою для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Ведмідь Н.В., справу передано судді для розгляду.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2026 року ухвалено передати адміністративну справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Суд зазначає, що супровідним листом Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2026 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 02.04.2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 14546).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень позовна заява повинна містити обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод чи інтересів позивача.
Тобто позовна заява повинна містити належне та конкретне обґрунтування заявлених вимог, яке дає змогу суду встановити предмет спору та оцінити правову позицію позивача.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Водночас, суд зазначає, що заявляючи вимогу про скасування постанови, не визначив, яке саме рішення, дія чи бездіяльність відповідача оскаржується та який спосіб судового захисту серед наведених у ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України він обирає.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для відкриття провадження в заявленій редакції, оскільки вона не містить ознак адміністративного способу захисту та не дає можливості суду надати їй належну юридичну оцінку.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Таким чином, у позовній заяві відсутній чітко визначений спосіб судового захисту, зокрема немає вказівки на конкретне рішення, дію або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які оскаржуються, та не зазначено, який саме спосіб захисту (серед наведених у ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України) обирає позивач.
Щодо строку звернення до суду.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач не погоджується з діями державного виконавця.
Позивач вказує, що 10.12.2025 року отримала повідомлення, про те, що 09.12.2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79782431 та винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року, Постанову від 09.12.2025 року про арешт коштів боржника до виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року, Постанову б/н від 09.12.2025 року про стягнення виконавчого збору до виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року, Постанову б/н від 09.12.2025 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій до виконавчого провадження № 79782431 від 09.12.2025 року. ??
Суд встановив, що моментом, з якого позивачеві стало відомо про порушення його прав, є 10.12.2025 року - дата винесення першої постанови про відкриття виконавчого провадження. Саме з цього часу виникла правова підстава для звернення до суду, оскільки позивачу було завдано шкоди, попри попередньо надані пояснення та об'єктивну неможливість виконання рішення у встановлені строки.
З урахуванням вищенаведених обставин та матеріалів, доданих до позовної заяви, встановлено, що позивач ОСОБА_1 мала право звернутися до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування його постанов - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів - тобто 19.12.2025.
Водночас позовна заява в інтересах позивача подана до суду лише 02.03.2026 року.
Суд звертає увагу, що з моменту винесення першої постанови до дня подання позовної заяви минув передбачений законом десятиденний строк, причому цей строк був суттєво перевищений, що свідчить про пропуск встановленого процесуального строку для звернення до суду у справах цієї категорії.
Так, суд приймає до уваги подане клопотання про поновлення процесуального строку, з аналізу змісту якої вбачається, що позивач просить визнати поважними причини її пропуску та поновити відповідний строк для звернення до суду з метою захисту прав та законних інтересів.
У якості обґрунтування заявник посилається на відсутність юридичної освіти, що ускладнює процес підготовки позову, перебування у відпустці, погіршення самопочуття та відключення електроенергії.
Суд зазначає, що викладені у поясненнях позивача доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду є загальними, декларативними та не підтверджені жодними належними доказами чи конкретними обставинами, які б об'єктивно свідчили про наявність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду саме у цій справі.
Суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13.11.2001 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Однак, указаних документів позивач суду не надав.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою КП «Діловодство спеціалізованого суду». Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять у автоматичному режимі до КП «Діловодство спеціалізованого суду», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Так, суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із положеннями Закону України «Про Державний бюджет України» на 2026 рік з 01 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривня.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає сплаті окремо за кожну з позовних вимог, залежно від її характеру.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову з вимогою майнового характеру фізичною особою в електронній формі судовий збір справляється у розмірі 1 064,96 грн. (1 331,20 грн х 0,8).
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено 5 позовних вимога немайнового характеру, які повинні бути оплачені судовим збором в розмірі
До позовної заяви додано виписку про зарахування судового збору та квитанцію про сплату судового збору від 02.03.2026 про сплату судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп. , тобто у меншому розмірі як це передбачено законом.
З огляду на наведене, суд зазначає, що позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3993 грн 60 коп. (5324 грн 80 коп. - 1331грн 20 коп.) та надати відповідний документ про його сплату.
Щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача.
Проаналізувавши позовну заяву, суд встановив, що позивач, звертаючись із позовною вимогою про стягнення моральної шкоди в сумі 82 202 грн 82 коп., не зазначив, у чому саме полягає завдана йому моральна шкода, якими конкретними діями або бездіяльністю відповідача вона спричинена, не навів жодних доказів, що підтверджують заподіяння йому моральних страждань чи порушення звичного способу життя.
Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України , то таку слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали, шляхом надання:
- документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
- уточненої позовної заяви з доданими до неї документами, у якій конкретизовано позовні вимоги;
- конкретизації вимоги щодо стягнення моральної шкоди, зазначивши, у чому вона полягає та якими діями або бездіяльністю відповідача спричинена, надати докази її наявності та обґрунтувати суму заявленого відшкодування, співмірну з можливими моральними стражданнями.
- заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
На підставі наведеного та керуючись ст. 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови - залишити без руху.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.